Які підтипи країн за рівнем економічного розвитку виділяють у Південній Азії?

1 СКЛАД СУБРЕГІОНУ. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Південна Азія охоплює територію півострова Індостан, Індо-Гангської низовини, Іранського нагір’я та прилеглі острови в Індійському океані.

До складу субрегіону входять дев’ять країн (див. таблицю 1).

Країни Південної Азії мають спільні кордони з усіма іншими азіатськими субрегіонами.

Широким фронтом субрегіон виходить до Індійського океану. Його омивають води Аравійського моря та Перської затоки на заході, Бенгальська затока та Андаманське море на сході, Каспійське море на північному заході.

Дві країни розташовані на островах: Мальдівська Республіка на однойменному архіпелагу та Шри-Ланка на великому острові біля південно-східного узбережжя Індії. Афганістан, Непал та Бутан не мають виходу до морських узбереж.

Головні особливості ЕГП Південної Азії визначені її центральним положенням у басейні Індійського океану на перехресті важливих шляхів, що з’єднують Європу та Африку з Азією. Сухопутні кордони субрегіону, що проходять гірськими хребтами, зумовлюють його часткове географічне відокремлення. Це стримує розвиток економічних відносин з іншими субрегіонами Азії, але водночас сприяє поглибленню внутрішніх інтеграційних зв’язків.

Порівняйте ЕГП Східної та Південної Азії. Зробіть відповідні висновки.

2 ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Для Південної Азії характерні контрасти клімату та рельєфу.

Рівнинні форми рельєфу представлені плоскогір’ям Декан та Індо-Гангською низовиною. На північному сході простягається найвища гірська система світу — Гімалаї (2500 км), на заході розташоване величезне Іранське нагір’я, на сході височіють Андаманські гори. Гірські райони та території навколо них ви-сокосейсмічні: тут часто трапляються землетруси катастрофічної сили.

Майже на всій території Південної Азії клімат субекваторіальний із різко вираженою сезонністю опадів, що визначається впливом мусонної циркуляції, у західній частині субтропічний континентальний.

Поясніть особливості клімату Південної Азії. Спрогнозуйте його вплив на ведення сільського господарства.

Субрегіон добре забезпечений водними ресурсами, однак розміщені вони нерівномірно. Найбільші річки — Інд, Ганг, Брахмапутра та їх численні притоки. Вони багаті на гідроенергетичні ресурси та мають високий іригаційний потенціал. У долинах річок зосереджені основні землеробські райони, де в умовах теплого клімату збирають по два-три врожаї на рік.

Надра Південної Азії містять багаті мінеральні ресурси. Найбільшими запасами різноманітної мінеральної сировини виділяється Індія. Є значні поклади кам’яного та бурого

вугілля, урану й торію, залізних, марганцевих і хромових руд, бокситів тощо.

Південна Азія — один із найдавніших осередків цивілізації у світі. В Індії, Пакистані, Шри-Ланці, Непалі чимало пам’яток культури та природи, що занесені до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Найвідоміші з них — руїни давнього міста Мохенджо-Даро (Пакистан), мавзолей Тадж-Махал і храмовий комплекс Кхаджурахо (Індія), Перські сади та Вірменські монастирі (Іран), долина Катманду з давніми буддійськими храмами, національний парк Сагарматха в Непалі з його головним об’єктом — найвищою вершиною планети горою Джомолунгма (Еверест).

З НАСЕЛЕННЯ. У Південній Азії проживає понад 1/5 населення планети. Безперечним лідером за кількістю населення є Індія — на неї припадає понад 3/4 усіх жителів субрегіону. Крім Індії, до групи найбільш населених країн світу входять Пакистан та Бангладеш. Найменша кількість населення в Бутані та на Мальдівах. У всіх країнах субрегіону ще зберігаються порівняно високі темпи приросту населення — 9—15,6 %о на рік. Високий рівень народжуваності зумовлений історичними, етнічними та релігійними традиціями. Населення порівняно молоде: чверть становлять діти, працездатного населення віком від 15 до 64 років — 65—68 %, осіб старшого віку — до 9 %. Середня тривалість життя досягає 65—68 років.

Характерною особливістю населення Південної Азії є його багатонаціональний склад. Більшу частину становлять народи різних мовних груп індоєвропейської (Індія, Бангладеш, Пакистан, Непал), дравідської (Шри-Ланка, Індія, Пакистан), сіно-тибетської (Бутан) сімей.

Різноманітним є й релігійний склад: в Індії та Непалі понад 80 % жителів — послідовники індуїзму, у Пакистані та Бангладеш більшість становлять мусульмани, у Бутані панівною релігією є буддизм.

Пригадайте місця розташування осередків конфліктів у Південній Азії та причини їх виникнення.

Серед інших субрегіонів Південна Азія вирізняється дуже високою густотою населення — у середньому майже 380 осіб/км², а в дельтах річок — 500—800 осіб/км². Надвисока густота населення в Бангладеш (1077 осіб/км²) та на Мальдівах (1333 особи/км²).

Більша частина населення Південної Азії проживає в сільській місцевості. Частка городян у жодній країні не перевищує 50 %. Найвищий рівень урбанізації в Пакистані та Бутані, найнижчий — у Непалі та на Шри-Ланці.

