1. «Доба героїчних походів» козаків першої чверті XVII ст.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які деталі морських походів козаків довідуємося з тогочасних джерел? 2. Як козаки готувалися до морського походу? Яким було спорядження запорожців, що брали участь у поході? До яких військових хитрощів вдавалися козаки під час морських експедицій? 3. Пригадайте з уроків історії України 7 класу, хто ще, за свідченнями писемних джерел, використовував такий самий спосіб для тривалого перебування під водою?

«Коли козаки задумують свій морський похід... за півмісяця шістдесятеро з них зведе один човен. Отак за два-три тижні мають 80-100 готових; в один човен сідає від 50 до 70 козаків. Звичайно, на їхньому човні є десять-п'ятнадцять весел з кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж турецькі веслові галери. Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею. А на кожному човні є також чотири-шість фальконетів (невеличких гармат), необхідна для походу живність. Беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас. Так виглядає плавучий козацький табір на Чорному морі. Спорядившись отак, вони пливуть Борис-феном. Турки попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра напоготові кілька галер, щоб не дати козакам вийти з лиману. Але хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з'явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири

милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними. А коли надибають якусь турецьку галеру чи інші кораблі, то переслідують їх, нападають і беруть штурмом. Ось як це відбувається. Човни їхні виступають з води не більш як на дві з половиною стопи, тому козаки бачать ворожий корабель чи турецьку галеру скоріше, ніж їх самих запримітять. Далі вони спускають вітрила і дивляться, куди дме вітер; намагаються плисти так, щоб сонце було в них за плечима. За годину перед заходом сонця чимдуж веслують до галери чи корабля і зупиняються за милю поодаль, щоб не втратити його з поля зору. Таким чином тримають їх на оці, а опівночі, за сигналом, підпливають до кораблів. Половина козаків готова до бою, чекає лише відповідної хвилини, коли візьмуть галеру на абордаж, а тоді проникає всередину».

Г. Л. де Боплан. «Опис України». 1660 р.

На перші два десятиліття XVII ст. припали особливо вдалі морські походи козаків на турецькі фортеці. Тому про ці часи говорять як про добу героїчних морських походів козацтва. Козаки на своїх чайках атакували турецькі фортеці Очаків, Аккерман, Кілію, Ізмаїл у Північному Причорномор’ї, Кафу в Криму, Варну в Болгарії, Синоп і Трапезунд у Туреччині й навіть околиці столиці Османської імперії - Константинополя. Так, улітку 1606 р. запорожці завдали удару одночасно по трьох фортецях - Аккерману, Кілії, Варні. Справжнє потрясіння султанського двору спричинила морська експедиція козаків 1614 р. Флотилія чайок перетнула Чорне море. Висадившись під Трапезундом, козаки переможним походом пройшли уздовж турецького узбережжя, здобули Синоп, знищили гарнізон фортеці, арсенал, спалили місто й кораблі турків. Навесні наступного року на 80 чайках запорожці рушили вже на турецьку столицю, де завжди, крім флоту, стояла султанська гвардія в 30 тис. вояків. Козаки спалили портові споруди й повернули назад.

Здобуття козаками Кафи. Гравюра з книги «Вірші на жалісний погреб...». 1622 р.

Це перше зображення воєнної події в українській друкованій книжці. На другому плані гравюри - мури турецької фортеці Кафи. На першому - козацькі човни, що атакують турецькі галери.

Найпотужнішого удару на південному узбережжі Криму козацька флотилія завдала у 1616 р. Кафі, звідки вдалося звільнити чимало християн-невільників. Кафа була головною турецькою базою у Криму й найбільшим невільницьким ринком у Північному Причорномор’ї. Османські джерела, акцентуючи увагу на важливості міста у работоргівлі, нерідко називали її кримським Стамбулом. Враховуючи лиху славу, яка закріпилася за Кафою, литовський мандрівник-публіцист М. Литвин стверджував, що Кафа не місто, а «справжній поглинач нашої крові». Морський похід 1616 р. та взяття Кафи стали першою успішною ак-

цією під керівництвом уславленого козацького гетьмана Петра Конашевича-Са-гайдачного.

