Інформація про новину
  • Переглядів: 534
  • Дата: 15-08-2020, 16:25
15-08-2020, 16:25

Священна Римська імперія на шляху до роздробленості

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  Англія: від англосаксонських королівс...
Наступна сторінка:   Італія в Середньовіччі

Пригадайте, як відбувся розпад імперії Карла Великого.

1. Відроджена імперія: правителі та князі. Після розпаду єдиної Франкської держави в її східній частиш, виникло нове королівство, яке складалося з декількох фактично самостійних герцогств. У 919 р. їхні правителі обрали королем герцога Саксонії Генріха. Із цієї дати починається історія Німецького королівства.

Генріх І очолив країну в часи, коли її знекровлювали постійні вторгнення грізних ворогів - норманів з півночі і мадярів (угорців) з півдня. Об’єднавши німецькі племена, король успішно стримував натиск скандинавів. Складніше було зупинити набіги рухливої мадярсько’ кінноти, яка спустошувала все на своєму шляху. Для протистояння угорцям Генріх I створив міцне кінне військо та побудував численні фортеці.

Справу батька продовжив Оттон I. У 955 р. на річці Лех поблизу міста Аугсбург він розбив мадярів. Удар мав таку силу, що угорці назавжди дали спокій німецьким землям. Після перемоги Оттон I став наймогут-нішим королем Європи і прагнув відродити державу Карла Великого.

На чолі сильного війська він вирушив до Італії і в 962 р. отримав імператорську корону з рук Папи. Народилася Німецька імперія. ! правителі вважали свою державу наступницею Римської імперії і згодом назвали її Священною Римською імперією.

Щоб зміцнити свої позиції, імператори прагнули заручитися підтримкою церкви. Оттон I та його наступники щедро дарували їй численні землі та привілеї, а натомість призначали єпископами та абатами вірних людей. У Німеччині їм вдалося зробити церкву головною опорою імператорської влади. Наприкінці X ст. імператори вдало скористалися ослабленням папства та навіть стали на власний розсуд призначати пап. Обурене духовенство розпочало боротьбу за звільнення церкви від світської влади.

Імперія включала в себе Німеччину та північ Італії, де влада імператора не була міцною.

Для здійснення італійських походів імператори постійно зверталися по допомогу до німецьких князів. В обмін князі вимагали нових привілеїв і фактично ставали незалежними правителями. Вони вміло користувалися тим, що в Німеччині не склався звичай успадковувати престол. Королів обирали князі. Кожний король, щоб передати корону синові, мусив ще за життя отримати їхню згоду. Дедалі частіше імператори просто купували підтримку князів ціною різних поступок.

Посилення імператорсько' влади одбулося за правління династії Штауфенів (або Гогенштауфенів), головна мета яких полягала в підко-

рент Італії. Здібний полководець і досвідчений політик Фрідріх I (1152-1190) навіть отримав італійське прізвисько Барбаросса (Рудобородий). Він шість разів вторгався в країну, але несподівано наразився на протистояння нової могутньої сили - багатих і незалежних міст.

Спочатку Фрідріх І утло скористався розбратом і суперництвом між містами. Два роки німецьке військо тримало в облозі Мілан - найбільший центр процвітаючої Ломбардії.

Після капітуляції імператор ущент зруйнував місто. Розправа над мешканцями обурила всю Італію і показала, що досягти перемоги можна лише спільними зусиллями. Північноіталійські міста об’єдналися в Ломбардську лігу і в 1176 р. біля міста Леньяно завдали війську Фрід-ріха I нищівної поразки. Сам імператор ледве встиг урятуватися, покинувши на полі битви свій меч і прапор.

Які риси характеру виявив Фрідріх І Барбаросса під час походів проти італійських міст?

Італійську політику Фрідріха I продовжив його син Генріх VI (11901197). Він одружився із сицилійською принцесою, однак право на корону Південної Італії був змушений підтверджувати силою зброї. Вдалий військовий похід закінчився пишною коронацією Генріха V. Інша хвиля німецької колонізації котилася на схід до нижньої течії річки Ельба, Балтійського узбережжя, Східної Балтики. Підкорені народи - слов’яни, шви і прусси - прийняли християнство. Завоювання нових земель дало поштовх торгівлі, виникненню міст та посиленню князів на противагу імператору.

Після раптової смерті Генріха VI імператором став його 3-річний син Фрідріх. Для Фрідріха II (1220-1250) Німеччина завжди залишалася чужою країною. За 30 років свого правління він відвідав її лише двічі. Імператор виріс і жив на Сицилії - мальовничому та зручно розташованому острот, яким колись почергово володали візантійці, араби й нормани. Тісне переплетіння різних культур надавало неповторного колориту си-цилійському життю та суспільству. Королівська влада була тут найсиль-нішою в Західній Європі: феодали повністю залежали від Фрідріха II.

Двір імператора в Палермо вражав витонченою розкішшю, а пишний церемоніал підносив велич правителя на неперевершену висоту. Фрідріх II був найосвіченішим з тогочасних монархів: знав багато мов, складав вірші, написав цікавий трактат про соколине полювання. На відміну від інших європейських країн, державні посади в Сицилійському королівстві обіймали не васали імператора, а чиновники, яких навчили і яким призначили плату. Прагнучи поставити соб на службу якомога більше освічених людей, Фрідріх II заснував університет у Неаполі - перший зі створених не папою чи містами, а імператором.

