Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які кривди, завдані польською шляхтою козакам та їхнім родинам, говорить гетьман П. Сагайдачний? 2. Чи відображає текст джерела причини козацько-селянського повстання 1625 р.?

«А любо з боку високодумних і вельможних їхніх милостей панів коронних Вишне-вецьких, Конецпольських, Потоцьких, Калиновських та інших на Україні вільній предвічній вітчизні нашій, владу свою самочинно поширюють... І не так нам образливо на панів вище названих, як на їх старост, нецнотливих синів і п'яниць, котрі Бога не бояться, ні Вашої найяснішої величності премогутніх монарших мандатів не поважають. Як тільки я, гетьман, за указом Вашої величності на Хотинську воєнну службу з козаками з України вийшов, тоді вони, старости, тут же козачок бідних почали на різні роботизни без жодного милосердя часто виганяти, бити, неслухняних батогами мордувати. Тяжко і гірко козакам, які повернулися зі служби Вашої монаршої військової з ранами не загоєними, червів повними, було від дружин і матерів своїх чути і сльози в очах їхніх бачити. якщо вони, козаки не одержать у тому Вашої королівської найяснішої величності прихильності, то щоб щось нове від них (як уже подейкують) не уродилось і гнівного вогню (чого не дай Боже) не запалило, бо тоді вже не козаків, а самі на себе і на своїх п'яниць-старост вельможні їх милості панове польські нарікати і жалкувати би мусили».

Лист П. Конашевича-Сагайдачного до короля Сигізмунда ІІІ

від 15 лютого 1622 р.

1. Польсько-козацький збройний конфлікт 1625 р.

Після блискучої перемоги над турецько-татарською армією під Хотином у 1621 р., здобутої Річчю Посполитою завдяки козацькому війську, польський уряд мусив виконувати свої обіцянки, зокрема, щодо розширення козацького реєстру та збільшення плати за військову службу. Оскільки Туреччина зазнала поразки й небезпека війни з нею не загрожувала Речі Посполитій найближчим часом, натомість було вирішено скоротити козацький реєстр до трьох-п’яти тисяч.

Козаки ж, незважаючи на заборони польського уряду, відновили морські походи на турецькі й татарські міста на узбережжі Чорного та Азовського морів, вели успішні переговори про союз зі Швецією, Іраном, Московією, Кримським ханством. А найрішучіші відверто заявляли: «Якщо король не задовольнить наші побажання, буде біда для Польщі».

Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Курукового озера (навпроти Кременчука). За своїми звичаями козаки оточили табір возами, викопали рови й розставили гармати. Понад два тижні козаки героїчно відбивали атаки переважаючого війська. Проте й шляхті було непереливки: війську загрожували нестача харчів і початок морозів. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які завершилися укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруків-ську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість М. Жмайла.

Умови Куруківської угоди 1625 р.

Козацький реєстр мав збільшитися до 6 тис.

Ті, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Учасники повстання підлягали амністії.

Реєстровим козакам встановлено річну плату за службу 60 тис. злотих (крім додаткової плати старшині).

Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.

Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень.

Військова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював реґіментар - головний начальник коронного війська в Україні.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які події та явища йдеться в документі? 2. Як документ характеризує становище в українських землях у 20-х роках XVII ст.? 3. Чому масове покозачення селян та міщан непокоїло польський уряд?

«Сваволя бере гору, і так завзялася, що й самим нам тяжко й з усіма сусідами розсварює; забувши зовсім віру й підданство, вони (козаки) урядили собі удільну державу. Наступають на життя і майно невинних людей. Україна вся в послушності їм. Шляхтич у домі своїм не вільний. По містах і містечках королівських уся управа, вся влада в козаків; вони захоплюють суди, закони видають...

Рік тому зважилися вони від власного імені укладати перемир'я з султаном-калгою, трактати постановляти, приймати обов'язки служби супроти нього. Сього року обмінювалися посольствами й дарунками з Москвою. На свій розсуд розв'язують питання згоди і війни; порушують укладені Річчю Посполитою перемир'я. Цього року, знехтувавши королівською забороною, три рази ходили на море, і хоч отримали рішучу відсіч від турецького флоту, однак вчинили великі шкоди в далеких сторонах Турецької держави».

