uabooks.top » Всесвітня історія » США та Канада всередині XX століття
Інформація про новину
  • Переглядів: 1067
  • Дата: 7-05-2019, 22:12
7-05-2019, 22:12

США та Канада всередині XX століття

Категорія: Всесвітня історія




ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначити характерні риси розвитку США в 1945—1960 рр.; аналізувати особливості розвитку США в 1961 — 1980 рр.; порівнювати розвиток США в 1981—2000 рр. та на початку XXI ст.; характеризувати розвиток Канади в зазначений період.

пригадайте

1. На які періоди поділяється розвиток США в 1918—1939 рр.? 2. Як відбувався соціально-економічний розвиток США в цей період? 3. Назвіть явища політичного життя тогочасних США, які ви вважаєте найважливішими. Поясніть свій вибір. 4. Що ви знаєте про утворення Канади та її роль у світовому розвитку?

1США у 1945—1960 рр. Після завершення війни Сполучені Штати Америки стали наймогутнішою державою світу. У 1948 р. їхня частка у виробництві країн Заходу становила 54,6 %, а золотий запас досяг 54,6 % від світового. До 1949 р. вони залишалися єдиною державою світу, що мала атомну зброю. Американська армія вважалася найчисленні-шою і найміцнішою в Західному світі. В умовах загострення відносин із СРСР США оголосили себе захисником «вільного світу» від радянської експансії.

Президент США гаррі Трумен у складних умовах загострення міжнародної обстановки й переходу від війни до миру зумів успішно вирішити нагальні завдання. До кінця 1947 р. було загалом завершено переведення економіки на мирний шлях розвитку. Г. Трумен реалізував свою програму соціальних реформ, відому як «справедливий курс». Вона передбачала заходи з розвитку медичного обслуговування, освіти, житлового будівництва, трудових відносин, захисту громадянських прав афроамериканців.

Проявом впливу «холодної війни» на внутрішньополітичне життя стала розгорнута в першій половині 1950-х рр. кампанія з викриття підривної «антиамериканської діяльності».

президенти США В 1945—2018 РР.

Комуністичну партію та її прибічників переслідували як агентів іноземної держави.

У протистоянні із СРСР адміністрація Г. Трумена дотримувалася рішучості й непоступливості. Однак Корейська війна, яка коштувала США мільярд доларів, десятки тисяч загиблих і поранених, негативно вплинула на його популярність серед американців. На виборах 1952 р. перемогу здобув республіканець Дуайт Ейзенхауер. Незважаючи на різку критику діяльності попередників, новий президент загалом продовжував їх курс. Роль держави як регулятора розвитку економіки і соціальної сфери зберігалася.

Боротьба з антиамериканською діяльністю перетворилася на тотальне переслідування інакодумців. За прізвищем сенатора Джозефа Маккарті, який став її ідейним натхненником, вона отримала назву маккартизм. Тисячі людей втратили роботу й зазнали переслідувань за свої погляди. Маккартизм дискредитував саму владу, що й обумовило засудження сенатом США наприкінці 1954 р. діяльності Дж. Маккарті.

США стали першою країною у світі, де в 1950-х рр. розгорнулася перша хвиля НТР. У небачених раніше масштабах фінансувалися наукові дослідження й зростали капіталовкладення в економіку. Відбувалася автоматизація процесу виробництва й упровадження в нього електронно-обчислювальних машин. Під впливом НТР змінилася структура робочої сили. Скоротилася кількість зайнятих на виробництві та зросла кількість пов’язаних зі сферою послуг. Зменшилася кількість сільського населення, зайнятого у фермерських господарствах.

Рівень безробіття був досить незначним. Постійно зростали доходи населення, які перевищували заробітки західноєвропейського робітництва. Завдяки кількісному збільшенню середнього класу зменшувалася соціальна нерівність.

У 1955 р. два існуючі в країні профспілкові центри — Американська федерація праці (АФП) та Конгрес виробничих профспілок (КВП) — об’єдналися в організацію АФП— КВП. До неї належали 15 млн осіб.

