Зміст

 

11.1. Матеріали, інструменти та пристосування 

11.2. Підготовчі роботи 

11.3. Норми витрат. Складання кошторису 

11.4. Особливості фарбування волосся хімічними барвниками 

11.5. Освітлення. Знебарвлення 

11.6. Мелірування 

11.7. Особливості фарбування сивого волосся 

11.8. Прийоми фарбування рослинними барвниками 

11.9. Особливості фарбування рудого волосся 

11.10. Тонування та колорування волосся 

11.11. Причини неякісного фарбування 

11.12. Догляд за волоссям після фарбування

 

11.1. МАТЕРІАЛИ, ІНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ

Для виконання фарбування використовують:

• готові препарати (крем-фарбу, освітлювальну пудру, окисники);

• захисний крем;

• бальзам-ополіскувач;

• пензель, щітку для нанесення барвника;

• миски, дозатори, аплікатори для приготування та нанесення барвника;

• комбінований гребінець, гребінець із «хвостиком», гребінець для фарбування (страйпер);

• фольгу;

• гачки для витягування пасом під час мелірування;

• шапочку для мелірування;

• захисні рукавички;

• пластмасові затискачі;

• поліетиленову накидку-пелерину для захисту одягу клієнта;

• утеплювальний ковпак для фарбування рослинними барвниками;

• рушники, серветки.

 

11.2. ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ

Операція фарбування включає низку обов’язкових підготовчих робіт:

• з’ясування стану здоров’я та самопочуття клієнта;

• діагностику волосся та шкіри;

• з’ясування природного та бажаного кольору волосся клієнта;

• вибір барвника;

• тестування волосся та шкіри на дію барвника, окисника;

• визначення методу фарбування;

• підготовку інструментів і пристосувань;

• підготовку волосся.

Вибір препаратів, їхня концентрація, спосіб оброблення волосся, температурний режим залежать від структури волосся, стану шкіри голови, стану здоров’я клієнта, його самопочуття. Необхідно оцінити стан шкірного покриву голови та волосся, провести тестування на чутливість до окисника й барвника цього виду.

Тест полягає в нанесенні невеликої кількості препарату на суху шкіру за вухом або на згині ліктя на 8-10 хв. Якщо шкіра червоніє та виникає подразнення, це свідчить про негативну реакцію на препарат, тож його змивають і відмовляються від фарбування цим барвником.

Для визначення кольору волосся клієнта застосовують шкалу натуральних відтінків. З’ясовують також обсяг сивого волосся:

100 % — повністю сиве волосся;

50 % — напівсиве волосся;

ЗО % — волосся, що починає сивіти («молода» сивина).

За допомогою сучасних препаратів і технологій можна виконувати фарбування волосся, незважаючи на ступінь його забрудненості.

 

11.3. НОРМИ ВИТРАТ. СКЛАДАННЯ КОШТОРИСУ

Велике значення мають якість і кількість барвника. Якщо барвника недостатньо, волосся не набуде бажаного кольору або пофарбується нерівномірно. Надмір барвника вплине не стільки на результат, як на вартість послуги.

Кожна торговельна марка косметичної продукції рекомендує норми витрат, залежно від особливостей засобів, які пропонує. Окрім барвника, процес фарбування потребує використання супутніх косметичних засобів: шампунів, бальзамів, масок для волосся і т. ін. (табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Орієнтовні норми витрат хімічних та косметичних засобів

Кошторис послуги складається переважно з вартості роботи перукаря, необхідних барвників і косметичних засобів, інших витрат підприємства.

 

11.4. ОСОБЛИВОСТІ ФАРБУВАННЯ ВОЛОССЯ ХІМІЧНИМИ БАРВНИКАМИ

Отримання чистого очікуваного кольору — складне завдання в роботі з хімічними барвниками. Показниками процесу фарбування, які впливають на перебіг хімічної реакції, вважають:

• визначення рівня освітлення;

• стан волосся;

• знання нумерації кольорів професійних барвників та їхнього поєднання в процесі фарбування;

• добір фарби потрібного тону;

• добір окисника відповідної концентрації;

• кількість нанесеного препарату;

• дотримання технології фарбування;

• температуру, за якої відбувається процес;

• час витримування барвника.

Залежно від виду фарбування, бажаного результату, властивостей волосся та обраного виду барвника (освітлювальна пудра, крем-фарба) обирають потрібну концентрацію окисника:

• 1,5 % — тонування, фарбування на затемнення;

• 3 % — фарбування в темні кольори (чорний, синьо-чорний), фарбування сивини, тонування освітленого волосся, відновлення відтінку;

• 6 % — фарбування «тон у тон», на тон світліше, регулювання фарбування;

• 9 % — освітлення на 2-3 тони;

• 12 % — освітлення на 3-4 тони.

Барвники змішують безпосередньо перед застосуванням, адже процес окис-нення починається відразу й суміш швидко втрачає інтенсивність кольору та здатність проникати у волосся. Фарбувальну суміш, особливо з кількох компонентів, потрібно ретельно перемішувати до однорідної консистенції. Залежно від виду фарбування використовують такі пропорції барвників та окисника:

• крем-фарба та окисник (1:1; 1:2);

• освітлювальна пудра та окисник (1:1,5; 1:2).

