Інформація про новину
  • Переглядів: 327
  • Дата: 28-08-2020, 20:38
28-08-2020, 20:38

Київське, Переяславське та Чернігівське князівства в середині XII — першій половині XIII ст. Політичне і соціально-економічне життя

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  Правління Володимира Мономаха та його...
Наступна сторінка:   Галицьке і Волинське князівства у дру...

Розгляньте карту на с. 56. Визначте, які удільні князівства лежали в межах сучасної України. Виберіть одне із князівств і запишіть у зошит кілька переваг і виклики, зумовлені його географічним розташуванням.

Роздробленість Русі-України

Добу від середини XII до середини XIII ст. в історії Русі-України історики називають добою роздробленості. И суть не у постійних протистояннях між князями, хоча і військових конфліктів було чимало. Основна характерна риса роздробленості полягає у зміцненні самостійності удільних князівств.

Якими, на вашу думку, були причини роздробленості Русі-України?

На думку дослідників, не йдеться про повний розпад держави, змінювалися устрій та форма правління. Відбувся перехід від одноосібної монархії до колективного правління: замість одного великого князя країною управляє об’єднання найважливіших князів.

Що ж зумовлювало роздробленість? По-перше, це великі розміри території та строкатий етнічний склад населення. По-друге, давалися узнаки й князівські усобиці, що посилювалися через відсутність сталого порядку успадкування київського князівського столу. По-третє, учені визначають негативний вплив нападів степових кочовиків і занепад торговельного шляху «з варяг у греки».

Головною ж причиною більшість дослідників визначає розвиток феодального землеволодіння, зокрема його вотчинної форми. Удільні князі не хотіли коритися владі великого київського князя і прагнули для себе широких повноважень. Саме тому у XII ст. і чернігівський, і володимирський, і деякі інші князі титулували себе великими князями. Усі правителі удільних князівств провадили власну внутрішню

політику, укладали угоди із сусідами на свій розсуд, самостійно вирішували питання війни та миру. Таких удільних князівств на українських теренах було п’ять: Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке та Волинське.

Київське князівство

Землі Київського князівства були економічно розвиненими. Центральне місто Київського князівства зберігало значення загальнодержавного центру. Київ залишався найбільшим містом усієї Східної Європи: у ньому жило близько п’ятдесяти тисяч мешканців. Це був потужний релігійний центр, бо тут розміщувалася резиденція митрополитів.

Пригадайте, який храм був резиденцією митрополита.

Велич і багатство Києва зумовлювали прагнення багатьох честолюбних князів «сидіти» у Києві. Тому боротьба за нього була постійною. Зважаючи на часту зміну князів, господарями Києва почувалися місцеві бояри. Вони виганяли або труїли небажаних князів, запрошували на стіл того князя, якого вважали вигідним для себе. Наприклад, володимиро-суздальського князя Юрія Долгорукого, який тричі захоплював Київ. Проте тривале політичне протистояння далося взнаки: у 1157 р. його отруїли під час застілля. Від князівських чвар потерпало й саме місто, як-от під час погрому, вчиненого у 1169 р. князем Андрієм Боголюбським. Він намагався знищити Київ як столицю. Спалив не лише житлові квартали, а й значну кількість церков та монастирів.

Розгляньте малюнок. Поміркуйте, які причини спонукали Андрія Бо-голюбського так жорстоко розправитися з Києвом та його жителями.

Київське князівство охоплювало величезні території. На півдні воно межувало з половецьким степом, що ускладнювало захист прикордонних земель.

Київщина була густонаселеною. Літописи називають близько вісімдесяти міст і містечок, які до неї входили. Найбільші з них — Вишгород, Білгород, Іскоростень, Овруч, Туров, Корсунь, Юр’їв.

Джерелом багатства споконвіку були родючі чорноземи й поліські корисні копалини. А вигідне розташування князівства сприяло внутрішній і міжнародній торгівлі. Мережа річок з’єднувала Київську землю з найвіддаленішими куточками Русі та сусідніми народами.

Чернігово-Сіверське князівство

Найбільшу територію у Південній Русі займало Чернігівське князівство. До нього входили землі на Лівобережжі (головна їх частина — у басейні Десни). У середині XII ст. від Чернігова відокремилося Новгород-Сіверське князівство, а згодом й інші, дрібніші. Великими містами регіону були Новгород-Сіверськ, Путивль, Брянськ, Курськ, Стародуб.

Пригадайте, який чернігівський князь у XII ст. правив Києвом.

Чернігів був другим за величиною серед найбільших міст Південної Русі. Долю Чернігівського й Новгород-Сіверського князівств у добу роздробленості визначали князі династій Ольговичів і Дави-довичів (від імені засновників —

Олега і Давида Святославичів). Ці роди ворогували через бажання зайняти чернігівський стіл.

У період свого розквіту в середині XII ст. князівство відігравало важливу роль в політичному житті руських земель. Зріс вплив Ольговичів, які певний час володіли Києвом. Саме тоді було збудовано Кирилівську церкву, яка стала усипальницею чернігівських князів.

Які особливості мала внутрішня політика чернігівських князів?

Протягом XII — першої половини XIII ст. князівство не знало спокою. Часті зміни князів, облоги, пожежі не можна назвати сприятливими факторами розвитку. Але всупереч цьому місто швидко зростало і багатіло.

Переяславське князівство

Переяславське князівство розташовувалося у безпосередній близькості до земель кочовиків. Проте його вважали почесним, хоч і дуже нелегким володінням. У XII—XIII ст. Переяславщина не мала політичної самостійності та цілком залежала від Києва. Центр князівства був одним із найбільших міст Русі-України та важливою фортецею. Надійні мури захищали від половецької загрози не тільки жителів прикордонного міста, а й усю Русь.

Видатним його правителем протягом 1169-1187 рр. був Володимир Глібович — онук Юрія Долгорукого. Саме він вів запеклу боротьбу з половецькими ханами Кобяком і Кончаком. Поразка новгород-сіверського князя Ігоря від половців у 1185 р. дала кочовикам змогу у 1186 р. дійти до Переяслава й оточити місто. Але Володимир зумів мобілізувати військо, розгромив половців, а наступного року разом з іншими князями відігнав кочовиків далеко від кордону. Проте під час походу 1187 р. він застудився і помер. У літописі сказано: «Іплакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато постогнала». Це літописне свідчення є найдавнішою згадкою назви «Україна»-в писемних джерелах.

1. Визначте переваги і виклики трьох удільних князівств у часи роздробленості. Порівняйте свої висновки із записами, які ви зробили на початку роботи з параграфом.

2. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Визначте основні наслідки роздробленості Русі-України наприкінці XII — у середині XIII ст.

Складіть історію про мандрівку купця чи освіченого ченця з Києва до Чернігова або Переяслава. Опишіть враження мандрівника.

 

 Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Дудар, Гук

 



Попередня сторінка:  Правління Володимира Мономаха та його...
Наступна сторінка:   Галицьке і Волинське князівства у дру...



^