ПРИГАДАЙТЕ

Що таке платформа і як вона побудована?

Що називають областям складчастості і які геологічні процеси їм притаманні?

Тектонічна будова. Назва «тектонічна» в перекладі з грецької мови означає «той, що стосується будівництва». І справді, тектонічна карта України певною мірою відображає будову земної кори.

Особливості будови земної кори на тектонічній карті можна визначити за тектонічними структурами. Так називають великі ділянки земної кори, відокремлені глибинними розломами, які сягають мантії.

Будову й рухи земної кори вивчає наука тектоніка. Найбільшими тектонічними структурами є платформи й області складчастості (складчасті системи).

До найбільших тектонічних структур на нашій території належить Східноєвропейська (Руська) платформа - одна з малорухливих ділянок земної кори Євразії. Малорухливою вона стала дуже давно, адже Східноєвропейська платформа утворилася в докембрійський час і має вік приблизно 2 млрд років. З північного заходу України до узбережжя Азовського моря платформа вкрита малопотужним шаром осадових порід, а подекуди його майже немає. Цю величезну ділянку Східноєвропейської платформи, де тверді кристалічні породи фундаменту залягають неглибоко й часто виходять просто на поверхню, називають Українським щитом (мал. 85).

Мал. 85. Виходи фундаменту Українського щита в долині р. Рось

На північному сході країни є ще одна ділянка платформи, де породи фундаменту розташовані порівняно близько до поверхні. Це так званий Воронезький кристалічний масив, тверді породи якого залягають подекуди на глибині 150 м від поверхні.

Ділянки платформ, укриті осадовим чохлом, називають плитами. Так, на заході Український щит межує з Волино-Подільською плитою, потужність чохла якої коливається від 2000 до 2500 м. Утім, це аж ніяк не рекорд. Окремі д ілянки платформи характеризуються дуже глибоким зануренням фундаменту під осадовий чохол. Це так звані прогини (западини), як-от Галицько-Волинський прогин, що розташований на крайньому заході України. Потужність осадових порід у цьому прогині становить 3000-7000 м. Ще більший прогин має Дніпровсько-Донецька западина, яка межує з Українським щитом на сході. Тут, на лівобережжі Дніпра, фундамент платформи подекуди перекри

тий шаром осадових порід завтовшки до 18 км. На півдні з Українським щитом межує Причорноморська западина, де докембрійський фундамент залягає місцями на глибині понад 3000 м.

Причорномор’я України та північна частина Кримського півострова лежать у межах молодої Скіфської платформи. На відміну від давньої Східноєвропейської платформи, вона не має щитів і вкрита суцільним потужним (3000-6000 м) шаром осадових порід. Тому її ще називають Скіфською плитою.

На крайньому південному заході до Східноєвропейської платформи прилягає ще одна молода Західноєвропейська платформа (плита). На противагу їй на крайньому південному сході внаслідок гороутворю-вальних процесів і порушення залягання на кристалічному фундаменті осадових порід утворилася Донецька область складчастості.

Особливе місце серед тектонічних структур посідають області молодої альпійської складчастості. На південному заході й крайньому півдні території України вони утворюють складчасті системи. На південному заході України це складчаста система Українських Карпат, до якої належать Карпатська складчаста область, Передкарпатський прогин і Закарпатський прогин. На крайньому півдні території України розташована складчаста система Кримських гір.

Тектонічна карта України. Тектонічні карти - це різновид геологічних карт, на яких зображуються різноманітні структури земної кори. На тектонічній карті України ці структури сформувалися впродовж тривалого періоду (більш як 3,8 млрд років) і належать до двох головних геоструктурних ділянок земної кори - платформних і складчастих областей.

Неотектонічні рухи. У наш час геологічне «життя» території нашої країни триває. Адже земна кора в межах України «рухається». Одні її ділянки піднімаються, інші опускаються, а треті зазнають горизонтальних переміщень.

