Пригадайте, які фактори позитивно впливали на розвиток культури Русі-України у X — першій половині XI ст.

Освіта

Чому храми та монастирі були важливими освітніми центрами?

Дослідники вважають, що ніколи, засновані Володимиром Великим і Ярославом Мудрим, продовжували діяти у другій половині ХІ-ХІІ ст. Важливо, що навчання у них було доступним не лише для боярських родин та заможного населення, а й для інших верств. Розвивалася й жіноча освіта: у 1086 р. княжна Анна Всеволодівна відкрила в Києві жіночу школу. Такі школи з’явилися також у Суздалі та Полоцьку.

Давньоруські школи за своєю організацією були демократичніши-ми, ніж у Західній Європі, дисципліна в них була м’якшою.

В XI ст., у період розквіту Русі-України, школи були трьох основних типів:

1) школи -«книжного вчення» — у них молодь готували до діяльності в різних сферах державного, культурного та церковного життя;

2) монастирські школи для мирян та майбутніх священників;

3) школи грамоти — у них навчали дітей бояр, посадників, купців, лихварів, заможних ремісників.

Освітою вищого рівня вважали вивчення богослів’я, філософії, риторики, граматики, співів та іноземних мов, насамперед грецької. Її здобували ті, хто прагнув обійняти найвищі церковні посади. Необхідні для цього знання отримували в XI ст. у київській писемній школі при Софійському соборі, а у XII ст. — при Печерському або Видубицькому монастирях у Києві, а також у школах при єпископіях у Чернігові, Переяславі та Галичі.

Як у часи Русі-України здобували й передавали знання?

У Русі-Україні було багато бібліотек. Перша і найбільша — у Софії Київській. Була бібліотека й у Печерському монастирі, який із кінця

XI ст. перетворився на впливовий культурно-ідеологічний центр. Також зібрання книг та літописів зберігалося у Видубицькому монастирі, який у 1070 р. заснував князь Всеволод Ярославич.

Окрім Києва, бібліотеки було засновано у Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі та інших містах. Приватні бібліотеки мали правнук Ярослава Мудрого Микола Святоша, окремі представники духівництва. Одночасно з бібліотеками виникли й перші архіви. Уважається, що найдавнішим сховищем рукописних документів була церква Святого Іллі у Києві.

Про поширення писемності в руських землях свідчать берестяні грамоти. Більшість із них було віднайдено на північних землях Русі-України. Проте у 1988 р. берести знайшли у Звенигороді на Львівщині, а у 2008 р.— у Буську, що також на Львівщині.

Поміркуйте, чому берестяні грамоти не збереглися в межах сучасної України, тоді як стрижні для письма по бересті археологи знаходять у великій кількості.

За змістом берестяні грамоти — це насамперед ділове і приватне листування (боргові зобов’язання, чолобитні, духовні та охоронні грамоти тощо). їх автори — люди різного соціального статусу, що також демонструє порівняно високий рівень грамотності у Русі-Україні.

Книжні пам'ятки. Розвиток літописання

На жаль, донині збереглося лише кілька оригінальних книг того часу. Серед них найвідоміші — це Остромирове Євангеліє, «Ізборник» 1073 і 1076 років, Мстиславове Євангеліє, «Повість минулих літ», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», «Києво-Печерський патерик».

Розгляньте зображення. Чим мініатюра з Остромирового Євангелія відрізняється від ілюстрацій до «Ізборника»?

Остромирове Євангеліє — одна з найвидатніших пам’яток давньоукраїнського письменства в давньоруській редакції. Допоки у 2000 р. не було знайдено «Новгородський кодекс», його вважали найдавнішою книгою, яка була створена у Русі-Україні. Імовірно, його переписав у 1056-1057 рр. зі староболгарського оригіналу в Києві диякон Григорій для новгородського посадника Остромира. Це Євангеліє написано великим красивим уставним письмом, із зображеннями євангелістів Іоанна, Луки та Марка, які виконано із вражаючою майстерністю.

Ініціали — виділені більшим шрифтом і часто прикрашені заголовні літери нового розділу або абзацу.

«Ізборник» 1073 р. та «Ізборник»

1076 р. — пам’ятки давньоруського перекладного письменства, створені для князя Святослава Ярославича. У текстах мовиться про користь знань і читання книжок. Мстиславове Євангеліє належало князю

о

Мстиславу Великому. Його окраса — коштовний оклад: на срібну золочену дошку накладено скань (ажурний металевий візерунок), вставлено шістнадцать емалевих іконок кінця ХІ-ХІІ та XVI ст., напівдоро-гоцінні камені та перлини.

