uabooks.top » Українська література » Панас Мирний - "Хіба ревуть воли, як ясла повні" аналіз, критика
Інформація про новину
  • Переглядів: 1406
  • Дата: 26-11-2018, 07:50
26-11-2018, 07:50

Панас Мирний - "Хіба ревуть воли, як ясла повні" аналіз, критика

Категорія: Українська література




Панас Мирний

(1849—1920)

Панас Якович Рудченко (літературний псевдонім — Панас Мирний) народився 13 травня 1849 року в Миргороді на Полтавщині в сім'ї бухгалтера.

Добрі родинні традиції виховували в дітей любов до батьківщини. У спогадах письменник засвідчив: «Козача кров батьків, змішана з грецькою кров'ю (по матері), швидко бігла по жилах і змушувала битися молоде серце любов'ю до свого краю, до свого обездоленого народу, а чудові казки та пісні, що змалку тішили дитячу душу, схиляли його до рідного слова».

Навчання в Миргородському та Гадяцькому училищах заклало основу для подальшої самоосвіти. Юнак багато читав, вивчав іноземні мови, мріяв про літературне майбутнє. Та в чотирнадцять років через матеріальні нестатки мусив піти на службу, спочатку до повітового суду Гадяча, а потім до гадяцького казначейства. Пізніше довелося декілька років попрацювати у Прилуках та Миргороді.

У 1871 році письменник оселився в Полтаві, був бухгалтером у казначействі, згодом обіймав різні посади в губернській казенній палаті — тодішній адміністративно-фінансовій установі. Хоча він і не надто переймався кар'єрою, однак завдяки своїм здібностям дослужився до високого чину дійсного статського радника. Чиновницька праця дозволяла підтримувати родинний добробут, однак справою всього життя стала література.

Через цензурні заборони твори письменника виходили переважно в закордонних виданнях. Часто вони потрапляли до українських читачів нелегально. Досить довго не було відомо, хто ж насправді приховується за псевдонімом Панаса Мирного. Розсилаючи листи про розшук активного учасника українського руху, російські жандарми навіть не уявляли, що мова йде про поважного службовця в генеральському чині, нагородженого багатьма орденами.

Справжнім випробуванням стало для прозаїка останнє десятиліття його життя. Під час Першої світової війни загинули двоє його синів, а переживання згубно позначились на його здоров'ї. Помер Панас Рудченко (Панас Мирний)

28 січня 1920 року, похований у Полтаві.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність, уміння вчитися

1. Дайте короткі відповіді на запитання.

■ Якими є справжнє ім'я та прізвище Панаса Мирного?

■ Де й коли він народився?

■ Яку освіту здобув письменник?

■ Які факти біографії письменника викликали у вас емоційний відгук (вразили, здивували, зацікавили тощо)? Про який період його життя ви хотіли б дізнатися більше? Поміркуйте, у який спосіб ви можете задовольнити свою цікавість.

2. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя письменника.

Виявляємо вміння вчитися, ініціативу та підприємливість

3. Виявіть ініціативу: у довільній формі (плаката, повідомлення на уроці або в соціальній мережі, презентації тощо) підготуйте цікаву інформацію про життя Панаса Мирного, поділіться нею з однокласниками.

Виявляємо літературну, соціальну та громадянську компетентності

4. У Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного зберігається чимало цікавих експонатів. Серед них і спогади сучасників про письменника. Наприклад, П. Г. Латиш, який товаришував із синами Панаса Яковича, згадував, що письменник мав напрочуд урівноважений характер: «Найбільший осуд з його боку — це пильний і, можливо, трохи невдоволений погляд його темно-карих очей. Про нього в народі говорили, що це людина, яка вміє очима лаятися». Поміркуйте, такі риси характеру допомагають чи заважають кар'єрі службовця, менеджера. Аргументуйте свої міркування.

Літературна творчість

Свій шлях до літератури Панас Рудченко розпочав ще у юному віці. З дитинства захопився творами Т. Шевченка, пізніше полюбив прозу І. Нечуя-Ле-вицького. Старший брат Іван, відомий фольклорист, перекладач і літературний критик, став для письменника-початківця добрим другом і порадником.

Перші твори Панас Мирний написав наприкінці 60-х рр. Через цензурні заборони вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав» побачили світ за кордоном — у львівському журналі «Правда». Пізніше були опубліковані нарис «По-доріжжя од Полтави до Гадячого», оповідання «П'яниця», повість «Лихі люди».

Найбільшу славу й літературне визнання приніс Панасові Мирному роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», уперше виданий у Женеві в 1880 році. Зацікавив читачів і його наступний роман «Повія», що друкувався частинами й повністю був опублікований уже після смерті автора. Перу письменника належать оповідання «Морозенко», новела «Лови», цикл нарисів «Як ведеться, так і живеться», повість «За водою».

