uabooks.top » Економіка » Підприємство як економічний суб’єкт. Класифікація підприємств
Інформація про новину
  • Переглядів: 215
  • Дата: 22-06-2019, 07:09
22-06-2019, 07:09

Підприємство як економічний суб’єкт. Класифікація підприємств

Категорія: Економіка




Основною ланкою національної економіки є підприємство. У ст. 62 ГК України зазначено, що:

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування ... для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства створюються для здійснення підприємництва та некомерційної господарської діяльності. Є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банків, печатку та ідентифікаційний код.

Також підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, отриманим прибутком після сплати податків.

Чи існує різниця між поняттями «підприємство» і «фірма»? Насправді це споріднені поняття. Різниця лише полягає в тому, що підприємства можуть бути приватними і державними; про фірму говорять, в основному, у контексті суб’єктів приватної власності. Фірмою можна назвати будь-який суб’єкт господарювання, підприємством — лише ті організації, які володіють значним обсягом активів (нерухомість, фінанси, оборотні кошти тощо).

Суттєвими є відмінності між термінами «підприємство» і «компанія».

Компанія представляє собою об’єднання юридичних та/або фізичних осіб з метою здійснення виробничої, фінансової, торговельної або іншої економічної діяльності, що приносить стабільний дохід і прибуток. Компанія повинна обов’ язково мати статус юридичної особи і може існувати у вигляді товариства, об’єднання, фірми, господарських товариств, корпорації та ін.

Виходячи із тлумачення термінів «компанія» і «підприємство», зрозуміло, що компанія — це конгломерат (кооперація) торгових і промислових підприємців, а підприємство може бути створене одним або більше юридичними та/або фізичними особами.

Напрям і зміст діяльності підприємства визначають місія і цілі підприємства. Головними напрямками діяльності підприємств є:

• вивчення ринку товарів (дослідження рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію;

• інноваційна діяльність (науково-технічні розробки, технічні і організаційні нововведення, формування інвестиційної політики;

• виробнича діяльність (формування маркетингових програм, дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції);

• комерційна діяльність (дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, належне стимулювання покупців);

• післяпродажний сервіс (гарантійне технічне обслуговування споживачів);

• економічна діяльність (планування, облік і звітність, ціноутворення, система оплати праці, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність);

• соціальна діяльність (підвищення рівня професійної підготовки всіх категорій працівників, підтримування на належному рівні умов праці та життя працівників).

Розглянемо порядок організації та реєстрації підприємства. Необхідність державної реєстрації суб’єктів господарювання, встановлена статтями 19 і 58 ГК України. З 01.07.2004 року реєстрація здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-ІУ. Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних записів у Єдиний державний реєстр.

Державна реєстрація проводиться за місцем знаходження підприємства. Посадовцем, який проводить державну реєстрацію, є державний реєстратор — уповноважена особа суб ’єкта державної реєстрації.

Відповідно до Закону про державну реєстрацію, державна реєстрація повинна бути проведена не пізніше трьох робочих днів з моменту подачі заяви з наданням необхідних документів.

Після реєстрації підприємство може відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках і набуває права фізичної/юридичної особи.

Основними установчими документами суб’єкта господарювання є рішення або засновницький договір та статут підприємсва.

Статут підприємства — зібрання обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну (їх сукупну) діяльність, взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання.

У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження: власник або засновник; основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.

У разі найму працівників їх правовідносини регулюються колективним договором.

Колективний договір — угода між трудовим колективом та адміністрацією (власником), що укладається (уточнюється) щорічно і не суперечить чинному законодавству.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією будь-якого підприємства, яке використовує найману працю.

Класифікацію підприємств можна скласти за такими ознаками:

1) мета і характер діяльності (комерційні й некомерційні):

• комерційні — одержання прибутку;

• некомерційні — доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші;

2) форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні):

• приватні — підприємства, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили;

• індивідуальне (сімейне) приватне підприємство належить громадянину на праві власності або членам його сім’ї на праві загальної пайової власності;

• колективні — засновані на власності трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації;

• комунальні — засновані на засадах власності відповідної територіальної громади;

• державні — засновані на державній власності;

3) національна належність капіталу (національні, закордонні, змішані);

4) правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства):

• одноосібні — власність однієї особи або родини; несуть відповідальність за свої зобов’ язання всім майном;

• кооперативні — добровільні об’ єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності;

• орендні — тимчасове володіння і користування майном, необхідним для здійснення підприємницької діяльності;

• господарські товариства — об’єднання підприємців (повні, з обмеженою відповідальністю, командитні, акціонерні);

5) галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо);

6) технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування (головні (материнські), дочірні, асоційовані, філії);

7) розмір за кількістю працівників (великі (надвеликі), середні, малі (дрібні), мікропідприємства).

