Інформація про новину
  • Переглядів: 873
  • Дата: 14-08-2020, 01:18
14-08-2020, 01:18

Культура Галицько-Волинської держави. Розвиток освіти та книгописання в Галицько-Волинській державі

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  Галицько-Волинська держава за Данила ...
Наступна сторінка:   Українські землі у складі Великого кн...

 

Центрами освіти в Галицько-Волинському князівстві були церкви та монастирі. Викладання в тогочасних школах істотно не відрізнялося від часів розквіту Київської держави: навчали читання, письма церковнослов’янською мовою, церковного співу. Наприклад, із житія митрополита Петра Ратенського, який був родом з Волині, відомо, що його в сім років батьки віддали «книг учитися». Осередки освіти виникали й при дворах князів.

Знайдена у Звенигороді берестяна грамота -це лист простої міщанки Говенової (дружина Говена) до міщанина Нежнича про те, що він має повернути їй борг. Цінність джерела полягає в тому, що це лист не поважного боярина, а простої городянки, яка, вочевидь, була досить освіченою. Оригінал грамоти зберігається у Львівському центральному державному історичному архіві.

Знахідки берестяних грамот, бронзових та кістяних писал переконують, що писати вміли і можновладці, і простолюд. Берестяні грамоти дослідники знаходили в Звенигороді та Бересті, а бронзові писала для воскових табличок - у Галичі, Звенигороді, Перемишлі, Острозі.

У Галицько-Волинських землях було створено й переписано багато книжок. Велика книгописна майстерня діяла при дворі племінника короля Данила, князя Володимира Васильковича - книжника й філософа, рівного якому, як сказано в літописі, «не було у всій землі, і після нього не буде». Очевидно, там проводилося й навчання. Літопис розповідає, що князь робив щедрі дарунки церквам у підвладних містах Володимирі, Бересті, Більську, Кам’янці. Дарував він коштовності й церквам інших князівств. Оправу найдорожчих книг місцеві

ремісники прикрашали золототканими шатами, металевими накладками, оздобленими емаллю.

Галицько-Волинський літопис

Найвидатнішою пам’яткою літописання Галицько-Волинської держави є Галицько-Волинський літопис. На відміну від інших подібних пам’яток, він не поділяється на датовані літописні записи, а містить оповіді-повісті про воєнні походи та інші події.

Літопис складається з двох частин. У першій ідеться про події в Галицькій землі з 1205 р. до кінця 50-х років XIII ст. Вона є, власне, життєписом князя Данила Романовича. З яскравими деталями й подробицями літописець розповів про сумну долю малолітніх синів князя Романа, боротьбу Данила Романовича проти синів новгород-сіверського князя Ігоря й княгині Ярославни, дочки Ярослава Осмомисла, про утвердження Данила в Галичі. Драматичною є оповідь про боротьбу Данила Романовича за батьківський стіл із місцевим боярством, польськими та угорськими володарями. Данила оспівано як «доброго, хороброго й мудрого князя, славу якого можна порівняти зі славою Святослава Ігоровича та Володимира Великого».

Друга частина Галицько-Волинського літопису пов’язана з Волинською землею й волинськими князями. У ній ідеться про події від середини до кінця XIII ст. Як вважають дослідники, цю частину літопису створено при дворі во-лодимирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя.

1. Які риси вдачі князя викликають захват у літописця? 2. Пригадайте фрагменти з літопису про військову звитягу та дипломатичний хист князя-короля Данила Романовича. Чи відрізняються оцінки Володимира Васильковича й Данила Романовича? 3. Чи можна твердити, що описані князі постають в уяві літописців як ідеальні володарі?

«Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні, і ноги. Говорив він ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий. І ловець він був умілий і хоробрий. Був він кроткий, смиренний, незлобливий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів, а пиття не пив хмільного зроду. Приязнь же він мав до всіх, а особливо ж до братів своїх, у хресному ж цілуванні стояв він по всій правді істинній, нелицемірній, і страху Божого сповнений. Особливо ж старався він про милостиню і про монастирі подбати, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов'ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив. На весь бо церковний чин і на церковників одкрив був йому Бог серце й очі, і не затьмарював він ума свого п'янством, і кормителем він був ченцям, і черницям, і вбогим, і всякому стану він яко улюблений отець був».