Панас Мирний відомий також як поет і драматург, автор драми «Лиме-рівна», комедії «Перемудрив» та інших творів. Писав він і гострі публіцистичні статті на захист української культури («Про мову», «Рідна мова»). Йому належать такі слова: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Маючи значні заслуги в різних галузях творчої діяльності, до історії літератури Панас Мирний увійшов як визнаний майстер реалістичної прози. Його творчість відзначається масштабним змалюванням дійсності, точним відтворенням народного побуту, гострою соціальною проблематикою та психологізмом.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Складіть план статті «Літературна творчість». За планом підготуйте розповідь про творчий шлях письменника.

2. Які проблеми порушував Панас Мирний у публіцистичних статтях?

3. Як ви зрозуміли наведений у статті підручника вислів письменника про мову? Чи згодні ви зі словами Панаса Мирного про те, що мова — це «жива схованка людського духу»? Обґрунтуйте свої міркування.

Виявляємо інформаційно-цифрову компетентність, обізнаність у сфері культури

4. Скориставшись матеріалами сайта літературно-меморіального музею Панаса Мирного (м. Полтава), підготуйте віртуальну екскурсію «Гостини до Панаса Мирного».

УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТТЯ В РЕАЛІСТИЧНОМУ ОСВІТЛЕННІ («ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»)

Історія створення роману

У роботі над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панасові Мирному допомагав його рідний брат і співавтор — Іван Білик. Разом вони склали «братську спілку» — злагоджену й ефективну творчу співдружність.

Іван Якович Рудченко (Іван Білик — літературний псевдонім) народився 2 вересня 1845 року в Миргороді. Після закінчення повітового училища працював чиновником по різних канцеляріях у Гадячі, Полтаві, Житомирі, Вітебську, Херсоні, Петербурзі. Записував і вивчав фольклор, видав збірники народних казок і чумацьких пісень. Іван Білик був талановитим літературним критиком і перекладачем. Помер Іван Рудченко (Іван Білик) 1 жовтня 1905 року в Петербурзі.

Робота над твором тривала (з перервами) майже чотири роки. Задум виник після однієї випадкової розмови. У квітні 1872 року перед Великодніми святами Панас Мирний їхав із Полтави до Гадяча, де на той час жили його батьки. Дорогою почув від візника історію Василя Гнид-ки, заможного селянина, котрий очолив банду злодіїв, що грабувала і вбивала людей. Думки про це не давали письменнику спокою: «Далі я вже не пам'ятаю, що ми балакали з машта-ліром; знаю тільки, що цілу дорогу балакали, але все те Гнидка собою затер, зарівняв у моїй пам'яті; тільки сам зостався, як здоровенний іржавий цвях, забитий у білу гладеньку стіну мого спомину...».

Панас Мирний вирішив вивчити соціальні обставини, що змусили звичайну людину стати на злочинний шлях. Написав нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», а потім повість «Чіпка», що й стала основою майбутнього роману.

Ознайомившись із повістю, Іван Білик підтримав художні наміри брата, однак зробив декілька посутніх зауважень щодо композиції, а також подав ідею створити «народний роман на основі щирого реалізму». Наголошуючи на необхідності зміцнення реалістичної основи,

Іван Білик виступив за розширення історичного та соціального тла.

Урахувавши поради, Панас Мирний значно розширив повість, унаслідок чого суттєво змінилася організація твору, набувши романного характеру. Окремою сюжетною лінією була виписана історія Максима Ґудзя, чіткіше поставав образ Чіпчиного товариша Грицька. Важливу роль почав відігравати екскурс у минуле, що знайомив читачів з історією та соціальними змінами в житті селянства.

Окрім копіткої роботи з редагування тексту, Іван Білик сам написав розділи «Новий вік», «Старе — та поновлене», у яких широко окреслив конкретні соціальні реалії доби.

У 1875 році роман був завершений, однак через цензурні заборони довго не видавався. Він побачив світ лише 1880 року в Женеві. У Російській імперії його вперше опублікували в 1903 році під назвою «Пропаща сила».

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, схеми) запишіть відомості про співавтора роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», зазначивши в записі справжнє ім'я та прізвище Івана Білика, роки його життя, інформацію про освіту, професійну та культурну діяльність.

2. Складіть розповідь про історію створення роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» за планом: виникнення задуму; твори, що лягли в основу роману; роль Івана Білика у його написанні; завершення і публікація твору. Чому, на вашу думку, історія про селянина-злодія справила на письменника глибоке враження?

Назва твору

Роман Панаса Мирного та Івана Білика видавався під двома назвами. Перша — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — була запропонована Іваном Біликом. Вона запозичена з біблійної книги Йова, героя якої спіткали різні земні нещастя, однак, попри все, він зберіг віру й лишився доброчесною людиною.

Завдяки зверненню до такого авторитетного джерела, як Біблія, автори увиразнили проблему вибору та відповідальності кожного

за своє життя. Назва роману подається у формі риторичного питання. Вона має алегоричний характер: чи можливі конфлікти в суспільстві, у якому забезпечені основні права трудівників?

