Зміст

 

3.1. Шкіра

3.2. Волосся

 

3.1. ШКІРА

Шкіра — зовнішній покрив тіла людини. Це важливий орган, який складається з кількох шарів і має багато утворень: сальні й потові залози, м’язи, що піднімають волосся, кровоносні та лімфатичні судини, нервові волокна й тактильні рецептори.

Шкіра виконує чотири основні функції: захисну, підтримання постійної температури тіла, секреторну та рецепторну.

Захисна функція. Шкіра утворює щільний еластичний бар’єр, що регулює водний баланс організму. Сало й піт, які продукуються залозами, утворюють кисле середовище, що перешкоджає розмноженню бактерій. Пігмент меланін, який міститься в шкірі, відфільтровує шкідливі промені сонця. Під дією сонячного світла в шкірі утворюється вітамін D, необхідний для нормального обміну речовин в організмі.

Підтримання постійної температури тіла. Волосся, м’язи, що піднімають волосини, потові залози беруть участь у підтриманні температури тіла + 36,6 °С. У холодну погоду м’язи волосяних фолікулів піднімають волосся так, що над поверхнею шкіри утворюється ізолюючий шар теплого повітря. У спеку потові залози виводять воду, яка, випаровуючись, охолоджує тіло.

Секреторна функція. Шкірне сало створює захисну плівку, змащує шкіру та волосся, захищає їх від води. З потом з тіла виводяться зайві вода та солі. Через шкіру відбувається газообмін (виділяється вуглекислота, поглинається кисень).

Рецепторна функція. Під верхнім шаром шкіри локалізуються нервові закінчення та значна кількість рецепторів. Численні чутливі нервові закінчення, або рецептори, сприймають тепло, холод, біль тощо.

Шкіра складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та підшкірної клітковини (рис. 3.1).

Епідерміс має п’ять шарів:

• роговий, який є щільним, пружним і захищає шкіру від поранень. Частина його клітин постійно оновлюється;

• блискучий — безбарвний і прозорий, у якому немає меланіну, але є кератин, основний протеїн волосся;

• зернистий, який знаходиться між м’якшими живими клітинами під ним і затверділими мертвими клітинами над ним. Він складається із зернистої тканини;

• шипуватий, що складається з різних клітин. Нижче зернистого шару розміщені шипуваті клітини — м’якіші, живіші й активніші. Під ними знаходяться клітини, що містять меланін, — пігмент, який забарвлює шкіру;

• базальний (зародковий) — найнижчий шар епідермісу й місце найактивнішого росту, де продукується пігмент меланін. Поглинаючи ультрафіолетові промені, меланін змінює колір шкіри на темніший. Він входить до складу білка кератину та забарвлює волосся.

Дерма міститься під епідермісом. Верхня її частина складається з волокон протеїнів — колагену й еластину. Вони надають шкірі пружності й еластичності. У дермі розміщені кровоносні та лімфатичні судини, м’язи, що піднімають волосину, нервові закінчення та сальні залози. Пошкодження дерми викликає відчуття болю з виділенням крові, у процесі загоювання утворюються рубці та шрами. У сосочковому шарі є рецептори, які забезпечують тактильні відчуття, відчуття тепла, холоду та болю. Нижня частина дерми, сітчастий шар, — це нещільне сплетення клітин.

Підшкірна клітковина. Нижче дерми знаходиться підшкірна клітковина, або гіподерма. Вона складається з широкої сітки волокон, між якими розміщені жирові клітини. Безпосередньо над гіподермою або в ній знаходяться основи волосяних фолікулів.

Клітини підшкірної клітковини нагромаджують у собі частинки жиру, які можуть повністю їх заповнити. Жир підшкірної клітковини — це своєрідний запас поживних речовин, які організм використовує під час голодування; він захищає його від охолодження, пом’якшує струси й удари.

Шкірне сало. Сальні залози локалізуються в шкірі й відкриваються у верхню третину фолікула. Шкірне сало потрапляє до фолікула, на волосся та поверхню шкіри. Утримуючи вологу, сало сприяє тому, що шкіра й волосся залишаються еластичними. Шкірне сало має певну кислотність — до 5,5 pH, завдяки чому утворює на поверхні шкіри кисле середовище, яке захищає її від бактерій.