Галицько-Волинський літопис

Автор Галицько-Волинського літопису часто звертається до народної творчості. Дуже яскравим є переказ легенди про євшан-зілля. Розгромлений Володимиром Мономахом половецький хан Отрок опинився «за Обезами» - на Кавказі. Після смерті київського князя ханів брат Сирчан послав співця, щоб він своїми

піснями нагадав Отрокові про рідний степ і той повернувся додому й очолив половецьке військо. Проте пісні не зачепили душі Отрока, не викликали жодних почуттів і спогадів. І тільки вдихнувши запах євшан-зілля (полину), Отрок зі сльозами мовив: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути».

Сторінка з Галицько-Волинського літопису

Особливості архітектури Галицько-Волинського князівства

Архітектура Галицько-Волинського князівства мала певні особливості. Якщо на землях Волині будівничі дотримувалися традицій, що склалися на придніпровських теренах, то в Галицькій землі спиралися на здобутки романської архітектури, поширеної в Угорщині, Чехії, Польщі. Галицькі будівничі споруджували храми й палаци з місцевого матеріалу - вапняку, брили якого старанно обтесували. Вапнякові блоки укладали на тонкі шари вапняного розчину.

Особливостями галицької архітектури є надзвичайна різноманітність типів споруд, для оздоблення яких часто використовували білий камінь. Стіни й підлогу прикрашала керамічна рельєфна плитка із зображенням грифонів, орлів, рослинним і геометричним орнаментом тощо.

Розквіт архітектури Галицької землі припав на XII ст. - добу князювання Ростиславовичів. У стольних містах тоді з’явилися муровані князівські палаци, кам’яні храми, оборонні споруди.

Найвідомішою тогочасною пам’яткою є грандіозний Успенський собор у Галичі, збудований у середині XII ст. Фундамент його було відкрито в 30-х роках XX ст. То був білокам’яний, оточений галереями храм, прикрашений фігурним та орнаментальним різьбленням. Величний собор, трохи менший за Київську Софію, символізував могутність Галицького князівства

та її володаря Ярослава Осмомисла. У соборі під час розкопок фундаменту виявили саркофаг самого князя.

Єдиною тогочасною спорудою, що збереглася до наших днів, є церква Святого Пантелеймона в с. Шевченкове поблизу сучасного Галича. У первісному вигляді це був храм, складений із блоків світло-жовтого каменю. Єдиною зовнішньою оздобою стін була старанно виконана кам’яна кладка. Церкву збудовано близько 1200 р. Графіті на фасадах будівлі, досліджені на початку XX ст., вказують на те, що фундатором храму був князь Роман Мстиславович.

Найдавнішим зі збережених тогочасних храмів Волині є Успенський (Мстиславів) собор у Володимирі (Волинська обл.). Це хрестово-банний одноверхий храм, подібний до будівель Києва й Чернігова XII ст. (взірцем, за яким його збудовано, була Успенська соборна церква Києво-Печерського монастиря), проте стіни й стовпи собору тонші, пропорції інші. Храм звели з волі князя Мстислава Ізяславовича, батька Романа Мстиславовича. 1160 р. храм освячено. У 70-80-х роках XIII ст. храмом опікувався князь Володимир Василькович. У цьому ж храмі князь був похований.

У XIII ст. на Західній Волині з’явився новий тип оборонних споруд - кам’яні оборонні вежі (за походженням і типом - західноєвропейський донжон). Волинські донжони започаткували традицію спорудження багатобаштових оборонних

комплексів України за європейськими зразками. До нашого часу збереглися вежі поблизу м. Холма (в селі Стовп на території сучасної Польщі) та в Кам’янці (нині Білорусь). За призначенням вежі були сторожовими, проте їх використовували й для ведення далекого бою з широким радіусом обстрілу. Окремі яруси та приміщення правили за житло. Квадратна у плані вежа в Стовпі є унікальною, адже на її горішньому, п’ятому, ярусі розташовано каплицю.

1. Які слова літописця свідчать про діяльність Данила Романовича в розбудові собору? 2. Чому князь так ревно дбав про мистецьке оздоблення храмів у Холмі? 3. Що має спільного і чим відрізняється архітектура Галичини й Волині та інших українських земель у XII—XIII ст.? 4. Які факти свідчать про вплив європейської архітектури?

