Інформація про новину
  • Переглядів: 675
  • Дата: 26-08-2020, 19:08
26-08-2020, 19:08

Розселення слов’янських племен на території України в V-VII столітті

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  Вступ. Мандрівка історією середньовіч...
Наступна сторінка:   Виникнення східнослов’янської держа...

Дізнайтеся, що спільного між венедами, антами і склавинами. Що змусило слов’ян розселитися Європою?

1. РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН (V-VII ст.)

Від II—І тисячоліття до н. е. на теренах сучасної України в басейні річки Прип’ять, переважно на північному й центральному Правобережжі та частково Лівобережжі жили праслов’янські племена.

Слов’яни — найбільша за чисельністю група народів в Європі, близьких за мовою. Традиційно за місцем проживання слов’ян ділять на три гілки: східні слов’яни (на теренах сучасної України, Білорусі, Росії), західні та південні слов’яни.

За походженням слов’яни належать до автохтонних народів Східної і Центральної Європи. Прабатьківщина давніх слов’ян до сьогодні невідома археологам та історикам. Більшість з них вважає, що вона розташовувалась між річкою Одер у Польщі на північному заході, Карпатами на південному заході та середньою течією Дніпра на південному сході. Це території сучасної північно-західної України, південної Білорусі, центральної і східної Польщі.

Слов’яни під назвою венеди вперше згадуються у працях римських авторів — Плінія Старшого, Корнелія Тацита, Клавдія Птолемея. У візантійського історика готського походження Йордана у праці «Гетика» («Історія готів», VI ст.) з’являються щодо венедів назви склавини й анти.

Велике переселення народів IV—VII ст. спричинило й рух слов’янських племен. Водночас із Північної Європи

(зі Скандинавії) на південь потягнулися племена землеробів — східних германців (остготи). Однією з причин руху остготів історики називають різке довготривале похолодання на узбережжі Балтійського моря. Розселення готів, слов’ян та інших народів на українських теренах у першій половині І тисячоліття н. е. та створені ними пам’ятки культури археологи назвали черняхівською культурою.

У IV ст. до степів сучасної України вторглися гуни. Десь на східному березі річки Північний Донець відбулося кілька битв із готами. Готи зазнали поразки й переселилися

Велике розселення слов’ян у V-VII столітті

Велике розселення слов’ян у V-VII столітті

Простежте за картою і назвіть географічні напрямки розселення слов’ян — склавинів й антів.

в Іспанію і на південь Франції. Частина готів осіла в Криму. Гуни зруйнували античні міста-держави (поліси) в Північному Причорномор’ї, зокрема грецький Пантікапей на території сучасного м. Керчі в Криму.

Після вторгнення гунів і зникнення носіїв черняхів-ської культури для ранніх слов’ян відкрилися можливості заселити лісостеп. Слов’яни почали переселятися на най-багатші чорноземи Середньої Наддніпрянщини.

АНТИ

Анти заселили територію України від річки Прут на південному заході України до річки Оскіл на північному сході. Про них відомо переважно з візантійських джерел.

Саме слово анти, ймовірно, іранського походження і позначало людей, що живуть на околиці, на окраїні.

На чолі антів стояв вождь, який вважався першим серед рівних. Вождем обирали людину, яка мала видатні військові здібності, щасливу вдачу і прихильність богів.

Анти, озброєні луками і стрілами, дротиками та кинджалами, вели війни із сусідніми племенами та народами: у V -на початку VI ст. ходили з походами проти Візантійської імперії; разом зі східними кочовиками Гунами розгромили готів.

Однак вже в другій половині VI ст. анти потрапили під владу тюркомовних кочовиків зі Сходу — аварів, що з’явилися в Північному Причорномор’ї. Слов’яни називали їх обрами. Напавши на слов’ян, авари спустошили їхні землі. Союз антів припинив своє існування. Остання згадка про них — 602 р. Візантійські історики Феофілакт Сі-мокатта й Феофан Сповідник пишуть, що того року анти зазнали поразки від аварів.

Пішовши далі в Центральну Європу, авари утворили в середній течії Дунаю Аварський каганат. Однак у VIII—IX ст. їх повністю розгромили франки й угри.

У слов’янських джерелах навіть з’явилося прислів’я «Згинули, як обри».

Саме антів вважав предками україн ського народу «батько української історії» — видатний історик кінця XIX — початку XX ст. Михайло Грушевський.

ЗАСНУВАННЯ КИЄВА

На землях антів на місці сучасного Києва з V-VI ст. існували слов’янські поселення. За легендою, Київ заснували на високих кручах річки Дніпро князь Кий разом із братами Щеком, Хоривом і сестрою Либіддю. Народна пам’ять зберегла легендарні імена засновників Києва в назвах київських пагорбів: Старокиївська гора, Щекавиця, Хоревиця. А ім’я Либіді залишилося в назві річки (нині в підземному колекторі). Місто віддавна має вигідне географічне положення, оскільки розташовується на сухопутному шляху з Азії до Європи.

Думки істориків

Хто такий був справжній Кий і чи взагалі він був? Суперечки серед істориків не вщухають досі.

Зокрема, український історик Михайло Брайчевський у другій половині XX ст. доводив, що Кий — це воєвода Куврат, який жив у 70-ті роки VI ст., за походженням білий хорват.

На території сучасного Києва люди жили з давнини. Постійні поселення існували в VI—IX ст. Тому точну дату заснування міста встановити неможливо. Перша підтверджена згадка Києва в руських джерелах — 862 р., у візантійських — близько 945 року.