Розрізняють сучасні тектонічні рухи, які відбуваються тепер; новітні, або молоді, віковий діапазон яких становить 10 000 років, і неотектонічні, час прояву яких тривав близько 40 млн років. Цими тектонічними рухами сформовано майже всі найважливіші риси зовнішнього вигляду земної поверхні.

На початку спостереження за неотектонічними рухами зводилися до того, що робили позначки на прибережних скелях морів та озер. Сьогодні ж неотектонічні рухи фіксуються різноманітними геофізичними та геодезичними методами. Неотектонічні рухи встановлюються зокрема за результатами вивчення річкових терас. Так, при висхідних рухах відбувається посилення ерозії і врізання русла ріки. Саме тому, наприклад, сучасні тераси підняті більш як на 100 м над рівнем сучасного русла р. Тиса.

Точні інструментальні методи спостережень за неотектонічними рухами надають можливість складати відповідні карти, які мають важливе значення для проєктування залізничних шляхів, нафто- та газопроводів, водосховищ на великих ріках, а також для спорудження гідро- й атомних електростанцій, великих промислових комплексів, будівництва міст та інших населених пунктів.

Неотектонічних піднять продовжують зазнавати й до сьогодні зокрема Українські Карпати. Інструментальними методами встановлено, що складчасті споруди Східних Карпат піднімаються зі швидкістю 1,5—1,7 мм/рік і поволі, зі швидкістю кілька сантиметрів на рік, посуваються на північний схід. Натомість берег Чорного моря на захід від Одеси опускається зі швидкістю до 4,3 мм/рік.

Час від часу неотектонічні рухи в Українських Карпатах, які є частинами Альпійсько-Гімалайського сейсмічного поясу, набирають величезної сили й супроводжуються землетрусами. Загалом варто зазначити, що Україна не належить до спокійних щодо землетрусів територій. Найбільшу небезпеку для населення нашої країни становлять землетруси сейсмоактивної зони в сусідній Румунії (так звана зона Вранча), звідки до нас і приходить більшість «підземних хвиль». Сила землетрусів при цьому на території України (передусім у Закарпатті та Передкарпатті) становить від 3 до 8 балів. 4 березня 1977 р. в Києві відбулися підземні поштовхи силою 4-5 балів; епіцентр землетрусу знаходився в Румунії в області Вранча.

Не менш небезпечними є землетруси з епіцентрами переважно в Чорному морі. Через це на південному узбережжі Кримського півострова також неодноразово відбувалися землетруси, найсильніший з яких стався у вересні 1927 року. Отже, значна територія південного-заходу й півдня України належить до сейсмічно небезпечної.

УКРАЇНА Й УКРАЇНЦІ У СВІТІ

Небезпечна зона землетрусів охоплює напівкільцем з півдня Гірський Крим. Саме тут, у районі мису Аюдаг, у межах Чорноморської літосферної плити проходить розлом у земній корі. На думку вчених, він утворився через далеку Аравійську плиту. Ця потужна плита під дією внутрішніх сил поступово рухається на північ і тисне на невелику Чорноморську літосферну плиту, яка починає також рухатися на північ, натрапляючи на велетенську Євразійську плиту. Тут малопотужна Чорноморська плита опиняється наче в пастці - затиснута між двома гігантськими блоками земної кори, а тому не витримує і починає розколюватися. Так виникають кримські землетруси.

Завдяки сайту Головного центру спеціального контролю можна визначити, коли й де останніми роками відбулися найпотужніші землетруси на території України.

Існує кілька шкал, за якими оцінюється сила сейсмічних поштовхів. Провідні сейсмологічні служби визначають лише магнітуду землетрусу, а значення інтенсивності оцінюється за характером пошкоджень безпосередньо в місці його виникнення.

Магнітуда землетрусу - це умовна величина, що характеризує енергію, яка виділяється під час землетрусу у вигляді сейсмічних хвиль. Магнітуда обчислюється за записами коливань, що реєструються спеціальними приладами - сейсмографами. Максимальна магнітуда землетрусу становить приблизно 9,5.