Переможні походи козаків викликали захоплення й подив у Європі, адже тогочасна турецька військова міць уважалася нездоланною.

Розгляньте карту на с. 146 й дайте відповіді на запитання. 1. Які українські землі входили до складу Речі Посполитої у першій половині XVII ст.? 2. Якими теренами володіли Османська імперія та її васали? 3. Які турецькі міста-фортеці Північного Причорномор’я та Криму були плацдармом для нападу на українські землі? 4. На які фортеці здійснювали походи козаки в першій чверті XVII ст.?

2. Військово-політична діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного

Портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Невідомий художник. XVIII ст.

Петро Конашевич-Сагайдачний (1577-1622). Справжнє прізвище Конашевич. Сагайдачний - це прізвисько, похідне від слова «сагайдак» - шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл, а також лук. Сагайдачним Петра Кона-шевича назвали за майстерну стрільбу з лука. Народився в українській православній шляхетській родині. Дістав початкову домашню освіту, а згодом навчався в Острозькій академії та Львівській братській школі. Наприкінці XVI ст. подався на Запорожжя, де швидко здобув авторитет. Брав участь у численних походах козаків, а незабаром став їх очолювати. Здобув заслужену шану сучасників. «Був то чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли доводилося відступати - останнім...» - повідомляє про нього тогочасне джерело.

Сагайдачний провів реформу війська на Січі: поділив його на сотні та полки, поновив навчання. Водночас запровадив сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини «карав на смерть» («на горло»). Позбавив козацькі лави анархічних та

кримінальних елементів, при цьому залучив до війська людей «осілих», пов’язаних із землею та хліборобством. Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту.

Початок гетьманування П. Сагайдачного припав на 1616 р. На гетьманство його обирали кілька разів. Залишаючись вірним королю, гетьман неухильно відстоював козацькі права. Так, усупереч численним домовленостям із польським урядом, які забороняли козакам здійснювати походи проти Туреччини, П. Сагайдачний вдавався до нових і нових атак, що загострило відносини між

Османською імперією та Річчю Посполитою аж до стану війни. Така ситуація була на користь козакам: за умов постійної загрози з боку Туреччини Польща не наважувалася знищити козацтво - свого союзника в боротьбі проти турків.

Беручи активну участь у тогочасній європейській політиці, підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Московської держави, гетьман на початку літа 1618 р. повів 20-тисячне реєстрове й вільнонаймане козацьке військо на Москву. За успішний похід польський сейм обіцяв реєстровцям виплатити 6 тис. злотих та 20 тис. козацьким найманцям. П. Сагайдачному з козаками вдалося не тільки успішно взяти штурмом кілька десятків міст Рязанщини, але й захопити у полон московських і татарських послів. В ніч на 11 жовтня об’єднані українсько-польські війська спробували захопити столицю Московії. Про початок штурму московське командування дізналося заздалегідь. Як не намагалися козаки таємно, непоміченими підійти до московських стін і брам, стрільці їх чекали й були готові дати відсіч. Нічна атака була відбита, тож війська Сагайдачного відступили й вирушили на Калугу, маючи намір здобути це місто.

Проте польські сеймові посли були налаштовані не так войовниче, як козацький гетьман, і в містечку Деуліно, натиснувши на королевича Владислава, почали мирні переговори з московською стороною.

За Деулінською угодою, перемир’я між двома державами було укладено на 14,5 року; Владислав відмовлявся від своїх прав на московський престол, натомість Річ Посполита отримала Смоленщину й Чернігово-Сіверщину. Так на українських теренах Речі Посполитої постало ще одне - Чернігівське воєводство.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як автор розповідає про похід П. Сагайдачного? 2. Чи прихильно автор ставиться до козацького гетьмана? Чому?

