uabooks.top » Географія » Типологічні підходи до вивчення країн і регіонів
Інформація про новину
  • Переглядів: 311
  • Дата: 6-10-2018, 02:44
6-10-2018, 02:44

Типологічні підходи до вивчення країн і регіонів

Категорія: Географія




Назвіть відомі вам республіки й монархії, що існують у Європі. Поясніть, чому з розвитком цивілізації така форма правління, як монархія, не відійшла в минуле.

ТИПОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ КРАЇН І РЕГІОНІВ. Можна знайти багато схожих між собою країн за будь-якими ознаками, як-то: площа, особливості географічного положення, кількість і національний склад населення, природні умови й ресурси, рівень соціально-економічного розвитку, місце в міжнародному поділі праці, особливості культури. За подібністю тих чи інших показників і здійснюється типологія країн.

Наведіть приклади подібних країн за вказаними ознаками. Знайдіть та покажіть їх на карті атласу.

Тип країни — це сформований комплекс властивих їй умов, ресурсів та особливостей розвитку, які визначають її роль і місце у світовому співтоваристві. Типологія країн має не лише загальнонаукове або навчальне, але й практичне значення.

ООН здійснює типологію держав із метою надання гуманітарної, фінансової, освітньої та іншої допомоги державам, які визначені як найменш розвинені. У наш час за цією кла

сифікацією допомога надається близько 40 країнам світу.

У якому регіоні світу розташована більшість країн, що отримують допомогу ООН? Чому саме тут?

Відповідно до методології Світового банку, який щорічно обчислює показники національного доходу на одну особу в країнах світу, усі держави й території класифікують за трьома категоріями: із високим (від 12,616 дол. США і вище), середнім (від 1,036 до 12,615 дол. США) та низьким (від 1,035 дол. США і нижче) рівнем доходу на одну особу.

ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗГІДНО З КЛАСИФІКАЦІЄЮ ООН ТА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР—ПЕРИФЕРІЯ». Країни світу суттєво відрізняються одна від одної як за кількісними, так і за якісними економічними показниками. Для типології, тобто поділу країн світу на групи, визначальною ознакою є загальний рівень їхнього економічного розвитку. Найоб’єктивніше в наш час його харак-

теризує показник виробництва ВНП у дол. США на одну особу (див. таблицю).

Таблиця

За даними таблиці визначте регіони світу, де розташовані світові лідери та аутсайдери. Зробіть відповідні висновки.

За показником ВНП на одну особу застосовують два різновиди класифікації. За першою з них усі країни світу поділяють на три типи: 1) економічно високорозвинені;

2) ті, що розвиваються; 3) із перехідною економікою (від планової до ринкової; колишні соціалістичні країни, які будують ринкову економіку).

За другою класифікацією ООН виділяють дві великі групи країн: 1) економічно розвинені; 2) ті, що розвиваються. За такого розподілу в одну (другу) групу потрапляють досить різні держави, які всередині кожного типу поділяються на дрібніші групи — підтипи.

Проаналізуйте діаграму (мал. 1), порівняйте її з даними таблиці. Зробіть відповідні висновки.

Існує й інший поділ країн світу. Виділяють країни «Великої сімки» (США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада). Це не лише економічно розвинені держави ринкової економіки, а й ті, що визначають шляхи подальшого розвитку планети. Виділяють малі та карликові високорозвинені країни, розміщені переважно в Західній

Європі. Також виокремлюють групу країн переселенського типу: Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, ПАР.

Багато спільних рис у розвитку суспільства мають постсоціалістичні країни, такі як Польща, Чехія, Угорщина тощо. Окрему групу становлять країни колишнього СРСР. Однак і вона доволі неоднорідна, адже не можна порівняти рівень соціально-економічного розвитку Таджикистану й Естонії.

До країн централізованої економіки належать Китай, В’єтнам, Куба та Північна Корея. Ця група країн також дуже неоднорідна: Китай на основі ринкових реформ перетворився на другу економіку світу, а в Північній Кореї через тривалий застій в економіці панують злидні й голод.

Країни, що розвиваються, є групою найрізноманітніших держав світу. До них відносять як найбідніші держави світу — Сомалі, Ефіопію, Чад, Афганістан, Ємен тощо, так і групу багатих країн — експортерів нафти — Саудівську Аравію, Бруней, Катар, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати тощо. Є тут і група малих острівних держав, які забезпечили своє заможне існування за рахунок розвитку туризму, банківської справи, грального бізнесу тощо, — Багамські Острови, Антигуа і Барбуда, Барбадос. Швидко й успішно розвиваються так звані нові індустріальні країни (НІК) — Бразилія, Мексика, Індія, Індонезія, Малайзія, Туреччина тощо.