Інтенсивність землетрусу - величина, яка характеризує ступінь коливань земної поверхні під час землетрусу. Інтенсивність виражається балами 12-бальної сейсмічної шкали в залежності від ступеня руйнування типових будівель і споруд, відчуття очевидців, змін рельєфу земної поверхні. Від одного до 4 балів включно для більшості лю

дей землетрус майже не відчутний і здебільшого реєструється лише сейсмографами.

Більшість землетрусів тривають усього кілька секунд, інколи кілька хвилин. Проте нищівна сила цієї природної стихії приголомшує. Саме тому важливо знати ознаки наближення землетрусу й правила поведінки під час землетрусу.

У разі землетрусу краще швидко залишити будинок. На вулиці відразу слід відійти від будівлі на відкрите місце, подалі від споруд, вуличних ліхтарів та ліній електропередачі. Якщо ж вийти з будинку одразу не вдалося, то краще сховатись у відносно безпечному місці. У багатоповерховому будинку можна стати у дверний отвір. Головне, триматися подалі від вікон і скляних перегородок, ближче до міцних внутрішніх стін будинку. Якщо є небезпека падіння шматків штукатурки, світильників, скла, можна сховатися під масивний стіл. І в жодному разі не слід користуватися ліфтом. Не стрибати у вікно з верхніх поверхів! Не користуватися свічками чи сірниками, іншим відкритим вогнем.

Дослідження П. Тутковського. Павло Тутковський (1858-1930) -загальновизнаний і авторитетний класик української та світової геології, у доробку якого налічують понад тисячу наукових праць. Вони охоплюють найширше коло питань загальної та четвертинної геології, а також вивчення мінеральних ресурсів тощо.

Характерною особливістю багатої наукової спадщини видатного вченого є те, що більшу її частину присвячено Україні. Досліджуючи геологічну будову різних регіонів нашої країни, він успішно здійснював і пошуки корисних копалин. У 1920-ті рр. П. Тутковський багато зробив для формування школи українських геологів, які впродовж наступних десятиліть зробили вагомий внесок у розвиток геологічних наук в Україні.

П. Тутковський вивчав сліди давнього льодовика на території України й висунув оригінальну гіпотезу походження лесу. Вивчаючи підземні води, дійшов цікавих висновків щодо закономірностей поширення артезіанських джерел. Учений розрахував приблизну глибину залягання артезіанського горизонту в Києві та запропонував план спорудження київського водогону, завдяки чому Київ став одним із перших європейських міст, що постачався артезіанською водою.

Свого часу вчений зацікавився викопною мікрофауною, яку ніхто на той час на наших теренах ще не вивчав. Він першим звернув увагу на значне поширення мікрофауни в різних відкладах на теренах України, з’ясував деякі особливості визначення за допомогою викопних решток організмів відносного геологічного віку гірських порід. Праці вченого на цю тему здобули визнання вітчизняних і зарубіжних фахівців. Отже не випадково саме Тутковський став одним з організаторів і перших академіків Всеукраїнської академії наук, фундатором Інституту геології та геологічного музею.

Дослідження В. Бондарчука. Володимир Бондарчук (19051993) - видатний український геолог, організатор науки та громадській діяч добре знаний в Україні та за її межами. Діапазон його наукових інтересів надзвичайно широкий. Але особливо він відомий як засновник нового теоретичного напрямку в геології (тектоорогенії),

основні положення якого розкривають механізм формування континентів Землі, рельєфу суходолу, підкреслюють активну роль у цьому обертового руху Землі навколо її осі, а також вказують на можливості прогнозування подальшого розвитку суходолу. Виявлені В. Бондарчу-ком закономірності структури й розвитку земної кори дозволили йому також з’ясувати закономірності географічного поширення родовищ корисних копалин, межі яких, на думку вченого, визначаються історією геологічного розвитку земної кори.

