uabooks.top » Українська література » Театр корифеїв
Інформація про новину
  • Переглядів: 376
  • Дата: 26-11-2018, 07:51
26-11-2018, 07:51

Театр корифеїв

Категорія: Українська література




Знайомство з театром найкраще починати з вистави. Чому б не побачити її на власні очі? Адже в перекладі з грецької мови театр якраз і означає «видовище». Гру акторів ми оцінюємо, застосовуючи зорове сприйняття.

У театральній залі спостерігаємо за подіями на сцені, тобто стаємо глядачами. Перегляд допомагає краще зрозуміти драматурга, твори якого, за висловом І. Франка, «мають бути призначені не для читання, а для сцени».

Драматург закладає основу майбутнього видовища. А втілюється воно завдяки злагодженій праці багатьох людей: акторів, режисера, художника, композитора, хореографа, костюмерів, гримерів, робітників сцени, освітлювачів.

Драматург — один із багатьох у театральному колективі. Він має бути не просто літератором, а ще й знавцем театрального мистецтва, а отже, повинен добре розумітися на всіх нюансах театрального життя.

Театр і «корифеї»

Розвиток театру зазвичай залежить від глядачів. У ХІХ столітті значний глядацький попит на українські п'єси стримували суворі цензурні заборони. У багатьох українських містах і містечках існували самодіяльні театральні гуртки. Не дивно, що після послаблення тиску цензури стався справжній вибух театральної активності. У 1881 році в Російській імперії було дозволено професійні українські вистави, щоправда, у театрі разом з українською мала виставлятися хоч якась російська п'єса. Це було неодмінною умовою.

А в 1882 році сталася знаменна подія — був заснований перший професійний український театр. Він об'єднав талановитих виконавців, які завоювали прихильність багатьох глядачів.

Популярність нового українського театру швидко зростала. У 1901 році в Києві навіть побачила світ книга «Корифеї української сцени». Ужите в ній слово й дало назву «театру корифеїв».

У давньогрецькому сценічному мистецтві корифей — це керівник хору, заспівувач, творчий лідер. І хоча театр є справою колективною, однак у ньому, як і в будь-якому колективі, є лідери, котрі ведуть інших за собою. Такі «корифеї» й стали засновниками першого професійного українського театру.

Ініціатором заснування й керівником нового театрального колективу став Марко Кропивницький. Він добирав акторів до складу професійної трупи. Перша вистава новоствореного театру відбулася 27 жовтня 1882 року. Це була «Наталка Полтавка» видатного українського драматурга І. Котляревського.

Сам М. Кропивницький володів усіма театральними професіями, був обдарованим драматургом. Для свого театру написав п'єси «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Розгардіяш», «Супротивні течії», «Скрутна доба», «Перед волею», «Замулені джерела», «Страчена сила» та ін.

Діяльним учасником театру корифеїв був драматург Михайло Стариць-кий. Він добре знав життя акторів, вивчав і враховував глядацькі потреби. Більшість його п'єс постала як відповідь на актуальні запити української сцени. Перу М. Старицького належать нові версії відомих творів. Це оперета «Со-рочинський ярмарок» (за однойменною повістю М. Гоголя), комедія «Панська

губа, та зубів нема, або За двома зайцями» (переробка п'єси І. Нечуя-Левиць-кого «На Кожум'яках»), драма «Тарас Бульба» (за мотивами повісті М. Гоголя).

Здобули визнання й оригінальні п'єси М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Богдан Хмельницький», «Талан», «Маруся Богуславка».

Музика в театральному житті

Репертуар українського театру збагачувався здобутками талановитих композиторів. Петро Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці» — яскраву вставну сцену до вистави за п'єсою Т. Шевченка «Назар Стодоля».

Визначними культурними явищами стали опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського і «Тарас Бульба» Миколи Лисенка.

Зіркою театру корифеїв була Марія Заньковецька. Професійну кар'єру вона розпочала з виконання ролі Наталки у виставі за відомим твором І. Котляревського. Акторка мала чудовий голос (драматичне сопрано), незрівнянно виконувала народні пісні. Першою з українських виконавиць вона здобула звання народної артистки.

Корифеї з родини Тобілевичів

Четверо «корифеїв» походили із сім'ї Тобілевичів: Іван Карпенко-Карий, його брати Микола Садовський і Панас Саксаганський, сестра Марія Садов-ська-Барілотті. Творчий шлях вони розпочали в аматорських театральних колективах, але вповні реалізували себе на професійній сцені.

Талант І. Карпенка-Карого розкрився в акторській діяльності та драматургії. М. Садовський керував окремим акторським колективом, а згодом заснував постійний український театр у Києві. П. Саксаганський був визначним актором з обдаруванням коміка. Чудові вокальні дані М. Садовської-Барілотті забезпечили їй успіх в оперних виставах.

Театр як «школа життя»

Ідея заснування театру в Галичині належала Юліану Лаврівському, керівникові просвітницького товариства «Руська бесіда». Навесні 1864 року відбулася перша театральна вистава. Це була мелодрама за повістю Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся».

Першим директором театру став Омелян Бачинський. Актори «Руської бесіди» з великим успіхом гастролювали по містах і містечках Західної України.

Розквіт національного театру засвідчив нестримне прагнення народу до культурного розвитку. На українській сцені порушувались актуальні національні проблеми, осмислювались гострі соціальні конфлікти, висвітлювались важливі історичні події. Недарма І. Франко зауважив, що для багатьох українців театр став справжньою «школою життя». Одночасно з театром зростала драматургія, що забезпечувала літературним матеріалом потреби української сцени.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Коли було засновано перший український професійний театр?

2. Чому його називають «театром корифеїв»?

3. Яка роль у заснуванні цього театру належала М. Кропивницькому?

4. Коли відбулася перша вистава «театру корифеїв»?

5. Яким був внесок М. Старицького в розвиток українського театру?

6. Які відомі українські музиканти співпрацювали з театром?

7. З якої ролі розпочала свою акторську діяльність М. Заньковецька?

8. Хто з визнаних «корифеїв» походив із родини Тобілевичів?

9. Кому належить ініціатива заснування українського театру в Галичині?

10. Яке товариство опікувалося театром у Галичині?

11. Хто був першим директором українського театру в Галичині?

Досліджуємо самостійно

12. Скористуйтеся матеріалами електронного додатка або мережі Інтернет і підготуйте повідомлення або есе про «корифея» українського театру ХІХ ст.: Ю. Лав-рівського. О. Бачинського, М. Кропивницького, М. Заньковецьку, М. Садовську-Барілотті, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського. Об'єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень або есе та обговоріть результати роботи над ними. Повідомте про спільні висновки, яких ви дійшли, працюючи в малих групах. Презентуйте кращі повідомлення або есе.

 

Це матеріал з підручника Українська література 10 клас Борзенко, Лобусова

 




^