Важливе місце в суспільно-політичному житті тогочасних США посідав рух афроамериканців за свої громадянські права і проти дискримінації. У грудні 1955 р. після інциденту в міському автобусі в штаті Алабама Південь охопила так звана «афроамериканська революція». Це спонукало Верховний суд США оголосити, що сегрегація в автобусах суперечить Конституції США. Тривали заворушення у зв’язку з опором расистів ліквідації окремого навчання афроамериканців і білошкірих американців. У 1957 і 1960 рр. Конгрес США ухвалив закони про громадянські права, які гарантували виборчі права афроамериканцям. Лідером руху афроамериканців проти дискримінації став Мартін Лютер Кінг. Він закликав до активних, але ненасильницьких дій, заснованих на християнських ідеалах.

Зовнішня політика США в післявоєнний період набула глобального характеру. Їхнім головним суперником став СРСР. Власне з необхідністю протидії йому виникли доктрини «захисника вільного світу» і «стримування комунізму». Основним регіоном, де відбувалося протистояння США та СРСР, була Західна Європа. Підґрунтя для співпраці США і країн Західної Європи заклав «план Маршалла».

Надзвичайно жорстокого характеру протистояння із СРСР набуло за часів президентства Д. Ейзенхауера. Воно відбувалося відповідно до нової зовнішньополітичної доктрини «відкидання комунізму», спрямованої на звільнення народів із-під комуністичного панування. Це призвело до того, що обидві наддержави демонстративно балансували на межі війни, однак перейти до неї боялися. Після смерті лідера СРСР Й. Сталіна в 1953 р. відносини почали покращуватися. У 1959 р. новий радянський лідер М. Хрущов уперше в історії здійснив візит до США й провів переговори з Д. Ейзенхауером. Проте інцидент зі збитим у 1960 р. над СРСР американським розвідувальним літаком призвів до нового погіршення відносин.

Намагаючись не допустити комуністичних революцій та зростання радянського впливу в Латинській Америці, у 1947 р. США підписали з 21 латиноамериканською державою Міжамериканський договір про взаємну безпеку. Через рік вони ініціювали утворення Організації американських держав — політичного союзу країн Західної півкулі.

Загалом у 1945—1960 рр. з ініціативи США у світі сформувалася система військових союзів, яку підтримували 70 держав. Проте перешкодити революції 1959 р. на Кубі США не змогли.

2 США в 1961—1980 рр. На виборах 1960 р. переміг представник демократів Джон кеннеді. Він висунув програму «нові рубежі». Вона передбачала стимулювання зростання економіки шляхом подальшого розгортання НТР. У соціальній сфері передбачалася перекваліфікація безробітних, реконструкція районів хронічної депресії, підвищення мінімальної заробітної плати й розширення соціального забезпечення. У зовнішній політиці брався курс на нарощення військової могутності США для протидії СРСР у різних регіонах світу.

Втілення в життя цієї програми допомогло подолати господарський спад 1960—1961 рр. і перейти до стрімкого економічного зростання. Діяльність адміністрації Дж. Кеннеді здобула чимало противників і прихильників. В умовах поляризації американського суспільства 22 листопада 1963 р. у місті Даллас президента Дж. Кеннеді було вбито. За короткий період свого президентства він увійшов в історію як один із найяскравіших лідерів країни.

Новим президентом США став демократ Ліндон Джонсон. Він висунув план соціальних перетворень «велике суспільство», який став спробою комплексного розв’язання основних соціальних проблем країни. Центральне місце в ньому посідала боротьба з бідністю. У цей час 20 % населення США мали доходи нижче від «рівня бідності». Відповідно до закону 1964 р. держава надавала додаткові соціальні пільги тим, хто потребує допомоги в отриманні освіти, набутті професії тощо. Завдяки вжитим заходам до 1968 р. загальна кількість бідних у США скоротилася з 36 млн до 25 млн осіб.

Було вжито нових заходів із ліквідації расової дискримінації. Нові закони про громадянські права 1964 і 1968 рр. забороняли дискримінацію при реєстрації виборців, наймі та звільненні працівників, у закладах освіти, громадських місцях, під час продажу й оренди житла тощо.

Однак після 1968 р. реформаторська діяльність адміністрації Л. Джонсона зменшилася. Це пов’язувалося із втягуванням США у війну в Індокитаї, яка потребувала значних витрат. Вирішальний вплив на тогочасне піднесення американської економіки мала НТР. Значного поширення набуло використання комп’ютерної техніки. Наприкінці 1960-х рр. у США її використовували у 2,5 разу більше, ніж в усіх інших країнах світу разом узятих. Розгортання НТР дозволило США подолати відставання від СРСР у сфері освоєння космосу, яке намітилося наприкінці 1950-х рр. Технічне переоснащення сприяло зменшенню кількості зайнятих у сільському господарстві за одночасного зростання його продуктивності. Промислове виробництво в 1961 —1968 рр. зросло на 52 %. Досягнуті успіхи дозволили США до 1970 р. зберігати найвищий у світі рівень оплати праці.