Перед фарбуванням на шкіру нижче крайової лінії волосся наносять косметичний крем, який створює жировий захисний бар’єр для запобігання зафарбовуванню шкіри обличчя та її подразненню.

Працювати обов’язково потрібно в захисних рукавичках.

Якщо барвник потрапить в очі або на шкіру, його ретельно змивають водою.

Важливо точно виконувати рекомендації інструкції до барвника обраної фірми, особливо щодо часу витримування. Час витримування встановлюють після закінчення нанесення барвника. Фарбування волосся крем-фарбами триває 25-45 хв. Під час освітлення або знебарвлення — до 50 хв, залежно від ступеня освітлення, інтенсивності натурального пігменту, структури та стану волосся, а також температури зовнішнього середовища. Після закінчення часу витримування фарба припиняє свою дію.

У разі використання клімазонів для додаткового тепла, час витримування зменшують утричі. Необхідно постійно стежити за перебігом процесу, який із підвищенням температури значно прискорюється.

Якщо клієнта не задовольняє отриманий колір, категорично не рекомендовано в той же день виконувати фарбування вдруге. Повторний процес потрібно здійснити хоча б за тиждень, коли волосся поновить натуральний жировий прошарок.

11.4.1. Первинне фарбування крем-фарбами

Процес фарбування натурального волосся рекомендують проводити в такій послідовності:

1. Готують суміш для фарбування.

2. Волосяний покрив ділять на зони:

— горизонтальним проділом — коротке волосся;

— хрестоподібним проділом — довге волосся або волосся середньої довжини (рис. 11.1).

3. Готову суміш наносять на сухе волосся по крайовій лінії та по проділах (горизонтальному або хрестоподібному).

4. Фарбування розпочинають із потиличної зони. Пасма відділяють горизонтальними проділами на відстані 1 см. Спочатку фарбують корені волосся, потім пасма по всій довжині.

Операцію нанесення барвника зазвичай здійснюють протягом 10 хв. Для досягнення рівномірної інтенсивності кольору фарба повинна обгорнути кожну волосину, тому барвник наносять швидко й точно.

5. Установлюють час витримування, зазначений в інструкції виробника засобу.

6. Після закінчення часу витримування виконують емульгацію (за потреби). На волосся наносять незначну кількість теплої води, спінюють фарбувальну суміш, круговими рухами розподіляють спінену масу по всій довжині волосся, витримують 5 хв.

7. Волосся ретельно промивають спочатку водою (до стану чистої незафарбованої води), а потім зі спеціальним шампунем. Щоб зменшити вплив залишків барвника та нормалізувати стан волосся і шкіри голови використовують бальзам.

11.4.2. Повторне фарбування крем-фарбами

Барвник обирають такого ж тону, як і для попереднього фарбування, або змінюють його, фарбуючи корені в колір, який гармоніює з попереднім. У такому разі барвник наносять на частину волосся, що відросло (рис. 11.2). Подальший процес аналогічний первинному фарбуванню. Коли колір волосся зрівняється, фарбу емульгують.

Завершують фарбування за загальною послідовністю.

 

11.5. ОСВІТЛЕННЯ ВОЛОССЯ. ЗНЕБАРВЛЕННЯ

Будь-який ступінь знебарвлення або освітлення — від легкого до повного — порушує структуру волосся.

Для освітлення характерне розмиття натурального пігменту зі зміною кольору волосся на кілька рівнів. У процесі освітлення задіяний сильний барвник з маркуванням 12-го рівня глибини тону або спеціальна серія барвників — спец-блонди. Такі барвники частково руйнують натуральний пігмент, натомість додаючи штучний. Освітлюють волосся значно інтенсивніше, від 3 до 5 рівнів. Працюють тільки на натуральному волоссі вище 5-го рівня глибини тону. Якщо натуральний колір волосся нижче 5-го рівня глибини тону, попередньо виконують знебарвлення.

Знебарвлення — процес повного видалення натурального пігменту волосся освітлювальною пудрою з подальшим корегуванням кольору або тонуванням. Виконують на фарбованому та натуральному волоссі.

11.5.1. Первинне освітлення, знебарвлення

Волосся перед фарбуванням не миють, аби зберегти його структуру.

Завдяки теплу шкіри голови корені волосся освітлюються швидше, ніж кінці. Тому до фарбувальної суміші для коренів додають менший відсоток окисника, а для довжини — вищий. Під час первинного освітлення суміш наносять на волосся, відступивши від коренів 1-3 см, приблизно через 10 хв — на корені. Подальший процес освітлення проводять згідно із загальною технологічною послідовністю. Додаткове тепло застосовують за потреби.

Після освітлення волосся можна виконувати його тонування.

Волосся нижче 7-го рівня важко піддається освітленню, для цього знадобиться багато часу. Іноді пігмент не встигає освітлитися до потрібного рівня, а кератин волосся вже суттєво пошкоджено. Щоб уникнути такого результату, рекомендують виконувати знебарвлення волосся у 2-3 прийоми по 15—20 хв.