Із інструкції короля для сеймиків, що обирали депутатів на вальний сейм. 1625 р.

2. «Тарасова ніч»

Пам’ятник Тарасові Федоровичу у Переяславі. Скульптор С. Зарічний. 2008 р.

Тарас Федорович (Трясило) (? - 1639) - козацький гетьман кримськотатарського походження. Один із командирів козацьких найманців у Тридцятилітній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії, організатор походу на Крим (1629), учасник Смоленської війни 1632-1634, керівник антиурядового козацько-селянського повстання 1630 р.

Куруківська угода посилила суперечності між козаками - тими, хто потрапив до реєстру, і тими (близько 40 тис.), хто лишився поза ним. Кількість нереєстровців була більшою, тому загроза нових спалахів козацького невдоволення залишалася. Не вщухали конфлікти на релігійному ґрунті. Аби втримати населення в покорі, польський уряд відрядив на Київщину значну частину коронного війська. Але ці нерозважливі дії лише погіршили становище. Мешканці міст і сіл бралися до зброї. Десятки тисяч утікачів збиралися на Січі. Так визріло нове повстання.

Нереєстровці обрали гетьманом Тараса Федоровича, більше відомого під прізвиськом Трясило. У березні 1630 р. він із військом підійшов до Черкас, а звідти рушив до Корсуня, після здобуття якого на бік повстанців перейшла більшість реєстровців. Польський уряд на придушення повстання відправив у каральний похід коронне військо на чолі зі С. Конецпольським. У складі війська був сумнозвісний С. Лащ, польський шляхтич, який «уславився» нелюдською жорстокістю та насильством над мирними жителями. На шляху до Києва він і його поплічники вбивали усіх поспіль, аби лиш «русин був», тобто українець. Коли польські сили переправилися через Дніпро, їм завдав несподіваного удару загін повстанців. Коронний гетьман ледь урятувався від полону.

20 травня 1630 р. козаки влаштували карателям «Тарасову ніч», знищивши «Золоту корогву» - добірний загін польських офіцерів-шляхтичів - представ-

ників найвпливовіших польських родів. Протягом трьох тижнів точилися бої між повстанцями й польським військом під Переяславом. У них загинуло чимало шляхтичів, польське військо втратило артилерію, але в козацькому таборі розгорілися чвари, старшина та реєстровці прагнули угоди з поляками.

Успішні дії повстанців, а також невдоволення найманців, яким затримували платню, схилили коронного гетьмана С. Конецпольського до переговорів. Т. Федорович з великим загоном козаків, які не хотіли підписувати мир зі шляхтою, пішов на Січ. Реєстровці ж уклали з польською стороною Переяславську мирну угоду, за умовами якої залишалася в силі Куруківська угода, проте козацький реєстр мав бути збільшений до 8 тис.; до реєстру вписували козаків, вилучених із нього на початку року; нереєстрові козаки були зобов’язані розійтися по домівках і повернутися під владу шляхти; учасникам повстання обіцяли амністію.

С. Конецпольський вимагав видати Т. Федоровича, але козаки відмовилися виконати цю вимогу. Переяславська угода не ослабила суперечності між козацько-селянськими масами й шляхтою, які лише загострювалися.

Кадри з фільму «Тарас Тряси-ло». Режисер П. Чардинін. 1926 р.

Роздивіться кадри з фільму «Тарас Трясило» (1926), дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Як гадаєте, чому режисер обрав саме цю історичну постать для екранізації? Відповідь обґрунтуйте. 2. Висловіть припущення, які події з життя Трясила екранізовано. 3. Чи відповідає, на вашу думку, зовнішній вигляд козаків у кадрах фільму епосі? 4. Уявіть себе учасником/учасни-цею процесу створення цього художнього фільму: створіть постер, що рекламує фільм; напишіть коротку анотацію до нього.

3. Виступ козаків на чолі з Іваном Сулимою (1635)

Роздивіться зображення на с. 163, прочитайте підпис до нього й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, чому світських осіб козацького стану, зокрема І. Сулиму, зображено на іконі? Чому це ікона Покрову Богородиці? 2. Яке символічне значення мало свято Покрови Богородиці для козаків?