«Збудував Данило церкву Святого Іоанна, гарну й ошатну. Будівля її була влаштована так: чотири склепіння; у кожному куті - арка, що стояла на чотирьох людських головах, вирізьблених якимось майстром. Три вікна були прикрашені римським склом (вітражами); при вході до вівтаря стояли два стовпи із цілого каменю, а над ними склепіння і баня, прикрашена золотими зірками на лазурі. Підлога ж усередині була відлита з міді й чистого олова, і блищала вона, мов дзеркало... Візерунки, різнобарвні й золоті, зроблені були умільцем Авдієм... Данило прикрасив ікони, що привіз із Києва, дорогоцінним камінням і золотим бісером... Дзвони він привіз із Києва, а інші було відлито тут...».

Галицько-Волинський літопис

Пам'ятки образотворчого мистецтва доби Галицько-Волинської держави

Поміркуйте про спільні й відмінні риси в малярстві доби Галицько-Волинської держави та попередніх часів.

За доби роздробленості та монгольського лихоліття зв’язки руського іконопису з візантійською традицією почали слабнути. Руські художники, не відкидаючи візантійських канонів, дедалі впевненіше творили власну іконописну школу. Окрім Києва, іконописне малярство активно розвивалося в Галичині й на Волині, де виникли мистецькі осередки. Тому не дивно, що більшість пам’яток, які дійшли до нас, походять саме звідти.

Як ви вже знаєте, перші ікони привозили на Русь із Візантії.

Восени 2000 р. у Луцьку було знайдено шедевр константинопольського малярства XII ст. - ікону Богородиці. На думку дослідників, ікона потрапила до Холма в період заснування й розбудови міста в 40-х роках XIII ст. за князя Данила Романовича. Від XVI ст. відома як Холмська ікона Богородиці. Її

виконано на трьох кипарисових дошках. Чудотворна ікона Божої Матері Холмської - найдосконаліша за мистецьким рівнем візантійська ікона константинопольської школи, збережена в Україні.

Дорогобузька ікона Богородиці. XIII ст. Виявлена у 80-х роках XX ст. в церкві Успіння Богородиці в селі До-рогобужі на Рівненщині

Найвидатнішою та найхарактернішою пам’яткою малярської культури Галицько-Волинського князівства є Дорогобузька ікона Богородиці, створена в останній третині XIII ст. на Волині. Майстер, автор цієї ікони, був добре обізнаний як із сучасною йому технікою іконопису, так і з візантійською традицією. Монументальні розміри (збереглися лише фігури Богородиці та Христа) вказують, що це була ікона заввишки до 1,5 м.

Продовженням малярської традиції Дорогобузької ікони є збережені в церкві Параскеви в Даляві на Лемківщині (нині Польща) постаті архангелів Михаїла та Гавриїла. Далявських архангелів датують першою половиною XIV ст. і відносять до перемишльського мистецького осередку. Особливістю цих ікон є зображення постатей на повний зріст (знизу зображення втрачено) -риса, не притаманна візантійському мистецтву, з яким споріднена культура Русі-України.

Архангели Михаїл та Гавриїл. Церква Святої Великомучениці Параскеви в Даляві (нині територія Польщі). Перша половина XIV ст.

Найвизначнішими зразками галицько-волинського книжкового малярства XIII ст. є мініатюри перемишльського архієрейського служебника та Оршан-ського Євангелія.

Святий Іоанн Златоуст. Мініатюра з перемишльського архієрейського служебника. Між 1220 і 1225 рр.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

Культура Галицько-Волинського князівства мала певні відмінності від культури Русі доби розквіту. На це вплинуло кілька факторів: близькість королівства Руського до країн Центральної та Західної Європи, які так чи інакше впливали на розвиток наших земель, і постійна монгольська загроза, яка змушувала дбати про оборону територій. Безцінними пам'ятками часів Галицько-Волинської держави є берестяні грамоти, які свідчать про поширення писемності серед різних верств суспільства.

Серед літературних пам'яток королівства Руського найвідоміша - Галицько-Волинський літопис. На відміну від решти пам'яток, він не викладає події у вигляді хронологічного переліку, а подає їх як повісті-оповіді. Літопис складається з двох окремих частин, що описують життя Данила Романовича і його батька Романа Мстиславовича.

