Від 1199 р. розпочалася нова сторінка не лише в житті волинського князя Романа Мстиславовича, айв усій історії українських земель. Саме цим роком датують утворення Галицько-Волинської держави. Столицею об’єднаного князівства Роман обрав Галич. Князь вважав найважливішим завданням подолання опору галицького боярства. Планував також Роман Мстиславович об’єднати під своєю рукою й решту українських земель. 1202 р. він примусив київського князя Рюрика Ростиславовича зректися київського столу.

Проте резиденцію до колишньої столиці Русі Роман не переніс, а посадив у Києві свого намісника. Уже як володар Київської землі галицько-

волинський князь організовував походи для захисту Переяславщини й Київщини від половців.

В’їзд Романа Мстиславовича в Київ. Мініатюра XV ст.

Захоплення князем Романом Мстиславовичем половецьких веж. Мініатюра XV ст.

Дослідники називають кілька причин, чому Роман, здобувши владу над Києвом, не оселився там.

По-перше, необхідність тримати під постійним контролем свавільних галицьких бояр. По-друге, участь Романа Мстиславовича в європейських подіях. Він був активним учасником міжусобної боротьби в Польщі. 1205 р., імовірно, був утягнутий у протистояння німецьких династій Гогенштауфенів і Вельфів. У бою під Завихвостом на Віслі (територія сучасної Польщі) 1205 р. Роман загинув. Передчасна смерть перекреслила чимало величних задумів Романа Мстиславовича. Утім, у Галицько-Волинському літописі його змальовано як великого державця й героя: «Був він державцем всієї Руської землі, ...кидався був на поганих (половців), як той лев, ...і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха».

Створення Галицько-Волинського князівства на чолі із «самодержцем усієї Русі» Романом Мстиславовичем - важливий етап в історії української державності.

1. Про які заходи внутрішньої політики князя Романа оповідає польський хроніст? 2. Поміркуйте, що означає вислів Романа Мстиславовича, наведений в уривку з джерела. 3. Зіставте образ Романа Мстиславовича, змальований Яном Длугошем, зі свідченнями Галицько-Волинського літопису, що наведені в тексті параграфа.

«Він винищує своїм тиранством майже всю галицьку знать, маючи звичай, на виправдання своїх злочинів, вживати прислів'я, що стало для нього свого роду урочистим оракулом небес: "Ніхто не зможе спокійно насолодитися медом, якщо спершу не пригнітить бджолиний рій". Своєю лютістю і тиранством він навів не тільки на своїх, а й на сусідів такий страх, здобув собі за короткий час таку славу і владу, що з легкістю володів усіма руськими областями і всі князі Русі були його данниками та підданими. Це часто пригнічувало поляків, що не пішло б діло до їх смерті, але вони зазвичай мовчали, побоюючись, щоб загроза тиранії Романа коли-небудь не впала і на них».

Польський хроніст Ян Длугош про Романа Мстиславовича

Джерела свідчать, що 1204 р. Папа Римський Інокентій III вислав до великого князя Романа Мстиславовича посольство й запропонував надати йому королівську корону й титул короля Русі в обмін на окатоличення князя. Проте Роман відмовився. Вчені вважають причиною відмови те, що Роман, зять візантійського імператора, був союзником Візантії. З курсу всесвітньої історії ви пам’ятаєте, що саме того року в Константинополі безславно завершився IV Хрестовий похід (1202-1204).

Такі походи організовував і спрямовував особисто Папа Римський.

Хрестоносці захопили й сплюндрували квітучу столицю колись могутньої Візантійської імперії.

Доля синів Романа Мстиславовича після його загибелі

Смерть Романа Мстиславовича ускладнила внутрішнє становище Галицько-Волинського князівства. «...Велика смута сталася в землі Руській», - свідчив літописець. Бояри швидко спекалися Романової дружини Анни й малих синів, чотирирічного Данила та дворічного Василька. На галицький стіл запросили онуків Ярослава Осмомисла, синів його дочки Ярославни та новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича.

1206 р. Ігоровичі розділили Галицьку землю. У їхніх намірах було прибрати до рук ще й Волинь. Над княгинею Анною, Данилом і Васильком, котрі знайшли притулок у Володимирі, нависла смертельна небезпека. Щоб урятуватися, княгиня подалася до Польщі. У політичну гру втрутився й угорський король: він обіцяв підтримку Анні, забравши до себе малого Данила. Проте втручання чужинців у галицько-волинські справи лише ускладнило внутрішнє становище: невдовзі з’ясувалося, що польський та угорський королі мають власні територіальні інтереси. Від 1208 р. чвари стали ще жорсткішими, бо ворогували між собою й Ігоровичі.