Після знебарвлення обов’язково виконують тонування, адже видалений із волосся натуральний пігмент необхідно замінити штучним.

11.5.2. Повторне освітлення

Процес передбачає освітлення коренів, що відросли. Засіб наносять тільки на частину волосся, яке відросло.

Якщо кінці пасом достатньо потемнішали між фарбуваннями, їхнє освітлення потрібно поновити. Коли колір зрівняється, бажано виконати емульгацію, тобто освіжити, «оживити» колір по довжині пасма та на кінцях.

Повторне освітлення бажано проводити препаратами однієї фірми. Недоліки можна виправити тонувальними препаратами, блондуючим миттям тощо.

11.5.3. Декапірування

Декапірування волосся — це особлива технологія видалення штучного пігменту з використанням спеціальних косметичних засобів. Процедуру застосовують у випадках, коли фарбування волосся не приносить очікуваного результату.

Розрізняють два види декапірування.

1. Глибоке декапірування допомагає позбутися небажаного відтінку або змити косметичний колір. За один раз освітлюють волосся до 4 тонів.

2. Поверхневе декапірування (блонд-миття) освітлює волосся на 1-2 тони. Застосовують протягом перших 48 годин після фарбування.

Виконують поверхневе декапірування волосся сумішшю з освітлювального порошку (пудри), води, 3- або 6%-го окисника та шампуню. Суміш спінюють, наносять епонжем на сухе волосся всього покриву голови або на ті місця, які потрібно освітлити. Після отримання освітлення бажаного ступеня волосся споліскують, промивають із шампунем, нейтралізують бальзамом.

Якщо не вдалося досягти оптимального кольору, процедуру повторюють 2-3 рази.

 

11.6. МЕЛІРУВАННЯ

Залежно від довжини волосся і бажаного ефекту, освітлення окремих пасом можна досягти за допомогою різних технік, зокрема:

• фольги;

• шапочки;

• гребінців;

• різних градуйованих способів нанесення фарби пензлем на волосся.

11.6.1. Мелірування за допомогою фольги

Виконують на сухому немитому волоссі. Фольгу попередньо нарізують смужками завдовжки й завширшки більшими, ніж пасма, на 2-3 см, щоб виконати 2 згини з боків. Верхній край фольги загинають на 0,5-1 см для утримання лишків суміші. Для довгого волосся фольгу нарізують більшими смугами, перегинають двічі або тричі по довжині, а з боків залишають без згинів (рис. 11.3)■

Волосяний покрив голови розділяють на чотири або шість зон (три потиличні, дві скроневі та тім’яна). Варіант поділу залежить від густоти та росту волосяного покриву. Наносити суміш розпочинають із нижньопотиличної зони. Зигзагоподібним проділом відділяють пасмо гребінцем із «хвостиком». Отримане пасмо розчісують, методом «штопання» або за допомогою страйпера відокремлюють тонкі пасма для подальшого фарбування, підкладають під них фольгу. Розчин наносять від кінців пасом до коренів, загортають у фольгу, згинаючи її навпіл та з боків. Аналогічно наносять суміш на всі пасма виділених зон. Фронтальну зону розділяють проділом, звичним для клієнта.

Час витримування може бути до 40 хв, після чого препарат змивають. Потім усе волосся промивають водою з шампунем і наносять бальзам.

11.6.2. Мелірування на шапочку

Для мелірування короткого волосся використовують спеціальні шапочки з отворами. Фарбування виконують у певній послідовності.

Сухе немите волосся зачісують у напрямку майбутньої зачіски, надягають шапочку, яка повинна добре прилягати до голови. Гачком через отвори шапочки витягують пасма обраної товщини (рис. 11.4). На пасма волосся наносять фарбувальну суміш. Час витримування — 20-50 хв. Пасма

промивають, не знімаючи шапочки. На пасма наносять шампунь, знімають шапочку та миють усе волосся. Додатково використовують бальзам.

11.6.3. Мелірування за допомогою гребінця

Найпростіший варіант часткового освітлення пасом. Виконують переважно на короткому волоссі. Волосся розчісують у напрямку майбутньої зачіски. Освітлювальну суміш наносять на гребінець, розчісують ним волосся, залишаючи суміш уздовж пасом (рис. 11.5).

11.6.4. Мелірування методом «вуаль»

Рекомендують для стрижки «каре» з коротким або середньої довжини волоссям. Основною ознакою методу «вуаль» є мелірування тільки верхніх пасом волосся (рис. 11.6, а).

Пасма верхніх зон відділяють дуже тонкими, завтовшки 2-3 мм. За допомогою гребінця з «хвостиком» виконують «штопання» зигзагом. З відділеного волосся вибирають пасма для профарбовування (рис. 11.6, б).

Відокремлені пасма вкладають на фольгу, наносять фарбувальну суміш і накривають фольгою (рис. 11.6, в). Потім виконують мелірування, дотримуючись загальної технології фарбування.

