Інкорпорація — приєднання чи включення державою до свого складу земель іншої держави.

Які сусідні держави прагнули заволодіти землями Галицько-Волинської держави? Покажіть їхні території на карті на с. 116.

Боротьба за галицькі землі

По смерті Юрія II Болеслава відновилася боротьба за владу. Польський король Казимир III оволодів Львовом. Та місцеві бояри на чолі з Дмитром Дедьком покликали на допомогу татар. Саме тому Казимир III змушений був визнати боярина Дмитра Дедька управителем. Проте польський король не відмовився від намірів захопити Галичину і після смерті Дмитра у 1349 р. узяв під контроль Львів, Белз, Холм, Берестя та Володимир.

Однак не лише Казимир прагнув правити Галичиною. Ці землі хотів отримати і литовський князь Любарт. Так, у 1359 р. йому вдалося відвоювати Володимир, Берестейщину і Белзьку та Холмську землі. Проте поляки перейшли у контрнаступ і повернули собі деякі території. Урешті в 1352 р. Польща і Литва уклали перемир’я: Галичина відійшла до Польщі, а Волинь із містами Володимир, Луцьк, Белз, Холм та Берестейщина — до Литви. Цей поділ Казимир III і Любарт скріпили Трактатом про вічний мир 1366 р. Та боротьба за Галичину не припинилася.

Князь Любарт

Литовський князь Любарт мав права на галицько-волинську спадщину. Тож у 1340 р. волинське боярство сприяло його утвердженню у Волинському князівстві. Через зазіхання Любарта на Галичину Велике князівство Литовське включилося у тривалу боротьбу з Польщею та Угорщиною за її території.

Проте втримати під контролем навіть Волинь було доволі непросто. Так, у 1352 р. після походів Казимира III на Волинь Любарт втратив більшість земель і за мирним договором зберігав владу лише в Луцьку. Коли Казимир III помер, Любарт захопив Володимир. А у 1382 р. у ході запеклої боротьби повернув собі ще й Галичину. Та по смерті князя Любарта там знову запанували поляки.

Чому за правління князя Любарта дерев'яні укріплення реконструювали і звели мурований замок?

Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Прочитайте історію розвитку литовських земель. Хто з руських князів мав конфлікти з литовцями?

Закріплення Любарта на Волині дало можливість його брату Оль-герду розширювати межі литовських володінь на південь. Повідомлення у літописних джерелах про приєднання території Чернігово-Сівер-щини та Переяславщини до Великого князівства Литовського короткі і фрагментарні. Дослідники вважають, що влітку 1362 р. литовці, захопивши Брянськ і Київ, заволоділи півднем Чернігово-Сіверської землі і частиною Переяславської. Тоді склалися сприятливі умови для наступу Великого князівства Литовського на Подільські землі. Князь Ольгерд прагнув звільнити населення прикордонних з ними

інших українських земель, першочергово Київської та Подільської, з безпосередньої залежності від Золотої Орди, розширити за їх рахунок володіння Литви на півдні.

1362 р. — битва біля річки Сині Води.

У 1362 р. литовсько-руське військо перемогло на річці Сині Води трьох татарських ханів. Влада Литви поширилась далеко на південь. На Поділля прийшли небожі Ольгерда — Юрій, Олександр та Костянтин Коріятовичі. Вони припинили сплачувати данину баскакам за підтримки місцевого населення прагнули витіснити ординців якнайдалі на схід.

Велике князівство Литовське стало величезною державою. Поширюючи свою владу на українські терени, литовські князі проявили політичну мудрість — продовжили політику попередників. Шануючи звичаї та культурні надбання, вони цілком свідомо переймали руську культуру, використовували її здобутки в різних сферах життя. Так, вони зберегли віру, мову, судочинство. Литовці діяли за принципом: «Ми старовини не рухаємо і новини не вводимо».

Феодал — власник земель, які він отримав як плату за службу.

На карті на с. 116 знайдіть українські землі, які увійшли до складу Великого князівства Литовського.