В. Бондарчук - автор першої праці з геологічної структури території України, праць із проблем геології Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин, Криму, Карпат. Велике наукове значення мають його дослідження, що стосуються походження основних генетичних типів антропогенних відкладень, їхньої стратиграфії. Він - автор кількох підручників, зокрема першого підручника із загальної геології, що вийшов українською мовою.

Велику увагу В. Бондарчук приділяв популяризації геологічних знань. Цьому питанню він присвятив близько 20 змістовних книг, зокрема, «Про вулкани і землетруси» (1955), «Як людина дізнається про минуле Землі» (1947), «Геологічні пам’ятники України» (1961), «Земля, по якій ми ходимо» (1969) та ін.

Вплив геологічної будови та тектоніки на діяльність людини. Ще з давніх часів геологічна будова та тектоніка визначали різні види діяльності людини, від них подекуди залежав навіть характер поселень. У наш час, незважаючи на технічний прогрес, геологічна будова й тектоніка продовжують впливати на людську діяльність. Від геологічної будови території залежать особливості прокладання й будівництва різних інженерних споруд, видобування корисних копалин, спорудження нових населених пунктів, створення сільськогосподарських угідь. Велика екологічна роль геологічної будови й тектоніки. Так, з геологічною будовою, зокрема зі складом гірських порід, пов’язано розподіл і рух забруднювальних речовин. Велике значення мають небезпечні й несприятливі геологічні та тектонічні процеси. Деякі з них завдають істотної шкоди людині та об’єктам її господарської діяльності. До таких, наприклад, належать землетруси, обвали, зсуви, підтоплення, карст, руйнування берегів і в береговій зоні водойм хвилями й прибоєм, селі тощо.

ВАША ДУМКА

У 2000 р. була створена громадська організація «Спілка геологів України», яка об'єднує геологів і вчених геологічної галузі України. Одним із своїх головних завдань Спілка вважає популяризацію геологічних знань та підвищення престижу професій, пов'язаних з вивченням та використанням геологічного середовища. З 2011 р. Спілка здійснює просвітницький проєкт для учнівської молоді - «Надра земні, надра духовні». Мета проєкту не лише популяризація геологічної науки, але й збільшення загальноосвітнього багажу знань для школярів, зокрема через упровадження нових навчальних програм. У рамках цього проєкту предмет «Основи геології» вивчається в кількох столичних школах. Учасники проєкту беруть активну участь у щорічних олімпіадах юних геологів у Києві та інших містах.

Як ви думаєте, наскільки перспективним є цей проєкт Спілки? Чи не бажали б ви долучитися до учасників цього проєкту?

ПІДСУМУЄМО

Особливості будови земної кори на тектонічній карті можна визначити за тектонічними структурами.

Тектонічні рухи на території нашої країни тривають.

Розрізняють неотектонічні, новітні та сучасні тектонічні рухи.

Вагомий внесок у геологічне вивчення території України зробили академіки П. Тут-ковський і В. Бондарчук.

З давніх часів і дотепер геологічна будова та тектоніка впливають на людську діяльність.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Тектонічна будова, тектонічна карта, тектонічні структури, платформа, Український щит, неотектонічні рухи, землетруси.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

1. Чи запам’ятали? Які основні тектонічні структури відображені на тектонічній карті України?

2. Чи розуміли? Яке практичне значення мають наукові спостереження за неотекто-нічними рухами?

3. Чи можете застосувати? За даними порталу «Природа України» визначте адміністративні області країни, території яких зазнають неотектонічних піднять, опускань або коливальних рухів.

4. Чи можете проаналізувати? Проаналізуйте дані Головного центру спеціального контролю

https://gcsk.gov.ua/monitoring-ukraiini.html

та визначте найближчі до вашого місця проживання території, де сталися землетруси.

5. Чи можете оцінити? Оцініть вплив геологічної будови й тектоніки на діяльність людини у вашій місцевості.

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Пестушко, Довгань, Уварова 2021 (поглиблений рівень)