Пізніша зміна назви була викликана насамперед цензурними вимогами. Заголовок «Пропаща сила» вказував на марнування можливостей людини й усього народу в несправедливих соціальних умовах.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Хто запропонував назву твору?

2. Звідки запозичені слова, що стали назвою?

3. У чому полягає алегоричний зміст назви роману?

4. Яке значення вкладали автори в назву «Пропаща сила»?

Виявляємо літературну компетентність, беремо участь у дискусії

5. Уявіть, що ви завітали до книгарні або бібліотеки. На полиці дві книги привернули вашу увагу. Одна має назву «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», інша — «Пропаща сила». Припустімо, що з епічних жанрів ви віддаєте перевагу романам, а не повістям чи оповіданням. Яку із цих двох книжок ви переглянули б першою? Яка назва більше відповідає вашим уявленням про роман? Обґрунтуйте свою позицію.

Читаємо взірці української художньої літератури

Улітку ви мали прочитати роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як

ясла повні?». Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.

Порада. Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» складається з ЗО розділів і поділений на чотири частини. Перегляньте твір, пригадайте, про які події йдеться в кожній частині, зробіть у зошиті нотатки. Оберіть таку форму запису, яка допоможе вам найточніше відтворити в пам'яті твір.

В електронному додатку до підручника на сайті interactive.ranok.com.ua ви знайдете повний текст твору.

Жанрові особливості і проблемно-тематична основа твору

Одним із важливих завдань реалізму є широке й докладне зображення життя. Через це реалісти віддавали перевагу епічним жанрам.

Чільне місце у творчості реалістів посів роман — великий за обсягом і складний за своєю художньою організацією епічний твір, у якому змальовано багатьох персонажів, а сама дійсність представлена повно й багатогранно.

Існує чимало різновидів роману, наприклад: історичний, пригодницький, інтелектуальний, біографічний тощо. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — роман соціально-психологічний, оскільки дійсність та персонажі в ньому представлені переважно в соціальному та психологічному вимірах. Панас Мирний та Іван Білик змалювали масштабну панораму народного життя з усім комплексом суспільних процесів, що відбувалися майже півтора століття. У романі окреслені основні суспільні конфлікти, розкриті соціальні чинники поведінки персонажів.

Багато уваги приділено аналізу психологічних мотивів життєвого вибору центрального персонажа, майстерно виписані особистісні профілі інших героїв твору, висвітлені прояви соціальної й національної психології.

Автори додали до твору промовистий підзаголовок — «Роман з народного життя». На відміну від жанру повісті, роман має значно більше художнього потенціалу. У творі Панаса Мирного та Івана Білика повніше представлена соціальна дійсність, глибше розкрита психологія героїв.

У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушується ціла низка проблем: людина й суспільство, мораль і соціальна відповідальність, людина і воля, селянин і земля, виховання й родинне життя. А основною виступає проблема «пропащої сили».

Урядова реформа 1861 року, що скасувала кріпацтво, на ділі знехтувала справжніми інтересами селян, замінивши одні форми поневолення на інші. Унаслідок цього потужна народна енергія, обмежена несправедливими соціальними бар'єрами, витрачалася марно, а то й на шкоду суспільству.

Важливою в морально-етичному та психологічному плані є проблема вибору. Найяскравіше ця проблема розкривається на прикладі долі головного героя — Чіпки Варениченка, який у своїх «пошуках правди» порушив засвоєні з дитинства моральні приписи й обрав злочинний шлях.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо літературну компетентність

1. Визначте особливості соціально-психологічного роману.

2. На що вказує підзаголовок роману Панаса Мирного та Івана Білика?

3. Які основні проблеми порушили автори роману? На які соціальні обставини вони звернули увагу?

4. Яку роль у творі відіграє проблема вибору?

Досліджуємо самостійно

5. Оберіть для дослідження одну з порушених у романі проблем: 1) людина і суспільство; 2) людина і воля; 3) мораль і соціальна відповідальність; 4) селянин і земля. Об'єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень або есе та обговоріть результати роботи над ними. Повідомте про спільні висновки, яких ви дійшли, працюючи в малих групах.

Композиція і сюжет

Співавторство різних особистостей, а також тривалий час роботи над текстом зумовили сюжетно-композиційну складність і багатоплановість роману. Не випадково відомий учений Олександр Білецький назвав твір «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

У романі поєдналися різні сюжетні лінії: доля головного героя Чіпки Варениченка, життя Максима Ґудзя, лінія Чіпчиного товариша Гриць-ка Чупруненка, історія села Пісок та роду панів Польських.

Після тривалої роботи з упорядкування тексту автори поділили роман на чотири великі частини, кожна з яких має по декілька розділів.

Перша частина виконує експозиційну роль: розповідає про батьків Чіпки, його дитинство, юність, товаришування з Грицьком Чу-пруненком. Друга — ретроспективна, містить

передісторію основних подій. У ній знаходимо відомості про минуле села, про рід Максима Ґудзя та панів Польських.

