uabooks.top » Всесвітня історія » Франція в ХІ-XV столітті
Інформація про новину
  • Переглядів: 66
  • Дата: 12-04-2020, 04:13
12-04-2020, 04:13

Франція в ХІ-XV столітті

Категорія: Всесвітня історія




 

Пригадайте, як імперію Карла Великого поділили між його синами.

1. На шляху до єдності. В XI ст. власне Францією називали невелику територію навколо Парижа - королівський домен Іль-де-Франс. Інші землі були фактично незалежними територіями. Монархи вміло використовували суперництво й ворожнечу між впливовими феодалами. Запорука їхнього успіху полягала в існуванні сильного союзника - середніх і дрібних феодалів, населення міст і церкви. Потерпаючи від зловживань сеньйорів, вони шукали захисту в королівської влади, виступали за її зміцнення та об’єднання країни.

Влада королів з династії Капетінгів не виходила за межі власного домену, тому король Людовік VI (1108-1137) саме з нього почав наводити порядок. Справжньою удачею стало одруження його сина Людовіка VII з Альєнорою - спадкоємницею величезного герцогства Аквітанія. Але невдовзі пара розлучилася. Новим чоловіком Альєнори і господарем Ак-вітанії став Генріх I Плантагенет. Коли через кілька років Генріх став англійським королем і об’єднав усі свої володіння, у його руках, завдяки шлюбу та батьківській спадщині, опинилася значна територія Франції.

Перший король Франції (а не франків) Філіпп Август ІІ (1180-1223) захопив більшу частину англійських володінь у Франції і повернув собі узбережжя. Цей фантастичний успіх - час справжнього торжества французької корони. Тепер вона могла перейти до завоювання багатих і незалежних південних областей. Король Людовік VIII приєднав до своїх володінь графство Тулузьке та частину Середземноморського узбережжя.

Віднині землі корони простягалися від Ла-Маншу до Середземного моря, а її першочергове завдання полягало в зміцненні королівської влади на приєднаних землях.

2. Під твердою рукою Філіппа IV Красивого. Помітне посилення королівської влади відбулося за правління Філіппа IV Красивого (1285-1314). Попри напрочуд гарну зовнішність, він вирізнявся холодним і жорстоким характером.

Завдяки одруженню Філіпп IV включив до своїх володінь багате графство Шампань. Однак спроба підкорити Фландрію, що процвітала із сук-нарства й торгівлі, закінчилася невдало: у 1302 р. у битві біля Куртре королівське військо зазнало поразки. Це був рідкісний на той час випадок, коли піше міське ополчення, до складу якого входили переважно ткачі, ущент розбило лицарську кінноту. Зібрані на полі битви позолочені шпори (відмітний знак лицарського звання) на честь перемоги було розвішено на воротах міста, через що подія отримала назву «битва шпор».

Війна з Фландрією вимагала чималих коштів. Філіпп змушував міста регулярно давати йому гроші в борг, але зазвичай їх не повертав. Тоді під приводом налагодження заплутаних грошових справ король позбавляв міста самостійності. Так він поклав початок підпорядкуванню міст королівській владі та знищенню славетних міських свобод. Філіпп IV відчував постійну потребу в грошах і не соромився у виборі засобів для наповнення державної скарбниці. Він неодноразово виганяв з міст євреїв-лихварів і привласнював їхнє майно, а за право повернутися знову стягував великі суми. Не гребував король і випуском неповноцінної монети, за що здобув у сучасників славу фальшивомонетника. Спроба оподаткувати духовенство призвела до конфлікту з Папою Римським Боніфацієм VIII.

Навіщо Філіппу IV Красивому постійно потрібні були гроші і звідки він їх отримував?

Важливим напрямом діяльності Філіппа IV стала перебудова армії. Замість феодального ополчення він створив наймане військо, засноване на жорсткій дисципліні та відданості королю.

Саме в розпал конфлікту з Папою Римським Боніфацієм VIII Філіпп IV і скликав збори представників трьох станів - Генеральні штати, щоб заручитися підтримкою своїх підданих.

Філіпп IV продовжив справу своїх попередників із збирання французьких земель. Стали складати єдиний для всієї країни порядок управління і збору податків. Поступово Франція ставала наймогутнішою державою Європи. Її остаточному об’єднанню заважали володіння англійської королівської династії Плантагенетів - багата провінція Гієнь (Аквітанія).

Широкого розголосу набув організований Філіппом IV судовий процес над орденом тамплієрів. Могутній орден мав численні землі у Франції, але підпорядковувався тільки Папі. Це дуже дратувало короля, адже орденські володіння він вважав перешкодою на шляху до об’єднання країни. До того ж Філіпп IV заборгував тамплієрам великі гроші і, за своєю звичкою, не бажав їх повертати. Тамплієрів звинуватили в єресі й чаклунстві. Орден розпустили, а його голову, Великого магістра, спалили на вогнищі. Перед смертю він прокляв короля і Папу, напророчивши їм близьку смерть. Невдовзі обидва і справді померли, найімовірніше, від отрути тамплієрів. Значна частина багатств ордену перейшла до королівської скарбниці.

