Які види картографічного зображення земної поверхні поширені у XXI cm.?

СУЧАСНІ КАРТОГРАФІЧНІ ТВОРИ. Усі картографічні твори створюють з використанням географічної основи, яка є однією з основних складових частин картографічного зображення. Така основа є фундаментом тематичних карт чи інших картографічних творів. Відбираючи елементи географічної основи, яка дає можливість уявити просторове розміщення об’єктів, ураховують їхні зв’язки з елементами тематичного змісту карти. Крім традиційних карт, нині існує багато видів паперових й електронних геозображень. Наприклад, двовимірні (плоскі), тривимірні (об’ємні), динамічні (анімаційні) карти або моделі.

Наведіть приклади карт, якими ви користувались у попередніх класах.

Одним з різновидів геозображень є фотокарти, космофотокарти (на них рельєф місцевості та інші об’єкти місцевості показано умовними знаками на фоні фотознімку). Для їх створення використовують аеро- та космічні знімки (жал. 23). Динамічні зображення (картографічні анімації') дають змогу відтворити складне явище поетапно, демонструючи кілька пов’язаних між собою явищ або перебіг певного процесу. Складаючи прогноз погоди, їх застосовують, наприклад, для показу переміщення атмосферних фронтів тощо. Анагліфічні карти дозволяють побачити об’ємне зображення на папері. їх друкують у два кольори (червоним і синьо-зеленим) і розглядають через спеціальні окуляри (мал. 24). Нині дедалі частіше використовують електронні двовимірні та тривимірні геозображен-ня (наприклад, в інженерному проектуванні). У навчальному процесі використовують рельєфні карти, які наочно моделюють об’ємне зображення земної поверхні. З розвитком геоінформацій-них технологій (ГІС-технологій) та новітнього обладнання набувають важливого значення різноманітні цифрові, інтерактивні, мультимедійні карти.

У географії існує картографічний метод дослідження. Ця дисципліна вивчає способи, методи системного аналізу карт (серій карт). Ці дослідження дозволяють розкрити можливості практичного застосування карт різної тематики.

МАТЕМАТИЧНА ОСНОВА КАРТ. Географічну карту створюють поетапно: на площину проектують земну поверхню, використовуючи картографічну проекцію. В основі цих операцій лежить геодезична основа, масштаб. Геодезична основа пов’язана з формою та розмірами Землі, географічними координатами та системою висот.

Усі точки земної поверхні проектують на допоміжну поверхню еліпсоїда (математична форма Землі), бо геоїд (фізична форма Землі) не є геометрично правильною фігурою, тому використовувати його як основу для створення карт неможливо.

При створенні тематичних карт використовують різноманітні еліпсоїди та картографічні проекції. Розташування об’єктів визначається географічними координатами, які ідентифікують положення даної точки на місцевості відносно екватора та нульового меридіана.

Координати представлені в системі обраних еліпсоїдів. Прикладом є WGS 84 (англ. World Geodetic System, 1984), яку використовують у більшості навігаційних систем GPS (англ. Global Positioning System — система глобального позиціонування).

В Україні для створення топографічних карт користуються еліпсоїдом Красовського із системою координат 1942 р.; у системі висот за початок відліку взято рівень Балтійського моря. В Польщі та більшості країн СНД також прийнято Балтійську систему висот, у країнах Європи — рівень Середземного моря, в Азії — Тихого океану. Щоб не було розбіжностей, планують увести єдину Європейську систему відліку висот.

Відтворити взаємне розміщення та просторову подібність об’єктів на місцевості допомагає масштаб, який показує відношення довжини лінії на карті до відповідної відстані на місцевості. Це твердження справджується для великомасштабних карт. На дрібномасштабних картах масштаб — величина непостійна, адже при проектуванні з поверхні еліпсоїда на площину виникають численні спотворення як наслідок кривизни поверхні Землі. Лише в точках (або на лініях), де немає спотворень довжин, він відповідає головному масштабу, що позначений на карті. Тому в інших точках масштаб визначають за окремими розрахунками.

