uabooks.top » Історія України » 15. Політичний і соціально-економічний розвиток Галицького та Волинського князівств
Інформація про новину
  • Переглядів: 58
  • Дата: 7-10-2020, 01:12
7-10-2020, 01:12

15. Політичний і соціально-економічний розвиток Галицького та Волинського князівств

Категорія: Історія України




1. Волинське князівство

Волинська земля утворилася на західних теренах Русі. Формування її територіальних меж тривало майже до кінця ХІІ ст. Її назва - «земля з пагорбами» - походить від давнього центру племінного об’єднання воли-нян - граду Волинь. Згодом політичним і духовним центром Волинської землі стало засноване в 988 р. князем Володимиром Святославовичем місто Володимир.

У 1080-х роках відбувся поділ Волинської землі на дві частини: волинську і прикарпатську. Розвинутими містами Волині в цей час були Володимир, Луцьк, Берестя, Вигошів та ін. В умовах міжусобиці у Волині в 1135 р. осідає онук Володимира Мономаха - Ізяслав Мстиславович, котрий започатковує місцеву династію. У середині ХІІ ст. Волинська земля виокремлюється в напівсамостійне князівство, яке вело жорстоку боротьбу з Галицьким. На час смерті сина Ізяслава - Мстислава (1170) удільними князівствами в Західній Волині володіли: Белзь-ким - Всеволод, Берестейським - Володимир, Червенським - Святослав, Володимирським (після смерті Мстислава) - Роман. У Східній Волині (Луцькому князівстві) правив брат Мстислава - Ярослав, котрий, за домовленістю з ним, після його смерті фактично став верховним князем Волині.

Серед молодих князів особливими здібностями державотворця і полководця вирізнявся Роман Мстиславович, який народився на початку 1150-х років. Його матір’ю була донька польського короля Болеслава Кри-воустого. Роман намагався обмежити боярське свавілля, створив сильне військо, заручився підтримкою володимирського єпископа, у своїй діяльності спирався на городян. З початку 1180-х років, після смерті свого дядька Ярослава, Роман розпочав боротьбу за утвердження на Волині.

2. Утворення Галицького князівства

Галицьке князівство почало формуватися наприкінці ХІ ст. на прикарпатській частині Волині. Його центром стала Перемишльська земля, яка до приєднання в 981 р. до Русі перебувала у складі Чеської держави. Засновником місцевої династії став онук Ярослава Мудрого - Ростислав Володимирович, який намагався утворити з Галичини міцний політичний осередок. Його справу продовжили сини - Рюрик, Василько і Володар. У 1084 р. Галичина ділиться на три князівства: Перемишльське, Теребов-лянське і Звенигородське. Любецький з’їзд князів узаконив за братами вотчинний порядок володіння цими князівствами.

Князювання братів заклало підвалини майбутньої могутності Галицької землі. Вони створювали умови для економічного розвитку краю, захищали його від нападів угорців і поляків. У 1097 р. Галицька земля виходить з-під влади Києва. Після смерті Володаря і Василька у 1124 р. між їхніми синами розпочалася боротьба за владу. Тим часом швидко зростала роль м. Галича, розташованого в центральній частині Галицької землі, що сприяло виникненню в середині 1120-х років Галицького князівства. У ньому правив Іван Василькович, котрий стає володарем і Теребовлянського князівства. Після його смерті в 1141 р. обидва князівства потрапляють до рук владного і талановитого політика - перемишльського князя Володимирка Володаревича. Останній перетворюється на володаря майже всієї Галицької землі, столичним містом якої з 1141 р. стає Галич.

За межами володінь Володимирка залишалося Звенигородське князівство, де правив небіж Іван Ростиславович, котрого в 1145 р. галицькі бо-

яри, невдоволені Володимирком, запросили на стіл. Проте Володимирко завдав йому поразки, і він змушений був ховатися в Берладі - землі Дні-стро-Дунайського пониззя, де проживали в умовах «вольниці» переселенці з різних регіонів Русі (їх називали ще бродниками). Із цього часу Івана Ростиславича стали іменувати Іваном Берладником.

Намагаючися зберегти самостійність, Володимирко вів жорстоку боротьбу з київськими князями, у якій зумів приєднати до своїх володінь м. Бужськ і Погорину (міста Шумськ, Тихомль, Вигошів і Гнійницю). Визначилися територіальні межі Галичини. До складу князівства деякий час входила і Закарпатська Русь. Володимирко зробив чималий внесок у формування єдиного Галицького князівства. У 1153 р. він помер.

3. Піднесення Галицького князівства за Ярослава Осмомисла

Галицький стіл перейшов до єдиного сина Володимирка - Ярослава. Молодий князь мав блискучі здібності державного діяча. На відміну від батька, він намагався залагоджувати внутрішні й зовнішні конфлікти шляхом переговорів. Йому довелося розв’язувати два складних завдання: відстоювати незалежність князівства від посягань Києва та знаходити порозуміння з місцевими боярами.

