Ломбардія, Іспанія, араби, скляні вироби

1. Італійські торговельні республіки. Середньовічна Італія неодноразово зазнавала чужоземних вторгнень. Але хоч би скільки змінювалися загарбники, постійним залишалося одне - політична роздробленість країни. Це призводило до нескінченних чвар усередині Італії та водночас послаблювало її перед зовнішнім ворогом.

В Італії найкраще зберігся античний спадок, тому тут значно раніше, ніж в інших країнах Європи, пожвавилося міське життя. Уже з VIII ст. активно відроджувалися стар й з’являлися численні нош міста. Вдале розташування в центр Середземномор’я, на перетині морських шляхів, сприяло перетворенню великих портів Італії на центри посередницької торгівлі між Заходом і Сходом. У житті італійського міста значну роль відігравали ділові люди - купці, банкіри, підприємці.

Італія швидко ставала країною міст, більшість з яких ворогували між собою. Три з них - Генуя, Венеція і Флоренція - стали середньовічними державами європейського значення. Генуя і Флоренція були комунами на чолі з консулами, Венецією правив довічно обраний дож, влада якого обмежувалася Великою радою, що складалася з представників знатних сімейств. Завдяки небувалому розквіту міст Італія увійшла до числа передових країн середньовічної Європи.

У XV ст. італійські республіки були настільки могутніми, що почали битву за переділ Італії, насамперед - за оволодіння торговими шляхами. Вони не шкодували грошей для оплати найманих військових загонів, які складалися переважно з іноземців. Велиш міста підпорядковували соб слабші. Зокрема, Венеція привласнила величезну територію на півночі Італії.

Чим середньовічні італійські міста відрізнялися від французьких та англійських?

Відбувалися зміни й в політичному устрої міст. Замість республіки виникла нова форма правління - сеньйорія на чолі з правителем (сеньйором), який зосередив у своїх руках усю повноту міської влади. Термін правління сеньйора був необмежений, поступово його посада перетворилася на спадкову.

У середині XV ст. у Флоренції фактично правив багатий банкір Кошмо Медічі, хоча він і не мав звання сеньйора. Найблискучішим правителем Флоренції став онук Кошмо - Лоренцо Медічі на прізвисько Чудовий. Людина видатних здібностей, талановитий політик і дипломат, знавець і покровитель мистецтв, Лоренцо повністю керував життям міста. За нього Флоренція перетворилася на могутню державу.

Як дід і батько, Лоренцо не обіймав офіційних посад. «Лоренцо, громадянин Флоренції» - такий чемний підпис ставив він під документами. Ця могутня людина мала не найбільший і не найбагатший у Флоренції будинок. Члени сім’ї Медічі носили простий одяг і були блискуче виховані. Усі флорентійці знали, що на вулиці Лоренцо завжди поступався дорогою старшим.

Здавалося, Лоренцо робив усе, щоб приховати свою владу. Проте про його значимість знали всі. Коли Лоренцо подорожував, його зустрічали як монарха. Правителі й папи поводилися з ним як з рівним.

Суперництво між містами-державами заважало об’єднанню Італії та прирікало її на роздробленість. У Північній та Середній Італії існувало до півсотні дрібних незалежних держав. Південь країни й острів Сицилія, як ми знаємо, входили до складу створеного нормандцями Сицилійського королівства. Значну частину Середньої Італії займала Папська держава.

2. У володіннях пап. Папська держава, або Папська область, невпинно розширювала свої володіння і вже у XII ст. охоплювала значні території в Середній Італії. В економічній сфер Папська область помітно поступалася Північній Італії з її квітучими міськими республіками. У Папській державі переважала сільська місцевість, зберігалися важкі форми селянської залежності. Великих розвинених міст тут не було, а ті, що існували, не мали права на самоврядування. Навіть у столищ Папської області - Римі - височіло понад 200 феодальних замив, а населення здебільшого заробляло на життя обслуговуванням папського двору та численних прочан.

Якими особливостями вирізнялася Папська держава порівняно з Північною Італією?

