Інформація про новину
  • Переглядів: 7171
  • Дата: 10-05-2021, 00:29
10-05-2021, 00:29

13. Основи моделювання та конструювання зачісок

Категорія: Перукарська справа





Попередня сторінка:  12. Довготривале завивання волосся
Наступна сторінка:   14. Створення модельних зачісок

Зміст

 

13.1. Стиль і мода, завдання моделювання 

13.2. Основні підходи до практичного моделювання зачісок за призначенням 

13.3. Композиція, основні закони

 

13.1. СТИЛЬ І МОДА, ЗАВДАННЯ МОДЕЛЮВАННЯ

Що таке зачіска? Це волосся, укладене в певну форму із застосуванням різних видів укладання, завивання та різноманітних стрижок.

У зачісці найяскравіше виявляється стиль епохи, вона відтворює національні та расові особливості, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість обличчя і завуалювати недоліки. Також на зачісці позначаються особисті смаки людини. Сукупність цих чинників визначає індивідуальний стиль.

Стиль — це сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного періоду та напряму, а також індивідуальну манеру митця. У перукарській справі під стилем розуміють манеру, характер і художні особливості зачіски, тобто її силуетну форму, пропорції та принципи колористичного вирішення.

Вивчати природу й ознаки різних стилів, їхню мінливість необхідно в національно-історичному ракурсі розвитку людства. Різні народи й епохи формували своєрідні стилі, у яких відображалися природні умови, традиції, уявлення про красу, статус людини в суспільстві.

Протягом століть стилі трансформувалися, що давало змогу імпровізувати з формами, силуетами, новими прикрасами.

Для моди XXI ст. характерне розмаїття стилів. У створенні образів немає обмежень, канонів чи жорстких вимог. Новому поколінню пропонують безліч варіантів для створення бажаного іміджу. Однак основними стилями вважають класичний, романтичний, спортивний і фольклорний.

Класичному стилю притаманні стриманість, відсутність екстравагантних, ультрамодних кольорів і ліній як у макіяжі, так і в одязі та зачісках. Прикраси повинні бути елегантними й вишуканими. Людина, яка обрала класичний стиль, зазвичай не схильна до сміливих експериментів, знає собі ціну, не поступається власними переконаннями. Цей стиль доречний у багатьох ситуаціях — від неформальних до офіційних (рис. 13.1).

Різновидом класичного стилю є діловий стиль, який вирізняють прості силуети, обмежена кількість деталей, відсутність надмірного декору. Це має демонструвати діловий настрій, відданість роботі, стриманість, коректність, елегантність і пунктуальність (рис. 13.2).

Романтичний стиль вирізняють легкість і свобода, певні елементи театральності. Основною ознакою стилю є вишивка, рюші й оборки, кучеряве та хвилясте волосся, що природно спадає на плечі (рис. 13.3).

Спортивний стиль поєднує динамічні кольори та прості форми. Відсутність зайвих деталей, декору забезпечує зручність руху. Силуети вільні, одяг оздоблений накладними кишенями, «блискавками», макіяж мінімальний. Це функціональний стиль, який не потребує великої кількості аксесуарів (рис. 13.4).

Фольклорний стиль зумовлений географічним положенням та економічним станом країни, історичними традиціями народу (рис. 13.5).

Дифузний стиль поєднує в одній зачісці деталі різних стилів (рис.13.6).

Важливим соціальним явищем є мода. Мода — це те, що в певний час найпоширеніше, тобто набуло визнання більшості. Зачіски також класифікують за модністю.

Старомодні зачіски — зачіски минулих років, які втратили атуальність.

Класичні зачіски — зачіски минулих років, які не втратили привабливості. На їхній основі модельєри розробляють сучасні моделі зачісок.

Сучасні (модні) зачіски — найпопулярніші зачіски за останні 5 років.

Авангардні зачіски — супермодні зачіски, для яких характерні неординарні сміливі рішення.

Перспективні зачіски — зачіски, які відображають моду майбутнього.

За призначенням зачіски поділяють на побутові та видовищні.

Побутові зачіски призначені для щоденного використання.

У свою чергу їх поділяють на повсякденні та святкові.

Повсякденні зачіски залежать від характеру трудової діяльності людини, виду занять і форми дозвілля. Це зачіски для роботи, ділових зустрічей та прийомів, відпочинку, занять спортом.

Святкові зачіски пов’язані з урочистими подіями в житті людини — випускний вечір, ювілей, весілля та ін. Це вишукані вечірні зачіски (рис. 13.8).

Призначення видовищних зачісок — виступ у театрі, на естраді, у цирку. Видовищними є також конкурсні зачіски, що визначають напрями розвитку моди, дають новий імпульс розробленню побутових зачісок (рис. 13.9).

Завдання моделювання. Термін «моделювання» походить від слова модель (тобто «зразок») і означає процес створення моделей. Нині поняття «моделювання» трактують як розроблення на основі моделі різних її варіантів з використанням характерних деталей, а також процес відтворення (реконструкції) моделі за фотографією чи малюнком.

Моделювання вирішує чимало завдань, зокрема:

• забезпечення потреб населення в красивих зачісках, розроблення нових форм зачісок (для спорту, відпочинку тощо);

• виховання та розвиток смаку на основі художньо оформлених зачісок;

• розвиток напрямів моди.

Завдяки професійним знанням і мисленню художніми образами модельєри створюють нові форми, шукають нові перспективи в моделюванні.

У майстра з’являється ідея внаслідок спостережень та оцінювання дійсності. Ця ідея, намагання модельєра узагальнити, породжує художній образ. Після розроблення технологічної послідовності виконання задуму настає час його реалізації, тобто створення зачіски на моделі. Образ, що виник у свідомості, необхідно зафіксувати на папері, аби доповнити, уточнити деталі зачіски. Остаточне завершення моделі зачіски відбувається лише в процесі роботи з конкретною людиною. Створена зачіска викликає у глядача певні емоції та асоціації, у поєднанні із зовнішністю людини завершує художній образ.

Типи зачісок. Виокремлюють чотири основні типи зачісок: ацентральний, зворотний, концентрований і фронтальний.

Ацентральний тип зачіски. Волосся спрямоване від маківки в різні сторони (рис. 13.10). Зачіски цього типу можна виконати на волоссі різної довжини. Вони личать як чоловікам, так і жінкам. Однак довге волосся спочатку необхідно вкоротити спереду до довжини, яка зрівняється з довжиною чілки.

Зворотний тип зачіски. Усе волосся зачісують назад (рис. 13.11). Це найпоширеніший тип зачіски, який пасує і чоловікам, і жінкам. Зачіски цього типу можна виконувати на довгому й короткому волоссі.

Концентрований тип зачіски. Усе волосся, зокрема й волосся з нижньої частини потилиці та шиї, зачісують до маківки (рис. 13.12). Для зачісок цього типу волосся має бути достатньо довгим. Підходить для жінок.

