uabooks.top » Історія України » Культура Київської держави доби розквіту. Українська мова і писемність
Інформація про новину
  • Переглядів: 128
  • Дата: 3-04-2020, 07:05
3-04-2020, 07:05

Культура Київської держави доби розквіту. Українська мова і писемність

Категорія: Історія України




 

На думку вчених, витоки української писемності слід шукати у IX ст. Відомо, що влітку 863 р. візантійські брати-просвітителі Кирило і Мефодій переїхали до Моравії на запрошення князя Ростислава і там почали проповідувати християнство. Згодом їхня просвітницька діяльність поширилася на Балкани. Кирило і Мефо-дій зробили переклад Біблії з грецької на слов’янську мову й почали навчати слов’ян богослужіння рідною мовою. Для цього брати створили слов’янську абетку (глаголицю). Учні просвітників у Болгарії згодом удосконалили її, назвавши кирилицею (на честь одного з братів).

Незабаром абетка почала проникати в Русь. Згодом кирилична система письма лягла в основу сучасної української, білоруської, болгарської, російської абеток.

Мову, якою писали богослужбові книги, почали називати церковнослов’янською. Писемна мова дуже відрізнялася від тогочасної української, якою послуговувалися в усному мовленні. Її знали тільки освічені (письменні) люди -ченці, книжники, князі. Використання для письма іншої, ніж розмовна, мови було в ті часи звичним явищем. У Європі писемною (книжною, літературною) мовою для багатьох народів була латина, у Візантії - грецька.

Про рівень письменності населення Київської держави ми знаємо не стільки завдяки збереженим книжковим пам’яткам (адже книги створювалися найосвіченішими людьми), скільки написам на побутових речах, зброї, стінах храмів, каменях тощо. Ви вже знаєте, що такі видряпані на поверхні написи називають графіті. У київських храмах пощастило знайти 170 написів-графіті XI-XII ст. Археологи виявляють написи й на ремісничих виробах: пряслицях, ливарних формочках, господарських посудинах тощо. На пряслицях найчастіше

зазначали імена власників: «Княжо єсть», «Молодило»; на посудинах писали про їхній вміст або називали ім’я власника.

Розвиток освіти

Київська держава потребувала освічених людей. Їх готували у школах при церквах і монастирях. За князювання Володимира Святославовича в Києві вже була школа для навчання дітей з найближчого оточення князя. Ви дізналися й про школу при Софійському соборі, засновану Ярославом Мудрим, де навчалося 300 дітей бояр та священників. На підставі джерел учені припустили, що наприкінці XI ст. онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в київському Андріївському монастирі школу для навчання дівчат. Навчалися в Києві й приватно. Русич на ім’я Піщан залишив на стіні Софійського собору в Києві графіті: «Піщан писав, ходивши до дяків учеником».

Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика й граматика. Вивчали на Русі й іноземні мови. Кількома мовами володів Ярослав Мудрий, а його син Всеволод самостійно опанував п’ять іноземних мов.

Література

До нашого часу від доби Русі-України збереглося дуже мало книг. Найдавнішими з-поміж них є Реймське та Остромирове Євангелія.

Ви вже знаєте, що Реймське Євангеліє привезла до Франції дочка Ярослава Мудрого Анна. Точна дата створення книги невідома: учені датують її 40-ми роками ХІ ст. Реймським Євангеліє назване тому, що зберігається у м. Реймс у Франції. Проте створили його київські книжники спеціально для княжої родини.

Виготовлення великої рукописної книги потребувало чималої праці. На її оздоблення використовували багато коштовних матеріалів - шкіри, золота, фарб. Розчинене або листове золото йшло на тло в мініатюрах, заставках та ініціалах. Дорогими були й фарби, розчинені на яєчному жовтку. Оправу книжки робили з дощечок та обтягували шкірою. Були оправи зі срібла, золота, прикрашені коштовним камінням.

Остромирове Євангеліє є найдавнішою зі збережених до наших днів датованою книжковою пам’яткою Русі. Створили цю книгу (власне, перепи

сали) у київському великокняжому скрипто-рії писар, дяк Григорій, та його помічник. Замовив книгу новгородський посадник Ост-ромир, родич великого київського князя Ізяслава Ярославовича. Книгу переписували впродовж неповних семи місяців (з жовтня 1056 р. до травня 1057 р.), про що свідчить спеціальний запис. Чудово зберігся пергамент: йому вже скоро тисяча років, а він ніби щойно виготовлений. У книзі є три мініатюри із зображенням авторів Євангелій -Іоанна, Луки і Марка, - для четвертого, Матвія, залишено вільний п’ятдесят сьомий аркуш. Крім мініатюр, Євангеліє розкішно оздоблене великою заставкою, 17 малими заставками та 207 ініціалами.

Оригінальну, тобто власну, незапозичену літературну творчість за часів Русі-України започаткував митрополит київський Іларіон, який створив урочисту проповідь «Слово про закон і благодать». Твір було написано між 1037 і 1050 рр. у період воєнних сутичок Русі з Візантією, напружених відносин між руською та візантійською церквами. Константинополь доклав неабияких зусиль, аби не дозволити руській церкві канонізувати хрестителя Русі - князя Володимира, адже поява власного святого сприяла б зміцненню авторитету молодої християнської держави. У своїй проповіді Іларі-он палко обстоював інтереси Русі.