Розвиток вирішальних подій припадає на третю частину. Чіпка втрачає землю, «шукає правду» і зрештою обирає злочинний шлях. У наступній, четвертій частині перетинаються лінії Чіпки й Максима Ґудзя. Галя, дочка Максима, стає Чіпчиною дружиною. Тоді самого Чіпку обирають до земської управи, однак за давні гріхи відсторонюють від виборної посади.

Розв'язкою роману стають криваве вбивство козацької родини Хоменків і арешт Чіпки.

В історії життя головного героя роману можна виділити не один, а декілька кульмінаційних моментів: утрата землі, що підштовхнула до морального занепаду, вигнання із земства та остаточне виродження «правдошукача» — його участь у жорстокому вбивстві односельців заради наживи.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо літературну компетентність

1. Схарактеризуйте сюжет і композицію роману за планом: поділ на частини та розділи; сюжетні лінії твору; у яких частинах відбувається розвиток основної дії; розв'язка твору; кульмінаційні епізоди.

2. Як схарактеризував художню організацію роману О. Білецький? Що, на вашу думку, дало вченому підстави для такої характеристики?

Образ головного героя: від пошуків правди до моральної деградації

Образ Чіпки представлений у розвитку: від народження й до того часу, коли він перетворився на засудженого злочинця та вбивцю.

Автори змалювали формування особистості героя та розкрили мотиви, якими він керується у своїй поведінці. Осмислюючи життя з реалістичних позицій, вони не оминули й можливостей натуралізму. Зокрема, урахували спадковість героя по батьківській лінії.

Цей підхід поєднався в романі із соціально-психологічним, що стосується умовностей селянського звичаєвого права. Становище байстрюка, тобто народженого поза законним шлюбом, відчутно вплинуло на психіку хлопця. Уже змалку він починає усвідомлювати свою неповноцінність. Показовим є ставлення односельців до народження позашлюбної дитини: «Пішло знов по селу шушукання, глум, таємні страхи...».

Навіть реакція священика, який мав би бути виразником християнської любові, доволі показова: «Понесли до батюшки. А панотець і собі: «Як його такого виродка у хрест уводити?!»

Відчуття власної соціальної вторинності та водночас гострий і допитливий розум змушують Чіпку із самого дитинства замислюватись над несправедливим улаштуванням світу. Від початку автори окреслюють конфліктний характер персонажа, передусім з огляду на його маргінальне становище в межах селянського колективу.

Поряд із ним (для порівняння) вони зображують бідного сироту Грицька, який усе ж, на відміну від байстрюка Чіпки, має більше шансів соціально адаптуватися: сироті співчувають, а байстрюка дражнять і зневажають. Маючи схожі початкові матеріальні можливості, ці персонажі по-різному реалізують себе в житті. З погляду звичаєвого права, навіть сирота Грицько мав кращі перспективи, ніж народжений поза законним шлюбом Чіпка.

Особливу роль у зростанні Чіпки відіграють персонажі, до яких він ставиться з глибокою повагою. Це літні люди з багатим життєвим досвідом. Вони передають хлопцеві народне уявлення про мораль і справедливість, сприяють формуванню в нього позитивного світогляду. Утрата бабусі Оришки та кривди, що чинять старому й беззахисному дідові Уласу, негативно впливають на Чіпчине сприйняття світу, стають важливими ланками його життєвих розчарувань.

Подією, що підштовхнула Чіпку до морального виродження, стала втрата землі. Діставши від громади земельний наділ, парубок долучився до загального ритму хліборобського життя. Його сила нарешті знайшла позитивну реалізацію — він став господарем, подолав свою соціальну неповноцінність. Однак утрата землі знову робить його людиною другого сорту, а розчарування в законних шляхах відновлення справедливості штовхає в бік стихійного бунтарства.

Невдовзі Чіпка потрапляє під згубний вплив злодійського товариства — колишніх дворових

кріпаків, озлоблених на весь світ. Винуватячи всіх у своїх бідах, вони морально деградували і вдалися до крадіжок та розбою. Чіпка приймає зручне виправдання злодійського життя: для нього це відновлення порушеної справедливості. Він, мовляв, «своє відбирає».

Енергія сильної особистості скеровується таким чином в антигромадську площину, марнується й обертається на «пропащу силу». Пояснюючи свої злочини як вимушену форму соціального протесту, персонаж вступає в гострий конфлікт із суспільством та його мораллю. А вже після випадку із земством бунтарство Чіпки остаточно перероджується на сліпе бажання помсти, набуваючи у фіналі твору крайнього вияву ненависті до всіх людей.

Дуже показовим є епізод, у якому Чіпка зображений під час прощання з арештантами: «Плакали розбишаки, навіки прощаючись з рідним селом, з своїми людьми — рідними й нерідними. Один Чіпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, — тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд... Не знайшлося душі, щоб підійшла до його — попрощалася.».

Виявляємо літературну компетентність

1. Звернувшись до тексту роману, дайте відповіді на запитання.