Чому тексти рукописних книг прикрашали розкішними мініатюрами, а саму книгу — дорогоцінним окладом?

Оклад — металеве покриття, оздоблення на книгах, іконах тощо.

Про що ви дізналися із «Повісті минулих літ»? Чим руські літописи відрізнялися від хронік Західної Європи? Якими рисами були наділені літописці?

Європейські хроніки написано латиною. А от автори літописів (освічені ченці, а подекуди й самі князі) писали рідною мовою, тому їхні твори були відомі загалу. Літописи копіювали і доповнювали — так виникли списки. Практично всі вони мають за основу «Повість минулих літ», що описує події кінця XI — початку XII ст. Остання дата в літописі — 1110 р. Дослідники вважають, що автором «Повісті минулих літ» був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор.

Єписки — рукописні копії літописів різних періодів.

Єдина світська пам’ятка давньоруської літератури, що збереглася до наших днів від початку XII ст., — це «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Твір пронизаний турботою про рідну землю. Володимир Мономах розповідає про великі й малі походи проти ворога, які він провів, про свою дипломатію і внутрішню політику.

Ще однією визначною літературною пам’яткою є «Слово о полку Ігоревім». У ній ідеться про невдалий похід 1185 р. новгород-сівер-ського князя Ігоря проти половців. Автор твору різко засуджує князівські чвари і закликає до єдності у боротьбі з кочовиками.

Чому боротьба проти половців була важливою темою в руській літературі?

Архітектура

Церковне будівництво залишалося основною сферою розвитку та експериментів в архітектурі. В XI — на початку XIII ст. масово засновували монастирі, зводили нові кам’яні храми. У Києві — собори Дмитрівського (пізніше — Михайлівського Золотоверхого), Михайлівського Видубицького, Печерського, Кловського монастирів. Було вироблено типовий вигляд монастирського храму, який поширився згодом по всій Русі і став особливо характерним для XII ст.

Розгляньте зображення храмів. Визначте їх спільні та відмінні риси.

Перший його зразок — Успенський собор Печорського монастиря. Згідно зі свідченням «Печорського Патерика» його будували грецькі майстри. Надзвичайна популярність цього собору в руських землях привела до того, що за його подобою стали зводити храмові будівлі в інших містах.

Храми Києва і Чернігова мали свій стиль, сформований під впливом мистецтва Візантії.

Образотворче мистецтво

У декоруванні храмів використовували традиційні мозаїки та фрески. Мозаїками були прикрашені храми Михайлівського Золотоверхого монастиря й Успенський собор Печерського монастиря. Та зруйнування цих храмів у XX ст. знищило шедеври руського мистецтва. Із Михайлівського храму збереглися композиція «Євхаристія», зображення Димитрія Солунського, Стефана і Фадея.

Поміркуйте, чому згодом мозаїки стали використовувати рідше.

В ХІ-ХІІІ ст. набув популярності фресковий

и

живопис. Його переваги — динамічніші постаті та

яскравіші фарби. Найцікавішими є фрески Кирилівської церкви та церкви Спаса на Берестові.

Зросла також роль іконопису. Проте до нашого часу збереглося небагато шедеврів церковного малярства. В історії залишилося ім’я іконописця та мозаїста, ювеліра, лікаря, ченця Києво-Печерського монастиря Аліпія. Він навчався у грецьких майстрів. Імовірно, брав участь у розпису Успенського собору Києво-Печерської лаври. Аліпій зажив слави серед своїх сучасників написанням ікон. За оцінками фахівців, щонайменше дві з них збереглися до наших днів — «Печерська Богоматір з предстоящими Антонієм і Феодосієм» і «Богородиця Велика Панагія (Всесвята)». Обидві ікони вивезені до Росії і зберігаються в Державній Третьяковській галереї у Москві.

1. Які нові риси розвиваються в руській культурі другої половини XI — початку XIII ст. порівняно з попереднім періодом?

2. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Визначте основні риси розвитку культури Русі-України у другій половині XI — першій половині XIII ст. і запишіть їх у зошит.

Підготуйте повідомлення про Антонія Печерського.

Намалюйте ілюстрацію до «Повісті минулих літ» або «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

 

 Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Дудар, Гук