Розселення слов'янських племен на території України

У 6 класі ви дізналися, що давні слов’яни були автохтонним (корінним) населенням Європи, а також предками 15 сучасних європейських народів, зокрема й українського. Прабатьківщиною слов’ян учені вважать терени між річками Одером, Віслою, Дніпром, що охоплювали сучасну територію України, Центральної та Північної Польщі.

1. Покажіть на карті території прабатьківщини слов’ян; напрямки розселення слов’ян під час Великого переселення народів. 2. Покажіть, які східнослов’янські племінні союзи були предками українців, а які - білорусів. 3. Назвіть східнослов’янські племінні союзи, які жили на північний схід від полян, біля лівих приток Дніпра; на південь від полян; на захід від полян; між Дністром і Прутом.

Найдавніші писемні свідчення про слов’ян належать римським історикам І— ІІ ст. Тациту й Плінію Старшому. Вони називали слов’ян венедами. Значну увагу слов’янам приділив готський історик VI ст. Йордан. У книзі «Про походження та діяння готів» Йордан писав: «Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавинів...». Назви «склавини» й «анти» щодо слов’ян поряд із назвою «венеди» трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов’ян на різні племінні об’єднання.

У IV ст. у степах Північного Причорномор’я остаточно утвердилися й утворили свою державу готи. До неї увійшли й землі слов’ян-венедів. У пошуках могутніх союзників проти поневолювачів-готів слов’яни звернулися по допомогу до гунів, які у IV ст. (375 р.) вторглися у Європу. Готи зазнали нищівної поразки й були витіснені у межі Римської імперії. У складі гунського об’єднання слов’яни відкрили собі шляхи в Подунав’я, на Балкани та у Балтію, виступаючи то як союзники кочовиків, то як їхні підлеглі. У середині V ст. гунський військовий союз ослаб, що дало змогу слов’янам позбутися залежності від цих кочовиків. Відтак слов’яни рушили на землі Східної Римської імперії (Візантії). Так почалося Велике розселення слов’ян, про яке Йордан сповіщав: «Тепер вони (слов’яни) бушують повсюди...».

Готи - германські племена, вихідці зі Скандинавії. У I—II ст. н. е. переселилися на Балтику, а згодом просунулися до узбережжя Чорного та Азовського морів. Створили Готську державу, яку в 375 р. розгромили гуни.

Гуни — кочовий тюркомовний народ, який прийшов у степи України з території Монголії та Китаю у IV ст., витіснивши готів та відкривши епоху Великого переселення народів.

Велике розселення слов’ян започаткувало їхній поділ на групи. Усіх слов’ян поділяють на три гілки: західну, східну й південну. Українці разом із білорусами й росіянами належать до східної гілки слов’янських народів. Їхні території розпросторилися від Карпат до Волги.

Віддавна живучи племенами, слов’яни задля безпеки час від часу об’єднувалися в значно більші спілки - племінні об’єднання, або союзи племен. Назви східнослов’янських племінних союзів зберіг літопис «Повість минулих літ» ченця Нестора. Так, на території України у VIII-IX ст., коли розселення слов’ян завершилося, літописець називає сім племінних об’єднань: поляни, деревляни, сіверяни, уличі, тиверці, білі хорвати та волиняни. Поряд із назвою «во-линяни» літописець уживає іще дві - дулі-би й бужани, усі три назви стосуються одного племені, однак назва «дуліби» виникла раніше за інші.

Літописом називають твір, у якому найголовніші події записували у хронологічній послідовності, за роками (літами) - «з літа в літо», як казали за тих часів.

Нестор (помер близько 1113 р.) -чернець Києво-Печерського монастиря, літописець, імовірно, упорядник «Повісті минулих літ» - найдавнішого літопису, що зберігся до нашого часу.

Літопис оповідає про події з історії Русі від її заснування у IX ст. і до початку XII ст. Укладаючи «Повість...», автор використав давніші літописи, які не збереглися, а також Біблію, твори візантійських хроністів, різноманітні документи (приміром, угоди князів). Сучасні вчені піддають сумніву деякі факти з літопису Нестора. Твір укладено на замовлення київського князя Ярослава Мудрого, тож, імовірно, князеві приписано деякі діяння, які йому не належали.

Як свідчить оповідь літописця, поляни мешкали у Середньому Подніпров’ї «в лісах на горах понад річкою Дніпром». На захід від полян жили деревляни. Їхні землі лежали між річками Случчю й Дніпром, Прип’яттю й Тетеревом. Іще далі на захід, аж до Західного Бугу, були землі волинян. На північний схід від полян, «на Десні, по Сейму і по Сулі», мешкали сіверяни. Тивер-ці обіймали землі між Дністром і Карпатами, уличі - між Дніпром та Південним Бугом. У Прикарпатті жили білі хорвати.

Доповнивши свідчення літопису археологічними знахідками, учені дійшли висновку, що племінні союзи волинян, деревлян,

полян, сіверян, білих хорватів, уличів і тиверців віддавна мали тісні взаємини. Вони були подібні за мовою, звичаями, мали спільне склавино-антське походження й відрізнялися за цими ознаками від сусідніх східнослов’янських племен. Саме тому сім племінних об’єднань вважають безпосередніми предками українців.

Сусіди східнослов'янських племен

Скандинавія. Великий торговельний шлях «із варягів у греки» пов’язував східнослов’янські племена з численними північними народами - предками сучасних данців, шведів, норвежців. Суворі умови життя на батьківщині спонукали дужих і витривалих чоловіків збиратися у військові гурти й вирушати походами на пошуки слави й багатства. Часом вони підкоряли землі інших народів, обкладаючи даниною їхніх мешканців. Така доля спіткала найпівнічніші східнослов’янські племена словен і кривичів, а також неслов’янські чудь, мерю. Доволі часто вояки з півночі наймалися до впливових і багатих володарів. Служили вони й у візантійських імператорів. Візантійці називали цих найманців варангами: звідси походить назва «варяги» - так східні слов’яни називали представників північних народів. У Західній Європі їх іменували норманами.