Серед архітектурних пам'яток королівства Руського найкраще збереглися храмові споруди, у стилі яких відчуваються впливи Візантії і країн Центральної Європи. Особливими будівлями тих часів залишаються оборонні вежі - донжони, будівництво яких пов'язане з потребою в захисті наших територій від нападів монголів.

Пам'ятки образотворчого мистецтва доби - ікони й книжкові мініатюри із богослужбових книг. Збережені ікони Галицько-Волинської держави виконані як у візантійській традиції, так із запозиченням європейських рис малярства.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

Створення Галицько-Волинського літопису, спорудження Софійського собору в Києві, будівництво Успенського собору в Галичі.

2. Виберіть із переліку пам'ятки, які було створено за часів Данила Романовича. Десятинна церква в Києві, собор Іоанна Златоуста в Холмі, церква Св. Пантелеймона в Галичі, Михайлівський Золотоверхий собору Києві, перша частина Галицько-Волинського літопису.

3. Яка з ікон часів Галицько-Волинської держави найбільше нагадує ікони Русі-України? Ікона Вишгородської Богоматері, ікона Холмської Богоматері, ікона Богородиці з Успенської церкви в с. Дорогобужі.

4. Дайте відповіді на запитання.

♦ Про який рівень розвитку освіченості серед населення королівства Руського свідчать берестяні грамоти? ♦ Які особливості Галицько-Волинського літопису? ♦ Які пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва створено на теренах Галицько-Волинської держави? Які з них збереглися до сьогодні? ♦ Чим галицька архітектура відрізнялася від архітектури в інших землях Русі? Із чим це було пов'язане?

5. Чому більшість тогочасних митців були ченцями? Яку роль відігравала церква в тогочасному суспільстві? Відповідь обґрунтуйте.

6. Поміркуйте, які риси об'єднують і відрізняють освіту, літописання, архітектуру, образотворче мистецтво Галицько-Волинської держави та Русі-України доби розквіту.

Перевірте, чого навчилися з теми

1. Описуючи битву на річці Калці, літописець зазначає, що Данило Романович «поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, - був бо він віком вісімнадцяти літ». Спростуйте або підтвердьте повідомлення літописця, якщо відомо, що Данилові було чотири роки, коли помер його батько. Обчислення позначте на лінії часу.

2. Виберіть із наведеного переліку поняття й терміни, які є обов'язковими в розповіді про монгольську навалу на руські землі.

Баскаки, данина, мозаїка, монастир, орда, улус, фреска, християнство, ярлик.

Дайте визначення цим поняттям.

3. Роздивіться ілюстрації. Які події доби зображено на них? Назвіть події, що передували зображеним. Уявіть, що ви як редактор інтернет-сайту з історії України XIII ст. отримали доручення написати пояснення до малюнків. Які історичні джерела ви б використали, які підписи дібрали б до ілюстрацій?

4. Заповніть у зошиті таблицю «Володарі Галицько-Волинської держави».

5. Визначте назви, стиль, мету і місце створення пам'яток, зображених на фото. Які культурні традицїі вплинули на їхню появу?

6. За датою і місцем установіть події з історії Галицько-Волинської держави. Визначте причинно-наслідковий зв'язок між ними.

1199 р., -1223 р., р. Калка -1238 р., м. Дорогочин -1253 р., м. Дорогочин -1340 р.-

7. Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Установіть хронологічну послідовність описаних подій.

A. «По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей Божих... велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Василько, двох літ»-.

Б. «Тоді ж приїхала Анна, велика княгиня Романова, побачити сина свойого рідного Данила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Романа, у церкві святої Богородиці приснодіви Марії. Так що король Андрій не забув своєї ранішої приязні, що п він мав до брата свого, великого князя Романа. Данило ж, який став княжити в Галичі, був такий малий, що й матері своєї не впізнав...».

B. «На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: “ОружітьсяГ Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи у стані, не знаючи цього, тому що Мстислав Мстиславович їм обом [нічого] не сказав - через зависть, бо велика незгода була межи ними... І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи».

Г. «Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили своєї, і окружив город. І обступила Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...».

Д. «...І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут сидіти, як ламалися списи і розколювалися щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був».

Е. «О, лихіша лиха честь татарська! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!»

Є. «Став цей князь розмножити число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священників і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів...».

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Власов

 



Попередня сторінка:  Галицько-Волинська держава за Данила ...
Наступна сторінка:   Українські землі у складі Великого кн...



^