uabooks.top » Біологія » 16. Різноманітність риб
Інформація про новину
  • Переглядів: 289
  • Дата: 11-08-2020, 10:54
11-08-2020, 10:54

16. Різноманітність риб

Категорія: Біологія




Пригадайте, що таке хорда.

Відомо дві великі сучасні групи риб - кісткові та хрящові.

Які біологічні особливості кісткових риб? Скелет цих тварин здебільшого кістковий. Зябра прикривають зяброві кришки. Більшість кісткових риб мають особливий орган - плавальний міхур (мал. 85). Цей тонкостінний виріст кишківника, заповнений газами, допомагає рибам триматися у товщі води.

Самки кісткових риб зазвичай відкладають укриті драглистою оболонкою ікринки у воду або на підводні предмети, а самці поливають їх «молочком» -сім’яною рідиною. Для розвитку зародка в його тілі міститься запас поживних речовин (жовток). Розвиток у більшості кісткових риб непрямий: личинки значно відрізняються від дорослих риб.

• Осетроподібні відрізняються за будовою від інших кісткових риб. їхній скелет переважно хрящовий, кістки є лише у черепі. Хорда зберігається протягом усього життя. Передня частина голови видовжена, ротовий отвір має вигляд поперечної щілини; парні плавці розташовані горизонтально. Уздовж тіла п’ятьма рядами проходять великі кісткові щитки. Крім того, шкіра вкрита багатьма дрібними лусочками. У морях і річках нашої країни мешкають білуга звичайна, осетри - шип та російський, стерлядь прісноводна, севрюга звичайна (мал. 86). Ці види занесено до Червоної книги України.

Осетроподібні мають велике промислове значення. Через інтенсивний промисел, спорудження гребель, забруднення та обміління водойм чисельність цих риб різко знизилася, тому вилов їх обмежений, а багатьох видів - узагалі заборонений. Людина штучно розводить деякі види осе-троподібних. Зокрема, створено гібрид білуги та стерляді - бістер, який швидко росте й має високі харчові якості.

• У коропоподібних щелепи не мають зубів, однак на задній зябровій дузі є особливі кісткові утвори - глоткові зуби, за допомогою яких вони можуть перетирати їжу. Коропоподібні - переважно всеїдні риби. Серед них трапляються й хижаки (наприклад, білизна звичайна) та рослиноїдні види (як-от товстолоб) (мал. 87).

У рибних господарствах розводять різноманітні породи коропів. Дикий предок коропа - сазан — мешкає у Дніпрі та інших річках України. Сріблястий карась є об’єктом промислу та спортивної рибалки.

• Найбільший серед риб — мешканців українських прісних водойм - представник сомоподібних — сом звичайний, або європейський (мал. 88). Шкіра сома не має лусок, а в роті є кілька рядів гострих зубів. Довгі вуса - органи дотику - допомагають тварині орієнтуватись у темряві (вона активна переважно вночі) та каламутній воді. Сом - хижак, який, лежачи на дні, підстерігає здобич - риб, водоплавних птахів тощо.

• Оселедцеподібні - риби дрібних і середніх розмірів. їхнє обтічне тіло, за винятком голови, вкрите дрібною лускою, що надає йому сріблястого кольору. В Україні в Чорному морі поширені чорноморський оселедець, анчоус європейський, або хамса, та інші промислові види оселедцеподібних (мал. 89. А).

• Характерна ознака представників лососеподібних - наявність особливого жирового плавця, позбавленого променів, розташованого на спинному боці тіла перед хвостовим. Більшість видів лососеподібних мешкає в морях, однак для розмноження заходить у річки. В Україні мешкає харіус європейський (у басейнах Дунаю та Дністра), дунайський і чорноморський лососі (мал. 89. Б, 1, 2), яких зане-

Мал. 89. А. Оселедцеподібні: 1 - оселедець чорноморський; 2 - анчоус європейський. Б. Лососеподібні: 1 - харіус європейський; 2 - дунайський лосось;

З - форель райдужна

сено до Червоної книги України. Форель райдужна (мал. 89. Б, 3) віддає перевагу прохолодній воді, тому мешкає в гірських річках. Її штучно розводять у рибних господарствах Закарпаття, Карпат і Криму.

• Окунеподібні - переважно хижаки. Багато видів мають промислове значення. У Чорному морі добувають два види ставриди (атлантичну, або звичайну, та середземноморську), різноманітні види бичків. У прісних водоймах України поширені окунь річковий, судак, йорж та інші види цих риб (мал. 90).

Які характерні ознаки хрящових риб? Ці риби поширені переважно в морях. З боків або знизу голови помітно 5-7 парних зябрових щілин. Грудні та черевні плавці розміщені в горизонтальній площині. Плавального міхура немає. Шкіра цупка та зазвичай укрита лусками, що нагадують зубчики. У хижих акул зуби трикутні та розміщені в кілька рядів, причому зламані зуби замінюються новими. Скелет хрящових риб винятково хрящовий.

У хрящових риб розвиток прямий: самка відкладає яйця (ікринки, вкриті щільними додатковими оболонками). З них виходять молоді риби, що загалом нагадують дорослих особин. Інколи яйце затримується в материнському організмі, де з нього виходить живе маля (явище яйцеживоро-діння). У деяких видів акул і скатів зародок отримує поживні речовини від організму матері через її кровоносну систему. Таким видам притаманне справжнє живородіння. Найпоширеніші хрящові риби - акули та скати.

• Акули мають переважно обтічну форму тіла. Зяброві щілини розташовані з боків голови. Передня частина голови видовжена. Рот у формі півмісяця оточений великою кількістю зубів. Основним органом руху слугує хвостовий плавець, верхня лопать якого більша за нижню. У великій печінці цих тварин відкладається жироподібна речовина, яка підвищує їхню плавучість і таким чином компенсує відсутність плавального міхура.