Піт. Поряд з кожним фолікулом знаходиться потова залоза, яка вивідною протокою виходить назовні. Кінці таких проток розміщені на поверхні шкіри — це пори. Піт складається переважно з води та солей. Випаровуючись, піт охолоджує шкіру. Потовиділення виконує захисну функцію, сприяє підтриманню нормальної температури тіла.

М’яз волосини одним кінцем кріпиться до волосяного фолікула, а іншим — до тканини, що знаходиться нижче. Під час скорочення він змушує фолікул і волосини випрямлятися. Волосся, що піднялося, утримує тепле повітря на поверхні шкіри.

 

3.2. ВОЛОССЯ

Волосся складається на 80-95 % з молекул білка — твердого кератину. До його складу входять: вода, ліпоїди, пігмент, мікроелементи. Волосся покриває майже все тіло людини й виконує такі функції:

• захисну — захищає організм від шкідливої дії зовнішнього середовища, механічного впливу;

• теплорегулювальну — підтримує температурний баланс організму;

• чутливу, яка здійснюється завдяки тому, що волосся оточене надтонкими нервовими закінченнями.

Ріст волосся. Волосся росте внаслідок поділу клітин навколо волосяного сосочка, а також у результаті поділу клітин цибулини. Ріст волосся відбувається постійно. Протягом доби волосина відростає приблизно на 0,5 мм, за місяць — на 1-1,5 см. Улітку волосся росте швидше, ніж узимку, а вдень швидше, ніж уночі. Швидкість його росту залежить від харчування, стану нервової та ендокринної систем. Здорова волосина існує в середньому 4-7 років, хоча буває й довше. З віком волосся сухішає і тоншає. На голові воно росте нерівномірно — зазвичай на тім’ї волосся більше, а на скронях його менше.

У процесі розвитку й росту волосся проходить стадії активного росту, спокою та випадання. Кожна стадія (фаза) розвитку має відповідну назву.

Анагенова фаза — стадія росту, що триває 5-6 років. Протягом цього періоду відбувається активний поділ клітин у волосяному фолікулі, які просуваються вгору, до фолікулярного отвору.

Катагенова фаза — перехідний період, який триває 2-4 тижні. У цій стадії корінь волосини не отримує харчування від сосочка, через що фолікул починає деградувати.

Телогенова фаза — припинення росту волосини, що завершується випаданням. Ця стадія триває 3—6 місяців. Волосина перестає рости й стає неживою. Згодом волосяний фолікул активізується, нова волосина витісняє стару й вона випадає.

Протягом життя людини відбувається приблизно 25 повних циклів росту волосся. У віці 13-17 років відростає найдовше волосся, після кожного наступного циклу воно стає тоншим і коротшим.

Види та властивості волосся. На тілі людини росте волосся трьох видів:

• пушкове, якого немає тільки на долонях, підошвах і губах. Це тонке м’яке волосся, що не має пігменту;

• щетинисте — короткі волосини завдовжки 1-2 см. До них належать вії та брови;

• довге — товсте волосся нормальної довжини, яке росте на голові, а в чоловіків і на обличчі.

Тривалість життя волосся різних видів неоднакова. Довге живе 5-7 років, щетинисте — 1 місяць.

Щодоби випадає від 50 до 150 волосин. Оскільки на кожній ділянці шкіри волосся перебуває в різних фазах росту, то воно не випадає одночасно.

Довжина кожної волосини визначена генетично й залежить від тривалості та фази. За місяць вона відростає на 1 см.

На ріст волосся впливають загальний стан організму, обмін речовин, стан нервової системи, діяльність залоз внутрішньої секреції, пори року, харчування.

Експрес-дієти, дефіцит вітамінів уповільнюють ріст волосся. Натомість збалансоване харчування з достатньою кількістю поживних речовин (білка, вітамінів групи В, мікроелементів) і здоровий спосіб життя сприяють росту густого та здорового волосся.