Особливість галицьких бояр полягала в тому, що як верства вони формувалися не з князівської дружини, як в інших землях, а з місцевої родоплемінної знаті. Князі, намагаючись заручитися їхньою підтримкою у встановленні своєї влади, давали їм у власність землі та маєтки. До цього додавався швидкий розвиток сільського господарства і торгівля сіллю, що сприяло збагаченню бояр та перетворенню на привілейований стан. Це давало змогу деяким з них утримувати власні озброєні дружини. Давалася взнаки і віддаленість від Києва, і навпаки, близькі зв’язки з Угорщиною і Польщею. У результаті галицькі бояри почувалися досить незалежно. З бояр формувалася дружинна знать князя, котра могла впливати і на настрої війська. Оскільки галицькі бояри не були зацікавлені у зміцненні князівської влади, вони протидіяли політиці Ярослава.

У 1158 р. проти Ярослава виступив Іван Берладник, котрий заручився підтримкою київського князя й частини галицьких бояр. Щоб запобігти новому наступу на Галич, Ярослав узяв участь у спільному поході з волинськими князями на Київ. Іван Берладник утік до Візантії, де й помер. Залагодивши суперечності з Києвом і припинивши князівські м іжусобиці, Ярослав установив добросусідські в ідносини з угорцями і поляками, зумів запобігти нападам половців.

За князювання Ярослава Галицьке князівство переживало розквіт. Його володіння розширилися вздовж Дністра далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю (Берладь) опинилися у сфері впливу Галича. Зростала роль Дністра в міжнародній торгівлі, що сприяло розвитку міст. За свідченням джерел, «земля ж його (Ярослава) була повна в усьому достатку, процвітала і множилася в людях, тому що вчені умільці й ремісники з усіх країн до нього приходили і городи населяли, котрими збагачувалася земля Галицька в усьому. По Дунаю він городи укріпив, купцями населив; тим, які торгували через море в Греках і ремесла налагоджували, він зі своїх маєтностей допомагав».

На середину 1180-х років Ярослав став найвпливовішим князем Русі. Намагаючись зміцнити політичну роль князівства, він домігся заснування галицького єпископства, для чого заклав у Галичі величний храм Успіння Божої Матері. Його поважали за виваженість, мудрість, освіченість, чесність і доброту, за що й прозвали Осмомислом (себто мудрим, котрий має вісім розумів). Помер князь 1 жовтня 1187 р. У своєму заповіті залишав позашлюбному сину Олегу Галич, а Володимиру (сину від шлюбу з донькою суздальського князя Юрія Долгорукого Ольгою) - Перемишль.

Яку оцінку дано Ярославу Осмомислу в «Слові о полку Ігоревім»? Чи погоджуєтеся ви з нею? Висловте власну думку.

На сайті історико-культурного парку «Древній Звенигород» у рубриці «Новини» перегляньте 3D модель Звенигорода від часу його заснування до періоду найбільшого розквіту у ХІІ - на початку ХІІІ ст. Простежте розвиток міста, звернувши увагу на зміну укріплень, дерев'яну, а згодом муровану забудову (князівський палац, боярські садиби, житла простого люду), розвиток ремесла та щоденну працю його мешканців. Поділіться своїми враженнями від відеоекскурсії (за бажанням висловте їх у невеликому творі).

Прочитайте фрагмент літопису. Визначте, про кого в ньому оповідається. Порівняйте, як висвітлено постать цього князя в різних історичних джерелах (скористайтеся для цього вміщеним уривком із «Слова о полку Ігоревім»). Визначте, що є спільного в характеристиках.

Того ж року представився галицький князь Ярослав, син Володимирів, місяця жовтня в перший день, а в другий день покладений був у церкві святої Богородиці.

Був же він князь мудрий, і красномовний, і богобійний, поважаний в [усіх] землях, і славен військами, - бо де була йому обида, [то] сам він не ходив полками своїми, а посилав їх з воєводами. Він бо навів лад у землі своїй і милости

ню щедру роздавав, прочан люблячи і нищих годуючи. Чорноризький чин люблячи і честь [їм] воздаючи од могутності своєї, він в усьому сповняв закон божий, до церковників сам приходячи і дбаючи добре [про них].

Літопис руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. Київ, 1989. С. 345.

Дослідники стверджують, що від народження Ярослав Осмомисл був фізично слабким, утім володів гострим проникливим розумом і неабиякими дипломатичними здібностями. Пригадайте, хто з раніше вивчених князів Русі мав фізичні вади, але при цьому був одним із найвизначніших державних діячів середньовіччя. Наскільки важливо бути цілеспрямованим і наполегливим у досягненні мети?

1. Коли і за якого князя завершилося об’єднання земель (князівств) у єдине князівство з центром у Галичі? Назвіть роки правління Ярослава Осмомисла.

2. Покажіть на карті на с. 72 території Галицького та Волинського князівств. Назвіть їхні адміністративні центри та держави, з якими вони межували.

3. На основі матеріалу параграфу доведіть, що Галицьке князівство за часів Ярослава Осмомисла переживало період розквіту. Для аргументації використайте карту та посилання на рядки з джерел.

4. Поміркуйте, чи були підстави назвати князя Ярослава Осмомислом.

5. Визначте спільні і відмінні риси в історичних портретах батька і сина - Володимирка і Ярослава.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Смолій

 





^