ПЛЕМІННІ СОЮЗИ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

Про історію східних слов’ян VII — початку XII ст. ми дізнаємося з давньоруського літопису «Повість минулих літ» (1113 р.). У ній автор перелічує східнослов’янські племена, що заселяли територію Східної Європи в VII—IX ст.

У «Повісті минулих літ» ідеться, що на території сучасної України жили такі східнослов’янські племінні союзи:

• у середній течії Дніпра навколо Києва — поляни;

• на території Східної Волині та Поліссі — деревляни;

• у басейні Західного Бугу — дуліби (волиняни, бужани);

• у передгір’ях Карпат — білі хорвати;

• у басейні Південного Бугу — уличі;

• по Дністру — тиверці;

• на Лівобережжі (басейни річок Десна, Сейм, Сула, Ворскла) — сіверяни.

Східні слов’яни і їхні сусіди в IX столітті

Східні слов’яни і їхні сусіди в IX столітті

Карто запам’ятати!

Племінний союз — об’єднання кількох племен.

Діємо: практичні завдання

Простежте за картою на с. 13 розселення східнослов’янських племінних союзів на території України. Співвіднесіть території розселення слов’янських племен і сучасні області України.

2. ГОСПОДАРСТВО ТА ЗАНЯТТЯ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

Основу господарства слов’ян становило землеробство.

На північному Правобережжі в лісистій зоні наші пращури займалися підсічно вогневим і перелоговим землеробством.

Земля у слов’ян належала всій громаді, проте поступово від громади вона переходила в індивідуальну власність окремих сімей. Поля, ліси і луки залишалися власністю всієї громади.

Розвивалося домашнє (присадибне) скотарство — розводили коней, биків, свиней, дрібну рогату худобу (вівці, кози), птицю. Наші предки були вправними рибалками та мисливцями — полювали на кабана, оленя, лося, зубра, ведмедя, бобра, куницю, сайгака, диких коней.

Високого розвитку набули ремесла — обробка заліза, гончарство, ткацтво. Слов’яни були вправними ювелірами, будівельниками, бондарями (ті, хто виробляє бочки та діжки). Вони вміли обробляти деревину, камінь, скло.

3. СУСПІЛЬСТВО СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

Основою східнослов’янських племінних союзів була громада, яка складалася з кількох селищ (гнізд).

Начолі племінних союзів стояли вожді — князі, які мали свої військові загони — дружини. Князь і дружинники жили у градах — укріплених племінних центрах слов’ян, поселеннях, оточених дерев’яним частоколом. Поступово гради перетворювалися в міста — центри перебування представників влади, ремесла та торгівлі. З ранньої весни до пізньої осені князі з дружиною ходили в походи, нападали на далеких і близьких сусідів і грабували їх. Більшість награбованого належала князю, а дружинники за вірну службу отримували свою частку від того.

Важливі питання життя племінного союзу вирішувалися на раді старійшин.

Карто запам’ятати!

Князь — воєначальник роду чи племені (племінного союзу), який стояв на чолі військової дружини; згодом — правитель держави (князівства).

Дружина — професійне військо у слов’ян, що складалося з найближчого оточення князя.

4. ВІРУВАННЯ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

Предки українців були язичниками (інша назва — погани), поклонялися силам природи, багатьом богам.

Карто запам’ятати!

Язичництво (поганство) — обожнювання сил природи, віра в багатьох богів і богинь, у магію.

Ми небагато знаємо про давньослов’янських богів. У джерелах є такі імена: Дажбог, Перун, Сварог, Велес, Мокоиі, Симаргл. На думку деяких істориків, Дажбог вважався головним богом, він втілював Сонце. Бог грому та блискавки звався Перун, бог вогню — Сварог. Покровителем скотарства був Велес.

Предки українців обожнювали річки, озера, ліси, а також птахів, звірів. Вірили вони і в потойбічне життя. Богам приносили жертви у спеціальних місцях — капищах, де стояли дерев’яні та кам’яні людиноподібні ідоли.

5. СУСІДИ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

Русь розвивалася на пограниччі впливу західної (християнської) і східної (кочової) цивілізацій. Одним із центрів західної християнської цивілізації була в ті часи імперія Ромеїв (Візантійська імперія). Кочовий Великий Степ — це величезні степові простори Азії та півдня Європи.

Обидві цивілізації мали схожі риси: фактично неподільна державна і релігійна влада, одноосібне правління державою та економікою.

Що називають Великим розселенням слов’ян?

2. Поясніть значення слів хмаринки. Об’єднайте слова за логічними зв’язками.

Дайте назви утвореним групам слів.

3. Назвіть головне писемне джерело з історії східних слов’ян. У якому столітті автор завершив свою працю?

4. Дайте визначення понять: «племінний союз», «князь», «дружина», «язичництво».

5. Виконайте тренувальні онлайн-вправи:

1. Які наслідки для слов'ян мало Велике переселення народів?

2. Уявіть, що ви працюєте в музеї. Проведіть екскурсію «Збруцький ідол» для од-нокласників/однокласниць {скористайтесь довідкою «Як дослідити історичну пам’ятку», вміщеною на інтернет-ресурсідо підручника).

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас авторів Дрібниця, Щупак

 



Попередня сторінка:  Вступ. Мандрівка історією середньовіч...
Наступна сторінка:   Виникнення східнослов’янської держа...



^