Визнання багаторівневості розвитку сучасного світового господарства змусило вчених

запропонувати концепцію «центр—периферія». Центром світової економіки сьогодні визнають близько 25 країн Західної Європи, Північної Америки та Японію із високим рівнем науково-технічного прогресу. Звідси надходять інвестиції, тут сформоване ядро світового ринку. Ци-вілізаційний напрямок їх подальшого розвитку переважно окреслений як постіндустріальне інформаційне суспільство.

Пригадайте, що таке постіндустріальне інформаційне суспільство.

Відсунута на околицю світового господарства «периферія» складається з багатьох, здебільшого тропічних та екваторіальних держав, де переважають сировинний тип експорту та низькі технології виробництва. Ці країни є джерелом проблем, конфліктів, біженців, нестабільності.

Між «центром» і «периферією» розташована дуже неоднорідна «напівпериферія». Це індустріально розвинені країни з ринковою моделлю розвитку (наприклад Іспанія); нові індустріальні країни й території світу, такі як Південна Корея, Гонконг, Сингапур, Тайвань, країни — експортери нафти, країни з перехідною економікою, які поставили собі за мету увійти до клубу «центру».

Проаналізуйте діаграму (мал. 2) і зробіть відповідні висновки.

РЕСПУБЛІКИ ТА ЇХНІ РІЗНОВИДИ. Республіка — це форма державного правління, за якої всі вищі органи влади обирає народ або формує парламент, який обирає народ.

Абсолютна більшість країн у світі є республіками, де законодавча влада належить парламенту, а виконавча — уряду. Розрізняють президентські, парламентські та змішані республіки. У перших президент очолює уряд і має значні повноваження. Така форма характерна для США та деяких країн Південної Америки, які взяли за зразок цю державу. У парламентських республіках роль президента не така значна. Суто парламентськими республіками, де посади президента немає взагалі, є Канада й Австралія.

Чому в Канаді та Австралії немає посади президента?

МОНАРХІЇ ТА ЇХНІ РІЗНОВИДИ. Монархія — це

форма державного правління, за якої найвища влада в країні належить одній особі — монарху (імператору, королю, султану, еміру, князю, герцогу тощо). Монархії бувають абсолютні та конституційні. Зараз у світі налічується понад 30 монархій.

Що ви знаєте про монархічну форму правління?

Більшість сучасних монархій є конституційними. Реальна влада в таких монархіях належить парламенту (законодавча) й уряду (виконавча). Фактично такі країни нічим не відрізняються від парламентських республік. Монарх виконує лише представницькі функції і є певним символом держави. Прикладами конституційних монархій є переважно європейські держави — Велика Британія, Норвегія, Данія, Бельгія, Швеція, Іспанія, Люксембург тощо.

За абсолютної монархії влада монарха практично нічим не обмежена. У цих країнах уряди або інші органи влади відповідальні лише перед монархом як главою держави. Монарх може радитися з ким завгодно, але рішення приймає одноосібно. Парламент або взагалі відсутній, або є дорадчим органом. До таких держав належать Саудівська Аравія, Оман, Об’єднані Арабські Емірати, Бруней, Катар, Ватикан.

Папська держава Ватикан є ще однією формою державного правління. Це теократична монархія, де монарх є главою церкви, а політична влада належить духовенству (як у Брунеї та Саудівській Аравії).

висновки

• ООН здійснює типологію країн із метою надання гуманітарної, фінансової, освітньої та іншої допомоги державам, що визначені як найменш розвинені.

• За показниками ВНП на одну особу всі держави і території класифікують за трьома категоріями: із високим, середнім та низьким рівнем доходу.

• Відповідно до концепції «центр—периферія», «центром» світової економіки сьогодні визнають близько 25 країн Західної Європи, Північної Америки та Японію. «Периферія» складається з держав, у яких переважають сировинний тип експорту та низькі технології виробництва.

• Абсолютна більшість країн світу є республіками: президентськими, парламентськими та змішаними. Із понад 30 монархій розрізняють абсолютні та конституційні.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть ознаки, за якими можна класифікувати країни. Із якою метою країни світу поділяють на різні типи?

2. Поясніть, як розрізняють держави за рівнем економічного розвитку згідно з класифікацією ООН та концепцією «центр—периферія».

3. Наведіть приклади та знайдіть на карті світу в атласі країни-республіки та монархії.

4. Поясніть, чим відрізняється парламентська республіка від президентської.

 

Це матеріал з підручника Географія 10 клас (профільний рівень) Довгань, Стадник

 




^