Значного поширення набув антидискримінаційний афро-американський рух. З’явилися такі нові форми боротьби, як «рейси свободи» і «сидячі демонстрації». Піком боротьби став спільний похід афроамериканців і білошкірих громадян на Вашингтон, очолюваний М. Л. Кінгом, у серпні 1963 р. Після вбивства М. Л. Кінга в 1968 р. демонстрації протестів і повстання афроамериканців охопили понад 200 міст США. Вони стали останнім спалахом афроамериканського руху, після чого він пішов на спад.

У 1960-х рр. США охопив молодіжний студентський рух. Спочатку він мав переважно мирний ненасильницький характер та був спрямований на оновлення навчального процесу й запровадження в університетах студентського самоврядування.

Із 1965 р. основним у ньому стала боротьба проти участі США у війні у В’єтнамі. Рух став більш масовим, дедалі частіше супроводжувався сутичками з поліцією. Його кульмінацією був масовий страйк 500 університетів країни в травні-червні 1970 р. Після цього рух поступово занепав.

У зовнішній політиці республіканську політику «відкидання комунізму» і «масової відплати» демократи замінили на «гнучке реагування». Вона передбачала ведення як тотальної ядерної війни, так і локальних звичайних війн для стримування радянської експансії. Основними проявами протистояння США та СРСР за президентства Дж. Кеннеді стали нова Берлінська криза, спорудження Берлінської стіни та Карибська криза. Війна у В’єтнамі, у якій американські сили виявили нездатність досягти перемоги, стала головним чинником падіння популярності демократів та особисто Л. Джонсона.

Новим президентом США на виборах 1968 р. став республіканець Річард Ніксон. У соціальній сфері його політика загалом стала продовженням перетворень, розпочатих демократами. Збільшувалися види соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення. В економічній сфері політика республіканців також нагадувала неоліберальні перетворення демократів.

У зовнішній політиці адміністрація Р. Ніксона у зв’язку з досягненням паритету в озброєннях із СРСР віддавала перевагу переговорам. На початку 1973 р. укладанням миру завершилася війна у В’єтнамі. Видатки США на неї становили 110 млрд доларів. Понад 56 тис. військових загинуло. Важливе значення мало врегулювання адміністрацією Р. Ніксона відносин із Китаєм у 1972 р. Того ж року було підписано домовленості із СРСР про стримування гонки озброєнь.

У результаті скандалу, який увійшов в історію як «вотер-гейтська справа», і початку процедури імпічменту (усунення від влади) у серпні 1974 р. Р. Ніксон подав у відставку. Новим президентом США став Дж. Форд, який до цього перебував на посаді віце-президента.

За складних умов, коли господарство США охопила стагфляція, адміністрація Дж. Форда розгорнула широку програму реорганізації засобів регулювання для її подолання. У соціальній сфері було продовжено заходи адміністрації Р. Ніксона. Однак досягти вагомих успіхів президент Дж. Форд не зміг. На наступних виборах 1976 р. він програв демократу Джиммі Картеру.

Початок президентства Дж. Картера збігся з покращенням ситуації в економіці після кризи 1973—1975 рр. Загалом він продовжував економічний курс попередньої адміністрації. Дж. Картер намагався дотримуватися центристської політики, що спричиняло критику як лівих, так і правих сил.

Ресурси американської економіки дозволяли їй адаптуватися до складних ситуацій. Так, на світове подорожчання енергоресурсів вона відповіла масштабним запровадженням ресурсозберігаючих технологій. Розгорталася подальша автоматизація виробництва.

Суспільно-політичні рухи, які активно розвивалися раніше, у 1970-х рр. втратили свою активність. Із припиненням війни у В’єтнамі завершився антивоєнний рух. Новим явищем у США стало розгортання екологічного руху «зелених». Його першим значним заходом стало відзначення Дня Землі 22 квітня 1970 р.

Американський народ вважав президента Дж. Картера слабким, звинувачуючи його в тому, що він дозволив СРСР випередити США в гонці озброєнь і розширити свою експансію у світі. На виборах 1980 р. Дж. Картер програв. Новим президентом було обрано республіканця Рональда Рейгана.