Візантія. Східнослов’янські племена - предки українців - підтримували зв’язки з Візантією. Адже саме ця держава була їхнім основним торговельним партнером. Володіння візантійських імператорів за тих часів сягали узбережжя Чорного моря й Криму. Чорне море було кінцевим пунктом торговельного шляху «із варягів у греки», тому між слов’янами й Візантією точилася постійна боротьба за контроль над ним. Відтак відносини зі Східною Римською імперією часто загострювалися до стану війни. Такими вони лишалися тривалий час і після створення Київської держави.

Візантійська імперія бере початок від кінця IV ст. як східна частина Римської імперії. Назву держава отримала від грецького міста-колонії Візан-тій на європейському узбережжі Босфору, де імператор Константин заснував нову столицю - Константинополь (літописець називає його Царгородом). Візантія вважалася наступницею Римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами - ромеями, літописець же називав їх греками.

Зображення середньовічного Константинополя з хроніки XV ст.

1. Свята Софія; 2. Захисні мури міста; 3. Спеціальні ланцюги через затоку Золотий ріг для захисту міста від ворожих кораблів.

1. Роздивіться картосхему. Які країни поєднував торговельний шлях «із варягів у греки». Через які сучасні країни проходив цей шлях? 2. Поміркуйте, чому варяги обрали для торгівлі маршрут саме через слов’янські землі? 3. Висловіть припущення, якими товарами могли торгувати слов’янські племена, що могли купували в іноземців?

Шлях «із варягів у греки»

Авари. Наприкінці VI ст. у відносини слов’ян із Візантією втрутилися авари - кочовий народ, що утворив державу, каганат, у Середньому Подунав’ї. Аби захиститися від аварів, слов’яни уклали союз із Візантією. У 601 р. анти разом із Візантією виступили проти аварів. Наступного року авари здійснили ще один похід проти антів. Від 602 р. згадки про антів у джерелах не знаходимо. Існує думка, що могутній антський військово-племінний союз розпався, а слов’янські племена, що входили до його складу, згодом осіли на балканських землях. Це поклало початок творенню сучасних південнослов’янських народів.

Велика Болгарія та Хозарський каганат.

Після того, як авари залишили Північне Причорномор’я, там дедалі більшої сили набирали тюркомовні болгари. Близько 630 р. їхнє племінне об’єднання Велика Болгарія обіймало землі Північного Причорномор’я та Приазов’я. Водночас із Великою Болгарією на схід від неї, між Доном і Волгою та в При-каспії, виникло ще одне об’єднання тюркомовних племен - Хозарський каганат.

Ватажки болгарського й хозарського об’єднань ворогували, тож невдовзі між ними почалася війна. Витіснивши болгар, хозари аж до кінця Х ст. запанували у причорноморських степах. Літопис свідчить, що хозари брали данину з полян, сіверян, а також із радимичів та в’ятичів.

Каган - титул володаря в тюркських народів.

Каганат - тип середньовічної монархії, поширений у степах Євразії, правителем якої був каган.

Данина - назва натурального або грошового податку, що його підкорені племена сплачували на користь переможця.

Прочитайте уривок із «Повісті минулих літ» Нестора Літописця. Роздивіться мініатюру. 1. Як ви гадаєте, чому поляни «заплатили» данину хозарам мечами? 2. Чому хозарські мудреці назвали цю данину «недоброю»? Для когс вона була «недоброю»?

«...І знайшли полян хозари, коли вони сиділи в лісах на горах, і сказали хозари: "Платіте нам данину". Поляни тоді, порадившись, дали їм од диму по мечу. І понесли це хозари князеві своєму і старійшинам своїм, і сказали їм:

"Ось, знайшли ми данину нову". А ті запитали їх: "Звідки?" І вони сказали їм: "У лісі на горах, над рікою Дніпровською". А ті запитали: "Що вони дали?"

І вони показали меч, і мовили старці хозарські: "Недобра се данина, княже.

Ми здобули її однобічним оружжям, себто шаблями, а сих оружжя бо двосічне, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель". І все це збулося, бо говорили вони не зі своєї волі, а за божим повелінням».

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

Давні слов'яни є предками українського народу. Їхня прабатьківщина - терени між річками Одер, Вісла й Дніпро.

Велике розселення слов'ян у V-VII ст. було частиною Великого переселення народів, спричиненого навалою гунів, і охопило терени Європи.

Унаслідок розселення слов'яни заселили Балканський півострів, балтійські землі, дійшовши до Вісли на Заході.

Розселившись на теренах України, слов'яни сформували союзи племен, сім із яких є безпосередніми нашими предками.

Сусідами східних слов'ян були Візантія, Велика Болгарія, Хозарський та Аварський кага-нати і Скандинавія.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Коли відбувалося Велике розселення слов'ян? Як процес Великого переселення народів вплинув на міграційні процеси у слов'ян?

2. Які східнослов'янські племінні союзи вважають предками українців?

3. Які території заселяли східнослов'янські племінні союзи - предки українців - у VIII-IX ст.? З ким сусідили?

4. Якими були відносини в наших предків із Візантією, варягами, хозарами?

5. Поміркуйте, чому від тих часів залишилося так мало свідчень?

6. Скориставшись картою на с. 7, заповніть таблицю «Розселення східних слов'ян на території України».

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Власов