Фронтальний тип зачіски. Усе волосся спрямоване вперед до лоба (рис. 13.13). Бажано, щоб волосся нижньопотиличної зони було довгим, бо воно обов’язково має діставати до тім’я та поступово переходити в коротку чілку. Через складність виконання зачіски цього типу трапляються рідко.

Зачіска й тип волосся. Вибір виду зачіски залежить від багатьох чинників, зокрема й від типу волосся. Передусім це стосується проблемного волосся, тобто такого, що має косметичні недоліки.

Нормальне, здорове волосся легко укладати, воно довго тримає форму. Для нього підходять будь-які зачіски — з довгого або короткого волосся, з чілкою тощо. Рекомендовані нескладні зачіски, які підкреслюють природну красу волосся.

Масне волосся краще стригти якомога коротше. Адже доглядати за коротким волоссям набагато легше: часто мити, сушити. Не бажано носити чілку. Практичною є зачіска з великими локонами, завдяки яким волосся брудниться повільніше. Рекомендовано легке хімічне завивання: воно знежирює волосся і допомагає довше зберігати зачіску. Якщо немає бажання підстригати довге волосся, а локони не пасують, тоді краще робити зачіску з ефектом «мокрого волосся».

Сухе волосся зазвичай має посічені кінці, може ламатися. Йому важко надати бажаної форми, бо воно «розсипається». Рекомендовані нескладні зачіски на волоссі середньої довжини або короткому волоссі. Обов’язково потрібно користуватися спеціальними засобами для догляду за сухим волоссям.

Основна проблема тонкого волосся — відсутність об’єму. Тому надто довге волосся бажано вкорочувати, оскільки під власного вагою воно витягується і стає ще тоншим. Крім того, короткому волоссю чи волоссю середньої довжини легше надати об’єму за допомогою спеціальних косметичних засобів та інструментів. Для такого волосся актуальні ступінчасті стрижки, стрижки «зубцями», неглибоке філірування та об’ємні стрижки.

Тонке, рідке волосся легко вкладати, однак воно швидко втрачає набуту форму. Рекомендовано хімічне завивання. Проділ час від часу потрібно переміщувати на іншу сторону — тоді волосся виглядатиме пишнішим. Не бажано відрощувати довше, ніж до плечей. Довжину волосся необхідно узгоджувати з його

об’ємом. Кінці стрижуть, тримаючи лезо ножиць перпендикулярно до волосся. На потилиці для надання об’єму волосся краще підрізати ступінчасто.

З кучерявим волоссям працювати досить складно. Хоча для такого типу волосся застосовують будь-які техніки стрижки, зачіска на ньому виглядає інакше, ніж на прямому. Кучеряве волосся може бути хвилясте або закручене маленькими кільцями. Воно може мати різну структуру та густоту.

У процесі роботи з кучерявим волоссям потрібно враховувати таке:

• після висихання кучеряве волосся «підстрибує» по довжині значно більше, ніж пряме (довжина кожного пасма зменшується на 2,5 см);

• для такого волосся використовують гребінець із рідкими зубцями;

• у зачісці кучеряве волосся має природний «ступінчастий» вигляд. Якщо необхідно створити форму з чіткими кутами, для кучерявого волосся використовують менші кути відтягування, ніж для прямого;

• цей тип волосся має більший об’єм, тому для нього підходять подовжені стрижки, які «обтяжують» форму, щоб волосся не стирчало;

• кучеряве волосся не рекомендують стригти бритвою. Стрижка бритвою ослаблює кутикулу, і волосся ще більше закручується;

• необхідно ретельно добирати методи філірування. Краще обрати метод цілеспрямованого врізання для зменшення маси волосся;

• кучерявість волосся можна зменшити за допомогою кондиціонера;

• на ступінь кучерявості впливає вологість повітря;

• випрямити волосся або надати йому іншої форми можна за допомогою спеціальних косметичних засобів та інструментів для гарячого укладання волосся.

Типи обличчя. Ідеальною вважають овальну форму обличчя. Існують також кругла, трикутна, ромбоподібна, квадратна, прямокутна тощо.

Форму обличчя визначають за такими параметрами (рис. 13.14):

• висота обличчя (1) — це відстань від крайової лінії росту волосся по середній лінії обличчя до підборіддя;

• ширина лоба (2) — відстань між крайовими лініями росту волосся від правої скроні до лівої через середину лоба;

• ширина вилиць (3) — відстань між вилицями в найширшому місці;

• ширина підборіддя (4) — відстань на рівні 1 см від його краю.

Овальне обличчя характеризують плавні переходи ліній лоба, скронь, щелеп і підборіддя, що утворюють овал (рис. 13.15, а). Найоптимальніші розміри: висота обличчя — 18,5 см, ширина лоба — 12,6, ширина вилиць — 13, ширина підборіддя — 5,2 см.

Трикутне обличчя має широку ділянку лоба та вилиць і різко звужується до підборіддя (рис. 13.15, б). Орієнтовні розміри: висота обличчя — 18,5 см, ширина лоба — 12,5, ширина вилиць — 13, ширина підборіддя — 3,5 см.

Ромбоподібне обличчя має дуже широкі вилиці та вузькі лоб і підборіддя (рис. 13.15, в). Орієнтовні розміри: висота обличчя — 18,5 см, ширина лоба — 11,2, ширина вилиць — 14, ширина підборіддя — 4,4 см.

Прямокутне обличчя — це видовжене обличчя з високим лобом і довгим підборіддям (рис. 13.15, г).

Круглим обличчям вважають обличчя, у якому висота перевищує ширину не більше, ніж на 3 см (рис. 13.15, ґ). Орієнтовні розміри: висота обличчя — 18,5 см, ширина лоба — 12,6, ширина вилиць — 15 см.

Квадратне обличчя — різновид круглого, але з широкою нижньою щелепою, що відповідає розмірам лоба (рис. 13.15, д).

Грушоподібне обличчя — різновид трикутного обличчя з вершиною на лобі. Для нього характерні вузький лоб і широке підборіддя (рис. 13.15, е).

Моделювання зачісок залежно від форми обличчя. Для отримання позитивних результатів у процесі моделювання зачіски необхідно враховувати тенденції сучасної моди в зачісках і макіяжі, а також риси обличчя клієнта.

Завдання перукаря-модельєра — підкреслити переваги й замаскувати недоліки. Потрібно врахувати форму голови, форму й риси обличчя, профіль, посадку голови, а також зріст і комплекцію клієнта.

Зміна моди в зачісках і стрижках виявляється переважно в зміні силуету та форми. Модну зачіску можна підібрати до будь-якого типу обличчя, змінюючи деталі відповідно до індивідуальних особливостей обличчя та фігури. Зачіска може бути з чілкою і без неї, симетричною чи асиметричною, із закритими або відкритими вухами, але її силует і форма повинні бути обов’язково модними.