З США в 1981—2000 рр. З огляду на те, що США в цей період переживали гостру економічну кризу, Р. Рейган вважав головним оновлення економіки для її подолання. Його економічну програму «Новий порядок для Америки: програма відновлення економіки» журналісти назвали рейганомікою, або «рейганівською революцією». В основі програми Р. Рейгана були принципи нооконсерватизму. Шляхом загального

скорочення податків, різкого зменшення федеральних видатків і зменшення державного втручання в економіку Р. Рейган планував усунути кризу. Це суттєво відрізнялося від політики його попередників у подоланні кризових явищ починаючи з Ф. Рузвельта.

Одночасно із цим пожвавленню економіки мали сприяти заходи з оновлення промислового потенціалу країни й програма модернізації озброєнь. Так, у 1983 р. Р. Рейган оголосив про початок створення системи оборони з елементами космічного базування «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ), яку журналісти назвали програмою «зоряних війн». Якщо видатки на оборону зростали, то на соціальні потреби зменшувалися.

Період економічної кризи 1980—1982 рр. був важким. Зростали безробіття та інфляція. Проте одночасно завдяки заходам рейганоміки відбувалося оновлення промислового потенціалу, що сприяло подоланню кризи. У 1983 р. кризу змінило економічне пожвавлення. За цих умов на виборах 1984 р. Р. Рейган був обраний на другий термін. На друге його президентство припав політичний скандал «Ірангейт», коли за рахунок таємного продажу зброї Ірану фінансувалися антикомуністичні партизани в Нікарагуа. Проте Р. Рейган зумів довести свою непричетність до цього.

Підсумки 8-річного президентства Р. Рейгана були успішними. Валовий національний продукт країни зріс на 60 %. Відбулося структурне оновлення господарства відповідно до вимог НТР. Зміцнів міжнародний авторитет США.

На виборах 1988 р. перемогу здобув республіканець Джордж Буш, який займав посаду віце-президента за попередньої адміністрації. Загалом у своїй діяльності він продовжував політику Р. Рейгана. Громадська думка США часто констатувала, що в його курсі відчувається брак свіжої думки. У зв’язку з нормалізацією відносин із СРСР, а також після його розпаду суттєво скоротилися військові видатки. Одночасно збільшувалися видатки на освіту, медицину й науково-дослідні роботи. Наприкінці 1989 р. піднесення в економіці змінилося спадом, який тривав до 1992 р. Проте він був досить невеликим і не супроводжувався інфляцією та скороченням реальної заробітної плати.

У 1990—1991 рр. США у складі багатонаціональних сил узяли участь у війні в Перській затоці. У результаті війни було розгромлено Ірак і звільнено від його окупації Кувейт.

Важливе місце в період президентства Р. Рейгана та Дж. Буша посідали відносини із СРСР. До 1985 р. спостерігалася жорстока конфронтація. Із приходом до влади в СРСР М. Горбачова відносини нормалізувалися. Розпад СРСР у 1991 р. США зустріли досить стримано, побоюючись «розповзання» радянської ядерної зброї. Проте в наступному році вони визнали пострадянські держави, отримавши гарантії її нерозповсюдження.

Влітку 1991 р. президент Дж. Буш прибув у Київ і провів переговори з головою Верховної Ради Л. Кравчуком. У вересні того ж року Л. Кравчук відвідав США та проінформував

адміністрацію Дж. Буша про актуальні питання політики України. На зламі 1991 —1992 рр. США та Україна встановили дипломатичні відносини. У травні 1992 р. відбулися візит президента України Л. Кравчука до США, переговори з адміністрацією Дж. Буша й підписання угод про співробітництво.

На президентських виборах 1992 р. перемогу здобув демократ Білл Клінтон, який переміг із програмою «Головне — це люди». Центральним у ній було запровадження у США загальної системи медичного обслуговування для всіх американців. В економічній сфері Б. Клінтон збирався подолати наслідки господарського спаду й суттєво збільшити доходи американського населення. Усе це мало здійснюватися за рахунок скорочення оборонних і бюджетних витрат. При цьому федеральна влада мала отримати більше повноважень для управління економікою. Податки для середніх верств Б. Клінтон збирався зменшити.

На відміну від попередніх адміністрацій республіканців, які дотримувалися неоконсервативного курсу, Б. Клінтон поєднував ліберальні й консервативні ідеї. Від здійснення програми СОІ він відмовився.