Для кожної людської раси характерний свій різновид волосся:

• для азійської, або монголоїдної, раси властиве густе, товсте, чорне та жорстке волосся (рис. 3.2, а);

• для європеоїдної раси — волосся середньої товщини, тонке, світле, темно-руде, пряме, хвилясте (рис. 3.2, б);

• для негроїдної раси — жорстке, дуже густе та кучеряве (рис. 3.2, в).

За діаметром стрижня волосся буває товсте, середнє та тонке; за жорсткістю — м’яке та жорстке; за властивостями — сухе, нормальне та жирне.

За станом волосся, який зумовлює вибір хімічних препаратів для перукарських робіт, виокремлюють такі групи:

• волосся густе, жорстке, з якого важко вимиваються хімічні препарати;

• нормальне волосся, середнє за товщиною, еластичне, блискуче, пружне;

• слабке волосся, тонке, м’яке, шорстке;

• ушкоджене волосся, ламке, посічене на кінцях, тьмяне;

• волосся знебарвлене, фарбоване або після хімічного завивання.

Типи волосся. Нормальне волосся добре укладається та довго тримає надану форму, воно м’яке й пружне. Таке волосся має щільно зімкнені лусочки, тому воно блискуче.

Масне волосся липке й вологе. Причиною цього є активна робота сальних залоз, яка посилюється внаслідок стресу, спеки чи гормонального розладу. На жаль, вплинути на активність сальних залоз неможливо. Для того щоб масне волосся було гарним, його треба частіше мити. Діяльність сальних залоз посилюється через миття дуже гарячою водою та сушіння волосся гарячим повітрям.

Сухе волосся має дуже сильні кератинові волокна, тому його важко укладати. Сальні залози працюють недостатньо ефективно, і волосся не отримує природного змащення, воно тьмяне, часто сплутується і погано розчісується. Сухість волосся може бути результатом фарбування, знебарвлення, застосування хімічних препаратів, довгого перебування на сонці без використання спеціальних захисних засобів. Сухе волосся зазвичай має розщеплені сухі кінці, які бажано підрізати якомога частіше.

Волосся змішаного типу масне біля коренів і сухіше на кінцях. Причиною цього може стати надто часте миття, використання шампуню для масного волосся, а також часте термоукладання.

Основні фізичні характеристики волосся. Волосся може бути дуже тонке, тонке, нормальне, товсте, м’яке, жорстке або скляне. Фізичні характеристики волосся: гігроскопічність (здатність до поглинання рідини), повітростійкість, міцність, довговічність, еластичність та адсорбція.

Пружність — здатність волосся до розтягування і повернення до первісної довжини. Еластичне волосся можна розтягнути на третину його довжини, після чого воно поверне свою початкову форму. Пружність волосся можна збільшити вдвічі, змочивши його холодною водою. Під дією гарячої води пружність та еластичність волосся знижуються.

Міцність — здатність волосся протистояти фізичним навантаженням.

Гігроскопічність — властивість волосся поглинати вологу (до третини своєї ваги). Волосся добре поглинає воду, пару та жири. Під дією вологи воно на певний час змінює свою форму, що використовують для накручування волосся на бігуді, холодного укладання.

Пористість — рівень утворення пор, тобто порожнин у стрижні волосини. Пористість може бути низькою, нормальною та високою. Крім того, волосся може бути нормальним біля кореня та мати високий рівень пористості на кінцях. Пористість волосся збільшується через фарбування та знебарвлення, після довготривалого впливу ультрафіолетового випромінювання.

Електростатичність — здатність волосся накопичувати електричний заряд. Проявляється під час розчісування сухого волосся пластиковим гребінцем.

Параметри термічної дії на волосся. Під час сушіння або моделювання зачісок за допомогою фена температура має бути в межах + 50-60 °С. За температури + 75-90 °С волосся швидко деформується, утрачає пружність і стійкість до механічних впливів. За температури + 140 °С розпочинається руйнування волосся, а за температури + 250 °С — його обвуглення.

Будова волосся. Волосина має кореневу частину та стрижень. Корінь волосини знаходиться у волосяному мішечку — фолікулі. Фолікули мають протоки сальних залоз, тому їх називають сально-волосяними фолікулами.