Майже кожному обличчю притаманні маленькі недоліки. Неправильно дібрана зачіска може зробити їх помітнішими, а вдала приховає недоліки, підкреслить привабливість обличчя.

Добираючи зачіску, потрібно враховувати не тільки зовнішність, а й колір, структуру та початкову довжину волосся по всій поверхні голови. Вибір зачіски залежить також від характеру, темпераменту, звичок, віку, стилю одягу клієнта.

«Чисті» типи обличчя трапляються досить рідко, частіше бувають змішані.

Овальне обличчя вважають ідеальним, таким, що не потребує корегування. До обличчя такого типу підходять зачіски з чілкою або без неї, високі чи низькі, з відкритими чи закритими вухами, з проділом або без нього, симетричні чи асиметричні (рис. 13.16).

Якщо клієнтам з овальним обличчям підходить будь-яка зачіска, то решту типів обличчя за допомогою зачіски наближають до овального.

Для подовженого (прямокутного) обличчя характерні високий лоб і видовжене підборіддя.

До такого обличчя пасує зачіска з бічним проділом, м’якою хвилею на лобі та завитками на щоках, що створить враження овальної форми (рис. 13.17).

Зачіска з довгою чілкою візуально зменшить обличчя. Підходять також короткі стрижки з високим начосом. Вуха краще закрити. Але і з відкритими вухами зачіска добре виглядатиме, якщо з-за них буде видно волосся. Не бажано відкривати лінію росту волосся, зачісувати волосся вгору й назад, робити занадто пишні зачіски, укладати короткі локони на лобі та щоках.

За допомогою зачіски можна зробити менш помітними певні недоліки обличчя. Якщо на лінії підборіддя загнути волосся всередину валиком, то утвориться випукла горизонтальна лінія, яка візуально зменшить довжину обличчя. Добре виглядатиме також легка пишна зачіска, яка обрамляє овал обличчя. Можна виконати прикореневе хімічне завивання.

Найширша частина зачіски має бути розміщена на рівні брів і поступово, спускаючись донизу, звужуватися на рівні рота. На довгому прямому волоссі не рекомендовані зачіски з вертикальними лініями, які подовжують обличчя.

Трикутне обличчя характеризують широкі вилиці та вузьке підборіддя. Моделюючи зачіску, потрібно пом’якшити різкі лінії переходу між виличними виступами та підборіддям. Найширша частина зачіски має проходити по лінії мочок вух. Зачіска на волоссі середньої довжини повинна бути високою з густою чілкою. Довга скошена чілка закриє значну частину лоба. Якщо чілка густа, вона має закінчуватися трохи вище перенісся. Можна використати легкий начіс.

Прийнятна також висока зачіска з густою прямою ніякою (рис. 13.18).

Молодим жінкам пасуватиме зачіска з волосся середньої довжини. На довгому волоссі роблять хвилі, які спадають на лоб, і завитки біля щік. З боків волосся зачісують назад і вгору та вкладають пишніше біля шиньйону з локонів на маківці.

Кругле обличчя вирізняють широкі вилиці, суціль на лінія без різких переходів від вилиць до підборіддя.

Рекомендований силует зачіски, який розширюється від вух угору, скошені чілка та проділ, асиметрична зачіска та подовжені стрижки (рис. 13.19). Не рекомендовані зачіски з круглим силуетом, який повторює форму обличчя, і гладко зачесане волосся від обличчя, прямий проділ.

Корегується коротким пишним волоссям тім’яної зони та довгими пасмами, які обрамляють обличчя.

Для квадратного обличчя характерні широкі нижня щелепа та лоб, найширшою частиною обличчя є щоки. Обличчя такого типу виглядає грубуватим, тому рекомендують скористатися асиметричними формами.

Квадратне обличчя виглядатиме більш овальним, якщо з боків на лінії лоба воно обрамлене м’якими лініями волосся. Підійдуть скромні зачіски з невеликим об’ємом на маківці. Довжина волосся має бути нижче підборіддя; краще використовувати бічний проділ. Рекомендована коротка зачіска з м’якою хвилею, що спускається на лоб. Бічні локони мають обрамляти обличчя, трохи закриваючи щоки. Широкий лоб можна приховати короткою чілкою. Роздвоєння чілки має бути трохи збоку від уявної верхньої лінії поділу обличчя на дві половини (рис. 13.20).

Лінії деталей зачіски, які перетинаються в різних напрямках, добре згладжують кути обличчя. Можна також начесати волосся на потилиці та з боків. З таким типом обличчя не варто відкривати чоло й зачісувати волосся назад, бо це підкреслить квадратну форму обличчя.

Ромбоподібне обличчя корегують подовжені прядки на скроневих зонах і коротке волосся потиличної зони. Кінці волосся укладають на обличчя, проділ боковий (рис. 13.21).

Грушоподібне обличчя корегують пишною зачіскою на тім’яній зоні та подовженими прядками навколо обличчя (рис. 13.22, с. 182). Довжина волосся — до підборіддя. Для цього типу обличчя найкраще підходить градуйоване каре.

Велике значення має також форма голови. Її визначають на дотик під час розчісування волосся. У перукарській справі форму голови визначають за її потиличною частиною (рис. 13.23).

За допомогою правильно дібраної форми зачіски можна візуально змінити форму голови.

Типи профілів. Завжди потрібно звертати увагу на профіль клієнта, за яким у процесі моделювання зачіски часто визначають її тип.

Прямий профіль вважають ідеальним (рис. 13.24). До обличчя з таким профілем пасують зачіски всіх типів.

Випуклий профіль вирізняє згладжена лінія лоба та підборіддя (рис. 13.25). Він потребує чілки або локонів у лобній зоні. Волосся гладко лягає на потилиці й пишно обрамлює щоки в напрямку до підборіддя.

Для ввігнутого профілю характерні випуклі лоб і підборіддя, тоді як інші частини обличчя неначе ввігнуті всередину (рис. 13.26). Підійде м’яка плавна лінія зачіски, ледь піднята вгору на потилиці. Не варто закривати лоб волоссям.

Людина з будь-яким типом обличчя може мати довгий або маленький кирпатий ніс, відстовбурчені вуха, коротку або дуже довгу худу шию, великі риси обличчя, низький або високий лоб, плоску потилицю, облисіння або залисини тощо.

Такі недоліки можна приховати або візуально зменшити за допомогою правильно дібраної зачіски. Якщо форма голови приплюснута, а потилиця плоска, то такий дефект маскують високою та пишною зачіскою, начосом. Можна викорис

тати шиньйон чи накладні пасма. Для надання волоссю пишності роблять також завивання.

Клієнтові зі стиснутою формою голови можна рекомендувати зачіску, яка створить ілюзію правильної форми. Волосся потрібно стригти на таку довжину, щоб повністю закрити вуха, однак не довше рівня лінії підборіддя. Кінці волосся мають бути пишними. При цьому перехід від кінців волосся до вух треба робити плавним, створюючи овальну лінію бокових ділянок зачіски. Доречно також виділити деталями зачіски потилицю.

