Поясніть значення слів і понять, закодованих у хмаринці. Пригадайте, яку систему господарювання називають «натуральним господарством».

1. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ПРОМИСЛИ в XIV-XV ст.

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом параграфа, доберіть і випишіть до зошита факти, які підтверджують думку про те, що в XIV-XV ст. в українських землях зароджувалися ринкові відносини.

Основу господарства українських земель становило землеробство і скотарство. Вирощували зернові, технічні, бобові, городні та садові культури. Переважала трипільна система землеробства. Для підвищення врожайності з XIY ст. почали застосовувати добрива. Вигідно було займатися скотарством, особливо свинарством, продукція якого йшла на продаж. У великих маєтках розвивалося конярство.

Важливу роль у господарстві відігравали промисли. Особливо ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів: млиновий (виготовлення різних сортів борошна, крупи), винокурний і пов’язаний з ним корчемний. Важливими промислами були рибальство, солеваріння.

Господарство українських земель у XIV-XV ст. зберігало переважно натуральний характер. Водночас у сільському господарстві відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку було зростання великого землеволодіння. Наприкінці XIV ст. на українських землях налічувалося кілька десятків великих маєтків. Основними способами зростання великого землеволодіння були: отримання землі за службу великому князеві, захоплення громадських земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.

У зв’язку зі зростанням у Західній Європі попиту на продукцію землеробства власники маєтків прагнули збільшити прибутки завдяки торгівлі збіжжям. Вони почали перетворювати свої господарства на фільварки.

Карто запам’ятати!

Фільварок — багатогалузеве товарне (продукція ішла на продаж) господарство, засноване на праці кріпосних селян.

Поміркуймо!

Поміркуйте, які наслідки для селянства матиме поширення фільваркових господарств. Як це вплине на відносини між різними верствами суспільства?

2. РЕМЕСЛА. ЦЕХОВИЙ УСТРІЙ

Важливу роль у господарстві відігравало ремесло. Виробництвом зброї славився Львів. У 1394 р. у цьому місті були виготовлені перші гармати. З’явилося годинникарство: є згадка про те, що в 1404 р. на ратуші Львова вже був годинник. Ремісничі спеціальності урізноманітнювалися: на кінець XV ст. налічувалося понад 200 спеціальностей, тоді як за часів Русі-України — 70.

Діємо: практичні завдання

Опрацюйте уривок із праці Мирослава Поповича «Нарис історії культури України» та визначте, які ремесла розвивалися в українських землях. Складіть інтелектуальну загадку (кросворд, вікторину тощо) «Ремісничі професії середніх віків».

Коваль був у кожному селі, як і добрий гончар чи бондар, залізо виплавлялося в руднях по невеличких річках з покладами болотної руди, склодуви працювали в гутах, що будувалися в зручних для скляного виробництва місцях, але більшість ремісничих спеціальностей зосереджувалась по містах. Чинбарі, які вичиняли шкури для взуття (на заході їх називали грабарі), кушніри, які вичиняли шкури овець для кожухів, лимарі, які робили сирицю, ткачі, теслі, стельмахи, інший люд, не кажучи вже про високих майстрів — золотарів, конвісарів (майстрів олов’яного литва), малярів тощо — працювали на ринок.

Найбільшими центрами ремесла були Київ, Львів, Кам’янець-Подільський, Луцьк. Сформувалася цехова система організації ремесла.

Поміркуймо!

Пригадайте з курсу всесвітньої історії середніх віків, що таке «цехи», «цеховий статут». Яку роль (позитивну або негативну) відіграли цехи в розвитку ремесла?

Цеховий устрій в Україну прийшов з Німеччини та Польщі. Особливістю цехової організації в Україні було об’єднання майстрів не тільки за професійною, а й за національною чи релігійною ознакою. Цехи не мали такої самостійності та політичного впливу, як у Західній Європі. З розвитком ремесла відбувалося соціальне розшарування всередині цехової організації. Складне становище підмайстрів і учнів спричинило утворення в XV ст. господи — професійної організації підмайстрів, яка захищала їхні інтереси від утисків цехової верхівки.

Цехові обмеження зумовили появу в містах позацехових ремісників — партачів і перехожих, особливо багато їх було в Наддніпрянській Україні. Партачами ставали селя-ни-утікачі, сільські ремісники й цехові підмайстри. Партачі не мали права торгувати своїми виробами на міському ринку. Ремесло розвивалося також у маєтках. Держава використовувала працю залежних ремісників на будівництві міст, оборонних споруд, храмів, у суднобудуванні.

3. РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОЇ! ЗОВНІШНЬОЇТОРГІВЛІ

Із розвитком господарства активніше розвивалася і торгівля. Внутрішня торгівля між містом і селом провадилася через торги, що відбувалися один-два рази на тиждень у містечках.