Реформування системи охорони здоров’я здійснювалося під керівництвом дружини президента Хілларі Клінтон. Через опір бізнесових кіл воно не було реалізовано. Позитивних результатів домоглася адміністрація Б. Клінтона в боротьбі зі злочинністю. Покращення ситуації в економіці сприяло тому, що на президентських виборах 1996 р. Б. Клінтона переобрали на другий термін. Тоді США увійшли в період економічного піднесення. Створювалися мільйони нових робочих місць, ішли вгору показники споживання й житлового будівництва. Адміністрація Б. Клінтона демонструвала вміле управління економічними процесами.

Адміністрація Б. Клінтона після розпаду СРСР і ліквідації біполярної системи міжнародних відносин розробила нову зовнішню політику. Її основним завданням визначалася необхідність США взяти під свій контроль усі головні процеси світового розвитку й протидіяти розгортанню небажаних для країни явищ на регіональному та глобальному рівнях.

Відносини з Україною після визначення її без’ядерного статусу розвивалися успішно. 1994 рік Б. Клінтон проголосив «роком України» у США. У наступні роки формувалися партнерські відносини США з Україною.

На імідж Б. Клінтона негативно вплинув скандал із його стажисткою Монікою левінскі, який дістав назву «Монікагейт». Проте 68 % американських громадян, незважаючи на це, схвально оцінювали діяльність президента.

4 США на початку XXI ст. На президентських виборах 2000 р.

перемогу здобув Джорж Буш-молодший. Початок його президентства ознаменувався наймасштабнішим терористичним актом в історії США. 11 вересня 2001 р. 19 ісламських терористів скерували чотири захоплені рейсові літаки з пасажирами на визначені цілі. У результаті атак загинуло близько 3 тис. осіб. Досить швидко було розпочато антитерористичну операцію проти ісламської організації «Аль-Каїда», яка здійснила теракт.

Успішність операції сприяла зростанню авторитету Дж. Буша-молодшого та його радикально налаштованих співробітників, що виступали за жорстку зовнішню політику. Відповідно до оприлюдненої «доктрини Буша» США залишали за собою право першого удару по терористичних угрупованнях і державах, ворожих до США. Проголошувалася готовність США діяти самостійно, без підтримки міжнародного співтовариства та союзників.

У межах внутрішньої політики адміністрація Дж. Буша-молодшого у 2001 р. розпочала масштабну реформу системи освіти. Відбулися також перетворення в галузі охорони здоров’я, зокрема, надавалася грошова допомога на придбання ліків американським громадянам. На президентських виборах 2004 р. Дж. Буш-молодший був переобраний на другий термін. Друге перебування на посаді стало ще складнішим, ніж перше. Чимало проблем виникло для США на міжнародній арені. У серпні 2005 р. в Новому Орлеані сталася повінь, через яку загинули сотні людей. Ця ситуація продемонструвала безпорадність влади.

На президентських виборах 2008 р. перемогу здобув афроамериканець (уперше в історії США), представник Демократичної партії Барак Обама. Нова адміністрація отримала владу в умовах фінансово-економічної кризи. Її подолали завдяки успішним заходам нової адміністрації. У 2010 р. було розпочато реформування системи охорони здоров’я й медичного страхування. Того ж року Конгрес США схвалив президентський законопроект про фінансову реформу. Вона стала найбільшою і всеохоплюючою із часів Великої депресії. На міжнародній арені адміністрація Б. Обами приділяла багато уваги ситуації в Афганістані, який вважала головним фронтом боротьби проти міжнародного тероризму.

У 2012 р. на чергових президентських виборах Б. Обаму переобрали на другий термін. У внутрішньополітичному житті США продовжувалося здійснення розпочатої раніше реформи системи охорони здоров’я.

Меморіал у центрі Мангеттена — це пам'ять про національну трагедію Америки, застереження світу про жах тероризму.

У два глибокі басейни за розмірами фундаментів колишніх хмарочосів падають потоки води. Враження таке, немов ці струмені сходять у небуття.

На парапетах басейнів закріплені бронзові пластини, на яких накреслені імена всіх 2983 жертв теракту. Трохи меншим шрифтом і буквами трохи іншого кольору вибиті імена загиблих рятувальників.

Питанням, яке намагалася врегулювати адміністрація Б. Обами, стало посилення контролю над обігом зброї в країні.