Зокрема, за ст. 63 ГК України, підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

За ст. 55 ГК України, виділяють серед малих підприємств категорію мікропідприємств. Це суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, за середньорічним курсом НБУ.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’ єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами.

Товариство — об’єднання учасників, що домовилися організувати спільну справу. Господарські товариства, згідно зі ст. 80 ГК України, можуть мати різні форми організації.

Повне товариство є об’єднанням декількох громадян або юридичних осіб для спільної господарської діяльності на підставі договору між ними. Майно повного

товариства формується за рахунок внесків учасників, отриманих доходів і належить його учасникам на праві загальної пайової власності. Повне товариство не є юридичною особою.

Товариство з командитною відповідальністю включає дійсних членів і членів вкладників і є юридичною особою.

Товариство з додатковою відповідальністю створюється юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання їх внесків для здійснення господарської діяльності. Статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників. Є юридичною особою. Засновники несуть відповідальність всім своїм майном пропорційно частки кожного в статутному капіталі.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) створюється юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання їх внесків для здійснення господарської діяльності. Статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників. Є юридичною особою. Засновники несуть відповідальність у межах своїх внесків у статутний капітал товариства.

Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) — акціонерне товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Максимальна кількість учасників (акціонерів) приватного акціонерного товариства обмежена, і не може бути більшою, ніж 100 осіб. Статутний капітал створюється тільки засновниками і поділений на певну кількість акцій.

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) формує майно за рахунок вільного продажу акцій і отриманих доходів. Оскільки товариство — об’єднання учасників, які домовилися організувати спільну справу, то угода про спільне підприємництво повинна бути задокументована. Засновницькі документи товариства: засновницький договір та статут.

Засновницький договір визначає ціль товариства: з чого складається статутний капітал, його розмір, умови участі кожного з учасників у справу, обов’язки кожного співучасника; розмір їх майнової участі; порядок розподілу прибутку; за рахунок чого створюється резервний капітал.

Другим засновницьким документом товариства є статут.

Статутний капітал створюється для забезпечення діяльності товариства, це початковий капітал, необхідний для відкриття справи.

Підприємство колективної власності діє на основі колективної власності засновників. До різновидів підприємств колективної власності належать виробничі, збутові кооперативи, споживчі товариства, їх спілки (об’єднання) підприємства, зокрема кредитні спілки, об’єднання громадян (громадських організацій,

політичних партій), релігійних організацій та ін. Вони засновуються на власності цих організацій для здійснення господарської діяльності.

Державні унітарні підприємства, за ст. 73 ГК України, діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства — неприбуткові.

Державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності і діє на принципах підприємництва, а казенне підприємство є некомерційним суб’єктом господарювання. У казенних підприємствах споживачем продукції (робіт, послуг) є держава; підприємство представляє суб’єкт природних монополій, де переважає (понад п’ятдесят відсотків) виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг).

Подібними (за своїм правовим становищем) до державних підприємств є комунальні підприємства, де відносини будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Комунальні підприємства можуть бути також корпоративного типу з використанням форми акціонерного товариства.

Неприбутковими організаціями (НПО) є органи державної влади України, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Сюди належать, наприклад: територіальні центри по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів: благодійні фонди і благодійні організації; неприбуткові громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, культурної, освітньої та діяльності; творчі спілки; політичні партії; пенсійні фонди та кредитні спілки.

Зокрема, кредитна спілка — це громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Кредитна спілка не може займатися іншою діяльністю.

Підприємства в Україні також можуть об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об’єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами. Об’єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками.

Пам’ятайте!

Формування ринкової структури національної економіки передбачає оптимальне поєднання різних організаційних форм підприємств, зокрема малого, середнього і великого бізнесу.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів з малою капіталомісткістю та незначними витратами у значних обсягах. Вони здатні швидко пристосовуватись до регіональних ринків, краще використовувати місцеві виробничі ресурси (трудові і сировинні).

