uabooks.top » Історія України » Політичне і культурне життя Київського, Чернігівського й Переяславського князівств у другій половині XI - на початку ХІІІ століття
Інформація про новину
  • Переглядів: 63
  • Дата: 3-04-2020, 07:08
3-04-2020, 07:08

Політичне і культурне життя Київського, Чернігівського й Переяславського князівств у другій половині XI - на початку ХІІІ століття

Категорія: Історія України




Суспільно-політичне та господарське життя Русі-України у другій половині ХІІ - першій половині ХІІІ ст.

1. Знайдіть на карті і назвіть удільні князівства Русі-України другої половини ХІІ - першої половини ХІІІ ст., розташовані на західних і східних її кордонах.

2. Які з цих князівств безпосередньо межували з половецьким степом?

3. З якими з удільних князівств сусідило Київське князівство? Яку територію воно охоплювало?

4. На якому боці Дніпра знаходилися Переяславське та Чернігівське князівства? Басейни яких річок охоплювали землі цих князівств?

5. Поміркуйте, як місце розташування та природні умови князівств впливали на їхнє політичне й господарське життя.

Київське князівство

Найгостріші князівські суперечки впродовж ХІІ - у першій половині ХІІІ ст. точилися за київський стіл. Київ лишався на ті часи одним із найбільших і найбагатших європейських міст: там мешкало майже 50 тис. осіб. У Києві містилася й резиденція митрополитів. У Київському князівстві налічувалося найбільше в державі міст і містечок - близько 80. Найвизначнішими були Київ, Вишгород, Іскоростень, Овруч, Турів, Корсунь, Юр’їв.

Джерелом багатства київських земель були родючі чорноземи й корисні копалини. Вигідне розташування князівства сприяло розвиткові торгівлі. Мережа річок пов’язувала Київську землю з найвіддаленішими куточками Русі та сусідніми країнами. Великі території, вигідне розташування, розвинене господарство Київського князівства приваблювали ласих до багатства князів - чернігівських, волинських, переяславських, ростово-суздальських, смоленських.

Правителі в Києві змінювали один одного через 6-8 років, а то й частіше. І жоден не мав спокійного князювання, адже був змушений відбиватися від збройних домагань інших претендентів. Траплялися й змови, у яких активну участь брало київське боярство і навіть половці.

У 1169 р. у боротьбу за київський стіл включився володимиро-суздаль-ський князь Андрій Боголюбський -онук Володимира Мономаха. Зібравши велике військо й заручившись підтримкою половців, а також чернігівських і галицьких князів, Боголюбський рушив походом на Київ. Літопис свідчить, що після тривалої облоги місто здалося завойовникам і зазнало небачених руйнувань.

Прочитайте уривок з літопису. 1. Що, на вашу думку, спонукало Андрія Бо-голюбського так жорстоко обійтися з киянами і Києвом? 2. Якою була мета загарбників? 3. Поміркуйте, чи вплинуло походження і оточення Андрія Бо-голюбського (сина Юрія Долгорукого та половецької княжни) на його характер і князівські претензії. 4. Підтвердьте або спростуйте висловлювання історика Л. Гу-мільова: «Наказ Андрія Боголюбського показує, що для нього і його дружини (себто суздальців, чернігівців та смолян) Київ був настільки ж чужим, як який-небудь німецький або польський замок».

«І грабували вони два дні весь город - Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в'язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множину, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота».

З Київського літопису

Найдовше за доби роздробленості тривало князювання в Києві співправителів Святослава (1177-1194) та Рюрика (1180-1202). Ці князі належали до двох найвпливовіших родів - чернігівських Ольговичів та смоленських Ростиславовичів. Домовившись про спільне правління, вони поклали край князівським чварам, організовували спільні походи проти половців і врешті домоглися, що кочовики відійшли в пониззя Сіверського Дінця. За наступників співправителів Київ почав втрачати політичний авторитет.

Чернігівське князівство

Чернігівщина належала до найдавнішого осередку Руської держави. У період роздробленості Чернігівське князівство розпалося на менші уділи. Найвпли-вовішим з-поміж них вважалося Новгород-Сіверське князівство.

У Чернігівському князівстві було чимало міст. Найбільші - Чернігів, Нов-город-Сіверський, Путивль, Брянськ, Курськ, Стародуб - доволі часто згадуються в джерелах. Стольне місто Чернігів поступалося розмірами лише Києву. Чернігів був добре укріпленим і мав чудове сполучення з іншими містами.

Чернігівські землі, за заповітом Ярослава Мудрого, належали Святославові. Його сини Олег і Давид стали засновниками династій чернігівських князів - Олеговичів (літопис їх називає Ольговичами) та Давидовичів. Представники цих династій, володарюючи в чернігівських землях, не полишали мрій здобути й Київ.

Переяславське князівство

Територія Переяславської землі порівняно з іншими князівствами була невеликою. На сході й півдні Переяславщина безпосередньо межувала зі Степом. Князівство служило щитом для Києва й решти руських територій. Саме тому в Переяславському князівстві зусиллями великих князів київських споруджували потужні захисні укріплення. Здебільшого як військові фортеці виникали й міста Переяславщини. Неприступною твердинею був і сам Переяслав. Через безпосередню близькість до Києва Переяславське князівство майже цілковито залежало від нього.

Піднесення Переяславського князівства за часів роздробленості пов’язують із князем Володимиром Глібовичем. Він був незмінним учасником численних походів проти половців, зажив слави хороброго воїна й талановитого полководця. Про Володимира Глібовича шанобливо згадує автор Київського літопису як про організатора оборони Переяславщини. Сповіщаючи під роком 1187 про смерть переяславського князя, літописець підкреслив: «Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і всякими чеснотами був сповнений. За ним же Україна багато потужила».

У розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під 1187 роком літописець ужив назву «Україна» - це найдавніша згадка найменування нашої держави в джерелах. Характерно, що назва «Україна» походить з Київщини - того самого регіону, де вперше зафіксовано й назву «Русь».

Роздивіться зображення міст Києва, Чернігова й Воїня. Виділіть спільні й відмінні риси у забудові міст. Поміркуйте, з чим був пов’язаний вибір місця для закладення міста.

Архітектура Русі-України в другій половині ХІ - першій половині ХІІІ ст.

У другій половині ХІ - на початку ХІІ ст. не лише в Києві, а й у багатьох інших містах Русі будували чимало кам’яних храмів.

Роздивіться зображення церков, збудованих у 20-30-х роках ХІІ ст. і наприкінці століття. Визначте спільні й відмінні риси споруд. З чим могли бути пов’язані зміни у спорудженні церков?

Успенський собор Києво-Печерського монастиря, зведений наприкінці ХІ ст., правив за зразок для храмів у багатьох містах Київської держави. Головну церкву найавторитетнішого монастиря Русі-України заклав навесні 1073 р. Феодосій Печерський, на той час ігумен Печерського монастиря, за підтримки князя Святослава Ярославовича.

За зразком Успенського храму великий князь київський Святополк-Михай-ло Ізяславович побудував 1108-1113 рр. Михайлівську Золотоверху соборну

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Власов

 




^