Не бажано повністю відкривати вуха або залишати їх напіввідкритими, що завадить досягненню плавної овальної лінії бокових частин зачіски, які є основними. Також не варто залишати довге волосся на шиї, бо це підкреслює неправильну форму голови. Не можна забувати про лінії зачіски — у разі стиснутої форми голови має бути менше вертикальних ліній.

З віком у чоловіків з’являються залисини на скронях або лисина на маківці. Для маскування цих недоліків можна використати довгі пасма сусідніх зон.

Плоске обличчя бажано відкрити, а основні деталі зачіски перемістити назад.

Не повинно бути різких переходів від обличчя до зачіски. Зачіска має плавно поєднуватися з лінією обличчя, приховуючи його плоску форму. Особливу увагу необхідно приділити стрижці на потилиці. Вона має бути трохи видовженої форми.

Якщо в зачісці переважають пишні кільця й локони, та разом з видовженою формою стрижки на потилиці це допоможе приховати недоліки обличчя (рис. 13.27).

Не рекомендують закривати обличчя деталями зачіски, які нависають над ним. Не варто також перевантажувати зачіску вертикальними прямими лініями, які несумісні з плоскою формою обличчя.

Для обличчя з тонкими рисами рекомендують зачіски, у яких усі деталі дрібні та пишні. Тоді зачіска буде ніби продовженням обличчя. Обличчя мають обрамляти легкі кільця та локони. Доречною є зачіска, у якій волосся не закриває мочок вух (рис. 13.28).

Не рекомендують зачіски, деталі яких підкреслюють контраст між обличчям і волоссям. Треба пам’ятати, що контраст між будовою обличчя та деталями зачіски небажаний для обличчя будь-якого типу. У виняткових випадках за допомогою контрасту можна досягти більшого ефекту, однак подібні зачіски дуже складні для виконання і потребують високої професійної майстерності.

Для обличчя з великими рисами елементи зачіски повинні мати плавні переходи завдяки вільним напівпрямим лініям. Характерні деталі зачіски мають за-

лишати обличчя відкритим. Винятком може бути чілка скошеної форми, що закриває частину лоба. Лінія росту волосся навколо обличчя залишається вільною.

Обличчя з великими рисами та випуклим підборіддям (рис. 13.29, с. 183), можна виправити гладкою зачіскою, основні деталі якої виконують подалі від обличчя. Легкі локони, що спадають на лоб, пом’якшують риси обличчя (рис. 13.30, с. 183).

Не можна залишати відкритими вуха, оскільки це візуально збільшує нижню частину обличчя, а важке підборіддя та кирпатий ніс виступають на передній план.

Для жінок з важким підборіддям рекомендують зачіски, у яких основну увагу привертатиме бокова частина зачіски біля щік, завдяки чому недолік обличчя буде менш помітним. Чілка в такій зачісці також відвертатиме увагу. Форма чілки не має значення. Довжина волосся має бути трохи вища від лінії підборіддя.

Не рекомендують зачіски, усі деталі яких сконцентровані на потилиці, зокрема пучок. Хоча така зачіска нібито має відволікати увагу від важкої щелепи, насправді цього не відбувається. Тому за важкої щелепи не можна відкривати обличчя. Не потрібно включати в зачіску деталі, які створюють враження контрасту з підборіддям. Необхідно знайти таке рішення, за якого деталі зачіски віддалятимуть від обличчя, переходячи у великі чи малі форми.

Для клієнта з вираженим підборіддям рекомендують зачіски з напівзакритими вухами. Не можна залишати волосся нижче мочок вух. Цей прийом допомагає приховати підборіддя, зробити його майже непомітним. Основні деталі зачіски концентруються в її верхній частині й опускаються на обличчя до лінії розрізу очей. Така видовжена форма стрижки надає зачісці завершеного силуету, компенсуючи оголеність лінії підборіддя. Чілка може бути довільної форми, але не повинна повністю закривати лоб. Кращим варіантом є скошена чілка.

Для обличчя зі нечіткою лінією підборіддя рекомендують високу зачіску, важливою лінією якої є волосся, спрямоване догори. При цьому відкривається лінія підборіддя. Ця форма зачіски особливо прикрашає немолоде обличчя. Деталі зачіски мають бути достатньо строгими, оскільки зайва легкість може збігатися з лінією підборіддя. При цьому чілка має бути чітко окреслена.

Не рекомендують зачіску з повітряних локонів по лінії підборіддя. Вона привертатиме увагу до рис обличчя, які необхідно приховати. Неприйнятна також зачіска, у якій переважають прямі вертикальні лінії. Відсутність чілки зіпсує загальний вигляд зачіски.

Для обличчя з широкими вилицями рекомендують зачіски з довгого волосся, які повністю закривають виступи вилиць. Майже всі деталі зачіски зосереджені спереду, у нижній частині обличчя. Зачіска може бути як із чілкою, так і без неї.

Можна зробити короткий напівпроділ — прямий або скошений. Другий варіант надає зачісці певної асиметричності, що відволікатиме увагу. Не менш важливу роль відіграє форма зачіски. Рекомендують конусоподібну зачіску, у якій найвищою точкою буде потилиця.

У разі довгого носу не варто робити зачіски із зачісуванням волосся назад та укладати його гладко. Візуально довгий ніс можна приховати пишною зачіскою з локонами, спрямованими до обличчя (рис. 13.31). Проділ краще зробити скошеним. Також рекомендують густу чілку, пишну об’ємну зачіску з начосом або волосся, зібране у «хвіст».

Для обличчя з кирпатим носом найбільше підійде зачіска, у якій лінії повторюють його форму. Волосся може бути подовжене, але не нижче мочок вух. Зачіска має бути пишною, а кінці волосся — підкручені вгору (рис. 13.32).

Не рекомендують зачіски, у яких переважають прямі лінії. Така зачіска та неправильно спрямовані локони тільки підкреслять недоліки обличчя. Не бажана також довжина волосся, за якої вуха повністю закриті.

Для обличчя з маленьким носом рекомендують зачіску, яка чітко підкреслює профіль. У такому разі волосся з обличчя бажано прибрати, бо воно «затінятиме» ніс. У зачісці можна використати дрібні локони та кільця (рис. 13.33).

Не варто робити густу пружну чілку. Використання великих хвиль і локонів також акцентує увагу на маленькій формі носа.

Високий лоб закривають чілкою. Це найефективніший спосіб. Решту волосся зачісують від обличчя (рис. 13.34). Чілка має бути пишною, довгою.

Низький лоб закривають короткою чілкою. Волосся в такій зачісці укладають круто догори від чілки, ніби подовжуючи лінію лоба. Вуха бажано відкрити. Без чілки низький лоб можна приховати «коком» (рис. 13.35). Не рекомендують зачіски, у яких нижня частина ширша за верхню.