«Конашевич надзвичайно

спритно, страшенно збентеживши ворога, злучився з Владисла-вом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні хоругви свої по безмежних просторах, спустошив вогнем і мечем неприятельські землі, обернувши в сумні руїни такі незвичайні, сильні своєю позицією і залогами міста, як Єлець,

Шацьк, Лівни, Калуга. Обтяжений багатою здобиччю, розніс страх свого імені у всій Московії. Неприятель, що стогнав під його ударами, бачив, як переходили до рук козаків золоті посудини і дорогоцінні багатства і, ляментуючи, рахував ці юрби бранців різного віку і стану, що йшли за його колісницею, за його обозом».

Із розповіді Я. Собеського

3. Роль козаків у Хотинській війні

У 1620 р. Османська імперія розпочала сухопутні завойовницькі походи проти Речі Посполитої. Турецьке військо, висадившись на Чорноморському узбережжі, рушило територією Молдови у бік Західної Європи. Назустріч турецько-татарському війську вирушило польське під командуванням коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. Війська зустрілися біля молдовського села Цецори 20 вересня 1620 р. і розпочали битву. Армія С. Жолкевського була вщент розгромлена, було вбито й самого коронного гетьмана. Загинув і батько майбутнього гетьмана України Б. Хмельницького Михайло, який брав участь у битві у складі невеликого загону реєстровців. Турецько-татарське військо на честь перемоги спустошило Поділля й Західну Україну. Вже навесні наступного року турки продовжили наступальні дії. Польська влада, щоб уникнути катастрофи, звернулася по допомогу до запорозьких козаків.

5-7 червня 1621 р. в урочищі Суха Діброва на Черкащині відбулася спільна рада реєстрового й нереєстрового козацтва, на якій розглядали пропозиції польського сейму про участь козацтва у війні проти Туреччини.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які події описує джерело? 2. Які рядки свідчать про дипломатичні заходи П. Сагайдачного й козацького посольства у Варшаві? 3. Як джерело характеризує роль українського козацтва в політичному житті тих часів?

«Серед католиків, у тому числі й церковників, не бракує впливових осіб, які є покровителями членів козацького посольства, з огляду на теперішню загрозу війни з турками. А згаданий Сагайдачний відкрито заявляє, що королівство не одержить ні найменшої допомоги від жодного козака і від більшої частини схизматиків, якщо ці їхні вимоги не будуть вислухані. З іншого боку, багато з цих сеньйорів не тільки вважає, що було б величезною шкодою втратити допомогу козаків, військо яких вихваляють як більш боєздатне і краще організоване, ніж те, яке очолює коронний гетьман, але й підкреслюють небезпеку, що ці козаки не будуть битися проти турків, і тому говорять, що в цей момент необхідно піти на поступки козакам так, щоб вони залишилися вдоволені».

З листа католицького єпископа Ф. Чіріолі.

Липень 1621 р.

Козацька рада вирішила виступити спільно з поляками за умови виконання польським урядом низки вимог. Ішлося про визнання прав козацтва, розширення реєстру, дотримання релігійної рівноправності, підтримки відновленої церковної ієрархії. Ці умови мало повідомити королю козацьке посольство,

очолене П. Сагайдачним. Командувати 40-тисячним козацьким військом рада доручила Яцьку Бородавці (запорозький гетьман з 1619 р., суперник Сагайдачного). Тим часом під Хотинською фортецею (тепер - Чернівецька обл.) зійшлися 35-тисячна польська й 250-тисячна турецько-татарська армії. Польське командування з нетерпінням чекало на козацькі загони. «А тут пройшла чутка, - писав учасник подій польський комісар Якуб Собеський, - ніби козаки не прийдуть. Розпач був на обличчях жовнірів і командування: голови схилилися, почулися дорікання...».

Незабаром із Варшави прибув П. Сагайдачний. З’ясувавши з польським командуванням деталі операції, він рушив під Могилів, де перебували козаки. Під час маршу від Могилева до Хотина його було обрано гетьманом.

Козацька тактика суттєво відрізнялася від польської. Коронний гетьман Карл Ходкевич надавав перевагу обороні, козаки ж прагнули діяти наступально. Більшість турецьких атак була спрямована проти козацького табору, а найголовнішим своїм завданням султан вважав знищення війська козаків. Під керівництвом П. Сагайдачного козаки відбили дев’ять штурмів, здійснили серію нічних атак, які, за винятком однієї, були успішними. Отож найвагоміший внесок у перемогу під Хотином зробило українське козацтво.