Більшість акул - активні хижаки, лише деякі види (наприклад, китова акула, що сягає завдовжки 20 м) живляться дрібними організмами. У прибережних водах Чорного моря поширена колюча акула, або катран (мал. 91). Цей яйцеживородний вид сягає трохи більше метра завдовжки, живиться рибою, молюсками, ракоподібними та не становить небезпеки для людини.

• Тіло скатів сплющене зверху вниз. Плавають скати, хвилеподібно рухаючи широкими грудними плавцями. Зяброві щілини розміщені, на відміну від акул, знизу голови. Більшість цих риб веде придонний спосіб життя - вони лежать на морському дні, чатуючи на здобич, або закопуються в пісок. У прибережній смузі Чорного та Азовського морів мешкають два види скатів — шипуватий, або морська лисиця, та хвостокол (мал. 92). Морська лисиця мешкає на глибинах до 100 м. Вона сягає до 125 см завдовжки. Хвостокол щороку мігрує на зимівлю в Середземне

море й у наших водах трапляється лише навесні та влітку. На його хвості є зазубрена голка до ЗО см завдовжки, яка слугує для захисту від ворогів; відомі випадки поранення людей.

Акул і меншою мірою скатів відловлюють заради шкіри, з якої виробляють сумки та інші галантерейні вироби, поживного м’яса (катран, оселедцеві акули) та печінкового жиру — джерела вітамінів та інших корисних речовин. Для життя та здоров’я людини небезпечні тигрова акула завдовжки до 5 м, біла акула (або кархародон) завдовжки до 6 м та іноді акула-молот велика, названа так тому, що її паща така широка, що голова розширена вбоки і нагадує молот (мал. 93). Небезпечні також ураження електричними розрядами від електричних скатів та поранення, завдані скатами-хвостоколами (див. форзац І).

Біологічний словничок; плавальний міхур, глоткові зуби.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Які характерні ознаки кісткових риб? 2. Назвіть представників кісткових риб. Які з них мають промислове значення? 3. Яких кісткових риб людина розводить штучно? 4. Які характерні ознаки хрящових риб? Назвіть представників хрящових риб.

Обговоріть у групах

Які основні пристосування кісткових і хрящових риб до середовища існування?

Для допитливих і кмітливих

Відзначте в зовнішній будові окуня річкового ознаки пристосованості до мешкання у водоймах.

Цікаво знати

• Кистеперих риб ще порівняно недавно вважали вимерлими. Але в 1938 р. в Індійському океані, поблизу узбережжя Африки, було виловлено невідому доти рибу,

яку назвали латимерією (мал. 94). У 1998 р. біля берегів індонезійського острова Сулавесі було знайдено ще один вид латимерій. Отже, Світовий океан зберігає ще багато таємниць! Предки латимерії мешкали в прісних водоймах, де відчувалася нестача кисню. У зв’язку із цим у давніх кистеперих разом із зябрами утворилася легеня (виріст стравоходу). Отже, крім кисню, розчиненого у воді, вони могли дихати й атмосферним киснем. У сучасної латимерії, яка мешкає на великих глибинах, легеня заповнена жиром. Парні плавці кистеперих за своєю будовою подібні до кінцівок наземних тварин. Це давало можливість предкам латимерії виходити на суходіл і переповзати з однієї водойми в іншу.

Викопних кистеперих риб учені вважають предками наземних хребетних тварин.

• Дводишні риби (мал. 95) поширені в прісних водоймах Австралії, Африки та Південної Америки. Крім зябер, вони мають одну чи дві легені, які забезпечують їм дихання атмосферним повітрям. Легеневе дихання допомагає дводишним рибам переживати періоди пересихання водойм або нестачу кисню у воді.

• Електричні скати мають особливі утвори для нападу та захисту - електричні органи. Вони становлять собою видозмінені м’язи, здатні виробляти електричні розряди напругою від 60 до 230 вольт.

• Хижа риба піранья (мал. 96) поширена в басейнах Амазонки та інших річок Південної Америки. На відміну від її мирних далеких родичів - коропів, карасів тощо, у цієї риби в роті є численні гострі зуби. Вона полює великими зграями, нападаючи на будь-яку тварину, що перебуває у воді.

• У тропічних і субтропічних частинах Світового океану мешкають летючі риби (мал. 97). Вони плавають у поверхневих шарах води та живляться дрібними організмами (наприклад, креветками). У погоні за здобиччю або тікаючи від ворогів, ці риби здатні розвивати швидкість до 65 км на годину та, використовуючи плавці як крила, вистрибувати з води й пролітати в повітрі до 400 м.

• У теплих водах морів та океанів поблизу поверхні води повільно плаває, підкоряючись океанічним течіям, химерна риба-місяць (мал. 98). Тіло цієї великої риби (довжина - до 4,26 м, маса - до 2235 кг) сплющене з боків, дископодібне, а плавці короткі. Самка риби-місяця за нерест продукує до 300 млн ікринок. Для порівняння:

самка тріски - до 10 млн, атлантичного осетра - до 2,5 млн, сазана та судака - до 1 млн.

• Цікава група риб - вудильники, або морські чорти (мал. 99). їхній спинний плавець, що розміщений на голові, утворює особливий виріст. Морський чорт рухає ним, і створюється враження, ніби це живий черв’як. Риба, що пропливає повз морського чорта, намагається заковтнути «черв’яка» і сама стає здобиччю.

 

 

 

Це матеріал з підручника Біологія за 7 клас Остапченко, Балан

 





^