У разі близько розташованих очей необхідно уникати зачісок з низькою чілкою, а волосся з обличчя краще прибрати (рис. 13.36).

Обираючи зачіску, необхідно враховувати зріст і фігуру клієнта. Зокрема, людям невисокого зросту не підходять об’ємні зачіски, а високим — маленькі.

Жінкам високого зросту не підійдуть як дуже висока, так і дуже гладка зачіски. Не рекомендують також дуже короткі стрижки або довге розпущене волосся. Гладко зачесане волосся візуально зменшує об’єм голови й ніби збільшує зріст. Найкращий варіант для людей високого зросту — волосся середньої довжини.

Жінкам середнього зросту підійдуть зачіски з волосся середньої довжини та довгого волосся, а також стрижки.

Жінкам низького зросту не можна робити об’ємні зачіски, щоб не порушити пропорції фігури. їм більше личитимуть пучки або вузли з довгого волосся, які відкривають шию.

Худим жінкам з маленькою головою не рекомендують короткі чоловічі стрижки, бо це лише підкреслить їхню мініатюрність. Найкраще робити зачіски середнього об’єму.

Коротку стрижку, а також гладке волосся не рекомендують і повним жінкам, оскільки це візуально зменшує об’єм голови. Не варто робити й дуже об’ємні вигадливі зачіски — краще запропонувати модну стрижку великими хвилями.

Окрім зросту й повноти, необхідно враховувати загальний силует фігури.

Жінкам із широкими стегнами не можна робити гладкі зачіски, бо голова видаватиметься маленькою. Результат буде таким самим, якщо в жінки великі груди. Волосся має бути максимально пишним, щоб не привертати надмірної уваги до грудей і стегон.

Для фігури з довгою худою шиєю підійдуть зачіски з волосся середньої довжини, підстриженого трохи нижче підборіддя (рис. 1337). Також можна візуально вкоротити шию, опустивши на неї вузол або хвилі з довгого волосся. Зачіска не повинна бути занадто пишною, інакше шия виглядатиме ще довшою і тоншою. Якщо на шиї є ямочка, її потрібно прикрити волоссям. Не варто піднімати зачіску високо на потилицю та повністю відкривати шию.

Для фігури з короткою шиєю рекомендують зачіски, які створюють ілюзію довгої шиї. Для цього волосся на шиї (окантовування) стрижуть у формі подовженого мису (трикутником) або зачісують його догори на потилицю (рис. 13.38). Для такого типу обличчя не рекомендують дуже коротку стрижку. Довге волосся зачісують догори й роблять зачіску на верхніх ділянках голови.

Кольоротип. Образ можна змоделювати не тільки за допомогою форми й об’єму. Правильно підібрані колір і відтінок також підкреслять привабливість людини та виправлять недоліки. Не завжди кольори, які подобаються жінці, збігаються з тими, які найбільше їй личать.

Однією з ідей добору кольорів до обличчя є теорія поділу кольоротипів за порами року.

Дуже поширений теплий і ніжний весняний кольоротип.

Шкіра. У представниць цього кольоротипу шкіра дуже тонка, майже прозора, кольору слонової кістки, іноді набуває рожевого відтінку. Часто виступає рум’янець зазвичай світло-персикового відтінку. Засмагає така шкіра погано. Можуть виступити ніжні веснянки.

Волосся. Тепле, світле, з відтінком стиглої пшениці, рідкого меду, соломи — саме таке волосся у представниць весняного кольоротипу. Ідеться тільки про теплі каштанові, мідні або бурштинові відтінки. Темніших, ніж теплий каштан,

кольорів у весняній палітрі не буває. Структура волосся досить тонка, воно може бути трішки пухнастим і злегка кучерявитися.

Очі — блакитні, зелені, сірі або карі.

Брови та вії часто того ж відтінку, що й волосся, але, як правило, значно світліші за волосся.

Губи. Натуральний пігмент губ дуже теплий, з ніжним жовтим або помаранчевим відтінком, найчастіше в абрикосово-кораловій палітрі кольорів.

Літній кольоротип належить до холодної підгрупи кольоротипів.

Шкіра тонка з помітними блакитними судинками й червонуватими капілярами. Шкіра може бути як світлою, так і смаглявою (бежевою, оливковою або порцеляновою), але завжди у своїй основі матиме холодний підтон.

Темніша шкіра легко засмагає, а світла — швидко «згоряє». Часто виступають сіро-коричневі веснянки.

Волосся. «Літні» дівчата — блондинки або русяві. Відтінки можуть бути попелястими, світло- й середньо-русявими, а також сіруватими та трохи «мишачими». Теплого (рудого) відтінку в них немає зовсім.

Очі — від зеленого, блакитного і горіхового до насиченого сірого або синього.

Брови та вії завжди русяві, але відтінки можуть відрізнятися. Бувають світло-коричневі й досить темні, але завжди прохолодних відтінків.

Губи ніжного рожевого кольору, однак неяскравого. Натуральний відтінок губ майже зливається зі шкірою обличчя.

Осінній кольоротип — найтепліший у палітрі.

Шкіра — рівна, без почервонінь, незначних недоліків, теплих відтінків, найчастіше кольору слонової кістки або шампанського, а також персикового. Рум’янець світло-цегляний або персиковий виступає нечасто. Світла «осіння» шкіра засмагає помірно, темна — легко й засмага тримається довго. Шкіра стає бронзовою із шоколадним відтінком.

Волосся — зазвичай густе, буває кучеряве або пухнасте. Відтінок — від мідно-русявого до морквяно-рудого. Трапляється також мідне, насичено медове, темно-каштанове волосся теплих відтінків.

Очі — карі або зелені. Відтінки — від смарагду до очерету, від бурштину до молочного шоколаду.

Брови та вії. Як правило, брови гармоніюють із волоссям, а вії часто бувають світло-коричневі й навіть рудуваті.

Губи мають колір беж — чистий натуральний, без домішок.

Зимовий кольоротип один з найбільш контрастних. Це холодна група. Зовнішність зазвичай ефектна та яскрава, її можна сміливо підкреслювати.

Шкіра має легкий блакитний відтінок. Спектр кольорів може варіюватися від приємного оливкового тону через бежевий до порцелянового й рожевуватого. Веснянки на такій шкірі майже не з’являються.

Волосся найчастіше має колір від чорного й каштанового до попелястих відтінків (брюнетки й «холодні» шатенки). Украй рідко трапляються «зимові» блондинки з холодним відтінком.

Очі — яскраві, колір — чорний, карий, зелений, сірий, блакитний або синій.

Брови та вії — такого ж відтінку, як і волосся.

Губи. Відтінок — сливовий або такий, що переходить у рожевий і бузковий кольори.