У зовнішній політиці США цього періоду великого розголосу набула заява Б. Обами у 2014 р., що час великих операцій американської армії за кордоном минув.

На виборах 2016 р. новим президентом США було обрано республіканця Дональда Трампа. Він заявив, що збирається різко змінити зовнішню і внутрішню політику в бік протекціонізму та захисту інтересів США. Початок його президентства демонстрував послідовність і наполегливість Д. Трампа у виконанні передвиборчих обіцянок. Уже першого ж дня президентства він скасував реформу системи охорони здоров’я, розпочату Б. Обамою, яку завжди критикували республіканці.

На реалізацію інших обіцянок спрямувалися укази про вихід США з Транстихоокеанського партнерства й початок будівництва стіни на кордоні США й Мексики, що мало протидіяти потоку наркотиків, злочинності та нелегальній міграції до США. Він також підписав укази, якими зупинив прийом біженців із Сирії, і заморозив на 120 днів програму прийому біженців з Ірану, Іраку, Ємену, Лівії, Сомалі та Судану.

Оцінити президентство Д. Трампа за його впливом на розвиток США стане можливим із плином часу. Сьогодні його окремі дії викликають різні, часто протилежні оцінки.

Населення США — понад 309 млн осіб. Серед них 2,2 млн становлять особи українського походження. лише третина з них володіє українською мовою, ще менше використовують її в побуті. офіційно зареєстрованими в країні є 30 українських організацій.

5 КАНАДА. У повоєнні роки тривало економічне піднесення Канади. Цьому сприяли освоєння територій на півночі й заході країни, збільшення внутрішнього ринку та зростання населення, яке відбувалося переважно за рахунок іммігрантів. У 1953 р. за обсягами промислового виробництва Канада стала світовим лідером. Стрімка індустріалізація спричинила скорочення зайнятих у сільському господарстві, проте країна залишалася другим після США експортером зерна на світовому ринку.

Зміцнення економічного становища послабило традиційні зв’язки Канади з Великою Британією. Зменшенню політичної залежності сприяли прийняття в 1947 р. закону про канадське громадянство, визнання канадського Верховного суду вищою апеляційною інстанцією країни й наділення канадського парламенту правом приймати конституційні поправки. Із 1952 р. право призначати генерал-губернатора перейшло до канадської влади. Цього року генерал-губернатором уперше став канадець за походженням Вінсент Мессі.

У політичному житті не припинялося традиційне суперництво Ліберальної та Консервативної партій. У 1935—1957 рр. при владі перебували ліберали. Ідейну основу канадських лібералів становила теорія «держави добробуту». Із позицій вільного підприємництва та індивідуальної свободи їх критикували консерватори. Саме політика лібералів сприяла економічному піднесенню та зміцненню відносин Канади й США.

У 1957—1963 рр. при владі перебували консерватори, уряд яких очолював Джон Дифенбейкер. Проте більшість своїх

передвиборчих обіцянок вони виконати не змогли. У 1963 р. до влади повернулися ліберали, які зберігали її до 1979 р. Найпомітнішими акціями ліберального уряду Лестера Пірсона (1963—1968 рр.) стали прийняття в 1965 р. нового канадського прапора та укладання «Автопакту» про об’єднання автомобільної промисловості Канади та США. Складним питанням внутрішньополітичного життя країни відтоді стала, як ви вже знаєте, проблема Квебеку. Ураховуючи її серйозність, ліберали обрали своїм лідером франко-канадця П'єра Елліота Трюдо й розробили програму заходів для її розв’язання.

У 1968—1979 рр. при владі перебував уряд ліберала П. Е. Трюдо. Він провів через парламент закон, який проголошував рівність англійської і французької мов у державному апараті та двомовність там, де однією із двох офіційних мов розмовляє не менше ніж 10 % населення. Ці заходи покращили ситуацію, однак гасло влади «Одна країна — одна нація», як і раніше, викликало протести франко-канадців. У 1979 р. ліберали на рік втратили владу, а в 1980—1983 рр. знову повернули її. Уряд, який очолював П. Е. Трюдо, звернувся до британської влади з проханням надати Канаді повний суверенітет у конституційній сфері. У 1982 р. британський парламент задовольнив це прохання, а канадський 17 квітня 1982 р. прийняв Акт про конституцію.