Рис. 11.6. Виконання мелірування методом «вуаль»

11.6.5. Мелірування волосся, укладеного хвилями

Дуже простий і швидкий метод, який забезпечує природність і рухливість зачіски, надає їй ефекту вигорілого на сонці волосся.

Вологе волосся вкладають у зачіску хвилями.

За допомогою клейкої стрічки або спеціальних затискачів закріплюють крони хвиль з обох боків (рис. 11.7, с. 152). Волосся висушують слабким потоком теплого повітря, щоб не порушити хвилі. Освітлювальний розчин наносять пензлем на внутрішні частини хвиль і на кінці волосся. Визначають час витримування, після якого фарбу змивають і знімають стрічки. Волосся миють із використанням необхідних косметичних засобів.

11.6.6. Мелірування за допомогою затискачів

На певній ділянці волосяного покриву голови відділяють пасма хаотичними проділами для посилення кінцевого ефекту. Ці пасма фіксують затискачами, ізолюють одне від одного, наносять освітлювальну суміш (рис. 11.8). Потім процес фарбування здійснюють у звичайній послідовності.

11.6.7. Балаяж

Техніки фарбування кінців на короткому волоссі різноманітні.

1. Волосся розподіляють на невеликі пасма з квадратною основою, фіксують прогумованою тасьмою, обертають до кінців фольгою, скручують у джгути та закріплюють затискачами. Кінці залишають вільними (рис. 11.9). Освітлювальну суміш акуратно наносять пензлем на кінці пасом, визначають час витримування.

2. Волосся начісують, фіксують корені та надають форму лаком для волосся (рис. 11.10, а). Освітлювальну фарбу наносять долонею руки в гумовій рукавичці або пензлем.

3. Коротке волосся фіксують лаком сильного фіксування, після чого освітлювач переносять із цупкого аркуша паперу на кінці волосся (рис. 11.10, б).

4. Застосовують спосіб, аналогічний меліруванню за допомогою шапочки з отворами, але фарбу наносять тільки на кінці пасом.

Для техніки балаяж на довгому волоссі характерне поєднання щонайбільше трьох різних відтінків, які плавно переходять один в одний без чітких меж. Основною особливістю балаяжу є підкреслені кольором кінці волосся або пасма до середини для створення помітного контрасту відносно довжини. Фарбують волосся у світлі, темні

чи яскраві кольори (рис. 11.11).

Для отримання ефекту балаяж використовують такі техніки нанесення фарби: • «У»-подібне нанесення фарби.

Довге волосся фарбують, починаючи з боків. Лінії фарбування поступово зміщують до середини пасма. Профарбована зона нагадує латинську літеру «V». Найсвітлішими будуть кінці пасом;

• вертикальна техніка нанесення фарбувальної суміші. На відділені пасма наносять фарбу в хаотичному порядку по всій висоті. Пензель тримають вертикально, урізаючись у пасмо, що забезпечує плавний перехід кольорів;

• для освітлення кінців волосся можна використати щітку «брашинг». Пензлем на щітку наносять фарбувальну суміш і прочісують пасма на потрібній висоті.

11.6.8. Градієнтні техніки фарбування

Сучасне фарбування включає категорію технік градієнтного фарбування волосся, а саме: «омбре», «шатуні», «еіртач» таін. (рис. 11.13).

Для омбре характерні як різкі, так і плавніші переходи від темного волосся біля коренів до світлого на кінцях або навпаки. Омбре створює ефект відрослого волосся або волосся, кінці якого вигоріли на сонці.

Для досягнення ефекту контрастного омбре, його виконують на темному або русявому волоссі. Відділяють пасмо завтовшки 1-1,5 см. Рівномірно розподіляють освітлювальну суміш на кінцях волосся. Середину пасма не профарбовують. Така техніка дає змогу досягти глибини тону.

Для створення ефекту сомбре (м’якого омбре) найчастіше поєднують три кольори. Перед фарбуванням пасма начісують. Спочатку наносять фарбу, затемнюючи прикореневу зону, потім хаотичним нанесенням суміші освітлюють кінці волосся. Для плавного переходу кольору на середню частину пасом також наносять фарбувальну суміш. Кінці пасом тонують у натуральні кольори: пшеничний, попелястий блонд, коньячний.

Кольорове омбре найчастіше виконують на темному волоссі, іноді русявому. Використовують кілька кольорів, наприклад блакитний, малиновий, помаранчевий, синій, фіолетовий, рожевий, бірюзовий. Попередньо освітлені кінці волосся фарбують крем-фарбами, фарбами прямої дії, мікстонами.

Використовуючи кілька відтінків, пасма різних кольорів відокремлюють фольгою. Час витримування фарби під час тонування волосся — від 10 до 25 хв.

Техніка «відкритого мелірування», для якої характерне нерівномірне освітлення пасом, допомагає отримати натуральний ефект вигорілого на сонці волосся. Відмінність від інших технік полягає в тому, що фарбу наносять на волосся без використання фольги відкритим способом, контролюючи його поступове освітлення. Пасма освітлюють максимум на 3 тони, після чого за потреби додатково тонують м’якими, теплими відтінками: медовим, пшеничним, карамельним. Для фарбування цим методом найкраще підходить світло-русяве волосся.

