uabooks.top » Біологія » 5. Кишковопорожнинні (жалкі)
Інформація про новину
  • Переглядів: 565
  • Дата: 11-08-2020, 10:48
11-08-2020, 10:48

5. Кишковопорожнинні (жалкі)

Категорія: Біологія





Попередня сторінка:  4. Поняття про класифікацію тварин
Наступна сторінка:   6. Кільчасті черви

Пригадайте, які вакуолі називають травними. Які їхні функції? Що таке життєва форма у рослин?

Характерні риси кишковопорожнинних. За особливостями зовнішньої будови та способом життя кишковопорожнинних ділять на дві групи, пов’язані з пристосуванням до певних умов існування: поліпи та медузи. Такі групи називають життєвими формами.

• Поліпи, наприклад гідра, актинії, мадре-порові корали, ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. їхнє тіло нагадує мішок, на верхньому полюсі якого розташований ротовий отвір, оточений щупальцями (мал.

19, 1).

• Медузи, на відміну від поліпів, ведуть рухливий спосіб життя. їхнє тіло нагадує парасольку, по краях якої розташовані численні щупальця (мал. 19, 2). Одна частина парасольки опукла, інша - увігнута. У центрі ввігнутої частини розташоване ротове стебельце з ротовим отвором на верхівці. Медузи активно плавають у товщі води.

З особливостями будови поліпів ознайомимося на прикладі гідри (мал. 20). У прісних водоймах України мешкають різні види гідр, їх можна побачити на підводних предметах, до яких гідра прикріплюється підошвою. Це основа нижньої частини тіла гідри - стебельця, що діє як присосок. На протилежному полюсі тіла розташований ротовий отвір, оточений щупальцями.

Мал. 20. А. Схема будови гідри: 1 - стебельце, яке завершується розширенням -підошвою; 2 — ротовий отвір; 3 — щупальця. Б. Типи клітин гідри: 1 — жалкі (а — жалка нитка всередині клітини, б — жалка нитка, виведена назовні); 2 — проміжні; 3 — міжклітинна речовина; 4 — епітеліально-м’язові; 5 — травні;

6 - нервові; 7 - залозисті

Стінки тіла кишковопорожнинних складаються лише з двох шарів клітин - зовнішнього та внутрішнього (мал. 20. Б). Між ними у вигляді пружної пластинки розташований тоненький шар міжклітинної речовини (мал. 20. Б, 3), яку виділяють самі клітини. Вона виконує опорну функцію. Рот у гідри веде в мішкоподібну кишкову порожнину, в якій перетравлюється їжа. Саме ця особливість будови зумовила одну з назв групи - Кишковопорожнинні.

У зовнішньому шарі кишковопорожнинних є жалкі клітини (звідси походить ще одна назва цих тварин — Жалкі). Слугують жалкі клітини для захисту, ураження здобичі та її утримання; найбільше їх на щупальцях. Усередині жалкої клітини розташована капсула зі спірально закрученою жалкою ниткою (мал. 20. Б, 1а). Якщо здобич, що пропливає повз гідру, зачепить чутливий волосок такої клітини, жалка нитка викидається назовні (мал. 20. Б, 16). Вона проникає у ранку, що утворюється на тілі здобичі, а разом з нею - і токсична речовина, яка її паралізує. Нові жалкі клітини, так само як й інші типи клітин, виникають за рахунок проміжних клітин (мал. 20. Б, 2), здатних до поділу.

Покриви гідри утворюють епітеліально-м’язові клітини (мал. 20. Б, 4). Завдяки скороченню м’язових відростків цих клітин тіло гідри стискається або нахиляється в певний бік. Є в зовнішньому шарі й нервові клітини (мал. 20. Б, 6). Серед клітин внутрішнього шару переважають травні клітини, що мають джгутики, але здатні утворювати й несправжні ніжки (мал. 20. Б, 5). Вони захоплюють їжу, яка далі перетравлюється в травних вакуолях. Залозисті клітини (мал. 20. Б, 7) виробляють і виділяють у кишкову порожнину травні соки, під дією яких здобич там перетравлюється.

У медуз міжклітинна речовина містить багато води - до 98 %. Тому їхнє тіло драглисте. Високий уміст води допомагає медузі триматись у товщі води. Пересувається тварина завдяки скороченням парасольки.

Кишковопорожнинні - здебільшого хижаки. Дрібні види живляться ще дрібнішими безхребетними тваринами, великі - можуть заковтувати й хребетних (наприклад, риб).

Мал. 21. Різноманіття кишковопорожнинних: 1 - гідра прісноводна; 2 - медуза краспедакуста; 3 - медуза аурелія; 4 - медуза коренерот; 5 - люцернарія;

6 - актинія кінська

Різноманіття кишковопорожнинних. У ставках, озерах і річках з повільною течією поширені різні види гідр (мал. 21, 1). Вони споживають одноклітинні організми, дрібних ракоподібних і червів.

