1. На шляху до унії православної та католицької церков

Ідея об’єднання православної та католицької церков у Речі Посполитій виникла задовго до 1596 р. Її витоки пов’язані з реформаційними та контрреформаційними рухами, прагненням оновити як католицьку, так і православну церкви. В умовах кризи православної церкви дедалі більше її діячів виступало на користь унії. Цьому передували тривалі таємні переговори між православними священниками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму. Наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із Папою Римським Климентом VIII та офіційна церемонія з’єднання єпископів із католицькою церквою. Проте згідно з демократичними традиціями православ’я остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор.

Кожна сторона покладала на унію свої надії. Православні українці через унію з римо-католицькою церквою сподівалися досягти єдності свого народу. Тільки справжня рівність у правах (саме її домагався, наприклад, український князь В.-К. Острозький) обох церков у католицькій Польщі могла б покласти край утискам православних. Потрібно було зберегти традиційний грецький обряд і мову богослужінь. Крім того, унія здатна була, як здавалося її прихильникам, розв’язати проблему підпорядкування Української православної церкви:

після її переходу під зверхність Папи Римського відпадала потреба боротьби із зазіханнями Московського патріархату.

Вищих православних ієрархів вельми непокоїла втрата власного авторитету в церковному житті. Першість у справі оновлення української церкви фактично перейшла до братств. Їхній вплив з кожним роком зростав. За підтримки східних патріархів братства отримали право контролювати діяльність найвищих церковних діячів. Тож в унії православні єпископи, та й сам митрополит Михайло Рагоза, вбачали можливість позбутися опіки братств. Унія мала утримати у лоні церкви віруючих, адже випадки переходу у протестантизм та католицизм частішали. Окрім того, ієрархи вбачали в унії посилення політичного впливу, адже розраховували отримати обіцяні місця у сенаті Речі Посполитої нарівні з католиками.

Серед самих католиків щодо унії церков одностайності не було. Одні взагалі виступали проти будь-якого об’єднання, інші ж не заперечували можливості унії. Серед останніх був і король. Він вбачав в унії засіб об’єднання усіх феодалів та духовенства, зміцнення держави й королівської влади. Проте польським можновладцям не потрібна була авторитетна українська церква, рівна у правах із польською. Тому унію церков вони розглядали як поступове закріплення українських земель, а тлумачили як навернення до католицизму. У трактаті 1577 р. «Про єдність Божої Церкви під одним Пастирем» проповідник єзуїт Петро Скарга переконував читачів, що істинною є лише одна церква - римо-католицька, тож найкориснішим було б «відкинути помилки греків та об’єднатися з осердям істинної віри».

Таке тлумачення унії католиками викликало у православних обурення. Згодом прихильників об’єднання поменшало, його почали заперечувати навіть колишні ініціатори, зокрема князь В.-К. Острозький.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які вимоги до Папи Римського висували православні ієрархи? 2. Якими побоюваннями були спричинені такі вимоги?

«20. У державних трибуналах поруч з духовними Римської Церкви, щоб ми могли мати дві духовні особи нашою обряду, які відстоюватимуть права і вольності наших церков.

25. Монастирі та храми наші руські хай не перемінюють на костели. А якщо хтось з католиків знищив би їх на своїй території, буде зобов'язаний їх відновити чи наново збудувати, а старі - направити [...].

29. Собори та інші парафіяльні церкви, по більших містах і всюди в державі Королівської милости [...], нехай підлягають владі й управі своїх Єпископів, а світські люди хай під жодним приводом не встрявають у їхню управу [...].»

Головні Артикули Берестейської унії. До Папи Римського і до короля. 1595 р.

2. Два собори в Бересті

Юридичне оформлення унії мало відбутися на соборі у Бересті (нині м. Брест у Білорусі), скликаному Сигізмундом ІІІ у жовтні 1596 р. До собору готувалися не лише прихильники унії, а і її противники, яких із кожним днем більшало. Заперечували унію братства та монастирі. Чужою вона була також для більшості шляхти й містян. Не підтримувало її й селянство. Антиунійну боротьбу очолював князь В.-К. Острозький. В одному зі своїх послань, написаному ще до римської подорожі єпископів, князь заявив про готовність залучити для боротьби проти унії 15-20-тисячне військо. Численні протести православних свідчили, що про добровільне з’єднання церков годі й думати. Проте вірні своєму слову перед Папою Римським ініціатори унії не хотіли поступатися.