Хотинська війна тривала п’ять тижнів і закінчилася тим, що грізний Осман II, зважаючи на чисельність війська, попросив миру. Угоду було укладено 8 жовтня на умовах, вигідних для Польщі.

Умови турецько-польської Хотинської угоди 1621 р.

Припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Османською імперією.

Кордон між Річчю Посполитою і Османською імперією встановлено по р. Дністер. Туреччина і Кримське ханство зобов'язувалися не чинити грабіжницьких походів на українські землі Речі Посполитої.

Річ Посполита передавала турецькому васалові, князівству Молдова, Хотин; Річ Посполита зобов'язувалася щорічно здійснювати плату за військову службу на користь Кримського ханства.

Польська влада погодилася заборонити українським козакам походи на Крим і Османську імперію.

Роздивіться картину художника М. Бачареллі й дайте відповіді на запитання.

1. Де на картині зображено польських, османських і українських представників? 2. Чи є на картині П. Конашевич-Сагайдачний? 3. Яка атмосфера панує

на картині? Чи усі учасники зустрічі задоволені подією? 4. Знайдіть у тексті параграфа слова, що підтверджують сюжет картини.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Яка роль, за визнанням сучасника, належала українським козакам на чолі з гетьманом П. Сагайдачним у битві під Хотином 1621 р.? 2. Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу «рятівника християнської цивілізації»?

«Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підкріплень, і передав прохання надіслати на допомогу польські частини. Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища і колишня пиха змінилась на жіночі скарги, коли він упевнився в безпідставності своїх сподівань. Розсіялося його рицарство, за допомогою котрого він розраховував не лише перемогти поляків, але й завоювати всю земну кулю. Тепер залишалося тільки сподівання на безславний мир».

Я. Собеський. «Хотинська війна»

Українське козацтво було невдоволене Хотинським миром, спрямованим на припинення боротьби козацтва проти турецько-татарських набігів. Болісно переживав умови Хотинського миру й гетьман П. Сагайдачний, поранений отруйною турецькою стрілою під час битви. 10 квітня 1622 р. П. Конашевич-Сагай-дачний помер і був похований у Братському монастирі на Подолі в Києві.

Завдяки участі козаків у Хотинській війні Річ Посполита відвернула загрозу втрати чималих територій. Позначилася війна й на внутрішньому становищі Оттоманської Порти: розлючені поразкою яничари вбили султана Османа ІІ. Цей заколот став провісником занепаду могутньої імперії.

Роздивіться зображення на с. 151, дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, з якою метою королевич Владислав подарував гетьманові меч? Що він символізував? 2. Пригадайте, з уроків історії України у 7 класі, який іще полководець в історії України отримував у подарунок меч.

Меч гоноровий, подарований П. Конашевичу-Сагайдачному польським королевичем Владиславом за перемогу під Хотином На мечі дарчий напис королевича Владислава, який підтверджує обставини його урочистого вручення: «VLADISLAVS + Konasevicio Koszovio ad Chocimum contra Osmanum» («ВЛАДИСЛАВ Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа»). Зберігається в музейному комплексі королівського замку на Вавелі (Краків).

4. Культурно-освітня діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного

П. Конашевич-Сагайдачний уславився не лише військово-політичною, а й культурно-просвітницькою діяльністю. Глибоко віруюча людина, він активно підтримував православну церкву в умовах її фактичної заборони після підписання Берестейської унії. Після заснування Київського (Богоявленського) братства Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до нього. Гетьман був одним із ініціаторів відновлення вищої ієрархії православної церкви. У 1620 р. на запрошення представників православної шляхти, міщан і козаків Патріарх Єрусалимський Феофан, повертаючись із Московії, зупинився в Києві. Тут він висвятив нового київського митрополита Й. Борецького та єпископів. Відновлення ієрархії православної церкви в Україні польський уряд не визнав, проте до каральних дій не вдався, адже Річ Посполита перебувала в стані війни з Туреччиною.

