Охарактеризуйте модель державного управління в Російській імперії.

1. «Великі реформи» у Росії

У середині XIX ст., коли в Європі й США завершувалося формування індустріального суспільства, Росія залишалася відсталою феодальною країною. Це, зокрема, виразно засвідчила Східна (Кримська) війна. Аби врятувати монархію, цар Олександр II (посів трон у 1855 р.) зважився на реформи, які були проведені в 60-70-х роках ХІХ ст. й отримали гучну назву «великі».

«Великі реформи» Олександра II

Рік	Назва реформи	Зміст реформи
1861	Селянська	Скасовано кріпосне право. Селяни стали незалежними і могли викупитися в поміщика, отримавши земельний наділ для ведення господарства. Для сплати за викуп селянин міг узяти позику в банку на 49 років. Селяни, які викупились, більше не залежали від поміщиків, отримали певні громадянські права, могли вести торгівлю й купувати чи продавати нерухомість.
З 1863	Фінансова	Усі державні відомства мали складати кошториси, у яких розписували, на що витрачатимуть гроші. Замість корупційних феодальних «відкупів» уводились акцизні марки на алкоголь і тютюн. Від проведення грошової реформи відмовилися за браком запасів золота й срібла.

Рік	Назва реформи	Зміст реформи
1863	Освітня	Відкривалися нові звичайні школи й університети. Ректори отримали більше прав і могли самостійно приймати рішення, що стосувалися діяльності університету.
1864	Земська	Органами місцевого самоврядування стали земства. Села й міста могли сформувати власні органи самоврядування й вирішувати господарські питання, не чекаючи дозволу чи наказу згори.
1864	Судова	Громадяни формально отримали рівні права перед законом. З’явився суд присяжних.
1865	Друку	Було проголошено принцип гласності, преса отримала право обговорювати й навіть критикувати рішення уряду.
1870	Міська	Основними установами місцевого самоврядування стали збори, міські управи й думи. Вони опікувалися благоустроєм будівель, будівництвом шкіл, лікарень, доріг, проведенням свят тощо. При цьому місто було зобов’язане власним коштом утримувати державні установи та служби, наприклад поліцію. Зазвичай грошей на ці потреби в невеликих містах не вистачало.
1874	Військова	Було введено загальну військову повинність, армія отримала нове озброєння. Також відкрилося чимало навчальних закладів для військових.

Реформи не перетворили Росію на розвинену державу, але бодай допомогли стати на шлях індустріалізації.

Наприкінці століття, за царя Миколи II (посів трон у 1894 р. після смерті Олександра III) Російська імперія залишалась останнім острівцем абсолютизму в Європі. Аби хоч трохи «підтягнути» економіку до рівня розвинених країн, з ініціативи міністра фінансів Сергія Вітте було проведено низку економічних реформ — реформи Вітте.

Реформи С. Вітте

Запроваджено жорстку податкову політику, зокрема встановлено державну монополію на винокуріння.

Проводилася політика захисту російського товаровиробника. Здійснено фінансову реформу, що стабілізувала й зміцнила платоспроможність російського рубля.

Заохочувалось іноземне капіталовкладення.

Реформи частково сприяли економічному пожвавленню. Однак становище промислових робітників залишалося вкрай тяжким. Робочий день на більшості підприємств тривав 13-14 год. Заробітна плата була мізерною і

не задовольняла найменші потреби родини робітника. До того ж робітник часто отримував грошима лише десяту частину заробітку, решту видавали «натурою» — товарами й продуктами.

Як Ви вважаєте, чому економіст порівнював рівень розвитку Росії з Європою та США? У чому вони були за приклад для Росії?

«Добробут широких народних мас, рівень освіти, народне багатство, культурний розвиток не витримують порівняння з такими ж на заході Європи та в Америці».

Петро Мигулін, російський економіст (^кономический рост Русско-го государства за 300 лет (1613-1913). — Москва, 1913. — С. 222)

Загалом Росія так і не змогла подолати значне відставання від Європи та США.

Проаналізуйте діаграми. Який «діагноз» Ви можете поставити російській економіці?

Проаналізуйте діаграму. Які висновки про якість життя в різних країнах Ви можете зробити на підставі наведеної статистичної інформації?