Покров Богородиці. Ікона з с. Сулимівка

Ікона «Покрову Богородиці» із зображенням гетьмана І. Сулими (у правому куті картини позаду духовних осіб) та його правнука Семена в оточенні козацької старшини та інших світських осіб створена між 1739 і 1741 рр., коли С. Сулима отримав посаду переяславського полковника. Ікона походить із Покров-ської церкви с. Сулимівки (нині - Бориспільського району Київської обл.).

Протягом 1632-1634 рр. тисячі козаків брали участь у польсько-московській (Смоленській) війні. Коли ж 1634 р. між Москвою та Варшавою було підписано Полянівський мирний договір, польський уряд вкотре вдався до спроби ліквідувати козацтво. Через козацькі походи відносини між Річчю Посполитою і Туреччиною та Кримом настільки загострилися, що постала загроза нової війни. Уже в лютому 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову «Про припинення козацького свавілля», і на територію Наддніпрянщини було введено загони коронного війська. Крім того, з метою контролю над козаками передбачалося збудувати в пониззі Дніпра, біля Запорозької Січі, потужну фортецю, в якій постійно перебувала би польська залога. Вояки залоги мали би перешкоджати втікачам, які прагнули потрапити на Низ, а також перекрити головний шлях постачання Запорожжя харчами й боєприпасами.

Фортецю вирішили будувати на правому березі Дніпра біля першого порога - Кодацького, що й дало назву укріпленню. Будівництво очолив Г. Л. де Бо-план. Кодак спорудили надзвичайно швидко: за чотири місяці, до середини літа 1635 р., фортеця була повністю збудована. Будівництво Кодака вкрай обурило запорожців. Вони обрали гетьманом І. Сулиму, який розробив план зруйнування фортеці й розіслав універсали із закликом до боротьби. І. Сулима вирішив скористатися відсутністю коронного війська й частини реєстровців, які воювали зі шведами на Балтиці. У серпні 1635 р. козаки непомітно проникли до фортеці й швидко захопили її, перебивши гарнізон охорони. Після цього фортецю зруйнували. Проте невдовзі завершилась війна на Балтиці, і коронне військо рушило на українські землі. Рятуючи власне життя, кілька старшин підступно схопили І. Сулиму та п’ятьох його сподвижників і передали полякам. Козаків конвоювали до Варшави, де й стратили.

Прочитатйте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як шляхтич пояснює причини спорудження фортеці Кодак? 2. Як, за твердженням автора, розгорталися події козацького повстання? 3. Що в наведеному тексті свідчить про упереджене ставлення автора до описаних подій?

«У 1635 р. непокірний козак, на ім'я Сули-ма, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею капітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву. Там же йому та ще кільком таким самим негідникам відрубали голови й четвертували».

Ф. Обухович. «Щоденник»

4. Козацьке повстання 1637-1638 рр.

Розправа над І. Сулимою та його подвижниками сама по собі не здатна була придушити козацький рух. Тому уряд Речі Посполитої вирішив переглянути реєстр Війська Запорозького й вилучити з нього всіх неблагонадійних. Це стало приводом до нового повстання. Його очолив полковник реєстровців Павло Павлюк (Бут) - сподвижник І. Су-лими. Перша битва з коронним військом закінчилася перемогою повстанців. Проте 6 грудня 1637 р. під Кумейками (неподалік Черкас) польське військо оточило козаків. Повстанці, які йшли табором, затято оборонялися. П. Павлюк із невеликим загоном пробився крізь вороже оточення й рушив до Чигирина, сподіваючись поповнити там запаси зброї.

Павло Павлюк (Бут). Сучасний портрет-реконструкція

Керівництво табором було покладене на Дмитра Гуню. Під час чергового штурму козацького табору поляки підпалили вози з порохом. Потужний вибух спричинив паніку в лавах повстанців. Частина з них утекла, інші ж організовано відступили. Через кілька днів оточені поляками залишки загону П. Павлюка погодилися на переговори. 11 грудня 1637 р. полковник і четверо його

соратників вийшли з табору, щоб узяти участь у переговорах, але їх по-зрадницькому схопили.

1 березня 1638 р. у Варшаві розпочав роботу сейм. Він ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої».

«Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і розгромити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, - тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів... Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде вибиратися з-поміж козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів... Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана... Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалася по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватися ходити на Запорожжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі...

Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна. Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зібрань і далі до бунтів».

Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої. 1638 р.

Наприкінці березня 1638 р. кілька загонів запорожців, очолюваних Я. Ост-рянином, Д. Гунею і К. Скиданом, вийшли із Січі та рушили на Київщину та Полтавщину. Дорогою до січовиків приєднувалися численні озброєні загони селян і міщан. Повстанці вирішили зупинитися під містечком Говтва (нині Ко-зельщинський район Полтавської обл.). 1 травня 1638 р. відбувся бій із поляками, який приніс повстанцям іще одну перемогу. Так під владою повсталих опинилася вся Полтавщина. Щоб остаточно розбити ворога, Я. Острянин повів

військо на Лубни. Проте, зазнавши численних утрат, повстанці відійшли до Жовнина і отаборилися там.

У битві під Жовнином сили повстанців було розпорошено. Тяжко поранений К. Ски-дан потрапив у полон і, ймовірно, був страчений. Я. Острянин із козацькою кіннотою, відрізаний від табору, вирішив, що битву програно, і з частиною козаків перейшов на землі майбутньої Слобожанщини. Повстанці, які залишилися в таборі (близько 20 тис.), обрали гетьманом Д. Гуню і продовжували боротьбу. 10 червня Д. Гуня організував відступ 10 тис. козаків. Над старим Дніпровим річищем, в урочищі Старець, повстанці заклали новий табір. Близько двох місяців (червень-липень) козаки вперто билися з ворогом. Командування обох сторін вирішило вдатися до переговорів. Вони завершились укладанням козацько-польської мирної угоди на основі «Ординації Війська Запорозького...».

Здавалося, козацькій сваволі нарешті було покладено край. Через те, що потужних виступів козаків протягом 16381648 рр. не було, поляки назвали те десятиліття часом «золотого спокою». Щоправда, спокій був примарним. Козацтво як стан польський уряд ліквідувати не спромігся, тож марними були сподівання, що козаки облишать спроби вибороти собі більше прав.

Роздивіться карту на с. 146, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання. 1. На які території поширювалися козацькі повстання 20-30-х років XVII ст.? 2. Знайдіть на карті міста, у яких, за умовами Куруківської угоди, мали жити реєстровці. В яких воєводствах вони розташовані? Як гадаєте, чому саме ці міста було надано реєстровцям для прожиття? 3. Роздивіться карту на с. 139, порівняйте території, охоплені козацько-селянськими повстаннями 90-х років XVI ст., з територіями поширення козацьких повстань 20-30-х років XVII ст. Зробіть висновки.

Прочитайте свідчення джерела, виконайте завдання. Коронний гетьман С. Ко-нецпольський, оглядаючи місце однієї з битв часів національно-визвольного повстання 1637-1638 рр., за свідченням сучасника, промовив: «Оце і є унія -лежить Русь із поляками». Поясніть слова польського воєначальника.

Повстання 30-х років XVII ст. не досягли результату, адже їхні вимоги не мали широкої підтримки серед українського населення Речі Посполитої. Звідси стихійність, брак згуртованості, розпорошеність сил повстанців та їхніх бойових дій - ті вади, через які козацько-селянські рухи 30-х років не мали успіху.

Об’єднання українців навколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу. Отож, польське десятиліття «золотого спокою» для України було часом гуртування й нагромадження сил перед новим змаганням.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Після перемоги Речі Посполитої у Хотинській війні загострилися відносини між польською владою і козаками через невиконання обіцянок уряду щодо розширення реєстру. Спроба польської влади силою урізати козацькі вольності призвела до спалаху козацьких повстань 20-30-х років XVII ст., боротьби козаків за власні права.

Намагаючись приборкати козацькі повстання, король прийняв «Ординацію Війська Запорозького...», що передбачала обмеження прав реєстровців та заборону низового козацтва.

Незважаючи на поразку повстань 20-30-х років XVII ст., українське козацтво довело, що є виразником і захисником інтересів українського народу.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорозького...» ► здобуття запорожцями фортеці Кодак ► Куруківська угода ► «Тарасова ніч».

2. Хто з названих історичних діячів очолював повстання першої половини XVII ст.?