■ Який проміжок із життя головного героя представлений у романі?

■ Які риси характеру виявились у хлопця вже з дитинства?

■ Яку роль у зображенні Чіпки відіграє порівняння з Грицьком?

■ Чи змінився Чіпка, одержавши від громади землю?

■ Що для нього значило «бути господарем»? Чому Чіпка втратив землю?

■ Чому він не знайшов правди в суді?

■ З ким потоваришував Чіпка після втрати землі?

■ Як на Чіпку вплинуло «злодійське товариство»?

■ Як сам Чіпка пояснював вибір злодійського життя?

■ Чи змінився Чіпка після обрання в земську управу?

■ Як до нього поставилося повітове панство?

■ Чому Чіпку звільнили із земської управи? Як це на нього вплинуло?

■ Після чого Чіпку заарештували? Чи розкаявся Чіпка у своїх вчинках?

Досліджуємо самостійно

2. Доведіть, що Чіпка — герой реалістичного твору. Чи наявні в його образі риси натуралістичного зображення? Якщо так, то які?

Ділимося думками і враженнями

3. Чи викликає Чіпка співчуття? Чи могла якось інакше скластися його доля? Запрошуємо до дискусії

4. Хто, на вашу думку, Чіпка Варениченко: жертва соціальних обставин чи природжений злочинець?

Виявляємо творчі здібності, обізнаність у сфері культури

5. Роздивіться портрети українських селян на с. 43. Як ви вважаєте, чи могла б картина В. Тропініна бути портретом Чіпки? Чому? Створіть словесний портрет героя. Чи могла б картина А. Куїнджі бути портретом когось із персонажів роману? Якщо так, то кого саме?

Жіночі образи

У романі є декілька героїнь, які по-різному вплинули на долю Чіпки. Найсвітліші враження лишила по собі бабуся Оришка, проста селянка з добрим і щирим серцем. Саме вона передала йому народне уявлення про добро і зло, прищепила оптимізм і віру в справедливість. Розказані нею казки й бувальщини захоплювали уяву малого Чіпки, схиляли його в бік добротворення.

Дуже непрості стосунки склалися в Чіпки з матір'ю. Мотря була вимогливою: підтримувала сина в усьому доброму, та не могла пробачити злого. У їхніх стосунках сварки змінювалися примиренням. Криваве вбивство хуторян, до якого був причетний Чіпка, стало останньою краплею, що остаточно унеможливила згоду між матір'ю та сином. Глибоко вражена трагедією

дівчинки, рідних якої вбили розбійники, Мотря нарешті зважилась розповісти про синові злочини.

«Польова царівна» і «розбишацька дочка» — так означено в романі доньку Максима Ґудзя Галю. У неї щиро закохався Чіпка, а вона робила все, аби відвернути його від злодійського життя. Усім серцем кохаючи чоловіка, Галя намагалася

вірити в його пояснення про «пошуки правди», до останнього сподівалася відродити його сумління. «Так оце та правда?!» — зі сповненими розпачу й розчарування словами звернулась вона до Чіпки, коли дізналася про криваве вбивство хуторян. Доведена до відчаю, Галя вчинила самогубство, ставши ще однією жертвою знавіснілого «правдошукача».

Виявляємо літературну компетентність

1. Звернувшись до тексту роману, дайте відповіді на запитання.

■ Чого навчила Чіпку баба Оришка?

■ Як до Чіпки ставилась його мати?

■ Чому мати розповіла представникам влади про сина-злочинця?

■ Кого в романі названо «польовою царівною»?

■ Ким були батьки Галі? Чи перейняла вона їхні життєві принципи?

■ Як Галя впливала на Чіпку?

■ Чому Галя вчинила самогубство?

Виявляємо творчі здібності, обізнаність у сфері культури

2. Розгляньте репродукцію картини на с. 44. Які риси українських дівчат на них відображено? Чи наділений такими рисами хтось із героїнь Панаса Мирного? Поясніть свою думку.

3. Письмово складіть порівняльну характеристику жіночих образів роману (Оришка, Мотря, Галя) у формі таблиці або схеми. Зазначте, як ставилася кожна з героїнь до Чіпки, як на нього впливала.

Грицько Чупрун і його дружина Христя

У народній ліриці є наймитські та заробітчанські пісні. Вони дуже тужливі й песимістичні. Це пісні людей, котрі мусять задля заробітку працювати на чужому полі. Їхнє життя нещасливе, майже без майбутнього. Така доля чекала й на Чіпчиного товариша сироту Грицька Чупруненка, однак він зумів із нею позмагатися й переміг, знайшов вихід зі скрути: важкою працею заробив на власне господарство — став хазяїном, а не наймитом. Мріяв про багатство, про посаг заможної дружини, та знайшов урешті собі до пари наймичку, сироту Христю. У ній чоловіка привабило інше, важливіше багатство: її душевна щедрість і доброта. Грицько і Христя зажили тихим родинним життям, не дуже розбагатіли, але й не бідували.