Фарбування виконують, відділяючи пасма в довільному порядку, починаючи з нижніх зон. Освітлювальна пудра повинна бути пастоподібної консистенції для запобігання її розтіканню. Фарбу наносять пензлем без утворення чітких ліній, відступивши від коренів на 2-3 см. Можна починати також від середини довжини й до кінців. Після закінчення часу витримування, на фарбовані пасма наносять бальзам, емульгують, миють волосся у звичній послідовністі.

Техніку «шатуш> вирізняє плавний перехід кольору з використанням одного або двох близьких відтінків для досягнення ефекту вигорілого на сонці волосся. Доцільно виконувати на темно-русявому волоссі. За допомогою цієї техніки можна від-корегувати попереднє фарбування, приховати сивину або додати зачісці кольору.

Волосся розділяють на 4-5 зон. Розпочинають з нижніх ділянок волосяного покриву. На відокремленому широкому пасмі завтовшки 1 см виконують «штопання» — легке начісування при корені. Фарбують освітлювальною сумішшю, рухаючись від лінії закінчення начосу до кінців пасма, корені волосся не фарбують. Після освітлення додатково тонують усю масу волосся.

Техніка *еіртач>. З невеликого пасма феном видувають частину волосся (приблизно 30-50 %) початкової маси. На решту волосся з кожного пасма наносять фарбу, відступаючи від коренів. Лінії переходів максимально розмиті. Профарбоване пасмо загортають у фольгу або плівку. Усі подальші дії відповідають класичній технології мелірування волосся.

 

11.7. ОСОБЛИВОСТІ ФАРБУВАННЯ СИВОГО ВОЛОССЯ

У структурі сивого волосся з’являється велика кількість порожнин, заповнених повітрям. Сиве волосся жорсткіше, сухіше й погано піддається фарбуванню. Професійне фарбування та правильний догляд за сивим волоссям надають йому здорового привабливого вигляду. Щодо нового кольору для сивого волосся часто використовують термін «косметичний колір».

Для сивого волосся актуальне попереднє протравлювання, коли на всю довжину волосся наносять окисник. Його не змивають, волосся підсушують і виконують фарбування.

Повному зафарбуванню сивого волосся сприяє передпігментація, особливо якщо сивина нерівномірна. Для цього на волосся наносять барвник на тон темніший за натуральний колір, розбавлений водою в пропорції 1:1, витримують — 10 хв, не змивають. Потім наносять барвник з 6- або 9%-ю емульсією окисника на 35 хв (15 хв з додатковим теплом і 25 хв — без додаткового тепла). Волосся потрібно періодично розчісувати. Після закінчення часу витримування барвник змивають шампунем і виконують нейтралізацію. Щоб повністю зафарбувати волосся, барвник має складатися з 1/2 натурального кольору та 1/2 бажаного кольорового нюансу. Якщо сивого волосся 50 % або менше, натуральна частина

барвника може становити 1/3 фарбувального розчину. Для нейтралізації небажаних жовтуватих відтінків на сивому волоссі застосовують відтінкові шампуні, які надають сріблястого відтінку.

 

11.8. ПРИЙОМИ ФАРБУВАННЯ РОСЛИННИМИ БАРВНИКАМИ

Фарбування хною. Порошок хни заварюють гарячою водою (+ 60-80 °С), ретельно розмішують до густої однорідної консистенції. Суміш рівномірно наносять по проділах, потім від коренів до кінців пасом волосся. Для кращого розподілу хну втирають у волосся. На голову клієнта обов’язково надівають утеплювальний ковпак. Через 30—60 хв хну змивають водою без шампуню.

Фарбування хною та басмою. Існують два способи фарбування хною та басмою: роздільний і спільний.

Роздільний спосіб. Волосся фарбують у два етапи: спочатку хною, потім басмою. Фарбування хною проводять так само, як і за самостійного фарбування, витримують 30-60 хв. Після промивання на волосся наносять розчин басми, який готують аналогічно хні. Час витримування басми становить 10-15 хв. Утеплювальний ковпак не використовують.

Спільний спосіб. Фарбують одночасно хною та басмою. Важливим є співвідношення компонентів, бо від цього залежить майбутній колір. Хну змішують із басмою, заливають гарячою водою (+ 80 °С). Суміш наносять на волосся і витримують 20-120 хв. Надівають утеплювальний ковпак. Суміш змивають водою без шампуню.

Фарбування рослинними барвниками має лікувально-профілактичну дію.

 

11.9. ОСОБЛИВОСТІ ФАРБУВАННЯ РУДОГО ВОЛОССЯ

Руде волосся досить складно фарбувати, оскільки воно погано піддається знебарвленню. Проблему створює перенасиченість пігментами теплих тонів, зокрема червоних, помаранчевих, жовтих. Нерідко косметичний колір буває нестійким, легко вимивається. Під час знебарвлення натуральний колір повільно переходить у жовтий. Тому з рудим волоссям потрібно працювати поетапно, застосовуючи різні технологічні прийоми.