У 1143 р. римські ремісники й торговці за підтримки лицарства спробували створити в Рим республіку. Вони руйнували феодальні замки й палаци кардиналів, вигнали з Рима Папу. Придушити повстання допоміг імператор Фрідріх І Барбаросса. Римську республіку було ліквідовано, а владу Папи - відновлено.

З початку XIV ст. владу в Рим та деяких інших містах Папської області захопили впливові аристократичні родини. Вони вводили правління на кшталт сеньйорій. Обурені римляни в 1347 р. підняли повстання під проводом Кола ді Рієнцо. Повстанці оголосили Рим республікою, а свого вождя - «трибуном свободи, миру й справедливості». Кола ді Рієнцо закликав італійські міста об’єднатися навколо стародавньої столиці - Рима, однак незалежні міста не захотіли втрачати свободу. Римляни теж відмовилися підтримувати «трибуна». Коли Кола ді Ренцо спробував підняти податки, щоб отримати кошти для наймання війська, римляни повстали й вбили його.

У наступні століття папи часто були вигнанцями. На початку XV ст. вони остаточно повернулися до бунтівного Рима. Проте це були вже зовсім інші папи. Вони легко йшли на поступки світським правителям і навіть не думали про верховенство над ними. Папська область втратила колишній авторитет і перетворилася на звичайну італійську державу.

3. Південна Італія та Сицилія. У XI ст. Південну Італію та Сицилію завоювали нормандці. У 1130 р. вони заснували Сицилійське королівство та невдовзі перетворили його на досить міцну державу. Нормандські правителі породичалися зі Штауфенами, сицилійський трон посів

Фрідріх II, майбутній імператор Священної Римської імперії. Він рішуче виступив проти феодальної вольниці, заборонив приватні війни, зруйнував усі замки і навіть не дозволяв знай носити зброю. За його правління Сицилійське королівство перетворилося на найбільш об’єднану й велику державу Італії. Однак численні війни короля розорювали країну.

Поряд із Сицилійським королівством потужним містом-державою на півдні Італії стала Генуя. Хоча генуезці визнавали владу імператора, ця республіка була схожа на торговельну компанію, якою керували представники найбільших купецьких родин. Гену-езцям вдалося створити численні колоші за межами Італії, зокрема на території півдня України (нищ - Судак, Феодосія, Білгород-Дністровський та ін.).

У середині ХІІІ ст. правителем Сицилії проголосив себе брат французького короля Карл Анжуйський. Посилення податкового тиску та свавілля французів спричинили широке народне повстання. За одну ніч у Палермо вирізали майже всіх французьких солдатів. Ненадовго Сицилія стала незалежною. Однак уже невдовзі острів та вся Південна Італія потрапили під іспанське володарювання у складі Арагонського королівства.

ПЕРЕВІРЯЄМО ЗНАННЯ

1. Чому, на відміну від інших країн, в Італії утворилися окремі міста-республіки?

2. Чим політичний устрій міських республік відрізнявся від сеньйори?

3. Що дало змогу родині Медічі стати справжньою правителькою Флоренції?

4. Що мали на меті римські повстання?

5 Завдяки чому Фрідріху II вдалося перетворити Сицилійське королівство на найміцнішу державу Італії?

6. У чиїх руках перебувала влада в Генуї?

Удосконалюємо вміння

контурній карті позначте найбільші міські республіки Італії, Папську область.

ДІЄМО ТВОРЧО

1. Використовуючи текст підручника й додаткові джерела, складать історичний портрет Лоренцо Медічі.

2. Робота у групах. Створіть відеопрезентації про італійські міста: Геную (1 група); Венецію (2 група); Рим (3 група); Флоренцію (4 група). Від імені мешканців/мешканок чи туристів/туристок презентуйте роботи на загал.

Дізнаємося з інтернет-мережі

Знайдіть в інтернет-мережі за пошуком «Одна історія. Що змусило учасників хрестових походів наважитися на масове вбивство» відеома-теріал та перегляньте його. Чи допомогло вам це відео краще зрозуміти суть хрестових походів? У зошитах напишіть повідомлення про витоки, початок, здобутки та поразки хрестових походів. Не забудьте вказати, яку користь вони принесли Венеції та іншим італійським містам.

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Подаляк