Відкриваємо Україну

Максимальна висота Чернігова над рівнем моря — 11м, Херсона — 50 м, Черкас — 80 м, Києва — 190 м, Харкова — 122 м, Чернівців — 240 м, Львова — 270 м.

Де на аркуші топографічної карти розміщено підписи масштабу? Назвіть його види.

Від поверхні еліпсоїда до площини перехід здійснюють за допомогою картографічної проекції, коли всі точки земної поверхні проектують на бічну поверхню математичної фігури — циліндра, конуса тощо.

За видом допоміжної поверхні використовують: азимутальні — проектування точок земної поверхні на дотичну площину; циліндричні — на бічну поверхню циліндра, яка розгортається у площину; конічні — на поверхню дотичного конуса.

Вісь допоміжної поверхні збігається із земною віссю в нормальних проекціях, перпендикулярна до осі землі — у поперечних, розташована під гострим кутом до екватора — у косих циліндричних і конічних. Лише в азимутальній проекції вісь допоміжної поверхні дотична до точки на екваторі — у поперечній, до полюса — у прямій, до певної точки між екватором і полюсом — у косій (жал. 25).

Вигляд ліній сітки меридіанів і паралелей має різне відображення залежно від виду картографічної проекції {жал. 26).

На картах під час проектування точок на площину виникають спотворення кутів, довжин, форм, площ. У випадку дотичних допоміжних поверхонь спотворення збільшуються з віддаленням від лінії (дотичній або січній) чи точки дотику. Картографічні проекції поділяють на види за характером спотворень (табл. 2).

Таблиця 2. Види картографічних проекцій за характером спотворень

Вид проекції	Елементи без спотворень	Максимальні спотворення елементів	Застосування
Рівнокутна	Величина кутів, форми малих фігур, довжини ліній	Площа фігур	Навігаційні карти, визначення напрямків і прокладання маршрутів
Рівновелика	Площа фігур	Куги та форми	Вимірювання площ держав, земельних угідь, водойм, лісових масивів
Рівнопроміжна	Довжиналіній по одному з головних напрямків	Кути та площі	Приблизні вимірювання, візуальна оцінка об’єктів
Довільна	Незначні спотворення площ, кутів, форм, ліній		Універсальне застосування

Проекцію карти обирають відповідно до її призначення. Карти світу здебільшого укладають у циліндричній, поліконічній або псевдоконічній проекціях. Для карти окремих материків та їхніх частин обирають проекцію залежно від розміщення території: полярні області — в азимутальних проекціях; екваторіальні країни та території, витягнуті по довготі, — у циліндричній; країни світу середніх широт — у конічних; території, витягнуті вздовж меридіанів, — у поперечних, косих циліндричних проекціях. Для укладання карти півкуль поєднують два типи азимутальних проекцій: нормальна для Північної й Південної півкуль та поперечна для Західної та Східної.

Територію України на вітчизняних навчальних і довідкових картах зображують у нормальній конічній рівнопроміжній проекції. Бокова поверхня конуса є січною з двома січними лініями (паралелями), що розміщуються в межах території країни.

СПОСОБИ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ І ЯВИЩ НА ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНИХ І ТЕМАТИЧНИХ КАРТАХ. Кар

та — друга мова географії. За словами В. П. Семенова-Тян-Шанського, «карта — це початок і завершення кожного географічного дослідження».

Просторові, динамічні, якісні, кількісні особливості об’єктів і явищ

передають різними способами картографічного зображення.

Основні способи картографічного зображення на тематичних картах подано на малюнку 27.

Назвіть відмінності між загально-географічними й тематичними картами.

СУТНІСТЬ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ. Показати всі деталі на географічній карті неможливо, необхідно показати основні, типові риси об’єктів, висвітлити їхні зв’язки. Відбір й узагальнення об’єктів здійснюють відповідно до масштабу та призначення карти,

особливостей території, об’єкта, явища. Такий процес називають картографічною генералізацією. Що дрібніший масштаб карти, то більш генералізоване зображення (жал. 28).