Перед смертю П. Сагайдачний склав заповіт, який передбачав виділення значних особистих коштів гетьмана на поновлення Богоявленського монастиря й утримання братської школи у Києві. Не забув гетьман і про свою батьківщину, переказавши півтори тисячі золотих червінців на школу Львівського православного братства. Визначивши вклади ще й іншим монастирям, церквам і школам, він призначив опікунами дружині й дітям митрополита Іона і майбутнього свого наступника в гетьманстві Оліфера Голуба.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Початок XVII ст. називають добою героїчних походів українського козацтва завдяки низці вдалих воєнних операцій козаків на турецько-татарські фортеці Причорномор'я та Приазов'я.

Найуспішнішим серед воєнних морських кампаній козаків був похід і здобуття турецької фортеці Кафи, яка доти вважалася найбільшим невільницьким ринком Причорномор'я.

У першій половині XVII ст. Речі Посполитій вдалося розширити свої кордони завдяки приєднанню Чернігівщини унаслідок вдалого походу козаків проти Московського царства.

Неабияку роль у порятунку Європи від турецької агресії відіграли козаки на чолі з гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним, перемігши османів у Хотинській битві 1621 р.

П. Конашевич-Сагайдачний уславився не лише активною військово-політичною, але й культурно-релігійною діяльністю на користь української православної церкви та освіти.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Хотинська війна ► похід 20-тисячного козацького війська П. Сагайдачного до Московії на допомогу королевичу Владиславу. Деулінське перемир'я ► козацьке повстання під проводом С. Наливайка ► взяття козацькими військами фортеці Кафа.

2. Яке нове воєводство виникло у складі Речі Посполитої на українських землях у першій половині XVII ст.? Унаслідок яких подій це відбулось? У яких напрямках українські козаки здійснювали походи на турецькі володіння? Визначте по карті місце розташування фортеці, біля якої відбулася битва польсько-козацького війська з армією Османської імперії в 1621 р.

3. Із переліку виберіть назви фортець, на які здійснювали морські походи українські козаки.

Аккерман; Хотин; Кілія; Ізмаїл; Трахтемирів; Кам'янець; Кафа; Збараж; Трапезунд; Синоп; Кодак; Очаків.

4. Дайте відповіді на запитання.

► Чим були спричинені морські походи козаків перших двох десятиліть XVII ст.? Якими були їхні наслідки? ► Чому похід на Москву вважають виявом дипломатичного хисту гетьмана П. Сагайдачного? Якими були результати походу? ► У чому виявлялося піклування П. Сагайдачного про православну церкву? Яке значення мали заходи щодо її підтримки? ► Як відбувалася та чим закінчилася Хотинська війна? Якими були її наслідки?

5. Чи ви погоджуєтесь із думкою письменника? Чи вважаєте її хибною? Відповідь аргументуйте.

І. Франко зазначав: «Почуття народної самосвідомості сильно пробуджувалось у широких народних мас, головним чином, під впливом частих героїчних козацьких походів у Крим, Малу Азію, Варну, Стамбул з метою боротьби з турками і татарами і звільнення християнських полонених, під впливом таких героїчних справ, як Хотинська війна 1621 року».

6. Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. Чому П. делла Валле, перебуваючи в Персії, переконував іранського шаха Аббаса Великого заручитися підтримкою козаків у боротьбі проти Туреччини? Знайдіть у параграфі підтвердження словам мандрівника.

«Турки не мають на Чорному морі жодного міста, що його не взяли б козаки... В усякому разі, вони зараз на Чорному морі є такою значною силою, що коли додадуть більше енергії, то цілком контролюватимуть... Після серйозних роздумів про їхній стан, про їхні політику й звичаї я не маю сумніву щодо того, що з часом вони створять могутню республіку, бо, на мою думку, навіть уславлені спартанці, не кажучи вже про сицилійців, карфагенян і навіть римлян, не починали так знаменито і вдало».

П. делла Валле. «Подорожі»

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)