 

13.2. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ПРАКТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЗАЧІСОК ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

Повсякденні ділові зачіски. Ділові зачіски орієнтовані на нові модні рішення, але залишаються стриманими, звичними для сприйняття. Вони нескладні у виконанні, з обмеженою кількістю деталей, стриманим декором. Такі зачіски мають бути зручними, елегантними, створювати враження зібраності, цілеспрямованості, ділового настрою.

Сучасні тенденції виявляються в силуетних формах стрижок, у характері окремих елементів і деталей. На основі однієї стрижки можна виконати кілька різних зачісок залежно від стилю одягу й обставин.

Модними деталями жіночих коротких стрижок можуть стати філіровані чілки, різні форми окантування скронь, окремі подовжені пасма, які контрастують із загальною короткою довжиною волосся (рис. 1339).

Довге волосся можна зачісувати симетрично й асиметрично (рис. 13.40). Красиво виглядає волосся, зібране вгорі або зачесане назад. Завжди актуальні валики, коси, ігучки, «хвости».

Моделювання чоловічих ділових зачісок принципово не відрізняється від жіночих. У виборі зачісок чоловіки зазвичай консервативніші, їхні зачіски лаконічні, чіткі, стримані, ґрунтуються на моделях класичного або спортивного стилю.

Форми зачісок класичного стилю відходять від усталених канонів. На зміну тенденції подовження волосся нижньопотиличної зони приходить інша — його сильне вкорочення. Подовжене волосся лобно-тім’яної та верхньопотиличної зон створює нетрадиційний ритм прямого волосся (рис. 13.41).

Елементами модного стилю класичних чоловічих зачісок залишаються баки, довжину, форму та технологію виконання яких перукар-модельєр визначає індивідуально (рис. 13.42).

Зачіски для занять спортом і відпочинку мають зберігати форму, незважаючи на активний рух. Спрямування волосся зазвичай відповідає природному напрямку їхнього росту (рис. 13.43). Зачіски доповнюють простими аксесуарами: прогумованою тасьмою, еластичними пов’язками, затискачами.

Зачіски для танцювальних вечорів, дискотек можуть бути яскравими, оригінальними (рис. 13.44). Бажаного ефекту стильності й енергійності досягають завдяки монолітності зачісок з пучками, залакованим начосом або динамічності з контрастними об’ємами й довжиною. В обох випадках результат укладання посилює застосування кольорових лаків, туші, яскравих аксесуарів, постижерних деталей — чілок, кіс, локонів, окремих пасом.

Святкові зачіски вирізняються ошатністю, вони прикрашають людину, підкреслюють її неповторність, мають ознаки урочистості, святковості.

Діапазон призначення святкових зачісок досить широкий: для домашнього свята, відвідання театру, концерту, для офіційних урочистостей, знаменних подій у житті людини, наприклад закінчення навчального закладу, весілля, ювілею (рис. 13.45).

Для святкових зачісок характерні:

• нейтральні форми — невимушені, компактні, прості й лаконічні, стримані за стильовим рішенням, які відображають класичне трактування можливостей сучасних технологій і вимог моди;

• активні форми — складні, декоративні, динамічні й рухомі, у яких застосовують високохудожні, багатоелементні, зокрема і фантазійні, рішення.

Створюючи зачіску, ураховують стиль поведінки й індивідуальні риси людини, її статуру, художнє вирішення святкового костюма.

До моделювання зачісок застосовують два основні підходи:

• виконання кардинально нової зачіски, нетрадиційної для конкретної людини форми й оздоблення;

• видозміна звичайної, традиційної форми зачіски, надання їй декоративності, художньої насиченості.

Вечірні зачіски створюють завдяки поєднанню різних стилів. Зачіска може бути як класичною, так і сучасною. Ознаками сучасної вечірньої зачіски є легкість і швидкість виконання. Нині клієнти відмовляються від складних зачісок,

а перукарі не пропонують нагромадження волосся. Перевагу надають поєднанню пасом прямого й накрученого волосся, комбінаціям волосся, зібраного у «хвости», різноманітним завиткам і плетінню.

Виконуючи зачіски з довгого волосся, застосовують комбінації з буклів, валиків, пучків, плетіння сіткою, джгутами, косами. Створити враження власного довгого волосся допомагають постижерні вироби — шиньйони, «хвости», пасма, клеєні прикраси. Зачіску прикрашають декоративними проділами. Доповненням до зачіски можуть бути заколки, прикраси, біжутерія (рис. 13.46).

У святкових зачісках для чоловіків також застосовують укладання з гелем або воском. Увагу акцентують на чілці, надають їй різної форми, розміру, напрямку (рис. 13.47). Компактності й аскетичності чоловічим зачіскам додають широкі або вузькі борозни, розміщені за певним малюнком.

Весілля — особлива подія в житті людини. У цей день кожна наречена мріє мати казкове вбрання і не менш казкову зачіску. Весільна зачіска має бути ніжною, романтичною та виразною. Її виконують з урахуванням весільного ансамблю — сукні, головного убору, прикрас. На форму зачіски впливає вибір нареченою фати, діадеми, білосніжного боа чи капелюшка.

Для довгого волосся характерні зачіски з локонами, завитками, плетінням, косами (рис. 13.48). Волосся гладко зачісують догори або симетрично зашпилюють на потилиці.

Коротке волосся вкладають борознами, гребенями, хвилями, залишають рівним або завивають окремі пасма.

Урочистості зачіскам для наречених надають прикраси — атласні банти, стрічки, мереживо, штучні квіти, заколки з намистинами, перлинами, кількість та місце фіксування яких повинно гармонійно доповнювати художній задум.

Зачіски для нареченого більш стримані, класичні, ураховують модні тенденції зачісок.

Видовищні зачіски призначені для демонстрації, вони істотно відрізняються від звичних і буденних моделей.

Сучасні зачіски для театру або циркових вистав зумовлені ролями, які виконують актори, образами, у які вони перевтілюються. Такі зачіски доповнюють відповідні костюми та грим. Вони відображають певну історичну епоху, особливості іміджу артиста або створюються у фантазійному ключі.

Зачіскам зірок естради (як і їхнім костюмам) часто притаманна екстравагантність, що сприяє миттєвому впізнаванню зірки, вирізненню її з-поміж інших. Певні ознаки художнього образу навіть перебільшують. Однак усе це доречно саме на сцені в поєднанні з надпотужним звучанням сучасної музики, особливостями сценічного освітлення, в умовах феєричного естрадного дійства в концертній залі чи на екрані телевізора.

Зачіски високої моди, подіумні зачіски відрізняються авангардністю та не-традиційністю, мають елементи перспективної моди, відображають тенденції розвитку перукарського мистецтва. Вони призначені для вузького кола людей і можуть залишитися неадаптованими для широкого загалу.

Під час презентації колекції одягу зачіски моделей відступають на другий план, хоча пов’язані з костюмом, образом, створеним на подіумі. Незважаючи на модний характер, зачіска може бути нейтральною. Учасникам показу мод доводиться неодноразово перевдягатися в різні костюми, тому необхідно, щоб зачіска пасувала до різного одягу й зберігалася під час перевдягань.