Фрідріх II побудував потужний флот і перший у Західній Європі набрав постійне військо, сформоване переважно із сицилійців-мусульман. Він школи не виявляв зневаги до інших релігій або народів, мав дружні сто-

сунки з мусульманськими правителями. Під час Шостого хрестового походу імператор без усякого застосування зброї домовився з єгипетським султаном про мирне повернення християнам Єрусалима. Натомість Фрідріх II не закрив жодної мечеті й запевнив султана, що надаватиме йому підтримку проти ворогів. Така поведінка дратувала пап і неодноразово закінчувалася відлученням імператора від церкви (забороною здійснювати церковні таїнства -причастя, покаяння та інші).

Фрідріх II продовжив боротьбу з папством за панування в Центральній та Північній Італії. Ці області приваблювали його не лише своїм винятковим багатством. Вони утворювали своєрідний міст між Німеччиною та Південною Італією і давали змогу імператору з’єднати свої володіння. Усі військові витрати лягли на Сіцилійське королівство. Від німецьких князів Фрідріх II вимагав лише одного -не заважати і задля цього постійно йшов їм на поступки. Князі отримали майже необмежену владу у своїх землях.

Відлучення від церкви Фрідріха II. X cm.

XIII cm. З грамоти Фрідріха II у відповідь на його відлучення від церкви

Якщо Римській імперії, яка покликана захищати християн, загрожуватимуть вороги та невірні, імператор візьме меча і захищатиме честь та звання. Але якщо отець усіх християн, наступник апостола Петра, намісник Христа підбурюватиме проти нас ворогів повсюди: на що ми мусимо тоді сподіватись? Що почати? Хіба в наш час ліоди знедолені та неблагородні не простягають своїх брудних рук до коро

лівських та імператорських титулів? Папи хочуть перевернути весь світ, аби побачити біля своїх ніг імператорів, королів і князів. А тому весь світ повинен об’єднатися для повалення цієї нечуваної тиранії та для знищення загальної небезпеки.

Як Фрідріх II ставився до Папи Римського?

Фрідріх II справляв на сучасників незвичне враження, через що його називали «Диво світу». Після смерті імператора поширилася легенда, начебто він не помер, а лише тимчасово зник. Люди вірили, що колись правитель повернеться і встановить царство загального миру. Насправді ж після смерті останнього з могутніх Штауфенів загинула і його держава. У Німеччині та Італії посилилася роздробленість. Сицилія вступила у смугу занепаду. Усі нащадки Фрідріха II загинули, намагаючись утримати чи повернути його володіння. До кінця середньовіччя жоден з німецьких імператорів не мав такої сили, впливу й авторитету, як видатні правителі династії Штауфенів.

2. «Золота булла» Карла IV і закріплення роздробленості. Вигідне розташування Німеччини на шляхах міжнародної торгівлі створювало сприятливі умови для розвитку її ремесел і торгівлі, розквіту міст. Важливу роль у господарств відігравала гірнича справа: німці були непе-ревершеними в усій Європі майстрами-гірниками. Подальшим економічним успіхам заважала політична роздробленість країни. У Німеччині не існувало єдиної грошової системи, кожне князівство стягувало свої мита, мало власні одиниці міри та ваги. У збереженні роздробленості були зацікавлені тільки князі.

На початку XIV ст. князі звели на трон представника малозначного роду графів Люксембургів. Несподівано Люксембурга не лише приєднали до своїх володінь Чеське королівство, а й надовго закріпили за собою імператорську корону. У 1356 р. найвизначніший з правителів цієї династії - імператор Карл IV - видав законодавчий акт - «Золоту буллу», яка остаточно закріпила роздробленість Німеччини.

«Золота булла» затвердила усталений порядок передачі німецького трону. Більшістю голосів короля обирали сім авторитетних князів - курфюрстів: три архієпископи й чотири світські правителі. Але стати імператором король міг тільки в Римі теля вручення імператорської корони самим Папою. «Золота булла» узакони ла право князів карбувати монету, стягувати мита, вершити суд і навіть вести міжусобні війни. Ба більше, містам було суворо заборонено створювати союзи для опору феодалам.

У середині XV ст. імператорська корона перейшла до династії Габсбургів. У країні діяв орган станового представництва -рейхстаг. Головна роль у ньому належала

курфюрстам, князям і багатій верхівці великих міст. Вплив лицарства, духовенства й більшості міст був незначний. Рейхстаг мав обмежені права, його рішення не завжди виконувалися.

Роздробленість країни викликала занепокоєння в частини німецького суспільства. Бюргерство виступало за проведення реформ: заборону феодальних війн, установлення контролю міст над свавіллям князів, уведення єдиного судочинства та єдиних грошової і митим систем. Виконання цих вимог могло б вивести Священну Римську імперію на шлях централізації. Проте в реальному житті в Німеччині на схилку середньовіччя зберігалася роздробленість.

ПЕРЕВІРЯЄМО ЗНАННЯ

1. Які чинники спричинили роздробленість Священної Римської імперії?

2. Що в устрої Сицилійського королівства відрізняло його від інших країн?

3. Чому сучасники називали імператора Фрідріха II «Дивом світу»? Чим він відрізнявся від інших тогочасних монархів?

4. Чиї інтереси захищала «Золота булла» Карла IV?

5. Чому в Німеччині не склалася спадкова монархія?

6. Хто обирав короля і коли він ставав імператором?

7. Здійснення яких перетворень могло вивести Німеччину на шлях централізації? Чому цього не відбулося?

Удосконалюємо вміння

 

ДІЄМО ТВОРЧО

Робота у групах. Обговоріть у групах питання: чому на відміну від інших європейських держав Шмеччина за середньовіччя лишилася роздробленою? Результати обговорення презентуйте на загал.

Запам’ятовуємо дати

1356 р. - видання «Золотої булли»

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Подаляк

 



Попередня сторінка:  Англія: від англосаксонських королівс...
Наступна сторінка:   Італія в Середньовіччі



^