Українські землі, як і за княжих часів, були осередком зовнішньої торгівлі.

У XIV-XV ст. на українських землях під час торговельних операцій провідну роль відігравав празький гріш (містив 3,7 г чистого срібла).

У другій половині XIV ст. на значній частині території України поширилися монети львівського карбування — «грошик руський». Поширеними також були угорські, венеціанські срібні монети. Високо цінувалися золоті дукати та флорини.

Поступово формувалася система постійних податків.

Стягувалися земельні податки, церковна десятина, податок на утримання війська, податки з промислів, на майно. У 1459 р. з’явився акциз — непрямий податок на алкогольні напої.

Карто запам'ятати!

Податки — встановлені законом обов’язкові платежі громадян до бюджету, які мають визначений розмір і термін сплати.

4. МІСТА. МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

У XIV-XV ст. намітилося зростання значення міст в українських землях. Поступово відроджувалися міста, спустошені під час монгольської навали.

Деякий час українські міста зберігали феодально аграр ний характер: міщани займалися землеробством, скотарством, промислами та частково ремеслом і торгівлею. При цьому вони перебували в залежності від магнатів і, як і селяни, виконували повинності, сплачували їм натуральний податок (інколи грошима). Внаслідок розвитку ремесла і торгівлі поступово зв’язок міст із селом розривався — міщани дедалі менше займалися сільським господарством.

Від XIV ст. в українських містах набуло поширення магдебурзьке право за зразком німецьких міст.

Перегляньте відео та з’ясуйте:

1. За яких обставин міста почали боротьбу за право на самоврядування?

2. Хто був зацікавлений у звільненні міст з-під влади феодалів?

3. Хто здійснював управління містом за магдебурзьким правом?

Його

поширення пов’язане із створенням громад німецьких переселенців в українських містах. У 1356 р. польський король Казимир III підтвердив право на самоврядування Львову. Одними з перших магдебурзьке право отримали Сянок — 1339 р., Кам’янець-Подільський — 1374-го, Луцьк — 1432-го. У 1499 р. магдебурзьке право отримав Київ.

Свідчать документи

Із Грамоти Казимира III про підтвердження Львову магдебурзького права

Ми, Казимир, з Божої ласки король Польщі [...] прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі й добробут. Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається Магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимось чином стояти на заваді цьому німецькому праву. Також ми звільняємо вказане місто і його мешканців від усіх юрисдикцій каштелянів, воєвод, суддів, підсудків, возних і від влади будь-кого, яким би титулом він не користувався.

Проаналізуйте історичний документ і визначте ознаки магдебурзького права. Як ці права вплинули на розвиток міста?

За магдебурзького права міщани шляхом виборів формували орган міського самоврядування — магістрат.

Система міського управління в містах із магдебурзьким правом

Діємо: практичні завдання

Зіставте зміст схеми «Система міського управління в містах із магдебурзьким правом» та відомості українського історика Івана Крип’якевича про особливості магдебурзького права в українських містах. Зробіть висновок про:

а) рівень демократичності міського самоуправління;

б) національний склад населення українських міст.

Думки істориків

У внутрішніх відносинах міст позначилися чималі соціальні противенства. Провід майже всюди захопив так званий патриці-ят, міські багатирі, що не допускали у своє коло ані середнього міщанства, ані незаможних передміщан...

Так само були загострені релігійно-національні відносини. Статути магдебурзького права в багатьох містах зазначали, що міста мають служити виключно визнавцям римської віри. Через те від участі в міських управах були виключені передусім українці, як визнавці православної віри. До винятків належав, зокрема, Кам’янець на Поділлі, де були три національні громади: українська, польська та вірменська. У малих містечках, де українське населення мало більшість, українці діставали лише одного-двох представників у раді й суді, а решту мали поляки.

Іван Крип’якевич «Історія України»

Попри суперечності, поширення магдебурзького права мало позитивне значення для розвитку українських міст. Воно сприяло економічному піднесенню міст, містобудуванню. Міста були осередками розвитку культури.

5. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Діємо: практичш завдання

Керуючись текстом параграфа, самостійно побудуйте соціальну піраміду українського суспільства в XIV-XV ст.

Суспільство в українських землях протягом другої половини XIV-XV ст. було неоднорідним. Збільшувалася кількість іноземців: поляків, німців, вірмен, євреїв. Особливо помітними ці процеси були в західних землях. Як і в інших країнах Європи, для тогочасного суспільства українських земель був характерним поділ на стани. До привілейованих належали шляхта і духівництво. Непривілейовани-ми були міщани та селяни.

У середині суспільних станів також спостерігалася неоднорідність груп залежно від правового становища

та державної приналежності регіону. На вершині соціальної піраміди перебувала найвпливовіша із груп шляхти — магнати.

Карто запам’ятати!

Магнат (лат. magnus — великий) — вельможа, можновладець, князь. За литовсько-польської доби людина високого соціального стану (великий землевласник, представник родової знаті).