Через шкіру волосся виходить назовні. Волосяний мішечок у нижній частині розширюється в цибулину, яка на кінці роздвоюється та утворює сосочок. До нього підходять кровоносні судини й нервові закінчення. Безпосередньо над сосочком розміщена ростова частина волосини (рис. 3.3).

До волосяного мішечка кріпиться м’яз волосини. Він регулює натягнення шкіри. Стрижень волосини складається з трьох шарів: кутикули, кортексу, медули (рис. 3.4).

Зовнішній шар — кутикула (1) — має 7-9 рядів рогових пластин (лусок). У «відкритому» стані луски відходять від поверхні волосини, у «закритому» — притиснуті до поверхні, волосся ущільнюється, набуває блиску.

Під дією лужних препаратів (мила) волосся набрякає, «відкриває» луски, під дією кислоти (ополіскувана) — «закриває» їх, відновлює зовнішній вигляд.

Хімічні речовини (фарби, освітлювачі, препарати для довготривалого завивання) піднімають луски й проникають у волосину.

Середній шар — кортекс (2), або корковий, — складається з ороговілих волокнистих клітин кератину. У цьому шарі міститься меланін, який надає волоссю природного кольору. Кератин зумовлює міцність, пружність і форму волосини. Від структури коркового шару залежать еластичність, гнучкість волосся і здат-

ність до завивання. Меланін не розчиняється у воді, але взаємодіє з лугами та кислотами.

Серцевина волосся — медула (3), або мозковий шар, — складається з м’яких, незроговілих клітин, може бути відсутньою в тонкому волоссі.

Водневий показник pH. Поверхня шкіри має природні захисні властивості, які характеризуються, зокрема, водневим показником pH.

Косметичні засоби для догляду за волоссям, перукарські препарати містять іони водню Н+ і гідроксильну групу ОН. Показник pH указує на концентрацію іонів водню. Що вищим є pH середовища суміші, то активніше вона діє на волосся, сильніше впливає на цистинові зв’язки, сприяє гідролізу амінокислот кератину волосся.

Пікала хімічних подразників pH має значення від 0 до 12. Нейтральним є показник 7, якому відповідає чиста вода. Розчини з показниками pH нижче 7 належать до кислих, а ті, що мають значення pH вище 7, — до лужних.

Волосся може мати pH 4,1-4,7. Вважають безпечною дію на волосся препаратів із pH 4,5-6,5. Виражено лужні та виражено кислотні засоби негативно впливають на структуру волосся та шкіру.

Здорове волосся — м’яке, блискуче й еластичне Для багатьох людей основною ознакою здорового волосся є його блиск. Поверхня здорової непошкодженої волосини складається з гладких, плоских лусочок, які розміщені щільними рівними шарами. Гладка поверхня кутикули відбиває промені світла, завдяки чому волосся виглядає блискучим.

Пошкоджене волосся — тьмяне, жорстке та «неслухняне», оскільки лусочки кутикули піднімаються, стають ламкими й чіпляються одна за одну. М’якість волосся суттєво зменшується, воно стає «неслухняним». Кутикула погано відбиває світло й тому волосся має тьмяний вигляд.

3.2.1. Види пошкодження волосся

Механічні пошкодження. Навіть щоденне розчісування волосся щіткою або гребінцем може поступово пошкодити кутикулу. Іноді це може призвести до повного знищення лусочок, у результаті чого кінці волосся розщеплюються. Якщо кутикула зруйнована посередині волосини, то в цьому місці вона ламається.

Термічне пошкодження. Властивість волосся утримувати вологу надзвичайно важлива для його здоров’я та зовнішнього вигляду.

Унаслідок втрати вологи волосся стає нееластичним і більш схильним до пошкоджень. Під впливом високої температури (сушіння феном за максимальної температури, використання електрощипців і термобігуді) волога всередині волосини починає швидко випаровуватися, що спричинює її руйнування.

Хімічне пошкодження відбувається через хімічне оброблення волосся (завивання, знебарвлення та фарбування) і впливає на його структуру. Воно руйнує природні хімічні сполуки, що входять до складу кутикули. Унаслідок цього оболонка волосини втрачає міцність. Волосся стає особливо чутливим до подальших пошкоджень, тому воно потребує спеціального догляду.