Держави Південної Азії (за винятком Бутану та Мальдівської Республіки) мають значну частку працездатного населення. Високий природний приріст призводить до загострення проблеми безробіття. Тому південноазіатські країни є постачальниками трудових ресурсів, переважно до країн Перської затоки, США, Західної Європи, Південно-Східної Азії та Австралії.

4 ГОСПОДАРСТВО. У минулому більшість країн Південної Азії були колоніями Великої Британії. У їхньому господарстві тривалий час зберігалися риси колоніальної економіки з домінуючою роллю сільського господарства. Через низькі показники ВВП та рівня життя населення в більшості країн Південну Азію часто називали «регіоном бідності».

Знайдіть у додаткових джерелах матеріал про утворення незалежних держав у Південній Азії, економічні та соціальні проблеми, що виникли в цих країнах під час розбудови власних економік. Підготуйте повідомлення.

Із початку 1990-х рр. у країнах Південної Азії (крім Афганістану та Бутану) відбулися економічні реформи, які забезпечили збільшення обсягів продукції, модернізацію, упровадження нових технологій, розвиток обробної промисловості. Це призвело до змін секторальної структури господарства від аграрної до аграрно-індустріальної або індустріально-аграрної (див. таблицю 2).

Вагомий внесок у прискорення розвитку економіки субрегіону зробила політика лібералізації. Вона проявляється у відкритті внутрішнього ринку для іноземних товарів і послуг, залученні іноземного капіталу та нових технологій, скороченні масштабів державного сектору.

У країнах Південної Азії зросла частка обробної промисловості. Найбільшими за кількістю зайнятих і вартістю продукції є текстильна та швейна промисловість. Практично в усіх країнах представлені харчова та целюлозно-паперова промисловість, які спираються на власну ресурсну базу.

В Індії, Пакистані, Ірані та Бангладеш розвиваються чорна та кольорова металургія, вугільна, нафтова та нафтопереробна промисловість, машинобудування.

У середньому на частку промисловості припадає 27 %о, сільського господарства — 16 %о, сфери послуг — 57 %о. Незважаючи на прогресивні зрушення в секторальній структурі ВВП, сільське господарство в економіках субрегіону продовжує відігравати важливу роль. Тут зайнято в середньому 35—40 %о ЕАН, а в Непалі — майже 70 %.

У сільському господарстві переважає рослинництво. Тут вирощують зернові та зернобобові культури, чай, цукрову тростину, бавовник, джут, арахіс, каучуконоси — гевеї, кокосові горіхи, прянощі.

Зараз найбільш динамічним сектором економіки країн Південної Азії (за винятком Бутану та Афганістану) є сфера послуг. У 1980-х рр. розвиток третинного сектору переважно забезпечували торгівля та транспорт, у 1990-х рр. додалися послуги зв’язку, готельного та ресторанного бізнесу, на початку XXI ст. — телекомунікаційний сектор (в Індії ще й ІТ-послуги).

Індія є безумовним економічним лідером Південної Азії. Вона не лише забезпечує себе основними видами промислової продукції, але й перетворює технологічний ресурс на провідний чинник економічного розвитку та конкурентоспроможності країни.

Завдяки економічним реформам країнам Південної Азії вдалося істотно скоротити обсяги іноземної допомоги. Пільгові кредити та технічну підтримку південноазіатським країнам надають Японія, США, країни ЄС і Перської затоки.

висновки

• До Південної Азії входять дев'ять незалежних держав, які охоплюють територію майже 6,7 млн км² із населенням 1,8 млрд осіб.

• Серед природних ресурсів найбільше значення мають земельні, мінеральні, рекреаційні.

• Характерні риси населення: високий природний приріст, молодість, строкатий етнічний та релігійний склад, висока густота населення, переважання сільського населення, зовнішня міграція трудових ресурсів.

• У результаті реформ в економіці більшості країн Південної Азії відбулися структурні зрушення, що призвели до зростання питомої ваги вторинного та третинного секторів.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Визначте переваги та недоліки еко-номіко-географічного положення Південної Азії.

2. Оцініть природно-ресурсний потенціал Південної Азії.

3. Охарактеризуйте демографічні процеси, що відбуваються в Південній Азії, та особливості розселення населення.

4. Поясніть зміни, що відбулися в секторальній структурі держав субрегіону.

Дослідження. Розроблення і презентування проекту винесення японською корпорацією матеріаломісткого (енергоємного/працемісткого) виробництва в одну з країн Південно-Східної або Південної Азії

1. Дізнайтеся, які японські ТНК мають свої представництва в країнах Південно-Східної або Південної Азії.

2. Виберіть одну з країн Південно-Східної або Південної Азії та дослідіть: 1) причини перенесення виробництв японськими ТНК;

2) наслідки цих процесів для економіки Японії та діяльності корпорації; 3) наслідки для економіки країни, куди було перенесено виробництво.

3. Результати проведеної роботи подайте у вигляді мультимедійної презентації.

Це матеріал з підручника Географія 10 клас (профільний рівень) Довгань, Стадник