Якщо пасма на натуральному рудому волоссі потрібно зробити світлішими, то стежать за тим, щоб колір не перетинав межу насиченого золотистого тону.

Якщо пасма необхідно зробити яскравішими, наприклад на натуральному мідно-золотистому волоссі отримати насичений мідний колір, то рекомендують застосовувати відтінкові барвники.

Пасма можна знебарвлювати методом балаяжу, а потім усе волосся тонувати крем-фарбою потрібного кольору (бежевого, золотистого, світло-мідного), рослинним барвником або відтінковим шампунем.

Знебарвлення. Для зміни кольору рудого волосся на світліші відтінки рекомендують спочатку його знебарвити. Це можна зробити за допомогою знебарвлювальних сумішей та окисників (3 % та 6 %). Оскільки натуральний пігмент рудого волосся — яскраво-жовтий, його майже неможливо видалити (висвітлити). У процесі освітлення жовтий пігмент послаблюється, однак не змінюється повністю.

Отже, унаслідок фарбування завжди отримують теплі золотисті відтінки.

Посилення відтінку. Руде від природи волосся рекомендують фарбувати тон у тон або в тон, темніший на кілька рівнів. Потрібно враховувати, що природні пігменти активні й можуть проявлятися на будь-якому косметичному кольорі. Для отримання насиченого мідного кольору руде волосся можна фарбувати хною. Якщо фарбування виконують за допомогою хімічних барвників, рекомендують використовувати яскраво-мідний або червоний відтінки, темно-коричневий або чорний кольори.

 

11.10. ТОНУВАННЯ ТА КОЛОРУВАННЯ ВОЛОССЯ

Вершиною майстерності у фарбуванні волосся справедливо вважають тонування та колорування. Застосування двох і більше кольорів, їхніх різних відтінків характеризує сучасний колірний дизайн.

Колірний «бум» на початку нового тисячоліття з поєднанням контрастних і сумісних, яскравих і «глухих», теплих і холодних кольорів, вишуканості й ексцентричності у фарбуванні зумовлений бурхливим розвитком і впровадженням нових технологій тонування та колорування волосся (рис. 11.14).

Тонування — це процес фарбування волосся в різні тони одного кольору та зі зміною тону в межах однієї глибини кольору. Кольорова відтінкова гама може бути різноманітною.

Тонування буває первинним і повторним. Повторне тонування — це зміна тону кольору волосся порівняно з кольором попереднього фарбування.

Тонування можна здійснити на всій масі волосся, на окремих зонах або для отримання різного тону волосся вздовж одного пасма.

Якщо тонування пасма волосся виконують з поступовим переходом від темного тону біля коренів до світлого тону на кінцях, таку операцію називають розтягуванням кольору.

Колорування в перукарській практиці визначають як фарбування волосся в більше, ніж два кольори. Техніка колорування передбачає використання готових до застосування барвників різних відтінків і кольорів однієї фірми-виробника.

Побудова формули кольору. Під час консультації з клієнтом та обстеження стану волосся з’ясовують складові (глибину й тон) натурального та наявного косметичного кольорів. Використовуючи теорію кольорів, їхнє співвідношення, взаємну нейтралізацію, належність до теплих і холодних кольорів, а також природу впливу пігментів меланіну на колір волосся, визначають, які кольори формують очікуваний (новий) косметичний колір, який коректор (мікстон) потрібний для отримання кінцевого результату.

Підібрати необхідні за кольором (номером) барвники допомагають фарб-карти фірм-виробників. Окрім індексації кольорів барвників, фірми в пакеті інформації пропонують відомості про можливість кожного барвника освітлювати (і в яких межах) той чи інший за глибиною колір, що важливо враховувати в процесі колорування. Бажаного результату в тонуванні та колоруванні перукареві допомагають досягти:

• знання з теорії кольорів;

• відомості про вплив різних типів пігменту меланіну та їхніх співвідношень на природний (натуральний) колір волосся людини;

• знання матувальних і посилювальних властивостей мікстонів;

• правильне визначення натурального та косметичного кольорів волосся клієнта перед наданням послуги;

• детальна консультація з клієнтом, з’ясування побажань, стану здоров’я, відомостей про попередні фарбування тощо;

• уміння аналізувати отриману інформацію для правильного вибору барвників, досягнення бажаного результату, тобто створення формули нового косметичного кольору;

• практичні навички та досвід виконання фарбування;

• якісні апробовані барвники.

11.10.1. Способи колорування волосся: сучасні техніки

Існують різні послідовності технології виконання колорування. З-поміж них виокремлюють кілька принципових підходів, за допомогою яких досягають різного ефекту.

1. Барвники, різні за кольором, наносять на волосся по черзі, окремо один від одного з перервою в часі, потрібного для витримування барвника.

2. Барвники наносять на окремі пасма волосся або волосся різних зон, ізолюють одне від одного, але хімічна реакція відбувається одночасно.

3. Барвники наносять на пасма по черзі з подальшим змішуванням на волоссі вздовж усього пасма або на різній його довжині.