У цій парі втілено багато чого від народного ідеалу, оспіваного у фольклорі. Це проста й дещо сентиментальна історія здійсненої мрії, досягнутого родинного щастя. Автори роману не прикрасили своїх персонажів, а надали їм

індивідуальних рис. Грицько має у своїй натурі чимало суперечливого: він занадто обережний і дещо корисливий, бо дбає про родинний добробут і не готовий ним ризикувати. Але при цьому він аж ніяк не позбавлений людяності: після арешту Чіпки приймає його стареньку матір до своєї родини «доживати віку». Христя емоційніша за чоловіка, здатна до глибшого співчуття. Автори змалювали її зовні непоказною, наголосивши на душевній красі героїні.

Грицько Чупрун довго намагався підтримувати добрі стосунки з другом дитинства. А коли в родині Чупринів народився первісток, саме Чіпчину дружину Галю запросили бути хрещеною матір'ю. Грицькові боліло за давнього товариша, який загубив і своє, і чужі життя: «Що це, брате Чіпко? — журливо, з самого глибу серця, обернувся до нього Грицько. У тому запитанні, у його голосі не було ні докору, ні помсти, а вчувався тяжкий жаль — шкода пропащого брата...».

Виявляємо літературну, соціальну компетентності

1. Яке враження справив на вас Грицько Чупрун?

2. Як сироті Грицькові вдалося стати господарем?

3. Чи властиві Грицькові негативні риси? Які?

4. Які життєві цінності сповідує дружина Грицька? Аргументуйте відповіді прикладами з тексту.

Запрошуємо до дискусії

5. Чому Грицько Чупрун не обрав, як Чіпка, злочинного шляху?

Максим Ґудзь і «злодійське товариство»

Проблема «пропащої сили» розкривається також в образі запеклого злодія Максима Ґудзя.

У романі подано історію його життя, а в ній виділено важливі моменти. Зокрема, докладно висвітлені дитячі та юнацькі роки Максима, бо саме тоді визначились риси його особистості. Автори не оминули й чинника спадковості, актуального в літературі натуралізму. Вони підкреслили, що Максим успадкував козацьку вдачу свого діда-запорожця: мовляв, звідси його байдужість до хліборобської праці, енергійність, сміливість і товариськість.

Але якщо дідова вдача здобула позитивну реалізацію в запорозькому війську, то

в мирному сільському побуті діяльна натура Максима знайшла лише руйнівний вихід. У селі він став учасником вуличних бійок і бешкетів, пиячив, а згодом призвичаївся до крадіжок. Зрештою потрапив до війська і там прижився.

Але й у війську Максим не надто змінився — ніколи не цурався кримінальних обо-рудок. Зійшовся з колишньою офіцерською утриманкою Явдохою, яка стала йому вірною товаришкою в темних справах. Обоє жили бажанням збагатитися, навіть не добираючи засобів. Тільки після народження доньки Максим Ґудзь зважився на зміни: вийшов у відставку, оселився на хуторі і про людське око зайнявся торгівлею. Тоді й знайшов собі нового злодійського «побратима» — Чіпку Варениченка, який «своє відбирав».

«Шукати правду» допомагали Чіпці його «товариші» Лушня, Матня і Пацюк — сільські волоцюги й пияки, з якими він зблизився після втрати землі. Разом пиячили, нарікали на долю, несправедливий світ, лаяли панів, а потім постановили «відбирати своє». Коли грабували панську комору, убили сторожа — безневинну людину. Саме це товариство не в останню чергу підштовхнуло Чіпку на криву стежку злодійського життя: із бунтаря й правдошукача хлопець остаточно перетворився на затятого розбишаку.

Виявляємо літературну компетентність

1. Перекажіть історію життєвого шляху Максима Ґудзя. Поміркуйте, яку роль відіграє цей персонаж у системі образів роману.

2. Як кріпацтво позначилося на долях Лушні, Матні, Пацюка? Як автор ставиться до цих персонажів? У який спосіб автор виявляє це ставлення?

Виявляємо літературну, інформаційно-цифрову компетентності

1. В електронному додатку до підручника знайдіть і перегляньте відео-лекцію про роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Занотуйте основні тези, які доводить авторка лекції. З якими тезами ви погоджуєтеся?

Читацький практикум

Прочитайте уривки з роману. Виконайте завдання.

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Роман з народного життя

(Уривок)

частина перша

I

Польова царівна

Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле — що безкрає море — скільки згля-неш — розіслало зелений килим, аж сміється у очах. Над ним синім шатром розіп’ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне. З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля. Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку. І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову: чутно тільки шелест жита, травиці. А згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний дзвіночок, — тремтить, переливається, застигає в повітрі. Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав’яних коників, що як не розірвуться, — і все те зливається докупи у якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього. Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди; на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями. Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя. Недаром в таку годину — аби неділя або яке

свято — хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись!

Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу, — тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану, — ішов молодий чоловік. «Не багатого роду!» — казала проста свита, накинута наопашки. «Та чепурної вдачі», — одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу..

Ішов справді парубок. На перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній бородці де-не-де поп’ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі та груди високі. Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць разом з якоюсь хижою тугою.

Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе; позирав навкруги своїми блискучими очима; іноді зупинявся й довго розглядав зелене нив’я. То знову йшов; то знов становився де-небудь на згірку — і знов оглядав поле. Ось перейшов і драний місточок

посеред лук, на низині, у балці. Під ним ще не висохли весняні калюжі — аж зацвіли, позеленіли: кумкають в них жаби рано й вечір. От опинивсь на невеличкім горбку по той бік місточка; став, обернувся лицем до його; глянув на рудку, перевів погляд на крайнє жито. «Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, — подумав сам собі, — тут, мабуть, сильніший дощ пройшов...» Знов повернувся і рушив далі.

Спустившись в долину, повернув з курного шляху на обніжок — і пішов поміж зеленими житами. Ось підійшов до однієї ниви, нахилився, вирвав при самім корені пучок жита, глянув на його, далі глянув на ниву, — і лице засвітилось одрадою: «От де моя праця, — немов казали його очі, — не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!.. Повертівши в руках вирване жито, він скинув очима на другий бік межі; знову глянув на свою ниву, наче рівняв дві ниви між собою, — і промовив вголос: «Бач. на нашому полі жито краще, ніж у дядька Кабанця: моє таке густе та гонке, а в його — ледве од землі одлізло — низеньке, жовте, засмоктане.»

Не вспів доказати останнього слова, — чує: недалеко, з-за жита, хтось співає. Він притаїв дух; насторошив уші, слуха. Голос тонкий, гнучкий, дзвінкий, так і розходився на всі боки: то розлягався в високім просторі; то слався по землі, по зелених житах; то замирав оддалеки на полях розлогих; то вливався в душу якимсь несвідомим щастям. Парубок стояв, як зачарований. Йому здалося — він зроду не чув такого свіжого, гнучкого голосу. У його в очах засвітилась одрада; лице прояснилося, наче хто збризнув його свіжою водою; серце затіпалось, немов хто доторкнувся до його. «Хто б це?» — подумав він та й пішов на голос.

Не встиг ступить десяти ступнів, як пісня стихла, — тільки одна луна її бриніла ще над головою у його. Ще ступінь, ще. зашелестіло жито, заколихалося, немов у йому щось борсалось, билось. Ще хвилина — і з жита заманячила дівоча постать. Парубок став. Дівчина, як перепілка, знялась — і помчалась вподовж ниви. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротних дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена

в зелене убрання, між високим зеленим житом, — вона здавалася русалкою.

Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну, бо стояв, як укопаний, розтягши й без того довгобразе лице, широко розкривши здивовані очі.

Дівчина одбігла трохи і собі стала. Озирнулась, глянула на його веселими очима, усміхнулась свіжим, молодим личком. Тут її краще розглядів парубок. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола; тоненькі пасма того чорного, аж полискуваного хмелю спадали на біле, рум’яне личко, як яблучко наливчате; очі оксамитові, чорні, — здається, сам огонь говорив ними. Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама — невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе. Зелена байова керсетка з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди.

Вона стояла навпроти парубка, як намальована, — наче манила своєю дивною красою. Не спускаючи з очей, він підходив до неї.

— Чого ти тут ходиш? — обізвалась вона перша.

— А ти чого хліб толочиш? — не зовсім ласкаво одказав він.

— Хіба се твій хліб?

— Не чий же. А що?..

— Цур тобі, як мене злякав!.. — та й замовкла. Парубок і собі мовчав.

— А ти хто така? — трохи згодом питає він, ковтаючи слова. — Де ти взялася? звідкіля сюди прийшла?..

Дівчина почула, як тільки чують дівчата, чого в його запнувся голос: очі в неї заіскрили, заграли.

— Навіщо тобі? — прядучи ними, вона питає в його.

— А чого ж ти прийшла сюди, на чуже поле? — каже він. — Хто ти така? чого тобі тут треба?.. — Чутно — аж дух спира йому в грудях од кожного слова.

— Не скажу! — одмовила вона нароз-тяг, осміхаючись, і подалася трохи личком вперед, згорнувши пухкі білі руки попід

ліктями. — А прийшла сюди, бо недалечко живу... А ти хто?

— Сюди йди! — каже він, усміхаючись і разом запрохуючи очима. — Посідаємо тут. побалакаємо. я тоді й розкажу — хто я.

Як стрель стрельнув у дівчину. Сплеснула в долоні, зареготалася та й помчалася буйними житами. Далі — вискочила на зелену луку, що красувалася польовими квітками; потім — повернула круто наліво, почесала яриною; як білочка на деревину в лісі, так вона збігла прудко на згірок; стала, перевела дух, озирнулася, осміхнулась, махнула правою рукою: «сюди, мов!» — та, наче мана яка, спустилася униз — і скрилася за горою.