Після включення українських земель до складу Великого князівства Литовського Ольгерд відновив удільний устрій. Та очолювали владу на місцях представники литовських династій Гедимі-новичів і Ольгердовичів. Так, на чолі Київського князівства стояв Володимир Ольгердович, на Поділлі — Юрій Коріятович, на Нов-город-Сіверщині — Дмитро Корибут. Удільні князівства перебували у васальній залежності від великого князя й зобов’язані були виплачувати щорічну данину, а за потреби — надавати військову допомогу.

Однак вже скоро для удільних князів влада великого князя стала обтяжливою. Тож вони почали порушувати васальні зобов’язання, а по смерті Ольгерда активно боролися за литовський великокняжий престол.

Українські землі під владою Угорщини, Молдавського князівства та Московії

Пригадайте, якою була політика угорців щодо руських земель.

Угорський король також прагнув приєднати Галичину до своїх володінь. І вже після смерті Казимира III за династичною угодою Королівство Галицьке стало володінням короля Людовіка (Лайоша) Угорського, а правив ним його ставленик — князь Владислав Ополь-ський. Намісник продовжив карбувати грошики руські, активно насаджував католицизм, сприяв німецькій колонізації краю. Проте у 1378 р. Опольского відкликали з Галичини, і незабаром поляки повернули контроль над краєм.

Грошик руський — назва монети, яку карбували у Львові для Королівства Руського.

Пригадайте, хто з руських князів карбував власні монети. Чим їх вигляд відрізнявся від грошиків руських?

У боротьбі за Галичину угорці зазнали поразки, однак їм вдалося захопити Закарпаття. На регіон поширилася комітатська територіально-адміністративна організація. Комітати, тобто області, очолювали призначені королем намісники — ішпани (інша назва — жупани). Ішпани здійснювати адміністративну, військову і судову владу.

Важливу роль в історії Закарпаття відігравав литовський князь Федір Коріятович. Через конфлікт із правителем Великого князівства Литовського Вітовтом він із родиною змушений був утекти з Поділля до Угорщини. Угорський король Сигізмунд І виділив Федору місто Мукачево і призначив намісником Березького комітату.

Мадяри — самоназва угорців.

За намісництва князя Федора дуже виросли і зміцнилися міста Мукачево та Берегове, навколо них виникло багато нових поселень.

Так, було добудовано Мукачівський замок, а саме місто — обнесено захисним валом. Поряд, на Чернечій горі, було засновано православний монастир Святого Миколая, що зберігся дотепер.

Чому у XIII—XVI ст. зросла роль замкового будівництва? Для чого міг слугувати Мукачівський замок?

Буковина у складі Молдавського князівства

Буковинські землі увійши до складу Русі-України у другій половині XI ст. у межах Теребовлянського князівства, від середини XII ст. — як території Галицького князівства, а від 1199 р. — Галицько-Волинської держави.

Унаслідок монгольської навали землі Буковини підпали під владу Золотої Орди. Послабилися її зв’язки з Галицько-Волинською державою. У 1342 і 1352 рр. Угорщина встановила контроль спочатку над Південною, а потім і Північною Буковиною. У другій половині XIV ст. регіон увійшов до складу Молдавського князівства.

Експансія Московської держави

Експансія — прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

Протягом другої половини XV ст. Московське князівство перетворилося на могутню державу. Під владу Івана III потрапили всі

північноруські землі. Московія прагнула захопити колишні території руських князівств, що перебували у складі Великого князівства Литовського. Так, на початку XVI ст. кілька дрібних удільних князів Сіверщини визнали владу Івана III. Інші ж території Чернігівщини опинилися у складі Московської держави внаслідок воєн. Хоча у 1514 р. у битві біля м. Орша литовці на чолі з Костянтином Острозьким і розбили московитів, боротьба за українські землі тривала й надалі. І вже до 1537 р. Московія захопила Чернігово-Сіверщину та Смоленськ.

1. Чому жодна із сусідніх держав не змогла взяти під свій контроль усі українські землі?

2. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Складіть у зошиті хронологічну таблицю або схему входження руських князівств до складу сусідніх держав.

Підготуйте ілюстроване повідомлення про Замок Любарта або Мукачівський замок.

 Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Дудар, Гук