Фактично у Бересті відбувалося два собори. Перший - прихильників унії на чолі з королем, митрополитом Київським і Галицьким М. Рагозою та православними єпископами. Другий - противників унії на чолі з В.-К. Острозьким, архімандритом Києво-Печерського монастиря, представником Патріарха Константинопольського, який, згідно з рішенням собору східних патріархів, мав першість над митрополитами та православним духовенством. Для участі в Берестейському соборі прибув також представник Патріарха Александрійського. Щоправда, авторитет високих східних церковних діячів міг вплинути на перебіг подій лише за умови спільного собору. Спеціальним універсалом король заборонив іноземцям брати участь у соборі. Тож, не дійшовши згоди навіть щодо спільного засідання, обидві сторони 8 жовтня розпочали власні окремі собори.

Михайло Рагоза (бл. 1540 - 1599) церковний діяч, православний (1589-1596), згодом - уніатський (15961599) митрополит Київський. Відновив традицію регулярного проведення церковних соборів. Ухвали собору мали сприяти зміцненню дисципліни в церкві, підвищенню освітнього рівня духовенства та розвиткові освіти. Підтримав започатковану братствами програму внутрішніх реформ православ’я.

Православні зібралися в палаці, де зупинився

В.-К. Острозький. Прихильники унії проводили собор у міській церкві Св. Миколая. Саме в ній було затверджено попереднє рішення про об’єднання церков. В таких умовах було утворено греко-католицьку (унійну, уніатську) церкву.

Нова церква підпорядковувалася Папі Римському. Було визнано деякі засади католицького віровчення (догмати), зокрема догмат про походження Святого Духа від Отця й Сина (православні визнають, що Дух Святий походить лише від Отця). Церковні обряди, свята, таїнства, особливості храмового будівництва, іконопису, церковного співу залишалися православними, а мовою богослужінь було визнано церковнослов’янську.

Унійна (греко-католицька) церква - церква, утворена внаслідок об'єднання Київської митрополії з католицькою церквою на соборі у Бересті 1596 р. Підпорядковується Папі Римському, визнає всі догмати католицизму та зберігає православну обрядовість.

Руїни церкви св. Мико-лая у 1840 р. Місце проголошення Берестейської унії. Художник М. Залесь-кий

За результатами соборів обидві сторони відлучили одна одну від церкви та звернулися до польського короля по підтримку.

Король Сигізмунд ІІІ підтримав унію і визнав чинними ухвали собору, що відбувся в церкві Св. Миколая. Греко-католицьке духовенство, як і католицьке, було звільнене від сплати податків та виконання повиннос-тей, уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади.

Крім того, греко-католицьким єпископам було обіцяно місце в сенаті, але цю домовленість так і не було втілено в життя. Що ж до православної церкви, то вона, попри велику кількість прихильників, була позбавлена проводу. Розпочалася тривала боротьба між уніатською та православною церквами. Важливу роль у цьому протистоянні відіграло козацтво, яке виступило проти Берестейської унії.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. На якому з двох соборів, що відбувалися у Бересті, було ухвалено грамоту, уривок із якої наведено? 2. Використовуючи текст параграфа персоналізуйте згаданих у джерелі «єпископів та архієреїв». 3. Поміркуйте, як ставляться автори грамоти до згаданих подій.

Свою думку обґрунтуйте.

«Оскільки до інших виступів той віровідступник, митрополит київський, галицький і всієї Русі, на ім'я Михаїл, з єпископами своїми, які його злому умислу допомагали ..., зрештою і того не хотіли зробити, щоб до вимог наших, відповідних правилам і законам церковним, дослухатися, попе-ред нас на синод зібралися і так про себе заявили тими безбожними вчин-

ками своїми, на яких насмілилися затятися... як явні віровідступники і зарозумільці легковажні.... А оскільки ... явно учинили, і з тим відступництвом уже не ховаються, і як наодинці [між собою], так і прилюдно зійшовшися говорять ... змушені були до цього жалісного і сумного декрету, і погордувана ними свята Божа Східна церква дозволяє нам те, і нам обов'язково велить на нинішньому соборі, щоб вищезгаданий митрополит Михаїл був скинений, а також згадані єпископи, і вже ... з усього покрову архієрейства були звільнені і усунені від будь-якого здійснення обов'язків і розпорядків....»

Соборна грамота 1596 р.

Роздивіться зображення медалі й дайте відповіді на запитання. 1. Коли, за яких обставин і за чиїм наказом було викарбувано медаль? 2. Яке значення відводилося події, на честь якої викарбувана медаль?

Медаль із написом: «На прилучення русинів»

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чи справедливо вважати, що заперечення унії викликане лише вказаними п’ятьма особливостями? 2. Як ви вважаєте, до якого табору належав автор твору? Свою думку обґрунтуйте.