Експериментальні та фантазійні зачіски можуть мати екстравагантну форму й вигляд, несподівані лінії, сполучення кольорів, технік і деталей. Для них характерне найширше, порівняно з іншими зачісками, застосування каркасів, пости-жерних виробів, доповнень.

Перспективні зачіски в буденному житті починають сприймати й утілювати спочатку авангардисти, а згодом і широкий загал. Щоб запропонувати клієнтам відтворення подіумних зачісок, перукар має мислити оригінально, сміливо, добре володіти технікою стрижки, мати достатній досвід роботи.

У практичній роботі перукарі часом отримують замовлення на виконання зачісок, запозичених із журналів, фотографій зірок естради та кіно. У таких випадках потрібно пояснити клієнтам, чим керуються модельєри, створюючи видовищні зачіски й чому не можна механічно переносити їх у побут, а бажано вносити певні корективи.

Конкурсні зачіски. Зачіска, представлена на конкурсі, має бути не тільки неординарною, вирізнятися з-поміж інших, а й відображати авторський стиль перукаря, його бачення розвитку моди. Конкурсна зачіска повинна відповідати номінації, у якій змагаються конкурсанти (рис. 13.49).

Готуючись до конкурсу, потрібно продумати композиційне поєднання зачіски з одягом та аксесуарами. Дуже важливо дібрати модель, від зовнішніх даних якої (кольору, типу та стану волосся, макіяжу, костюма), а також уміння представити зачіску залежить успіх.

Оскільки конкурс — це змагання, а роботу майстра оцінює високопрофесійне журі, необхідно продемонструвати майстерне виконання технологічних при-

йомів і володіння інструментом, чітку організацію робочого місця, акуратність, етичну поведінку.

Конкурсні моделі або їхні характерні ознаки, деталі, колористичні рішення, які втілюються в побутових моделях, можуть значно видозмінитися або започаткувати створення нових розробок чи аналогів.

Конкурси різних рівнів передбачають участь у них перукарів-початківців, учнів професійних навчальних закладів, авторських шкіл, коледжів, досвідчених майстрів і професіоналів міжнародного рівня. Для молодих майстрів це чудовий шанс випробувати себе, змагаючись у своїй віковій категорії, а також підготовка до майбутніх серйозних стартів.

На всіх рівнях конкурси проводять за єдиними правилами. Підсумки змагань аналізують, їхні результати враховують під час формування національної збірної з перукарського мистецтва. Для об’єктивної оцінки конкурсних робіт створюють суддівську групу, у складі якої — титуловані конкурсні майстри, визнані на національному та міжнародному рівнях. Право участі в міжнародних конкурсах отримують лише призери та переможці конкурсів у своїх країнах.

Українські майстри неодноразово брали участь і ставали призерами міжнародних конкурсів у Франції, Нідерландах, Німеччині, Австрії, Латвії.

Співробітництво з колегами — учасниками та почесними гостями — з різних куточків світу сприяє розширенню міжнародних зв’язків і підвищенню професійного статусу українських майстрів.

Конкурсний рух в Україні став рушійною силою розвитку перукарського мистецтва. Його вдосконалення, пошук нових форм для професійного зростання і самовираження стимулює молодих майстрів і метрів перукарської моди.

 

13.3. КОМПОЗИЦІЯ, ОСНОВНІ ЗАКОНИ

Художнє оформлення зачіски пов’язане з композицією, тобто розміщенням і співвідношенням її складових частин. Композицією називають і результат цієї дії — саму зачіску. Від того, наскільки вдало вирішена композиція, залежить краса й виразність форми зачіски.

У процесі створення моделі необхідно враховувати закономірності побудови зачіски, зокрема її форму й силует, лінії, колір волосся. Засобами, або прийомами, їхнього формування є пропорції, баланс, ритм, контраст і нюанс. Обов’язкові умови композиції — єдність стилю та образність форми.

Створення зачіски відбувається за певними законами композиції.

• Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані призначенню зачіски. Фантазійна зачіска недоречна на роботі або спортивному майданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на офіційному прийомі.

• У зачіски є композиційний центр. Він може розміщуватися на будь-якій частині голови й не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії.

• Усі компоненти пов’язані між собою, ураховують риси обличчя та фігуру людини. Цей закон ґрунтується на масштабності, тобто співвідношенні між формою (об’ємом) зачіски та розміром голови, деталями обличчя, фігурою людини. Масштабність залежить від кольору та фактури. Зачіска із світлого волосся здається об’ємнішою, ніж з темного.

Отже, довершеною можна вважати зачіску, у якій другорядне підпорядковане головному, усі компоненти взаємопов’язані й панує врівноваженість.

Геометричний вигляд форми зачіски та її частин. Форма — це загальний контур зачіски, видимий зусебіч. Вона тривимірна й змінюється залежно від кута зору.

Для оцінювання об’ємної форми важливі два ракурси: вигляд зачіски спереду та збоку. Форма дає уявлення про ідею зачіски, її призначення та художній задум. Заповнюючи контур деталями, можна ще більше увиразнити ідею зачіски, підкреслити декоративність її вирішення. Форму характеризує поверхня, а характер поверхні створюють лінії. Існують чотири базові типи ліній.

Горизонтальні лінії відповідають у зачісці за ширину, їх помітно із центральної точки до їхнього закінчення (рис. 13.50). Горизонтальні лінії створюють відчуття спокою і монументальності.

Вертикальні лінії спрямовані згори вниз або знизу вгору. Подібні лінії в зачісці візуально подовжують і звужують обличчя (рис. 13.51). У зачісці вони виражають злет або ж навпаки — рух униз.

Діагональні лінії розміщені між горизонтальними та вертикальними. Часто їх використовують для підкреслення або пом’якшення певних рис обличчя. Діагональні лінії використовують, аби привернути увагу до зачіски (рис. 13.52). В емоційному плані вони створюють відчуття руху та мінливості.

Ламані лінії надають зачісці обтічної форми, вони можуть обхоплювати повне коло або частину кола. Можуть бути спрямовані горизонтально, вертикально або діагонально. Вдале поєднання цих ліній утворює в зачісці хвилю або рух.

Зачіски з використанням лише одного типу ліній називають простими (рис. 13.53).

Паралельні лінії — прямі або ламані — повторюючись, роблять зачіску цікавішою (рис. 13.54, с. 193).

Контрастні вертикальні та горизонтальні лінії сходяться під кутом 90°. Такий ефект різкого переходу створює незабутній образ і справляє особливе враження (рис. 13.55, с. 193).

Проміжні лінії зазвичай ламані, їх використовують для пом’якшення горизонтальних і вертикальних ліній (рис. 13.56, с. 193).