3. Столітня війна. Невдовзі після смерті Філіппа IV Красивого один за одним померли три його сини. Пряма лінія династії Капетінгів припинилася. Претензії на французький трон висунув син доньки Філіппа IV -англійський король Едуард III. Франція рішуче виступила проти цього. Корону отримав небіж Філіппа IV - Філіпп VI Валуа. Відносини між Англією і Францією різко погіршилися.

У 1337 р. Філіпп VI заявив, що Франція повертає собі Гієнь. У відповідь Едуард ІІІ звинуватив його в нападі на англійські володіння й оголосив Франції війну. На її початковому етапі англійцям щастило. Біля берегів Фландрії вони розгромили ворожий флот і рушили в глиб Франції. Основу англійського війська складала дисциплінована наймана піхота, а її ядро - стрільці з важкого лука. Їхні стріли летіли на відстань до 350 м, легко пробивали лицарські обладунки. Важливою перевагою англійців було вдале сполучення дій піхоти та кінноти. Французи, навпаки, не звикли битися єдиним військом і підкорятися дисципліні.

Недоліки французького війська прирекли його на поразку у великій битві біля Кресі в 1346 р. Загинуло близько 1,5 тисячі лицарів і 10 тисяч піхотинців. Перемога дозволила Едуарду ІІІ взяти в облогу «морські ворота Франції» - порт-фортецю Кале. Не дочекавшись допомоги, після року героїчного опору захисники Кале капітулювали. Тимчасово воєнні дії перервала епідемія «чорної смерті» - чуми.

У 1356 р. у битві біля Пуатьє очолювана королем французька армія зазнала повної поразки, у полон потрапив навіть король Іоанн II.

Країна опинилася в дуже важкому становищі: вона втратила і військо, і короля. Англійці, окупувавши значну частину французької території, безперервно вивозили на батьківщину воєнну здобич і величезні суми викупів за знатних бранців. Державна казна Франції спорожніла, країна дедалі більше потерпала від знегод війни.

XIV ст. Із «Хроніки» ченця Жана де Венетта

У цьому, 1358-му, році багато неукріплених сіл перетворили свої церкви на справжні замки. їх обкопали ровами, установили на баштах і дзвіницях воєнні машини, аби захищатися в разі нападу, а це, здається, траплялося дуже часто.

У цьому році виноградники не обробляли, поля не засівали і не орали, бики та вівці не ходили пасовиськами. Церкви й будинки всюди постраждали від пожеж або перетворилися на руїни. Найвідчайдушніша убогість панувала всюди, і особливо серед селян, бо сеньйори посилювали їхні страждання, відбираючи в них і майно, і їхнє бідне життя.

У цей час ті, хто повинен був би захищати народ, гнобили його не менше ворога.

Як ви розумієте останнє речення?

Попри всі випробування, дофін Карл (так у Франції називали старшого сина короля, спадкоємця престолу) мужньо продовжив боротьбу проти англійців. Він змусив їх піти на переговори і в 1360 р. підписати мирний договір у Бретіньї. Франції довелося віддати королю Едуар-ду III значні території, але натомість вона отримала перепочинок.

Ставши королем, Карл V (1364-1380) виявив здібності неабиякого правителя і провів важливі перетворення у війську: налагодив дисципліну, збільшив кількість здібних командирів і вправних лучників. Король правильно оцінив причини попередніх поразок і відмовився від старої тактики воєнних дій. Відтепер французи уникали великих битв і

виснажували ворога в частих дрібних сутичках. Створені простим народом партизанські загони стали надійним помічником війська. Усе це дало змогу Франції перейти в наступ і поступово витіснити англійців з більшої частини загарбаних територій.

Чому французи за короля Карла V уникали великих битв з англійцями?

Утім закріпити успіх країна не змогла. Королівський трон успадкував нездатний до управління Карл VI, почалася боротьба за владу між його найближчими родичами - герцогами Бургундським та Орлеанським. Англійський король Генріх V Ланкастер, скориставшись цим розбратом, висадився в Нормандії і продовжив війну. У 1415 р. біля Азенкура зійшлися армії двох держав. Битва закінчилася нищівною поразкою французів. Герцог Бургундський перейшов на бік англійців і допоміг Генріху V заволодіти Парижем. Проте невдовзі королі обох держав померли. Дофін оголосив себе королем Карлом VII. Частина Франції визнала його владу, однак англійці заперечували її законність. Становище Карла ускладнювалося тим, що він не мав можливості, як усі французькі королі, коронуватися в Реймсі, оскільки місто перебувало в руках противника.

Франція постала перед загрозою втрати незалежності. Наприкінці 1428 р. потужне англійське військо оточило Орлеан - важливу фортецю на Луарі. Оволодіння ним відкривало шлях до завоювання всієї країни.

4. Жанна д’Арк. У цей вирішальний момент до короля з’явилася сімнадцятирічна дівчина Жанна д’Арк.