Парубок ні з місця. Стоїть та дивиться вслід їй ще дивнішими очима — мовби переглянув через гору!.. У вухах його ще вчувався її голос свіжий, тонкий, її сміх молодий та дзвінкий; перед очима, як та причуда, маня-чила її постать метка, жвава; йому усміхалося її личко, біло-рум’яне, з ясними очима, з чорними бровами; уся вона, з зеленою керсеткою, з червоною спідницею, привиджувалась йому, як жива. «Що це? — думав він. — Чи справді, чи ввижається? .І відкіля б це?. чи не москалівна?.. так же, казали, у москаля дочка вмерла. гм. мов, бачся, на хуторах нікого такого й немає. Хіба Хоменкова? — так же не блигий світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. А видно — хутірська: на селі, окрім попівни, здається, нікого підхожого. Оже й не попівна:

попівну я знаю — попівна не така, та й не піде за п’ять верстов од села. Чия б же це?..»

Не розв’язавшись з такою думкою, він вийшов на згірок — подивитись, куди пішла дівчина. Було уже пізно. Дівчини не видно, — тільки зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади, як розкішні квітники, а між зеленою листвою вишняку, груш, слив та яблунь біліли чепурні хаточки. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці, задивився на один хутір, на другий; пригадував хазяїнів їх, перебирав у пам’яті їх дочок, — та, теряючись в догадках, і повернув назад — додому.

Ішов він такою ж тихою ходою, як і сюди, а може, ще й тихшою, — та все думав та думав. А в серці — почував він — прокидалось щось невідоме, чудне: і важко мов, і легко, і сумно, й весело, і хочеться співати, й хочеться плакати. Сльози не ллються, а голос рветься; несподіваний сум обіймає голову; думка думку гонить: нігде пристати, ні за що зачепитися — так і ганяє за маною. А перед очима — зелена керсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою погляд, червоні, як кармазин, уста, з котрих виглядає рядок дрібних, як перли, зубів. У його аж мороз пішов поза спиною. «Оце так!! — промовив він уголос. — Чи не здурів, бува, я, чи не збожеволів?.. Дома худоба не напована, а я блукаю тут — і думати забув!» Та, піднявши вгору голову, чимдуж придав ходи в ноги.

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

У творчому діалозі автора й читача надзвичайно важливим є його початок, тобто сприйняття читачем перших сторінок літературного твору. Саме на них письменник намагається встановити із читачем емоційний контакт. Спробуємо й ми, уважно перечитуючи перший розділ, прислухаючись до своїх вражень, емоцій, долучитися до творчого діалогу з автором.

1. Прочитайте виразно пейзаж, поданий автором на початку твору. Яке враження він справляє на читача? Якими засобами автор досягає цього ефекту?

2. Установіть, які зорові, звукові образи створено для опису весняної природи.

3. Визначте, які тропи використано, щоб надати виразності цим образам. Наведіть приклади порівнянь, епітетів, метафор.

4. Установіть, які абстрактні образи виникають у пейзажній замальовці.

5. Висловте припущення: чому автор починає роман цією пейзажною замальовкою?

6. Прочитайте виразно другий і третій абзаци цього розділу. Яке враження справляє опис парубка? Знайдіть у фрагменті метафори. Яку роль вони відіграють?

7. З'ясуйте, за яким принципом — узгодження чи протиставлення — подає автор опис природи (перший абзац) та опис людини (другий абзац). Аргументуйте свою думку.

8. У третьому абзаці знайдіть деталі, які увиразнюють і конкретизують портрет героя. Які із цих деталей викликають у вас емоційний відгук (зацікавлення, подив, неспокій, острах, тривогу тощо)? Спробуйте визначити причини вашої емоційної реакції.

9. З якою метою вийшов у поле парубок? Як це його характеризує?

10. Яке враження на героя справила дівчина, яку він побачив на своєму полі?

11. Доведіть, що письменник-реаліст психологічно вмотивував це враження.

12. Знайдіть у тексті слова, які доводять, що в душі героя зародилося перше кохання. Як герой сприймає це почуття?

13. У короткому есе «Польова царівна» розкрийте всі можливі, на вашу думку, значення назви першого розділу роману.

Готуємося до ЗНО

14. Опрацювавши матеріал, присвячений творчості Панаса Мирного, занотуйте в зошиті для підготовки до ЗНО відомості про авторів роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», ідейно-тематичну основу твору. Складіть схему «Образи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Запрошуємо до бібліотеки

Щоб більше дізнатися про творчість українських письменників-реалістів, ви можете завітати до віртуальної бібліотеки в електронному додатку до підручника й ознайомитися з творами

І. Нечуя-Левицького «Дві московки», «Микола Джеря», «Хмари», «Над Чорним морем», Панаса Мирного «Лихі люди», «Повія».

 

Це матеріал з підручника Українська література 10 клас Борзенко, Лобусова

 




^