Чудовими пам’ятками давньоруської творчості є билини. Найдавнішими з них вважаються билини Володимирового циклу, що виникли в X-XI ст. Оповіді в них пов’язані зі стольним градом Києвом і його князем Володимиром Великим, якого часто йменували «Красним сонечком». Героями билин були богатирі-русичі, котрі самовіддано боронили рідну землю від ворогів.

Церковна архітектура та образотворче мистецтво Русі-України кінця X - першої половини XI ст.

Архітектурі належало чільне місце в культурі Київської держави. Упродовж багатьох століть основним будівельним матеріалом у наших предків було дерево. У давньоруських містах споруджували князівські палаци, боярські хороми, оборонні укріплення.

Із запровадженням християнства почали активно будувати храми. Багато церков споруджували з дерева, але до наших днів вони не збереглися. Камінь у будівництві храмів почали застосовувати від X ст. Найдавнішою кам’яною спорудою (якщо не брати до уваги будівлі у візантійському Криму) була церква-ротонда Пресвятої Богородиці, зведена за княгині Ольги в 961-962 рр. на зразок каплиці палацу Карла Великого в Аахені. До нашого часу храм не зберігся.

Протягом 989-996 рр. у Києві з каменю збудували ще один храм, присвячений Богородиці й відомий під назвою Десятинної церкви. Десятинна церква стала зразком для багатьох кам’яних храмів Русі-України. Стіни церков почали зводити з особливої пласкої цегли-плін-фи, чергуючи її з каменем і скріплюючи розчином із вапна, піску й битої цегли. Від Десятинної церкви бере початок і своєрідне планування храму, яке дослідники називають хрестово-банним.

Часів Володимира Святославовича сягає й будівництво князівських кам’яних палаців. Вони не збереглися, але археологічні дослідження й літописні відомості дають змогу реконструювати їхній вигляд. Найбільша палацова споруда завдовжки була до 70 м, а завширшки -13 м.

Упродовж майже всього XI ст. кам’яне будівництво Русі зосереджувалося здебільшого в Києві. Винятком став Спа-со-Преображенський собор у Чернігові,

закладений братом Ярослава Мудрого -Мстиславом Володимировичем. Це єдина мурована пам’ятка Лівобережної України часів розквіту Київської держави, що збереглася до наших днів у первісному, хоча й дещо перебудованому вигляді. На час смерті Мстислава Володимировича у 1036 р., згідно з літописом, «церкву святого Спаса» зведено на висоту, що дорівнювала висоті вершника з піднятою рукою. Князя - засновника собору, який помер, застудившись на полюванні, поховали в тоді ще не добудованому храмі.

Найдавнішим християнським храмом, який зберігся на східнослов’янських теренах, є Софія Київська. В XI ст. його було увінчано 13 банями, що утворювали пірамідальний силует. З трьох боків собор оточували два ряди відкритих галерей, з яких внутрішній мав два яруси. Собор був однією з найбільших тогочасних споруд. Зводили його як головний храм держави, призначений не лише для богослужінь, а й для проведення урочистих державних церемоній: сходження на великокнязівський стіл, посвячення в митрополити, проведення церковних соборів, зустрічей чужоземних послів тощо.

1. Порівняйте реконструкцію Софійського собору XI ст. із сучасним виглядом. Що змінилося? 2. Поміркуйте, яка всесвітньо відома споруда вважалася прототипом Софії Київської?

Вражало внутрішнє оздоблення храму, прикрашеного, за словами літописця, «всякими красотами... золотом, сріблом і коштовним камінням». Вабили око фрески та мозаїки, розташовані на склепінні, стінах, стовпах, арках.

Фреска Софійського собору із зображенням музик. Кожен музикант має власний музичний інструмент: ліру, орган і флейту

Мозаїка Богоматір Оранта (загальний вигляд) Велична шестиметрова постать Богоматері Оран-ти (з грецької - «та, що молиться») на ввігнутій поверхні ніби оточена божественним світлом, яке створює навколо неї ореол вічного сяйва. Віками Оранту шанували як Молитовницю за землю Руську. У Софійському соборі за десять століть збереглася незмінною саме стіна з образом, тому мозаїку стали називати «Нерушимою Стіною». Під Орантою сяє барвами мозаїчна «Євхаристія» - символічна сцена причащання апостолів.

Христос Вседержитель. Мозаїка на головному куполі Софійського собору

Христос однією рукою притискає до себе Євангеліє, другою - благословляє вірян. Постать оточена чотирма архангелами (збереглося мозаїчне зображення лише одного з них. Інших дописав фарбами видатний художник Михайло Врубель у 1884 р.). На архангелах - шати візантійських імператорів, на головах - діадеми.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

Витоки української писемності сягають IX ст. і пов'язані з християнською місією братів-просвітителів Кирила і Мефодія до слов'ян. Брати і їхні учні створили слов'янську абетку - кирилицю, яка почала проникати на терени Русі після її хрещення. Нині вона становить основу кириличного письма українців.

