uabooks.top

 Рік видання: 2018

 Видавництво: "Оріон"

 Автори: Т. М. Засєкіна, Д. О. Засєкін

ВИЗНАЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ТІМ В РІВНОПРИСКОРЕНОМу русі

Прилади та матеріали вимірювальна стрічка; секундомір; жолоб; набір кульок однакового розміру та різної маси; штатив з муфтою та лапкою; металевий циліндр.

Астероїди. До малих тіл належать астероїди, комети й метеороїди. Астероїди — тверді кам’янисті тіла, що рухаються, як і планети, по еліптичних орбітах навколо Сонця з періодом 3-6 років. Як і планети, астероїди у видимому діапазоні спектра світять відбитим сонячним світлом. Для людини, яка спостерігає із Землі

Меркурій — найближча до Сонця планета. Меркурій є ще й найменшою і найшвидшою планетою в Сонячній Системі. Меркурій рухається

орбітою навколо Сонця із середньою швидкістю

Фізичні умови на Місяці. Місяць — найближче до Землі небесне тіло, яке перебуває на середній відстані 384 400 км від неї й має радіус 1738 км. Маса Місяця значно поступається масі Землі, а сила тяжіння на його поверхні приблизно в 6 разів менша, ніж на Землі (табл. 8, с. 270). 

Космічні швидкості. Рух штучних небесних тіл — супутників по орбіті й космічних апаратів у просторі описують ті самі закони небесної механіки, що й для руху природних небесних тіл. У § 9 ми розглядали рух тіла, якому на висоті h над землею надано початкової швидкості в горизонтальному напрямку. Тіло рухається по вітці параболи й падає на Землю.

Конфігурації та умови видимості планет. Як ми знаємо, Земля і планети обертаються навколо Сонця по майже коловим орбітам. Проте людині, яка спостерігає із Землі, видимий рух планет видається інакшим. 

Об’єкти Сонячної системи. На сьогодні в Сонячній системі виділяють вісім великих планет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун), п’ять карликових планет, понад 100 їх супутників, пояс астероїдів і пояс Койпера, комети, метеороїди та космічний пил (див. задній форзац).

До 2006 р. астероїди ще називали «малі планети». Після введення поняття карликової планети термін «малі планети» практично не вживається.

Зоряний час. Періодичне обертання небесної сфери, повторення явищ сходу і заходу світил та їхніх кульмінацій дали людям природну одиницю часу — добу. Залежно від того, що взято за орієнтир на небі, відрізняють сонячну та зоряну добу.

Зоряна доба — це проміжок часу між двома послідовними верхніми кульмінаціями точки весняного рівнодення на одному й тому самому меридіані.