3.2.2. Симптоми нездорового волосся

Відомо шість симптомів нездорового волосся:

• слабкість (ламкість);

• посічені кінці;

• сухість;

• відсутність блиску;

• «неслухняність»;

• відсутність об’єму та пружності.

Симптоми нездорового волосся можуть спричинити природні (сонце, вітер) або неприродні чинники довкілля. За наявності в атмосфері викидів речовин згоряння природного палива, хімічних речовин, диму, кислотних дощів волосся забруднюється. Тому його необхідно регулярно мити. Що довше волосся, то більшого атмосферного впливу воно зазнає. Шкідливо впливають на волосся грубе розчісування, плавання в солоній або хлорованій воді, гаряче сушіння та укладання волосся, відсутність або нестача кондиціонування. Так само завдають шкоди волоссю хімічні речовини, які використовують для знебарвлення, відтінювання, завивання або його випрямлення.

Слабкість (ламкість) настає в разі втрати волосяним стрижнем еластичності й пошкодження волосяної кутикули. Унаслідок цього волосся стає ламким. Якщо корінь волосини захищений недостатньо, то під час розчісування та укладання виникає тертя, через що слабке волосся ще більше ламається.

Однією з причин ламкості є перебільшення кількості препарату та тривалості його дії на волосся. Найчастіше це спричинює хімічне завивання або фарбування.

Посічені кінці з’являються в разі ушкодження кутикули або повної її відсутності. Коркова частина волосини частково оголюється на кінцях, які розщеплюються.

Сухість виникає тоді, коли клітини кутикули піднімаються, волога із середини волосяного стрижня випаровується, а також через порушення обміну речовин.

Відсутність блиску. Волосся блищить за здорового стану кутикули. Якщо луски кутикули втрачають щільність, поверхня волосини стає шорсткуватою. На сонці пігмент волосся вицвітає, воно стає тьмяним, утрачає блиск.

«Неслухняність волосся» зумовлена пористою структурою волосини, утратою вологи й еластичності.

Відсутність об’єму та пружності виникає через пористість волосся, втрату ним еластичності. Пористе волосся не тільки швидко висушується, а і швидко вбирає вологу. Об’єм волосся може збільшуватися або зменшуватися залежно від вологості повітря, що ускладнює збереження форми зачіски.

Лікарі-трихологи консультують відвідувачів перукарських салонів щодо проблем волосся та шкіри голови. Відвідати їх рекомендують у разі різкої зміни зовнішнього вигляду або стану волосся: якщо воно надто потьмяніло, рано посивіло, почало випадати у великій кількості. Для визначення способів подолання проблем трихолог проводить первинний зовнішній огляд і діагностику волосся за допомогою апаратних методів.

Запитання та завдання

1. Назвіть основні функції шкіри.

2. З яких основних шарів складається шкіра?

3. З чого складається зовнішній шар шкіри?

4. Яку роль відіграють потові й сальні залози?

5. Волосся яких типів є в природі?

6. Назвіть фізичні характеристики волосся.

7. Яку структуру має стрижень волосини?

8. Назвіть стадії росту волосся. Що впливає на ріст волосся?

9. Якими можуть бути види пошкодження волосся, чим вони спричинені?

10. Охарактеризуйте симптоми нездорового волосся.

11. Яка причина ламкості волосся?

12. Назвіть причини виникнення посічених кінців волосся.

13. Унаслідок чого з’являється сухість волосся?

14. Чому волосся втрачає блиск?

15. До чого призводить пористість структури волосини?

16. Назвіть причини відсутності об’єму та пружності волосся.

17. Яку допомогу може надати лікар-трихолог?

18. Виконайте тестові завдання.

1. Шкіра виконує

А три функції В п’ять функцій

Б дві функції Г чотири функції

2. Шар епідермісу, у якому міститься кератин, називають

А роговим В зернистим

Б блискучим Г шипуватим

3. Шар епідермісу, який виробляє пігмент, що забарвлює шкіру, називають

А шипуватим В зернистим

Б блискучим Г базальним

 

 

Це матеріал з підручника "Основи перукарської справи" Горбатюк, Зінченко, Откидач 2020