Християнізація Русі сприяла появі освіти. Бурхливий розвиток шкільної освіти у слов'янських землях припадає на часи князювання Ярослава Мудрого і його нащадків. Рукописну літературу, що з'явилася на наших землях у часи розквіту Русі, умовно поділяють на дві групи. Це перекладені з інших мов книги, основу яких становили переважно біблійні тексти, і оригінальна, тобто створена на наших землях, література. Дійшли до нас і пам'ятки усної народної творчості, насамперед, пісні героїчного епосу - билини. Запровадження християнства у Київській державі сприяло бурхливому розвитку церковної архітектури. З'являлися дерев'яні храмові споруди, проте дедалі частіше для зведення церков почали використовувати камінь. Часто запрошували візантійських майстрів, досвід яких у поєднанні з місцевими традиціями сформував самобутню архітектуру Русі.

З-поміж пам'яток образотворчого мистецтва, що збереглися з давньоруських часів, переважну більшість становлять фрески, мозаїки, книжкові мініатюри.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

Спорудження Софійського собору, створення Остромирового Євангелія, спорудження Десятинної церкви.

2. Дайте визначення поняттям.

Церковнослов'янська мова, монументальне мистецтво, книжкові мініатюри, мозаїки, фрески.

3. Заповніть таблицю. Установіть, які з наведених термінів стосуються кожного з видів мистецтва: мініатюра, мозаїка, дитинець, садиба, храм, палаци-хороми, буквиця, житія, заставки, фреска.

4. Дайте відповіді на запитання.

♦ Яку мову й чому використовували для написання книг? ♦ Які факти свідчать про поширення писемності за доби розквіту Київської держави? ♦ Де за часів Русі-України виготовляли книги? Що відомо про найдавніші з них? ♦ Що споріднювало види монументального мистецтва Київської держави? Чим вони відрізнялися? ♦ Які споруди зводили руські будівничі?

Перевірте, чого навчилися з теми

1. Скільки років минуло від запровадження християнства як державної релігії до утвердження Ярослава Мудрого на великокнязівському столі? Скільки років тому відбулися ці події? Дати та обчислення позначте на лінії часу.

2. З наведеного переліку доберіть терміни для розповідей про утвердження християнства на наших землях, розвиток освіти, культури Русі-України. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.

Билини, буквиця, графіті, дитинець, єпископ, ікона, книжкові мініатюри, митрополит, мозаїка, монастир, палаци-хороми, проповіді, священник, собор, фреска, церква, чернець.

3. Підготуйте розповідь про Володимира Великого чи Ярослава Мудрого за планом: 1. Коли жив; за якого часу мав найбільшу владу, унаслідок яких подій здобув її? 2. Опишіть зовнішність історичного діяча, схарактеризуйте його вдачу. Що, на вашу думку, вплинуло на формування його характеру? 3. Висловіть власне ставлення до історичного діяча (які вчинки й справи викликають захоплення, а які ви не можете схвалити; як ставитеся до засобів, якими він прагнув досягти мети).

4. Роздивіться ілюстрації із зображенням історичних пам'яток. Де, коли, за яких обставин, навіщо (для кого / для чого, на честь кого / чого) було створено наведені пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва? Що відомо про їхнє призначення? Яка країна, на вашу думку, мала найбільший вплив на розвиток культури Русі-України? Відповідь обґрунтуйте. Зробіть висновок про рівень розвитку культури Русі-України періоду Володимира Великого і Ярослава Мудрого.

5. Використовуючи наведені дані, вкажіть подію і / або установіть причинно-наслідковий зв'язок.

6. Роздивіться картину П. Андрусіва «Французькі посли в Ярослава Мудрого».

Поміркуйте, де й коли могли відбуватися зображені події. Які наслідки мали події, змальовані на картині? Представники яких професій і верств суспільства присутні у сюжеті?

Спробуйте впізнати відомі вам історичні постаті, складіть діалог між героями картини.

7. Установіть, про що йдеться в уривках з літопису, розташуйте події у хронологічній послідовності.

A. «І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мо-кош. І приносили їм люди жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували їх цим бісам, і оскверняли землю требами своїми».

Б. «Бояри ж, відповідавши, сказали: “Якби лихий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, що була мудрішою за всіх людей”. А Володимир, відповідавши, мовив: “То де ми хрещення приймемо?”. І вони сказали: “Де тобі вгодно”».

B. «Коли ж охрестили Володимира в Корсуні, то передали йому віру християнську, кажучи так: “Хай не спокусять тебе деякі з єретиків. А ти віруй, так говорячи: “Вірую во Єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі”...».

Г. «І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів - тих порубати, а інших вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Бо-ричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями».

Д. «Мстислав вийшов на лови, і розболівся, і помер. І положили його у Чернігові в церкві святого Спаса, що її він спорудив був сам; було бо зведено її при ньому так заввишки, як, на коні стоячи, можна рукою досягти. Після цього ж узяв волость його всю Ярослав і став єдиновладником Руської землі».

Е. «А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати».

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Власов

 




^