Столипінська реформа. Навіть після скасування кріпосного права Росія залишалася відсталою сільськогосподарською країною з численними феодальними пережитками. У селах зберігалися поміщицьке землеволодіння, селянське малоземелля, безправність селян, община з її круговою порукою, викупні платежі. Під час революції 1905-1907 рр. (див. п. 2 параграфа) уряд намагався пригасити хвилю селянських повстань, розпочавши в 1906 р. аграрну реформу. За прізвищем голови уряду Петра Столипіна вона отримала назву «столипінської». Кожний селянин отримав право вимагати від громади виділення землі в одному масиві — відрубі, до якого міг приєднати свою садибу й перенести сюди будівлі, утворивши хутір. Згодом наділи переходили в спадкове володіння.

Ознайомтеся з висловленням російського історика про столипінську реформу. Що, на Вашу думку, означає «якби» в оцінці реформи?

«То була спроба позбутися вибуху знизу шляхом “революції згори” і створення нової масової опори режиму. ...Якби Столипін мав 20 років, то ці переміни, можливо, виявилися б найсерйознішим явищем. Столипінський шлях був страшним, жорстоким... але це шлях буржуазного прогресу».

Натан Ейдельман, російський історик («Революция сверху» в России. — Москва : Книга, 1989. — С. 163)

2. Революція 1905-1907 рр.

Поштовхом до революції стали події в Петербурзі 9 січня 1905 р. Того дня урядові війська розстріляли мирну ходу до царя, яка мала вручити йому петицію з проханням полегшити народу життя. Загинуло понад тисячу й було поранено п’ять тисяч мирних маніфестантів. Цей день увійшов в історію як «кривава неділя».

У революції взяли участь інтелігенція та підприємці, селяни, робітники, учні, студенти й військові. Улітку 1905 р. страйки почали переростати в збройні сутички з регулярними частинами й поліцією.

Помітною подією революції стало повстання в червні 1905 р. на панцернику «Потьомкін», значну частину екіпажу якого становили українці.

Також спалахнуло повстання матросів на чолі з лейтенантом П. Шмідтом у м. Севастополі. У листопаді в Києві повстали сапери під командуванням поручика Б. Жаданівського; відбулися повстання військових у Харкові, Чернігові, Полтаві, Білій Церкві й інших українських містах. Революційна хвиля захопила також селянство (п’ята частина повітів європейської частини імперії була охоплена селянськими виступами).

Щоб збити хвилю народного невдоволення, у жовтні 1905 р. Микола II підписав маніфест, після чого революція почала згасати.

Порівняйте ідеї царського маніфесту з ідеями Декларації прав людини і громадянина, Цивільного кодексу Наполеона, конституцій Франції та США. Чи будуть ці порівняння на користь жовтневого маніфесту?

Витяг із маніфесту 17 жовтня 1905 р.

1. Дарувати населенню непохитні основи громадянської свободи на засадах справжньої недоторканності особи, свободи совісті, слова, зборів і спілок.

2. Не зупиняючи призначених виборів до Державної думи, одразу по змозі залучити до участі в думі (відповідно до кратності строку, що залишився до скликання думи) ті класи населення, які нині зовсім позбавлені виборчих прав, дозволивши потім подальший розвиток засад загального виборчого права щойно запровадженого законодавчого порядку.

3. Установити, як непорушне правило, що жоден закон не може набрати чинності без схвалення Державною думою і надати виборним від народу можливість реального нагляду за закономірністю дій поставленої від народу влади.

(Государственная дума в России в документах и материа -лах. — Москва, 1957. — С. 90-91)

Частина учасників революції повірила обіцянкам царя і припинила боротьбу. У 1906 р. скликали Державну думу, до якої від України обрали понад сотню депутатів. У І Державній думі було сформовано українську фракцію, яка вимагала автономії України. Дума дедалі більше дратувала царя, і він її розпустив. У ІІ Державній думі (1907) також було майже півсотні депутатів з України, які продовжували домагатися автономії України, місцевого самоврядування, української мови в школах, судах, церкві, створення кафедр

української мови, літератури й історії в університетах, запровадження української мови в учительських семінаріях.

Ознайомтеся з уривком із листа Миколи ІІ та зробіть висновок про причину, яка спонукала царя до проведення реформ.

«Належало обрати один із двох шляхів — призначити енергійну військову людину й спробувати за будь-яку ціну придушити крамолу. Є також інший шлях — надання громадянських прав населенню, свободи слова, друку, зібрань, спілок тощо.

...Єдина втіха, що така воля Божа й що це тяжке рішення виведе дорогу Росію з того нестерпного, хаотичного стану, у якому вона перебуває майже рік».

