uabooks.top

Організми, які живуть в одному середовищі, взаємодіють між собою і залежать один від одного. Їх взаємозв'язки впливають на їхній спосіб життя. Багато організмів навчилися «дружити», а деякі, навпаки, конкурують між собою, майже во організми самі можуть бути середовищем існування.

Ґрунт — це особливе середовище, у якому розрізняють і неживу, і живу частини. Нежива складається з тіл і речовин, що перебувають у твердому, рідкому та газуватиму стані, жива — це організми, які живуть у грунт і. Їх дуже багато, хоч вони не такі помітні, як тварини суходолу та водойм. Як і усім живим організмам, для життя їм необхідні вода й повітря.

У наземно-повітряному середовищі існус найбільше розмаїття екосиситем (ліс, поле, пустеля, тундра, город і сад. гори, стел) та організмів, які їх населяють. Як і в інших середовищах, для організмів тут важливими є вода, світло, тепло, повітря, пожива, із кожних 100 мешканців цього середовища 75 уміють літати, це більшість комах, птахів і деякі звірі, наприклад, кажани.

Науковці стверджують, що життя зародилося у воді, а згодом організми освоїли суходіл, усім живим істотам потрібна вода, а для деяких вона є також середовищем існування. У воді дожиття пристосувалося величезно кількість істот — від мікроскопічних водоростей до гігантських китів.

Середовище існування має величезний вплив на організми і складається з багатьох чинників. Усім організмам потрібна вода, повітря та їжа. Тому вони тісно пов’язані із середовищем існування й залежать від його умов. Життя озерної жаби залежить від води, бо лише там вона може відкладати ікру; вовк не може жити без лісу, води, звірів, на яких він полин:; для зайця величезне значення мас наявність рослинної їжі й відсутність хижаків у середовищі.

У природі загалом е дуже багато взаємозв'язків організмів між собою та із середовищем.

Здавна люди спостерігали за зоряним небом. Пригадай фотографію зоряного неба. Спостерігачу видається, що небесна сфера обертається навколо велетенської осі, що є продовженням .земної осі. Не дивно, що колись центром Всесвіту вважали Землю, навколо якої обертаються зорі, планети, Сонце та Місяць.

Учені порахували: зір на небі приблизно стільки само, скільки піщинок на Землі. Візьми в руки пригоршню піску. Уяви, скільки піску на Землі: на дні морів і океанів, на їхніх берегах, у всіх пустелях світу! Поглянь: кожна піщинка — це зоря, навколо якої може обертатися планета, можливо, схожа па пашу Землю. Як багато зір у Всесвіті! Як ти гадаєш, серед них можуть бути такі, де є життя? Більшість учених переконані, що ми не самотні у Всесвіті.

Роботизовані космічні апарати відкривають нам нові перспективи для дослідження космосу. Порівняно з пілотованими польотами коеліічні роботи дешевші та універсальніш їх можна запускати в небезпечні середовища; вони не потребують дорогих систем життєзабезпечення і — найголовніше — вони не мусять повертатися на Землю.

Окрім великих планет, навколо Сонця обертаються карликові планети, планетоїди. комети. Простір між планетами та зорями заповнений потоками заряджених частинок, випромінюванням, атомами, молекулами, пилом та метеороїдами. Карликові планети набагато менші, ніж великі (навіть менші, ніж Місяць). Найбільша карликова планета — Плутон. До 2006 року Плутон був великою планетою, доки астрономи не відкрили за орбітою Нептуна тіла, більші, ніж Плутон. Учені назнали нону групу небесних тіл карликокими планетами.

До планет-гігантів належать Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Ці кулясті тіла з дуже густого газу не мають твердої поверхні. Вони вкриті густою атмосферою, у якій дмуть потужні вітри й гігантські вихори. Усі газоні гіганти мають кільця. У них багато супутників. Станом на 2022 рік у Сатурна налічувалося 82 супутники, у Юпітера — 79, в Урана — 27, у Нептуна — 14. Найбільший супутник в Сонячній системі — Ганімед.