Данило і Василько Романовичі кілька разів намагалися повернути собі батьківський стіл. Проте бояри не бажали коритися малолітнім княжичам та їхній матері. Лише через вісім років старший Романович розпочав збирати батькову спадщину.

1. Землі яких князівств входили до складу держави Романа Мстиславовича?

2. З якими країнами межувала держава на заході та півночі? Яке з міст, позначених на карті, було найзахіднішим? 3. Порівняйте кордони Галицько-Волинської держави за Романа з кордонами сучасної України.

Боротьба Данила Романовича за возз'єднання Галицько-Волинського князівства

Союзником Данила були, крім брата Василька, волинські бояри та най-впливовіші міщани. Зумів порозумітися молодий князь і з новгородським правителем Мстиславом Удатним, якого запросили на князювання повсталі проти угорського поневолення галичани. Данило підтримував Мстислава військами в походах проти угорців. Союзницькі взаємини скріпив шлюб Данила з Мстиславовою дочкою. Але незадовго до смерті Мстислав, не почуваючись особливо впевнено в Галичі, віддав місто угорцям. Тож розрахунки Данила Романовича без клопоту повернути Галичину не справдилися.

На той час Данило й Василько зібрали під своєю владою всю Волинь. Брати відвоювали загарбані польським королем землі, мали союзницькі угоди з Литвою і польськими князями. Протягом 30-х років XIII ст. Данило кілька разів відвойовував в угорців Галич, проте через непоступливість боярства закріпитися в місті не міг.

Ситуація почала змінюватися на краще лише наприкінці 30-х років XIII ст. У 1238 р. разом з Васильком Данило виступив у похід проти німецького Добжинського тевтонського ордену. Польський король віддав тевтонцям українське місто Дорогочин. Данило зрозумів небезпеку ситуації і вирішив: «Не гоже є держати отчину нашу крижевникам (тобто хрестоносцям)». Зібравши військо, князь несподівано напав на хрестоносців, переміг ворога й повернув під свій контроль Дорогочин. Цього ж, 1238 р., старший Романович нарешті оволодів Галичем.

Утвердився Данило і в Києві. Проте, як і батько, столицю до Києва не переніс, залишивши там намісником хороброго воїна, боярина Дмитра.

Отже, наприкінці 30-х років XIII ст. Романові сини Данило й Василько відновили батькову державу. Василько як молодший залишився на Волині, у всіх важливих справах підтримуючи Данила. Старший Романович столицю Галицько-Волинського князівства переніс до тільки-но закладеного м. Холма.

Літописець розповів про грандіозне будівництво, яке розпочав галицький князь. Холм зміцнили потужними укріпленнями.

Перемога Данила Галицького над хрестоносцями під Дорогочином у 1238 р. Художник С. Серветник

У степах саме з’явився й потужно заявив кількома розгромними походами на Русь новий войовничий кочовий народ - монголи. Тому потужні укріплення для новозбудованої столиці виявилися вкрай необхідними.

Роздивіться картину М. Фіго ля «Княжий Галич. 1221 рік». 1. Поміркуйте, кого зображено на передньому плані картини. Чому ви так думаєте? 2. Доберіть до картини іншу назву, аргументуйте її.

Княжий Галич. 1221 рік. Художник М. Фіголь. 1977 р.

Вторгнення монгольських орд у Русь-україну

«І прийшла нечувана рать», - такими словами розпочав літописець розповідь про першу сутичку руських князів з монголами.

Монгольська держава виникла наприкінці XII ст. у степах Центральної Азії. 1206 р. великим ханом усієї Монголії було проголошено Темуджина, який узяв ім’я Чингісхан. Унаслідок його завойовницької політики у XIII ст. постала одна з найбільших імперій у світовій історії.

Воїни Чингісхана звали себе монголами. Руські ж літописці називали їх татарами, не відаючи, що останні самі потерпали від монгольських луків і мечів. «Татарами» монголів звали і в Китаї, і в Європі. У XIX ст. в історичній науці набув поширення термін «монго-ло-татари», який, одначе, останнім часом у науковій літературі майже не вживається.

