Джерела американських цінностей і пріоритетів

Представники різних культур по-різному сприймають дійсність в силу різниці у вихованні, попереднього досвіду, під впливом традицій власної культури, пріоритету ціннісних орієнтирів, стереотипів способу життя і поведінки.

Щоб краще зрозуміти американський менталітет, світоглядні цінності населення Північної Америки, їх бачення світу, звернімося до конкретних фактів історії, які визначили становлення американської нації. Своєрідність художньої культури Північної Америки обумовлена її історичними, соціально-політичними та етнічними особливостями.

Історична довідка

Зробимо короткий екскурс до історії формування американського суспільства. Унікальність американського суспільства визначається специфікою його історії. За порівняно невеликий історичний час країна першовідкривачів та іммігрантів перетворилася в супердержаву з усіма позитивними і негативними сторонами цього явища. Як би ми не ставилися до американської політики сьогодні, ми не можемо заперечувати, що саме реальне життя в Америці є привабливим для жителів інших країн. Саме цим пояснюється прагнення чужоземеців переїхати до Америки на постійне проживання, серед яких і українці.

У чому полягають особливості так званого «американізму» і якими є джерела і шляхи формування та трансформації американських цінностей і пріоритетів з часу заснування перших поселень у Новій Англії в 1607році й до цього часу?

1. На думку істориків і філософів, в основі американського суспільства лежить лібералізм ДжонаЛокка. У своїх працях він виділяв невід'ємні права людини — право на життя, на свободу, на приватну власність і рівноправність. Джон Локк вважав, що люди дійшли висновку, що суспільний договір на охорону цих прав і нагляд за дотриманням цих свобод вони довіряють державі. У той же час філософ вважав, що народ має право контролювати роботу влади і має право змінитити той уряд, чия робота здається йому недостатньо ефективною. Усі ці принципи були закладені до Декларації Незалежності, яка багато в чому визначає життя й сучасного суспільства.

2. Історія Північної Америки з самого початку передбачала незалежність духу і підприємливість як необхідну умову виживання на новому континенті. Крім того, іммігрантам було властиве бажання звільнитися від пут колишнього життя, видийти від підвалин католицької церкви і прагнення реформувати релігійні погляди (виникнення протестантської релігії), поставивши їх на службу інтересам власності. Саме протестантська етика і пуританська мораль увійшли в плоть і кров громадян молодої країни і стали важливими факторами в її духовному розвитку. У суспільстві рівних можливостей саме Бог допомагає людям досягти успіху. Звідси випливає, що морально те, що приводить до успіху. Американець — не американець, якщо він не досяг персонального успіху.

3. Важливим фактором став строкатий етнічний склад країни, створений із вихідців різних країн і об'єднаний ідеями свободи й демократії. Кожна з груп переселенців продовжувала культурні традиції своєї батьківщини, але у відмінному від

першоджерела вигляді. Культура Сполучених Штатів Америки формувалася під впливом саме етнічного і расового різноманіття країни. Значний вплив на неї справили вихідці з таких країн, як Ірландія, Німеччина, Польща, Італія, нащадки привезених з Африки рабів, а також американські індіанці й корінні жителі Гавай-ських островів. Проте, вирішальний внесок зробила культура вихідців з Великой Британії, які насаджували англійську мову, правову систему й інші культурні досягнення.

4. Північна Америка — країна емігрантів, тому, відповідно до закону, вони мають рівні права з корінними жителями континенту. Люди різного походження живуть поруч, інколи утворюючи «плавильний котел» мов та культур, інколи підтримуючі кордони між етнічними та національними громадами.

Отже, головними факторами, що вплинули на формування національної ідентичності США, були принципи, що покладені до Декларації Незалежності; релігійна філософія — протестантська етика і пуританська мораль; ідеї свободи і демократії; а також строкатий етнічний склад країни, де кожна нація зберігала культурні традиції своєї Батьківщини.

Становлення мистецтва Північної Америки, зокрема США, відбувалося теж на основі синтезу не тільки різних національних, але й расових культур — американських індіанців, народів Африки, іммігрантів з Європи, а пізніше і переселенців з країн Азії. Етнічна строкатість вихідців із різних країн світу є важливою особливістю, яка зіграла головну роль у розвитку національної самосвідомості, громадської думки, формуванні нових культурних принципів і особливо художніх традицій різних видів мистецтва Північної Америки.

Американські кінематограф, телебачення, музика (блюз, джаз, реп, рок тощо) служать фундаментом світової масової культури. Саме в СТТТА вперше з’явився Інтернет, масовий автомобіль, отримали розвиток інформаційні технології. Як провідна економічна і військова держава світу, США багато в чому визначає спосіб життя решти людства.

Музичне мистецтво США. Національна музика США

Без музики земля - порожній, недобудований будинок, у якому ніхто не живе.

Людвіг Тік, німецький поет

Поміркуємо разом

Що ви знаєте про музичні напрямки США?

Чи вплинула національна музика США на музичний світ Європи? Наведіть приклади.

У жодній країні світу музичний фольклор не відрізняється такою строкатістю, як у Сполучених Штатах Америки. Саме тут виявляються особливості тих етнічних груп, що утворюють багатонаціональне населення США, які, якщо судити з мови, побуту, суспільному устрою, повністю асимілювалися і підкорилися загально-американським традиціям.