Об’єм форми та її частин. Об’єм зачіски може ілюзорно збільшити або зменшити обличчя. Наприклад, гладка зачіска робить обличчя візуально більшим, а об’ємна — меншим. Дрібні деталі в об’ємній зачісці підкреслюють її об’єм, а великі, навпаки, візуально його зменшують.

Маса форми та її частин. «Важка» і «легка» форми викликають різні емоційні оцінки. Що монолітніша зачіска, то масивнішою вона виглядає. Статична форма видається важчою за таку саму форму, але рухливу.

Максимальної маси набувають форми, наближені до куба, циліндра, кулі. На масу форми впливає характер використаних прикрас.

Колір і фактура. Ці елементи суттєво впливають на зовнішній вигляд зачіски. Якщо в моделях зі статичними формами виправдане використання білого, чорного й рудого кольорів, то в рухливих формах ці кольори менш ефективні.

Колір впливає на відчуття легкості (світлі кольори) і важкості (темні кольори). Світлі тони наближають і збільшують, темні — навпаки. На темному тлі всі інші кольори світлішають, а на світлому — темнішають. Використання оптичних ілюзій відкриває перед майстром великі можливості.

Колір тісно пов’язаний із фактурою волосся (товщина, блиск, еластичність). Поняття «фактура» уключає також характер поверхні зачіски. Від фактури волосся залежить створення конструктивних і декоративних ліній: чіткою лінія буде чи невиразною, пружний завиток чи слабкий, триматиметься форма чи ні.

Силует — площинне зорове сприйняття об’ємної форми, чітко обмеженої контурами. За ступенем прилягання зачіски до голови силуети умовно поділяють на три групи:

• скульптурний, або прилягаючий, силует (рис. 13.57) повторює форму голови, підкреслює як її красу, так і недоліки;

• декоративний силует відмінний від природної форми голови й візуально змінює її, а також пропорції голови щодо фігури людини (рис. 13.58)]

• напівприлягаючий силует (рис. 13.59) поєднує ознаки двох попередніх.

Лінії. Композицію моделі зачіски характеризують лінії. У зачісці розрізняють чотири основні групи ліній.

• Силуетні, або контурні, лінії створюють зовнішні обриси форми зачіски, дають загальне уявлення про її форму й об’ємність, визначають пропорції та виражають напрям моди. їхній характер допомагає розкрити задум композиції.

• Конструктивні, тобто робочі лінії, використовують для створення як окремих деталей, так і форми загалом. їх також називають технологічними. Різні проділи теж належать до конструктивних ліній. У зачісці ці лінії можуть бути ледь помітними.

• Конструктивно-декоративні — видимі конструктивні лінії, які відіграють подвійну роль: з одного боку, їх використовують для створення форми, а з іншого — для естетичного вирішення моделі.

• Декоративні лінії вирішальні в процесі розроблення фасону. До них належать лінії, утворені різними елементами оформлення локонів, елементи деталей складнішої конфігурації, які надають зачісці індивідуальних ознак.

Усі лінії мають бути взаємопов’язані та взаємозумовлені композиційним задумом, і будь-які з них можуть бути основними чи підпорядкованими.

Колір. Образна виразність форми зачіски значною мірою залежить від кольорового вирішення моделі. Колір волосся, макіяж та одяг мають створювати єдиний художній образ. Колір може візуально збільшити або зменшити об’єм усієї зачіски чи її частини. За допомогою кольору можна підкреслити структуру та лінії, поєднати різні елементи зачіски. Певний тон викликає відповідну реакцію. Світлі й теплі відтінки створюють ілюзію великого об’єму волосся. Темні й холодні кольори, навпаки, візуально зменшують зачіску. Додаткового об’єму волоссю додає чергування теплих і холодних тонів зі світлими й темними. Чорний колір добре тримає композицію, посилює виразність, чітко окреслює силует зачіски.

Композиційні засоби та композиційні зв’язки. Одним з основних завдань у процесі створення зачіски є вибір форми, вигляд і поєднання елементів та їхнє співвідношення, які передають функціональні й художні якості зачіски. Характер зв’язків між частинами й елементами зачіски зумовлений засобами композиції: пропорцією, симетрією та асиметрією, ритмом.

Пропорції — це співвідношення елементів зачіски, тобто те, на чому ґрунтується вся композиція. Співвідношення можливе за кольором, фактурою, масою, лініями. На співвідношенні 1:1 будують найпростіші геометричні форми — квадрат, куб. Співвідношення 1 : 2, 1 : 3 та інші повторюють квадрат у прямокутній формі ціле число разів, при цьому менша величина (квадрат) буде модулем. Для людини модулем є висота голови, яка 8 разів укладається по висоті всієї фігури. Для обличчя модулем є довжина носа. У кожної людини можливі відхилення від ідеальної пропорції, тому перед перукарем-модельєром постає завдання визначити це відхилення та взяти його до уваги.

Симетрія — це повна відповідність розміщення і величини всіх деталей, ліній та інших елементів композиції зачіски відносно до осі симетрії. Симетрія несе спокій, рівновагу окремих частин і деталей зачіски. Вісь симетрії є також і віссю рівноваги. Вирішення композиції може базуватися також на неповній симетрії чи асиметрії (рис. 13.60, с. 196). І в тому, і в іншому разі необхідною умовою гармонійності зачіски є врівноваження асиметричних частин відносно до осі рівноваги.

Порівняння будь-яких однорідних елементів зачіски передбачає три види зіставлення та зв’язку. Одним з них є ритм — рівномірний тип змін, що повторюється, або рух у зачісці. Ритм може бути динамічний або плавний. Динамічний ритм означає чітко виражені переходи, наприклад пружні локони або круті хвилі. Плавний ритм більше помітний у пишних зачісках або на довгому хвилястому волоссі (рис. 13.61). Великі повтори потрібно застосовувати помірно, щоб не виникала монотонність.

Нюанс — це відношення однорідних елементів, подібних між собою.

Контрастом називають відношення з яскраво вираженою відмінністю елементів, що порівнюються (рис. 13.62).

Ритм, нюанс і контраст використовують у композиції як художні засоби поєднання елементів зачіски та їхнього гармонійного зв’язку в певному масштабі конкретної зачіски.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте поняття «стиль» і «мода».

2. Що впливає на формування індивідуального стилю?

3. Які зачіски характеризують романтичний стиль?

4. Які деталі зачіски характеризують діловий стиль?

5. Як називають зачіски, найпоширеніші в певний період?

6. Охарактеризуйте класифікацію зачісок за призначенням.

7. Які зачіски належать до побутових?

8. Чим святкові зачіски відрізняються від повсякденних?

9. Яке основне призначення видовищних зачісок?

10. Що належить до компонентів зачіски?

 

 

Це матеріал з підручника "Основи перукарської справи" Горбатюк, Зінченко, Откидач 2020

 




Попередня сторінка:  12. Довготривале завивання волосся
Наступна сторінка:   14. Створення модельних зачісок



^