Марко Жмайло; Криштоф Косинський; Северин Наливайко; Іван Сулима; Дмитро Вишне-вецький; Тарас Трясило; Василь-Костянтин Острозький; Павло Павлюк; Яків Острянин; Дмитро Гуня; Іван Федоров.

3. Дайте відповіді на запитання.

► Унаслідок яких подій було підписано Куруківську угоду? ► Що спричинило «Тарасову ніч»? ► Як і чому козаки зруйнували фортецю Кодак? ► Унаслідок яких подій польський уряд ухвалив «Ординацію...»? Що вона передбачала і чим відрізнялася від Куруківськоїугоди?

4. У загальних рисах порівняйте повстання 90-х років XVI ст. і 20-30-х років XVII ст. Що вони мали спільного, чим відрізнялися?

5. Визначте роль козацьких повстань 30-х років XVII ст. у розгортанні національно-визвольної боротьби українського народу.

6. З якого документа наведено уривок? Які події спричинили його ухвалення?

«Найбільше й найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, здійснювані всупереч забороні уряду, а також їх свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська... І надалі козаки повинні будуть коритися виключно тому старшому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем його милістю або його наступниками, польськими королями... Протягом цих шести тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч, із зазначенням, скільки їх живе в кожному старостві. З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого, залежно від умов часу, мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу».

7. Використавши додаткові ресурси (літературу, мережу інтернет) знайдіть інформацію про те, в яких відомих творах (літературних, мистецьких) згадуються козацькі повстання 20-30-х років XVII ст. Хто з ватажків цих повстань згадується найчастіше? Підготуйте коротку довідку про один із таких творів.

Перевірте, чого навчилися з теми

ДАТИ ТА ПОДІЇ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

Затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорозького реєстрового...»; здобуття запорожцями фортеці Кодак; Хотинська війна; Деулінське перемир'я; перша писемна згадка про козаків.

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

2. Установіть, про що йдеться в текстах джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.

A. «Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підмоги... Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища».

Б. «Хортиця - місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Вишневецький, стародавній преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю. Середину цього місця оточив кам'яним муром та огорожею з дубів, що піднеслися, зміцнені природою та Богом. Унаслідок цього він міг протидіяти наступові кримського хана та сил усієї його орди».

B. «Хто ж затримає народ, коли в нього так закрутилися колеса свавілля, що іх ніяким чином не можна стримати!.. Переконався я про це під Кумейками: зимою знищив Павлю-ка, на весну, незважаючи на такий великий розгром, ожив Острянин. Розгромив я Остря-нина - зразу ж було обрано керівником Гуню, і я двадцять тижнів вів із ним війну та ледве привів до послуху зброєю і немалим пролиттям крові!».

Г. «Конашевич надзвичайно спритно, страшенно збентеживши ворога, злучився з Вла-диславом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні корогви свої безмежними просторами, спустошив вогнем і мечем недружні землі, обернувши в сумні руїни такі незвичайні, сильні своєю позицією та залогами міста, як Єлець, Шацьк, Ливни, Калуга».

Д. «У 1635 р. непокірний козак, на ім'я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Вла-дислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею кап ітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву на двотижневий сейм, що відбувався на початку 1636 року. Там же йому та ще кільком таким самим негідникам відрубали голови й четвертували».

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

3. Складіть історичні портрети (двох на вибір) ватажків козацьких повстань кінця XVI - 20-30-х років XVII ст., використовуючи пам'ятку для характеристики історичної постаті (с. 5-6). Порівняйте значення діяльності обраних вами історичних постатей.

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

4. Поясніть поняття та терміни і складіть із ними речення.

Запорозька Січ; морські героїчні походи козацтва; козацький табір; покозачення; гетьман; реєстрове козацтво.

ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ

5. Використовуючи наведені дані, вкажіть подію і установіть причинно-наслідковий зв'язок.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА

6. Роздивіться ілюстрації. З якими подіями та історичними постатями вони пов'язані? Уявіть, що ви як редактор або редакторка інтернет-сайту з історії України XVI—XVII ст. отримали доручення написати пояснення до малюнків. Які історичні джерела ви б використали, які дібрали б до них текстівки?

 

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)