4. Частину волосся залишають натурального кольору, застосовують чергування фарбованих і натуральних за кольором пасом. Волосся окремих зон або певні широкі пасма фарбують у різні кольори (рис. 11.15, с. 158).

Кольори можна добирати контрастні, яскраві або спокійніші, наближені за насиченістю.

Різноманітні кольори поєднують також уздовж одного пасма. Кольоровий ефект створюють завдяки комбінації варіантів розподілу волосся проділами різного спрямування — горизонтальними, вертикальними, діагональними, зигзагоподібними або за певними схемами. Пасма для фарбування відділяють різної ширини, «штопанням», парами або блоками. За потреби пасма ізолюють одне від одного фольгою, спеціальною плівкою, створюючи тим самим бар’єр, який забезпечить бажаний результат колорування.

Колорування із застосуванням зигзагоподібних проділів

Спосіб 1

Волосяний покрив голови розділяють зигзагоподібним проділом на дві зони (потиличну та лобно-тім’яну) (рис. 11.16, а).

На волосся потиличної зони наносять фарбу темнішого кольору від коренів по всій довжині пасма.

Фольгу складають у формі гофре та підкладають під волосся нижче проділу, закріплюють затискачами. Окремі пасма розміщують у заглибинах фольги, наносять на них барвник (рис. 11.16, б).

На волосся тім’яної зони наносять фарбувальну суміш, світлішу на тон, або висвітлюють пасма над лобом, застосовують проділи різної форми й у різних напрямках для надання колоруванню виразності.

Подальша процедура фарбування стандартна.

Спосіб 2

Зигзагоподібний проділ виконують на тім’яній зоні від середини чола до маківки (рис. 11.17, а);

З кожної секції проділу послідовно відділяють пасма для фарбування в різні кольори — що ширше пасмо, то більший кольоровий контраст можна створити (рис. 11.17, б);

Під пасмо підкладають фольгу якнайближче до коренів. На пасмо наносять фарбувальну суміш, накривають фольгою, щоб уникнути контакту з фарбою сусідніх пасом (рис. 11.17, в, г).

Спосіб З

Навколо голови вздовж крайової лінії росту волосся роблять зигзагоподібний проділ завширшки 3-5 см (рис. 11.18, а). Відділене пасмо розміщують на фользі, наносять фарбувальну суміш, темнішу на 1-2 тони за волосся верхньої ділянки голови (рис. 11.18, б-г). Оброблене фарбою пасмо загортають у фольгу.

Фарбу основного кольору наносять на волосся верхньої ділянки (рис. 11.18,д).

Аналогічно можна виконати кілька проділів, паралельних до першого, і застосувати інші відтінки.

Метод «кільця-равлики>. Цим методом можна скористатися для тонування пасом волосся в 3-4 кольори й більше, якщо довжина волосся сягає плечей. Розміщення кольорових пасом за бажанням. Чергування кольорів може бути різним; у результаті за один сеанс отримують спектральне тонування волосся.

Кількість пензлів для роботи залежить від кількості кольорів і застосованих препаратів. Волосся перед тонуванням розділяють на квадрати 2x2 або 3x3 см. Спочатку фарбують волосся на маківці та тім’ї, поступово спускаються до потилиці. Водночас чергують кольори фарб. Пасмо кожного квадрата обробляють на долоні фарбувальним розчином, злегка скручують у джгут, викладають равликом на голові (рис. 11.19) і закріплюють пластиковими затискачами. Надалі дотримуються технології звичайного фарбування.

Радіальний метод колорування. Використання радіальних проділів допомагає досягти незвичайного зорового ефекту та гри кольорів. Волосся тім’яної зони відділяють від потиличної та скроневих, тонують обраним відтінком і закривають фольгою.

Починаючи від маківки, волосся тім’яної зони розділяють радіальними проділами на відстані 1,5-2 см один від одного. Волосся відділених пасом фарбують із чергуванням кольорів (рис. 1120, с. 160).

Техніка колорування завитого волосся. Процес колорування за цією технікою предбачає нанесення різних за тоном барвників уздовж пасом волосся: перше пасмо — біля коренів світліше, до кінців темніше, друге — навпаки. Потім відділяють тонкі пасма, закручують їх у завиток і фіксують затискачами.

Завитки різних ярусів розмішують один на одному, що посилює колір на кінцях пасом і створює ефект його глибини (рис. 11.21).

Техніка «акварелі». У разі застосування техніки «акварелі» структуру кольору створюють із різних відтінків, поступово переходять від тону до тону на різних пасмах волосся; або кілька тонів фарби наносять уздовж пасма з плавним переходом одного відтінку в інший (рис. 11.22).

Техніка «кольорової мозаїки». Ефекту кольорової мозаїки досягають різними техніками. Наприклад, за допомогою трафаретів (рис. 11.23) або нанесенням фарби пензлем на волосся з утворенням елементів орнаменту (рис. 11.24). Для створення враження глибокого внутрішнього фарбування всієї маси волосся

застосовують фарбування широкими смугами різних шарів волосся. Зачіска щоразу змінює вигляд залежно від обраного варіанту укладання.