У річках України, зокрема Дніпрі, трапляється медуза краспедакуста (мал. 21, 2). Вона дуже маленька, діаметр її парасольки сягає лише 2 см. Вважають, що у водойми Європи ці тварини потрапили з Південної Америки разом з тропічними водними рослинами.

У Чорному та Азовському морях поширені медузи аурелія, коренерот і люцернарія. Діаметр парасольки аурелії (мал. 21, 3) може сягати 40 см. У коренерота немає щупалець, жалкі клітини містяться по поверхні парасольки та видовжених, зрослих між собою ротових лопатях (мал. 21, 4). Люцернарія, або морський ліхтарик (мал. 21, 5), веде прикріплений спосіб життя. Ніжкою, що закінчується присоском, медуза прикріплюється до різних підводних предметів, наприклад водоростей, чим нагадує поліп.

Окрему групу кишковопорожнинних становлять коралові поліпи. Актинії — це одна з груп коралових поліпів, позбавлених скелета. Вони можуть бути яскраво забарвлені в зелений, синій, червоний, бурий кольори, нагадуючи фантастичні квіти, тому їх ще називають морськими анемонами (анемони -трав’янисті рослини з вишуканою квіткою). У Чорному та Азовському морях на дні поблизу берегів мешкає актинія кінська (мал. 21, 6).

Багато коралових поліпів утворюють колонії. Це відбувається тому, що після брунькування особини на все життя залишаються з’єднаними з тілом колонії. Такі колонії можуть утворювати коралові рифи. В утворенні коралових рифів насамперед беруть участь мадрепорові корали (мал. 22, 1). Існують і корали, що мають скелет з кальцій карбонату або органічної речовини. Так, червоний корал (мал. 22, 2), поширений у Середземному морі та Атлантичному океані,

має різні відтінки - від світло-рожевого до темно-червоного, майже чорного. З нього виготовляють ювелірні прикраси.

Мал. 23. Небезпечні для людини (1, 2, 3) і паразитичні (4) кишковопорожнинні: 1 - ціанея; 2 - фізалія; 3 - морська оса; 4 - поліподіум

Небезпеку для здоров’я людини становлять опіки від жалких клітин велетенської медузи ціанеї, що мешкає в північних морях (мал. 23, 1). У тропічних морях можна натрапити на плаваючу колонію - фізалію, або «португальський кораблик» (мал. 23, 2). Зустрічі людини з фізалією можуть завершитися сильними опіками. Є серед кишковопорожнинних і паразитичні види. Зокрема, один з них - поліподіум - паразитує в ікринках осетрових риб, живлячись жовтком (мал. 23, 4). Цей вид може завдавати шкоди рибному господарству.

У разі ужалення медузою слід негайно надати людині першу допомогу. Рушником або ганчіркою видалити з ураженої ділянки тіла жалкі клітини медузи. Якщо рушника або ганчірки немає, можна використати й сухий пісок. Уражену ділянку тіла слід обробити спиртом, розчином амоніаку або соди. У важких випадках потрібно негайно звернутися до лікаря. Заходи профілактики: у місцях, де неможливо уникнути зустрічі з медузами, здатними завдавати опіків, слід застосовувати гідрокостюми, захисні маски, окуляри тощо.

Біологічний словничок: поліпи, медузи.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. З яких клітин складаються стінки тіла кишковопорожнинних? 2. Які особливості травлення кишковопорожнинних? 3. Яка будова жалких клітин? Яка їхня функція? 4. Чим відрізняються поліпи й медузи?

Для допитливих і кмітливих

Травлення кишковопорожнинних називають змішаним. Як ви вважаєте, чому?

Дослідник гідри - французький зоолог Абраам Трамбле (1710— 1784) - ще у XVIII ст., розрізаючи її вздовж та поперек, спостерігав відновлення частин тіла (щупалець) або цілої тварини з окремих шматочків. Багаторазово оперуючи поліп, він одержав «семиголову» гідру. Відрізавши всі «голови» (насправді - оточені щупальцями ротові отвори), дослідник спостерігав їхнє відновлення, подібно до того, як, за давньогрецькими міфами, відростали відрубані Гераклом голови Лерней-ської гідри (мал. 24). Звідси й походить назва цієї тварини.

Мал. 24. Герой давньогрецьких міфів - Геракл - убиває Лернейську гідру (скульптура давньогрецького скульптора Лісіппа (IV ст. до н. е.), Капітолійський музей, Рим, Італія)

 

 

 

Це матеріал з підручника Біологія за 7 клас Остапченко, Балан

 



Попередня сторінка:  4. Поняття про класифікацію тварин
Наступна сторінка:   6. Кільчасті черви



^