Великий бізнес, як правило, здійснює виробництво масової продукції стабільного асортименту, що значно зменшує собівартість продукції і підвищує її конкурентоспроможність та є основою наукоємних виробництв Водночас великі підприємства часто неспроможні оперативно реагувати на кон’юнктуру ринку щодо моделей і дизайну продукції підприємництва.

Підприємства, незалежно від власності та організаційних форм, задовольняють різнобічні потреби суспільства, формують кон’юнктуру ринку, на основі досягнень НТП, забезпечучи передумови економічного зростання на макрорівні.

Це цікаво!

На кінець 2017 року в Україні налічувалося 1973 тис. суб'єктів малого і середнього підприємництва.

За видами економічної діяльності в структурі малих і середніх підприємств найбільша їх частка (27%) займалась оптовою та роздрібною торгівлею і ремонтом автотранспортних засобів, 14% — сільським, лісовим або рибним господарством, 12% — промисловим виробництвом, 9,5% — операціями з нерухомим майном, 9% — будівництвом, 8,5% — професійною та науково-технічною діяльністю, 4,5% — транспортом, складським господарством, 4,5% — адміністративним обслуговуванням, 4% — інформацією та теле-комунікаціями, 2% — тимчасовим розміщенням й організацією харчування, 1% — освітою, 1% — охороною здоров'я, 1% — мистецтвом, спортом, розвагами, 1% — наданням інших послуг.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення:

1. Дайте характеристику підприємству як первинній ланці національної економіки.

2. Назвіть основні економічні, організаційні та юридичні ознаки підприємства.

3. Якими законодавчими актами регулюється господарська діяльність підприємств?

4. Визначте найважливіші вимоги, що пред'являються до діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання.

5. За якими ознаками класифікуються підприємства?

6. Розкрийте економічні особливості діяльності різних видів підприємств.

7. Що таке ринкове середовище функціонування підприємства?

8. Визначте форми впливу держави на особливості економіки сучасних українських підприємств.

Творчі завдання.

1. За зразком заповніть таблицю «Класифікація підприємств. Скориставшись інформацією з різних джерел, у 3-ю колонку внесіть приклади вітчизняного (місцевого) бізнесу.

2. На основі поданої інформації в рубриці «Це цікаво» побудуйте діаграми розвитку підприємств в Україні. На основі колективного аналізу діаграм зробіть висновки і внесіть свої пропозиції щодо тенденцій розвитку підприємництва в Україні.

Вправа для самоаналізу.

Вважають, що притчі є вправами для духовного і розумового росту особистості, які формують риси самодостатньої особистості. Прочитайте історію-притчу, роздумуючи про власні приклади з життя.

НАВІЩО ТЯГАТИ КАМІННЯ

Жив старий Учитель. Багато хто приходив до нього із питаннями про життя — і його відповіді завжди були сповнені мудрості.

Сонячним ранком у сад Вчителя увійшов один із його Учнів і запитав:

— Учителю, поясни мені: в чому відмінність між розумною людиною і бевзнем?

Аби відповісти на питання, Учитель відклав важливі справи і повів Учня до найближчої гори. Мовчки подорожні обійшли її — і побачили розсип каменів під одним зі схилів. Вочевидь, недавно тут стався обвал.

— Ось що допоможе тобі дізнатися відповідь, — сказав Учитель. — Перенеси все це каміння назад на вершину гори.

Сказавши це, він сів під дерево, дістав із сумки старовинний трактат і занурився в читання. Каміння було дуже важким, а схили гори — крутими. Однак Учень дуже хотів зрозуміти, в чому відмінність розумної людини і бевзня, — і тому дуже старався. Де можна було котити — котив. Де можна — звалював на спину і ніс. До заходу сонця він закінчив роботу.

— Учителю, я переніс усе каміння на вершину, — гордо сказав Учень. — Чи можу я тепер дізнатися відповідь на своє питання?

— Ні, ти ще не готовий.

— Як же так, — вигукнув розчарований Учень, — але навіщо я тоді тягав все це каміння?

— Ось, — тут Учитель підняв вказівний палець, — розумна людина задає це питання ще до того, як починає тягати каміння.

Вправи для саморозвитку.

1. Звернувшись за консультацією до уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації у своїй місцевості, складіть у довільній формі таблицю-схему «Створення та реєстрація приватного підприємства».

2. На прикладі будь-якого вітчизняного підприємства спробуйте проаналізувати типовий статут підприємства.

 

Це матеріал з підручника Економіка 11 клас Криховець-Хом'як

 




^