Столітня війна завдала Франції чимало страждань, і серед народу постійно поширювалися різні пророцтва про вигнання ворогів. За одним з них, спасителькою Франції мала стати Діва, що прийде з дубового лісу - якраз із тієї місцевості, де жила Жанна. Побожна дівчина була впевнена, що чула голоси святих, які закликали її до подвигу. Вона вірила, що має зняти облогу Орлеана, коронувати в Реймсі Карла VII і врятувати Батьківщину.

Жанна переконала дофіна дати їй озброєний загін, приєдналася з ним до війська й вирушила на допомогу Орлеану. Облога міста тривала вже 200 днів, коли сміливиця повела воїнів у бій. Натхнені її в ідвагою і в ірою в перемогу, вони через дев’ять днів вигнали англійців. Це був перший великий успіх французів. Жанна стала народною героїнею - Орлеанською Дівою. Під її визвольні прапори з усієї країни сходилися люди.

Жанна вмовила короля вирушити в глибокий тил ворога - до Реймса. Там у соборі відбулася урочиста коронація дофіна. Коли Карл VII спитав Жанну, яку нагороду вона бажає отримати, дівчина попросила єдине: звільнити від податків жителів її р ідного села. Жоден з наступних правителів Франції не наважився позбавити їх цього привілею.

Під впливом подвигів Жанни французи почали активно наступати. Одне її ім’я наводило жах на англійців. У ході війни настав перелом, однак популярність Жанни лякала Карла VII і викликала в нього острах опинитися в затінку її слави.

В одній із сутичок Жанна потрапила в полон до бургундців. Король і пальцем не поворухнув, щоб визволити дівчину, яка так багато для нього зробила. За велику суму бургундці передали Жанну англійцям. Орлеанську Діву звинуватили в чаклунстві та єресі. Під час слідства і на суді юна дівчина поводилася відважно, розсудливо відповідала на підступні запитання вчених богословів. Так і не довівши її вини, 30 травня 1431 р. Жанну спалили на міській площі в Руані. Згодом церква оголосила її святою.

Ім’я Жанни д’Арк стало символом хоробрості, патріотизму та відданості власному народу. Її образ було увіковічено в численних книжках, картинах і фільмах.

5. Влада в руках королів. Загибель Жанни д’Арк не зупинила наступу французів, і невдовзі Карл VII увійшов у Париж. Король продовжив реформи свого діда Карла V: запровадив постійний податок, заборонив

васалам тримати збройні загони, створив регулярне військо. У 1453 р. воно повністю витіснило англійців з володінь на материку. Лише порт Кале ще ціле століття залишався в їхніх руках. Головним підсумком найдовшої в історії Європи війни стало збереження і зміцнення французами своєї держави.

Перемога сприяла об’єднанню Франції, яке завершив Людовік (франц. - Луї) XI. Він знищив свого найзапеклішого ворога герцога Бургундського і об’єднав Францію, Пікардію та герцогство Бургундське. Пізніше до складу королівства уві

йшли також Прованс і Бретань. Об’єднання Франції здебільшого завершилося.

Починався новий етап - централізація держави, тобто підпорядкування всієї території владі короля. У результаті вища знать зберегла свої володіння, але втратила колишню незалежність.

Скоротилися привілеї міст та окремих територій.

Стрімко зросли податки в державну казну, які були потрібні для утримання найманого війська й численних королівських чиновників. На всій території країни стало діяти єдине королівське законодавство.

У XVI ст. Франція вступала сильною централізованою державою.

ПЕРЕВІРЯЄМО ЗНАННЯ

1. Коли і як виникли англійські володіння у Франції?

2. Який внесок у розвиток французької держави зробив Філіпп IV?

3. З якою метою король скликав Генеральні штати?

4. Що спричинило Столітню війну?

5. Чому Жанну д’Арк назвали Орлеанською Дівою?

6. Як завершення Столітньої війни сприяло об’єднанню Франції?

7. Чим централізація країни відрізняється від об’єднання?

Удосконалюємо вміння

1. У зошитах складіть таблицю: «Дії королів, спрямовані на об’єднання Франції»: 1) Філіппа II Августа; 2) Філіппа IV Красивого; 3) Людовіка XI.

2. Розгляньте карту ««Столітня війна» (с. 87). На контурній карті позначте основні події Столітньої війни: місця найбільших битв, пересування військ, території, захоплені в різний час.

ДІЄМО ТВОРЧО

Робота у групах. Використовуючи матеріал підручника й додаткові джерела, обговоріть постать Жанни д’Арк за планом:

1. Як розгорталися події Столітньої війни до появи на історичній арені Жанни д’Арк?

2. Що спонукало Жанну очолити військо - потойбічні сили (голоси), власне переконання та ентузіазм, підтримка народу чи щось інше?

3. Які чинники сприяли перемозі французького війська під Орлеаном?

4. Чому Жанну д’Арк спалили як чаклунку, а згодом оголосили святою?

5. Які асоціації сьогодні викликає постать Жанни д’Арк? Чи можна вважати її подвиг переламним моментом в історії Франції?

Свої висновки презентуйте на загал.

Запам’ятовуємо дати

1302 р. - започаткування Генеральних штатів у Франції 1337-1453 рр. - Столітня війна

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 7 клас Подоляк, Лукач, Ладиченко

 




^