На американському ґрунті збереглася і адаптувалася народна музика майже всіх європейських країн, що була перенесена вихідцями зі Старого Світу. В результаті торгівлі рабами і їхнього переселення до Америки, на території Сполучених Штатів широкого розвитку набула також музика народів Африки. Безліч видів індіанської народної музики існує і на цей час в тих місцевостях, де зосереджено корінне населення Америки.

Таким чином, національна музика США ґрунтується на музичних традиціях, принесених з Європи, Африки, пізніше Азії, а також на музичних традиціях американських індіанців і корінних жителів Гавай-ських островів. Усі ці культури асимілювали одна в одну і створили нову музичну культуру, нові, до цього не існуючі музичні напрямки, які згодом поширилися у всьому світі.

Який специфічний шлях пройшло музичне мистецтво США?

Історична довідка

З історії' музики корінних американських індіанців

Найдавнішою вважають музику американських індіанців, що збереглася тільки в резерваціях. Вона відрізнялася одноголоссям, пентатонічним складом, звуконаслідуванням голосам у природі. Музичні інструменти індіанців — флейти, свистки, барабани, тріскачки.

Пентатоніка (від грец. «pente» - «п'ять» і «tonos» - «звук») — звукова система, лад що має 5 звуків різної висоти у межах октави. Пентатоніка широко представлена як у сучасній, так і у народній музиці. Вона характерна для традиційної музики країн Далекого Сходу (Китаю, В'єтнаму, Японії, Кореї), Африки, Індії, індіанців, а також для багатьох європейських народів, наприклад зустрічається у ірландській фолк-музиці, звідки вона перейшла до американського кантрі. Сліди пентатоніки зустрічаються і у деяких українських піснях. Також звукоряд цього типу широко використовується у сучасній рок, поп та блюзовій музиці. У важкому році близько половини гітарних рифів і соло граються за га-мою пентатоніки.

Опора на первинні (кварто-квінтові) відносини звуків свідчить про давність пентатоніки. Вона лежить в основі традиційної («народної») музики китайців, в'єтнамців, монголів, тюркських народів, а також американських індіанців. Пентатоніка зустрічається в музичному фольклорі Європи і в найдавніших зразках української народної пісні (особливо в так званих календарних обрядових піснях).

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет відеокліпи з музикою американських індіанців.

З історії музики вихідців із країн Європи

Американська музична культура, як і американська нація в цілому — явище відносно молоде. З самого початку свого формування (з XVII ст.) вона була пов'язана зі спадщиною Європи, перш за все з Великою Британією. Пуританська мораль колоністів (вихідців з Великої Британії) не давала розвиватися світським жанрам, дозволяючи лише спів псалмів.

У процесі формування нових укладів, звичаїв і смаків особливого поширення набув написаний релігійний гімн, який масово співали і поза церквою на релігійних зібраннях (до 20 тисяч осіб), що поклало початок виникнення і духових оркестрів.

У період революції 1775—1783 років й утворення держави США (1776 р.) особливого поширення набули патріотичні пісні («Янки Дудль», «Зоряно-смугастий прапор», «Слався, Колумбіє» та інші). Поступово музика міцно ввійшла до повсякденного життя — набуло популярності домашнє музикування: концерти салонного характеру, танці.

У кінці XVIII ст. відбулося формування американської професійної музики. У XIX ст. з'явився ряд симфонічних оркестрів. У 1883 році відкрилася «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку, потім з'явилися свої оперні театри в Чикаго, Новому Орлеані, Бостоні та інших містах. Характерною особливістю музичного мистецтва Північної Америки початку XX ст. залишалося змішування різних стилів, використання народних мотивів.

Важливою складовою в музичному мистецтві США є різноманітні види і форми афроамериканської культури. Незважаючи на складні взаємини різних етнічних груп США, саме африканці, які були вивезені до Нового Світу в XVII, XVIII і початку XIX ст. й там стали рабами, мали значний вплив на мистецтво країни, що сприяло формуванню самобутності її художньої культури. Тепер уже як афроамериканці вони відкрили в своєму мистецтві нову емоційну сферу.

У своїй музиці (мелодиці, ритміці, інструментарії тощо) афроамериканці зберегли багатовікові традиції мистецтва своїх пращурів, художню «спадковість»: високий ступінь естетичної обдарованості, сприйнятливість до нової культури, творчу потребу висловлювати своє світовідчуття в художніх образах, чудове ритмічне чуття, свободу м’язів тіла, специфічну манеру співу і деякі інші вроджені особливості.

На новому громадському і культурному ґрунті вони створили нові види музичної творчості, які набули значення загально-американського музичного мистецтва і досягли рівня класичних зразків світового музичного фольклору. Починаючи з середини ХХ ст., афроамериканська музика США стала привертати до себе увагу в усьому світі. Спочатку естрадні аф-роамериканські пісні, трагічні хорові спірічуел, потім провісники джазу: регтайм, блюз, джаз-банд, ще пізніше — суінга і сучасний джаз — усе це поступово увійшло до американської та європейської культури.