«Знай же тоді, християнський брате, що найголовніших артикулів, які перешкоджають тій згоді, є п'ять: перший - про походження Духа Святого; другий - про чистилище; третій - про зверхність видимого й найстаршого пастора; четвертий - про календар, а п’ятий як додаток до того - про антихриста, щоб люди бачили, що коли вже прийшов антихрист, то він головний, якого люди чекають...

Щоб, прочитавши, ти не сказав, що (не знаєш), скільки тих артикулів, щодо яких з римлянами не погоджуємося! Я в тому тебе безпечно переконую, що тільки у тих п'яти зауважиш, що більше піддаєшся тиску, ніж правді, всі інші - спокій і згода. Бо вся служба Божа, святі тайни і всі інші церемонії й обряди нашої святої Східної Церкви залишаються цілими і ні в чому не порушеними».

3. Становище греко-католицької церкви

Від самого початку існування греко-католицька церква перебувала в непростому становищі. З одного боку, уніатські єпископи всупереч запевненням польської влади не отримали тих самих прав, що й католицьке духовенство. Тож досягти рівності церков, як сподівалися прихильники унії, вони не змогли. З другого боку, більшість українського населення не розуміла уніатської церкви й ставилася до неї як до чужої, утвореної через зраду батьківської віри. До того ж, влада Речі Посполитої підтримувала уніатів у боротьбі проти православної церкви. Ситуація загострювалася й майновими суперечками: як уніати, так і православні всі церкви й монастирі грецького обряду вважали своїми.

Ієрархи греко-католицької церкви вдавалися до енергійних заходів, аби поліпшити становище своєї церкви. З-поміж них найактивнішим був єпископ І. Потій, який став митрополитом по смерті М. Рагози. І. Потія навіть називали «батьком унії». Він був талановитим проповідником, письменником-полемістом, одначе в боротьбі за унію діяв здебільшого силою, закликаючи відбирати православні храми й монастирі. Митрополит намагався довести, що українська церква завжди була католицькою, тому прагнув передати уніатам

давні православні святині. Це спричинило гостру реакцію православних. Власне, цим пояснюється той факт, що І. Потій, маючи титул митрополита Київського, змушений був перебувати у Вільно. До Києва його не пустили козаки.

Василіани - члени ордену святого Василія Великого, провідного чернечого ордену Української греко-католицької церкви. На початку XVI ст. василіанські монастирі були об’єднані в єдину організацію.

Багато зусиль для розбудови уніатської церкви доклав і митрополит Й. В. Рутський.

На відміну від попередника, він наполегливо шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у злагоді головну умову піднесення обох церков. Водночас митрополит розгорнув діяльність, спрямовану на впорядкування та оновлення церковного життя. Зокрема, він здійснив реформу уніатського чернецтва, яке було об’єднане в один орден - василіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займалися просвітницькою та місіонерською діяльністю.

4. Полемічна література

У другій половині XVI ст. відбулися культурні зрушення, що охопили насамперед українську літературу. Вона увібрала в себе найкращі традиції літератури Русі-України та ідеї Відродження й реформації. Найяскравішою сторінкою тогочасного літературного життя стала полемічна література.

До сьогодні збереглося близько 200 пам’яток полемічної літератури представників різних таборів - православних, католиків, уніатів. Найбільша полеміка розгорнулася навколо ідеї об’єднання церков - між прибічниками та противниками унії. Один із найви-датніших православних письменників-поле-містів, праці якого були опубліковані за життя, - Герасим Смотрицький. Його перу належать кілька блискучих полемічних трактатів, зокрема твір «Ключ царства небесного...», надрукований 1587 р. в Острозі. Автор висміює Папу Римського та єзуїтів, відстоює право українського народу на православну віру. В свою чергу, пристрасний полеміст єзуїт Петро Скарга у книзі «На захист Берестейської унії» (1597) захищав об’єднання католицької й православної церков, доводив благотворність цього історичного акту для православних.

Полемічна література - церковна й публіцистична література, яка бурхливо розвивалася в XVI-XVII ст. в Україні та Білорусі. Спрямована проти спроб інших конфесій поширити вплив на православне населення. Об’єктом особливо гострої критики православних полемістів була унія та її захисники.

Видатною пам’яткою полемічної літератури є «Тренос» («Плач»). Його 1610 р. створив Мелетій Смотрицький. Цей мистецьки довершений та оригінальний твір, написаний польською мовою, розкривав становище православних українців та білорусів, які потерпали від національно-релігійних утисків. На відміну від інших полемічних трактатів, він не був спрямований проти якогось

конкретного твору чи події. «Тренос» скомпоновано як плач Церкви-України, покинутої та зневаженої власними дітьми:

«Горе мені, бідній, горе нещасній, ах - з усіх сторін ограбованій, на світову ганьбу мого тіла з усіх риз оголеній! Горе мені, незно-симими тягарями обтяженій: руки в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою обосічний, вода під ногами глибока, огонь по боках - невгасимий, зусюди крики, зусюди страх, зусюди переслідування!».