1222 р. монголи через Кавказ вдерлися до причорноморських степів і завдали поразки половцям у битві на Дону. Половецький хан Котян відступив до Дніпра й звернувся по допомогу до руських князів. На з’їзді князів

у Києві було вирішено виступити разом із половцями проти монголів. У квітні 1223 р. у похід вирушила дружина руських князів, яку очолили Мстислав Романович київський, Мстислав Мстиславович Удатний галицький, Мстислав Святославович чернігівський, Данило і Василько Романовичі волинські.

Битва з основними силами монголів відбулася на берегах річки Калки (тепер Кальчик, права притока Кальміусу, сучасна Донеччина) 31 травня 1223 р. Зрештою через незлагодженість воєнних дій, відсутність єдиного командування й зраду союзників-половців русичі зазнали нищівної поразки. Проте й монголи зазнали значних воєнних втрат. Того року вони не наважилися продовжувати похід углиб Русі, а повернули назад.

«На ріці Калці татари встрїли їх, війська половецькі і руські. Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього перейшов. Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи у стані, не знаючи цього, тому що Мстислав [Мстиславович] їм обом [нічого] не сказав - через зависть, бо велика незгода була межи ними. Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і [воєвода] Семен Олуйович, і [воєвода] Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий [з коня], а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, - був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, - і Данило кріпко боровся, побиваючи татар... Захотів води, і, пивши, відчув рану на тілі своєму, - в битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був бо він смілий і хоробрий, "од голови й до ніг його не було на нім вади". І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи, через завипь, бо велика незгода була межи ними... за гріхи наші руські полки було переможено».

Галицько-Волинський літопис

1. Про які деталі битви на Калці дізналися з Галицько-Волинського літопису? 2. Чому, на вашу думку, літописець приділяє особливу увагу Данилові Романовичу? 3. У чому автор вбачає причини поразки русичів? 4. Проаналізуйте уривок із літопису відповідно до правил роботи з історичними джерелами. 5. Роздивіться картину художника П. Риженка «Калка». Які деталі картини свідчать про результати битви?

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

1199 р. зусиллями волинського князя Романа Мстиславовича було об'єднано Галичину і Волинь у єдину державу. Роман відомий як видатний і хоробрий князь, який приєднав Київську землю до своєї держави і приборкав галицьких бояр. Воєнна слава про князя Романа прокотилася Європою, проте звитяга князя не врятувала його від передчасної загибелі у воєнному поході.

По смерті великого князя Романа в Галицько-Волинській державі розгорілася боротьба за владу, учасниками якої стали угорці, поляки, галицькі бояри й руські князі. Відтак, Галицько-Волинська держава розпалася на два окремі князівства. Сини Романа Мстиславовича, втративши Галичину, оселилися на Волині, а згодом мусили переховуватись у Польщі.

На початку 20-х років XIII ст. Данило Романович за підтримки литовських і польських князів здобув Волинь, проте утвердитись у Галичині зумів тільки 1238 р.

На початку XIII ст. в азійських степах постала монгольська імперія Чингісхана. Володар монголів, маючи намір розширити кордони держави на захід, разом зі своєю ордою в 1223 р. вторгся у половецькі степи. Руські князі, об'єднавши дружини для відсічі ворогу, рушили на р. Калку. Через розбрат і усобиці битва на Калці виявилася трагічною для русичів. Князі зазнали поразки, більшість руської армії загинула.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Скільки років минуло від створення Галицько-Волинської держави до утвердження в Галичі князя Данила Романовича?

2. Які терени обіймала Галицько-Волинська держава на початку XIII ст.?

3. Виберіть літописні уривки, які стосуються Романа Мстиславовича.

«Був державцем всієї Руської землі», «...високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі...», «...ревно наслідував предка свого Мономаха...», «за ним же Україна багато потужила».

4. Дайте відповіді на запитання.

♦ Яких заходів уживав Роман Мстиславович, розбудовуючи князівство? ♦ Як змінилася внутрішньополітична ситуація в Галицько-Волинському князівстві одразу після смерті Романа Мстиславовича? ♦ Якими були дії Данила Романовича для возз'єднання Галицько-Волинського князівства? ♦ Як князь Данило Романович торував собі шлях до галицького столу?

5. Хто такі монголи? Чому літописець із сумом розповідає про результати битви на Калці? Що мав на увазі літописець, коли пояснював перемогу монголів у битві на річці Калці як кару за гріхи русичів?

6. Поміркуйте, чому виникнення Галицько-Волинської держави було важливим етапом в історії української державності.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Власов