На землях Великого князівства Литовського до магнатів належали князі — нащадки династій Рюриковичів і Гедиміновичів. Серед князів виділялися «княжата головні» та «княжата повітники». Княжата головні не підлягали місцевій адміністрації і брали участь у великокнязівській раді.

Від давніх боярських родів походили пани, які володіли спадковими вотчинними землями, однак розміщувалися сходинкою нижче в соціальній піраміді, ніж князі. Ще нижче перебували представники середньої і дрібної шляхти (зем’яни, кінні слуги, княжі слуги), які отримували землю за несення військової служби.

ІСТОрИЧНІ ПОДрОБИи,!

Наймогутнішим князівським родом українських земель були Острозькі. За родовими переказами, вони були нащадками князя Романа, сина Данила Галицького. Найвідомішим представником родини Острозьких був Костянтин Іванович (приблизно 1463-1530 рр.) — великий гетьман литовський, каштелян віленський. До самої смерті в 1530 р. він захищав православну церкву від наступу католицизму, організував захист українських земель системою міст і замків, здійснював походи проти татар. Відзначився в боротьбі з наступом Московії на литовсько-руські землі. Зокрема, у битві під Оршею 1514 р.

Яку позитивну роль відігравали українські магнати в історії?

В Галичині та Західному Поділлі, що перебували під владою Польщі, до шляхти належали переважно поляки. Ще наприкінці XIV ст. вони домоглися особливих привілеїв: звільнення від податків, приватної власності на свої землі, право на власне самоврядування. Князі були нечисленними і не виділялися в окрему групу. Поступово, щоб зрівнятися в правах із польською шляхтою і отримати доступ до високих посад, нащадки руських шляхетських

родів ополячувалися (переймали католицьку віру та польську мову).

У XIY-XV ст. окремою верствою населення стали міщани — населення міст і містечок за доби Середньовіччя і Нового часу. Вони займалися ремеслами, промислами, сільським господарством, торгівлею. Ця верства не була однорідною і складалася з міської аристократії (патриціату), середнього прошарку (бюргерів) та низів (плебсу).

Найчисленнішою верствою суспільства було селянство. Сільська громада складалася з дворищ (великих родин) або окремих господарств — димів. Для керівництва громадою обирали отамана. Судову владу здійснював копний суд — суд сільської громади. Сільські громади об’єднувалися у волості на чолі з виборними «старцями».

Історичні ПОДРОБИЦІ

За правовим становищем селяни поділялися на «похожих» (особисто вільних) і «непохожих» (тих, які не мали права необумовленого відходу від свого власника). У другій половині XV ст., у зв’язку з поширенням фільваркового господарства, процес обмеження особистої форми селянства набув форми кріпацтва — феодальної залежності селян, яка полягала в прикріпленні їх до землі, підлеглості адміністративній і судовій владі землевласника.

Найзаможніші вільні селяни — слуги — за службу отримували землю і звільнялися від повинностей. До вільних належали також данники, які сплачували данину, та тяглові селяни, які за користування землею виконували відробіткову повинність своєю худобою (тяглом) на користь держави чи землевласника. Серед збіднілих селян виділялися сусіди і підсусідки (селилися при дворах заможних селян), коморники (винаймали комори, бо не мали власного житла), городники (не мали житла, а лише землю) та халупники (мали житло, але не мали землі). До залежних категорій селян упродовж XIV-XV ст. належали раби, челядь, холопи.

Суспільні процеси XV ст. обумовили виникнення в соціальній структурі принципово нової верстви — козацтва.

Уперше в писемних джерелах козаки згадуються 1489 р. у «Польській хроніці» Мартина і Йоахима Польських.

Поступово різні привілейовані групи суспільства зливаються в єдину верству — шляхту, тоді як дедалі більше селян втрачали свободу і ставали залежними від шляхти.

Знаю нове

Назвіть провідні галузі господарства українських земель у XIV-XV ст.

2. Наведіть факти, які підтверджують зародження ринкових відносин в українських землях у XIV-XV ст.

3. Схарактеризуйте становище українців у містах і селах в умовах XIV-XV ст.

Визначте спільні й відмінні риси соціально-економічного розвитку українських земель порівняно з іншими країнами середньовічної Європи.

2. Простежте зв’язок між входженням українських земель до складу Великого князівства Литовського, Кревською унією і напрямом соціально-економічного розвитку українських теренів.

3. Укладіть зі слів хмаринки крилатий вислів про середньовічне місто. Чи можна застосувати його для характеристики розвитку українських земель у XIV-XV ст.? Аргументуйте свою думку.

Обговоріть у класі результат роботи зі створення соціальної піраміди українського суспільства в XIV-XV ст.

Складіть запитання до «Кросворда навпаки».

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас авторів Дрібниця, Щупак