На початку 1980-х рр. Канаду охопила економічна криза, яка відсунула інші проблеми на другий план. Відбувся спад виробництва. Зменшилися доходи працюючого населення, а безробіття зросло до 12 %. Це обумовило втрату влади лібералами, на яких покладали відповідальність за погіршення ситуації в країні й перехід влади до консерваторів.

Уряд, очолюваний Брайаном Малруні (1984—1993 рр.), здійснив низку реформ у дусі «консервативної революції», які дозволили вивести країну з економічної кризи. Найскладнішою проблемою для нього залишався Квебек, який відмовлявся визнати конституцію 1982 р.

Канада — третя за кількістю етнічних українців (після України і Росії) країна у світі. Населення Канади на 2016 р. становить понад 36 млн осіб, із яких понад 1,3 млн — українці й українки. Канадське українство є найбільшою зі слов'янських діаспор у Канаді. Канада пишається своєю толерантністю і полікультурністю. Культура україно-канадців вважається невід'ємною складовою за-гальноканадської культури.

У 1993—2005 рр. уряди Канади очолювали ліберали. За цей період вони здійснили чимало важливих реформ і перетворень. Зокрема, було оздоровлено фінансову систему, здійснено дві соціальні програми — «Стратегія рівних можливостей» та «Створення безпечного суспільства». Стимулюванню ділової активності сприяла податкова реформа, яка передбачала поступове скорочення податків. За перебування на чолі уряду лібералів відбулася структурна перебудова економіки країни: скоротилася частка сировинних галузей, збільшилася частка наукоємних галузей виробництва. Успіхи в соціально-економічному зростанні дозволили Канаді посісти сьоме місце у світі за рівнем економічного розвитку і перше — за рівнем життя населення.

У 2006—2015 рр. уряд формували консерватори, а з листопада 2015 р. — ліберали, яких очолив Джастін Трюдо, син П. Е. Трюдо. Його кабінет міністрів став першим гендерно збалансованим урядом в історії Канади: у ньому налічується рівна кількість міністрів жінок і чоловіків (по 15 осіб). Він

здійснює політику збільшення податків для заможних верств і скорочення — для середніх. Досить значні кошти з бюджету виділяються на подолання бідності.

До 1980-х рр. зовнішня політика Канади значною мірою відображала залежність від Великої Британії та США. Із 1982 р. Канада активізувала власний курс, намагаючись бути посередником у відносинах США та СРСР або США та країн «третього світу». Канада почала відігравати помітну роль у врегулюванні міжнародних конфліктів. Після розпаду СРСР Канада підтримала появу нових незалежних держав. 2 грудня 1991 р. вона визнала незалежність України.

висновки

У другій половині XX — на початку XXI ст. США демонстрували динамічний та успішний розвиток провідної держави «вільного світу».

Канада в цей період послідовно й наполегливо формувала свій суверенітет, високорозвинену економіку, «державу добробуту» і полікультурне суспільство.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Хто змінив Г. Трумена на посаді президента США? 2. Яку назву мав план соціальних перетворень у країні президента л. джонсона? 3. Коли було підписано мир, яким завершилася війна у В'єтнамі? 4. Як називали журналісти програму «Стратегічна оборонна ініціатива»? 5. За перебування на посаді якого президента США в Україні відбулася Помаранчева революція? 6. Назвіть кількість осіб українського походження у складі населення Канади.

7. Які риси притаманні розвитку США в 1945— 1960 рр.? 8. Проаналізуйте тенденції розвитку США в 1961 р. 9. охарактеризуйте розвиток США в 1981—2000 рр. 10. Визначте нові риси, які характеризують розвиток США на початку XXI ст. 11. Що було притаманно розвитку Канади в цей період?

12. Покажіть на карті атласу території США та Канади. 13. Складіть таблицю «Розвиток США в другій половині XX — на початку XXI ст.».

14. Підготуйте до уроку узагальнення за розділом навчальний проект «Українська діаспора в державах Північної Америки та Західної Європи». 15. Голова уряду Канади П. Е. Трюдо зазначав: «Жити на одному континенті зі США — те ж саме, що спати поруч зі слоном. Він може не помітити вашої присутності, однак ви кожного разу відчуватимете його порух». Поясніть наведену думку. 16. Канцлер ФРН В. Брандт вважав, що саме П. Е. Трюдо зумів допровадити Канаду до центру світової політики. Підготуйте повідомлення про значення діяльності. П. Е. Трюдо для країни.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 11 клас Гісем (профільний рівень)

 




^