Уникаючи зайвої деталізації при укладанні карти, ретельно відбирають головні елементи та відсівають другорядні. Наприклад, подають тільки річки завдовжки більше 10 км, чи населені пункти людністю від 10 тис. осіб. Дрібні контури групують. При узагальненні кількісних характеристик, зокрема показуючи рельєф або температуру, ізолінії позначають з більшим інтервалом шкали. Узагальнюють і деякі якісні характеристики. Зокрема на оглядовій карті різні типи лісів (мішані,

хвойні, широколисті) не розрізняють. Зображення контурів об’єктів передають спрощено. Наприклад, складно показати вигини русла річок, берегової лінії, тому на окремих ділянках їх зображення згладжують. Завдання генералізації — покращити візуальне сприйняття елементів карти, підкреслити особливості об’єктів та зв’язок між елементами змісту.

Відкриваємо Україну

У 1638 р. вийшла друком перша українська карта Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерської лаври. На ній з топографічною точністю позначено всі споруди на території монастиря й подано підписи кирилицею. Це була перша карта східних слов’ян.

ЗАПАМ ЯТАИТЕ: стисло про головне

Топографічна карта є географічною основою для створення тематичних карт. Карти можна створювати також на базі космічних та аерознімків. Серед сучасних геозображень виділяють такі типи: паперові та електронні карти, двовимірні плоскі та тривимірні об’ємні моделі, динамічні.

Математична основа карт включає геодезичну основу, масштаб, картографічну проекцію. Геодезична основа пов’язана із системами координат обраного еліпсоїда. Масштаб можна представити трьома видами. Картографічні проекції розрізняються за видом допоміжної поверхні та орієнтуванням її осі, захаракте-ром спотворень.

При створенні карт застосовують різні способи картографічного зображення для показу різних елементів змісту.

Генералізацію здійснюють шляхом відбору й узагальненням об’єктів і явищ відповідно до масштабу, призначення та особливостей території чи об’єкта.

Знаю і вмію обгрунтувати

1. Яке застосування мають сучасні картографічні твори?

2. Поясніть, як форму та розміри Землі відтворюють на картах.

3. Що таке математична основа карт? Які її складові?

4. У яких масштабах доцільно подавати в географічному атласі такі карти: півкуль, Євразії, Європи, України?

5. Чому на географічних картах є спотворення? Назвіть види спотворень.

6. Запропонуйте способи картографічного зображення для позначення ареалів розселення тварин, забезпеченості регіонів України питною водою, напрямки переміщення повітряних мас, етнічної структури мешканців населених пунктів.

Працюю з картою

Розгляньте карти вашого шкільного атласу й визначте, у яких картографічних проекціях вони складені.

Шукаю в Інтернеті

Знайдіть в Інтернеті інформацію про те, як створювати динамічні зображення, та спробуйте запропонувати тему для власної картографічної анімації.

Генерую ідеї

Ви — картограф. Вам запропонували створити загальногеографічну карту свого населеного пункту. Враховуючи генералізацію, розкажіть, що зображатимете на своїй карті й у який спосіб.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № З

Тема: Визначення за градусною сіткою географічних координат точок, азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах.

1. Ознайомтесь із картами різного охоплення території у вашому шкільному атласі. Пригадайте, як шукати географічні координати, азимут і відстань у кілометрах між об’єктами.

2. На карті Європи знайдіть столицю України та столиці країн, що межують з Україною, виконайте такі завдання:

а) визначте їхні географічні координати;

б) обчисліть відстань у градусах і кілометрах між столицями.

3. Розгляньте адміністративну карту вашої області. Визначте географічні координати свого районного центру й центрів сусідніх районів; знайдіть їхні азимути та відстані до даних об’єктів у градусах і кілометрах.

4. На плані вашого населеного пункту визначте точну відстань у кілометрах від вашого будинку до школи та величини азимутів.

5. Зробіть висновок про особливості роботи з картами, різними за охопленням території, про точність вимірювань на них.

 

Це матеріал з підручника Географія 11 клас Гільберг (рівень стандарту)