З листа Миколи II до матері, 19 жовтня 1905 р. (^. Радзин-ский. Три царя. — Москва : АСТ, 2007. — С. 518)

Улітку 1907 р. Микола II розпустив ІІ Державну думу, що символізувало завершення революції. Самодержавство деградувало, про що свідчила поява при монаршій родині Григорія Распутіна — авантюриста, який видавав себе за «святого старця», наділеного винятковими здібностями. Упродовж багатьох років він справляв значний вплив на прийняття важливих державних рішень.

3. Зовнішня та колоніальна політика імперії

Основний напрям зовнішньої політики Росії наприкінці XIX — на початку XX ст. залишався незмінним: Близький Схід, Чорноморські протоки й Балкани. Однак російська експансія на Балканах наштовхнулася на протидію Австро-Угорщини, за якою стояла потужна Німецька імперія. В умовах загострення франко-німецьких суперечностей, з одного боку, і російсько-німецьких — з іншого, Франція та Росія ставали союзниками і прагнули долучити до свого союзу Велику Британію.

У 1877 р. Росія розпочала війну з Османською імперією за панування на Балканському півострові. Наступного року османи визнали поразку, і за мирним договором до Росії відійшли Південна Бессарабія та деякі території на Кавказі. За рахунок Османської імперії було відновлено державність у Болгарії і збільшено території Сербії, Чорногорії та Румунії. Згодом договір переглянули, й апетити Росії було суттєво обмежено.

На межі століть Росія активізувала далекосхідний напрям своєї зовнішньої політики, де зіткнулася з Японією. Як висловився один із російських міністрів, «щоб утримати революцію, нам потрібна маленька переможна війна».

Перегляньте відеосюжет про вирішальну битву між російським та японським військовими флотами поблизу о. Цусіми наприкінці травня 1905 р. Наскільки запеклим був бій між японським та російським військовими флотами?

Який висновок Ви можете зробити про озброєння кораблів обох флотів?

Якими постають моряки обох країн у цій битві?

Однак війна виявилася не «маленькою» і зовсім не переможною. Неочі-кувано для росіян першою завдала удару Японія. На початку 1904 р. японці атакували російський флот у Порт-Артурі — військово-морській базі, орендованій росіянами в Китаю. Війна щоденно висмоктувала з економічно відсталої Росії великі ресурси. Зрештою росіяни зазнали поразки в Маньчжурії. У грудні Порт-Артур було здано японцям, а російський флот потоплено.

Згідно з мирним договором, підписаним у 1905 р. в м. Портсмуті (США), Росія віддала японцям значну частину своїх територіальних загарбань у Маньчжурії, зокрема Порт-Артур і південну частину Сахаліну, а також визнала Корею сферою японських інтересів.

Незважаючи на військові невдачі, Росія продовжувала колоніальну експансію. На початок ХХ ст. вона захопила великі території сучасних Фінляндії, Естонії, Латвії і Литви, Казахстан, більшу частину України, Грузію, Білорусь, Бессарабію, Польщу, Вірменію, Чечню, Дагестан та Адигею, на сході — узбережжя р. Нижній Амур, Приморський край, о. Сахалін.

Завершивши в середині XIX ст. завоювання Кавказу, Росія окупувала середньоазійські держави: Кокандське і Хівинське ханства, Бухарський емірат, Туркменістан та ін. Приєднані країни й території активно заселяли росіянами, а щодо корінних народів проводили русифікацію.

1860-1870-ті роки — «великі реформи» Олександра ІІ. 1877-1878 рр. — російсько-турецька війна. 1905-1907 рр. — революція в Росії.

1906 р. — столипінська реформа.

1. У чому полягали основні проблеми економічного й соціально-політичного розвитку Російської імперії?

2. Чому, на Вашу думку, самодержавство зважилося на проведення «великих реформ»? Стисло охарактеризуйте ці реформи. Яка з них видається Вам найважливішою? Аргументуйте Ваш вибір.

3. Який економічний і політичний ефект мали реформи С. Вітте й П. Столи-піна?

4. Проаналізуйте висловлення П. Мигуліна та Н. Ейдельмана, а також подані діаграми (с. 153-154). Сформулюйте своє ставлення до оптимістичного прогнозу історика Н. Ейдельмана, що Росія могла б через 20 років стати в один ряд із провідними країнами світу.

5. Охарактеризуйте причини, опишіть перебіг і визначте наслідки революції 1905-1907 рр.

6. Використовуючи історичну карту атласу, охарактеризуйте зовнішню політику Росії. Якою, на Вашу думку, була її основна мета?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022