Винятковою самобутністю відзначалися твори українського полеміста православного табору Івана Вишенського. Надрукованим за життя письменника був лише один твір -«Послання до єпископів», у якому з надзвичайною завзятістю та безкомпромісністю висловлено погляди щодо унії, яких, на думку письменника, мав би дотримуватися простолюд. Автор критикує суспільний лад Речі Посполитої, виступає проти покатоличення й ополячення українського народу.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які, на вашу думку, соціально важливі ідеї обстоює автор? Чому вони не втрачають значення й сьогодні? 2. Яким чином висловлені ідеї пов’язуються з реформаційними рухами у Європі?

«...Так, що чините себе ліпшими за інших, плоттю та кров'ю родовитою хвалитеся, а не Вишнім Богом. Як же ви духовними, та не тільки духовними, але й вірними зватися можете, коли брата свого, з єдиної купелі хрещення - вірою і від однієї матері, - який народився з тієї ж таки, що й ви, благодаті, робите гіршим за себе, принижуєте і ставите його за ніщо, хлопом на огуду прозиваючи, кожум'якою, сідельником, шевцем? Добре, хай буде хлоп, кожум'яка, сідельник та швець, але згадайте, що він брат ваш, рівний із вами в усьому. Чи, може, ти кістяний, отак без тіла народився - дай мені знати про те! Отож питаю тебе і не залишу, питаючи, чим ти ліпший від хлопа - скажи мені і свідчення дай, не горду огуду й надутість, але покажи писанням божественного голосу. А коли показати не можеш, що ти кам'яний, кістяний чи навіть і золотий, а таке саме тіло і кров, як і будь-яка людина, то чим ліпшим викажеш себе від хлопа?»

І. Вишенський. «Послання до єпископів»

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Берестейська унія стала вимушеним кроком верхівки православ'я в умовах його кризи, політики польської влади та наступу католицизму на українські землі.

Унія не забезпечила об'єднання двох церков на рівних умовах, як того прагнули її основоположники. Вона розглядалася як «повернення духовенства та вірних у лоно Римської католицької церкви».

Укладення унії не врятувало українські землі від наступу католицизму, а уніати не були визнані рівноправними католикам. Не дійшли згоди між собою і греко-католики й православні.

Протистояння між представниками різних церков розгорнулося на сторінках полемічних творів, що вирізнялися високим рівнем літературного стилю та змістового наповнення.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Запровадження в Речі Посполитій нового, григоріанського календаря ► діяльність гре-ко-католицького митрополита Й. В. Рутського ► православний та уніатський собори в Бересті ► Люблінська унія ► утворення Речі Посполитої.

2. Дайте визначення поняттям.

Григоріанський календар; полемічна література; унійна (греко-католицька) церква; ва-силіани.

3. Дайте відповіді на запитання.

► Що спричинило прихильне ставлення до ідеї об'єднання православної церкви з католицькою в колах можновладців та вищого духовенства? ► Чому ідея унії не здобула широкої підтримки серед більшості населення, а згодом навіть втратила чимало з колишніх прихильників? ► Як полемічна література свідчить про культурний та суспільний розвиток тогочасної України? ► Чим становище греко-католицької церкви відрізнялося від становища православної? ► До яких заходів вдавалися вищі ієрархи греко-католицької церкви, щоб поліпшити становище своєї церкви?

4. До табору прихильників чи противників унії належали названі нижче історичні діячі, тогочасні громадські та релігійні об'єднання? Свій вибір обґрунтуйте.

Король Сигізмунд ІІІ; князь В.-К. Острозький; митрополит М. Рагоза; єпископи І. Потій, К. Терлецький; братства; Папа Римський.

5. Визначте, які з тверджень є істинними, а які хибними у характеристиці греко-католиць-кої церкви.

Підпорядковувалася Патріарху Константинопольському; визнавала зверхність Папи Римського; повністю залишалася на засадах православного віровчення; визнавала деякі важливі догмати католицького віровчення; мовою богослужінь залишалася церковнослов'янська; користувалася для богослужінь латиною; зберігала православний обряд; переходила на католицький обряд.

6. Обґрунтуйте або спростуйте думку.

«Полемічна література віддзеркалює багатство духовного життя та ідейних пошуків українських просвітителів кінця XVI - першої половини XVII ст.»

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)