Піксельне фарбування волосся полягає в пошаровому фарбуванні. У процесі накладання спеціально профарбованих пасом одного на одне утворюється геометричний малюнок, що нагадує піксель (рис. 11.25).

Важливу роль відіграють не тільки чіткість і точність зображення, а й відтінок. Піксельне фарбування передбачає наявність яскравих різнокольорових квадратів, тому волосся попередньо частково освітлюють.

Волосся ретельно розчісують і за потреби випрямляють. Відокремлюють верхній широкий пласт на чілці й закріплюють затискачем. Від маси волосся, що залишилася на чілці, відокремлюють ще одне тонке пасмо, розміщують під ним спеціальний папір для фарбування. Пасмо уявно розділяють на дві частини, на кожну з них наносять освітлювальну суміш у формі піксела так, щоб один квадрат розміщувався вище, а другий нижче. Оброблене волосся накривають спеціальною прозорою плівкою. Стежать, щоб плівка не зміщувалася. Відділяють наступне пасмо на чілці. Наносять освітлювальну чи фарбувальну суміш так, щоб наступні квадрати розміщувалися точно над попередніми. Аналогічно фарбують залишок волосся виділеної зони. Установлюють час витримування. Після знебарвлення ці ділянки фарбують в обраний колір, наприклад червоний. Волосся миють, висушують і випрямляють, використовуючи спеціальні косметичні засоби.

 

11.11. ПРИЧИНИ НЕЯКІСНОГО ФАРБУВАННЯ

На результат фарбування можуть вплинути певні чинники:

• недотримання технології виконання послуги;

• використання неякісних барвників;

• недостатня кількість барвника, нанесеного на волосся;

• завелика кількість нанесеного барвника або несвоєчасне розподілення барвника по всій довжині волосся;

• застосування невідповідного окисника;

• неправильно визначена пропорція компонентів фарбувальної суміші;

• недостатній час витримування барвника;

• перетримання барвника на волоссі;

• недостатня нейтралізація фарбувальної суміші;

• невірно дібраний відтінок, мікстон;

• занадто сильний матовий барвник, мікстон;

• нехтування станом і структурою волосся.

 

11.12. ДОГЛЯД ЗА ВОЛОССЯМ ПІСЛЯ ФАРБУВАННЯ

Після виконання процедури фарбування волосся важливо забезпечити правильний догляд за ним. Асортимент професійної косметики для фарбованого волосся дуже широкий.

Для м’якого очищення шкіри й волосся під час миття та запобігання руйнуванню пігменту фарби використовують шампуні з нейтральним рівнем pH. Це

шампуні, призначені для фарбованого та пошкодженого волосся, які сприяють тривалішому збереженню косметичного кольору.

Якщо в клієнта колір блондин, іноді використовують професійний шампунь із фіолетовим пігментом, який нейтралізує небажаний жовтий відтінок.

Часто результатом фарбування, особливо освітлення (знебарвлення), стає ламке сухе та пористе волосся, посічені кінці, тьмяність і відсутність здорового блиску. Бажано використовувати зволожувальні засоби: маски на основі амінокислот, морських водоростей, цінних масел; лосьйони, емульсії, сироватки, незмивні маски для волосся, бальзами.

Якщо волосся виснажене, пошкоджене, потрібні ліпіди, вуглеводи та білки, які проникають у глиб волосяного стрижня та мають відновлювальну дію.

Для укладання фарбованого волосся використовують стайлінгові засоби (спрей, мус, лак, пінка, крем для укладання) з мінімальним вмістом спирту й максимальним — амінокислот, вітамінів і рослинних компонентів.

Доречними будуть професійні процедури з догляду за волоссям, зокрема ламінування, кератинове чи лазерне відновлення тощо.

 

Запитання та завдання

1. Які інструменти використовують у процесі фарбування волосся?

2. З якої зони розпочинають фарбування волосся?

3. Назвіть види мелірування.

4. Які переваги має мелірування за допомогою шапочки?

5. Назвіть причини неякісного фарбування.

6. Що потрібно враховувати, обираючи колір барвника?

7. Що таке колорування волосся?

8. Від чого залежить час витримування барвника на волоссі?

9. Які проділи можна використати для фарбування волосся?

10. Охарактеризуйте підготовку робочого місця для фарбування.

11. Наведіть приклад поділу волосяного покриву голови для фарбування.

12. У якій послідовності виконують мелірування за допомогою фольги?

13. Чим відрізняється тонування волосся від освітлення?

14. Виконайте тестові завдання.

1. Волосяний покрив голови під час фарбування найчастіше розділяють

А горизонтальним проділом В хрестоподібним проділом

Б вертикальним проділом Г будь-яким проділом

2. Освітлення на 2-3 тони виконують із використанням окисника

А 1,5% В 6%

Б 3% Г 9%

3. Процес повного видалення натурального пігменту волосся освітлювальною пудрою з подальшим корегуванням кольору або тонуванням — це

А блонд миття В знебарвлення

Б колорування Г емульгація

 

 

Це матеріал з підручника "Основи перукарської справи" Горбатюк, Зінченко, Откидач 2020