Пригадайте, хто протистояв галицько-волинським князям.

По смерті князя Данила 1264 р. Королівство Руське розпалося на кілька частин. Західну Волинь утримав у своїх руках брат Данила Василько, заповівши ці землі своєму єдиному синові. Решту земель розділили між собою сини Данила — Лев, Шварно та Мстислав.

Найенергійнішим виявився Лев Данилович. До своїх володінь він приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття із Мукачевим. По смерті Шварна він посів Холмське князівство, у 1272 р. переніс свою столицю до Львова. Був мужнім воїном і полководцем, але складні зовнішньополітичні обставини ускладнювали економічний розвиток галицько-волинських земель.

Князь Лев визнав зверхність монгольського хана Ногая, який у той час контролював Крим і Причорноморські степи. За підтримки Ногая Лев Данилович здійснив успішні походи проти Литви і Польщі.

Поміркуйте, чому Лев Данилович визнав зверхність хана Ногая.

З великою повагою літописи характеризують сучасника князя Лева, правителя волинських земель Володимира Василь-ковича. Син Василька Романовича сприяв розвитку міст, торгівлі та ремесел. Будував нові храми і монастирі, сприяв літописанню.

Після смерті Володимира Василько-вича землі Волині перейшли під владу Мстислава Даниловича. У нього не було спадкоємців, тож землі королівства Данила Романовича об’єднав його онук король Юрій І Львович, правління якого стало часом розквіту, спокою та економічного добробуту королівства. Своєю столицею Юрій І вибрав Володимир-Волинський.

У 1302 р. Люблінську землю відвоювала Польща, а Закарпаття знову на певний час стало частиною Угорщини. Незважаючи на це, Галицько-Волинська держава зберігала мир і перебувала у стані розквіту й економічного добробуту. Михайло Грушевський так характеризує політику Юрія І Львовича: «Муж мудрий, ласкавий і для духовенства щедрий; за його управи Руська земля тішилася спокоєм

і славилася своїм багатством».

За володарювання Юрія І Львовича у 1303 р. у Галицько-Волинській державі за згодою константинопольського патріарха було утворено окрему православну митрополію — Галицьку. Ця подія засвідчила самостійність української церкви.

Порівняйте портрети Лева, Володимира та Юрія І. Поміркуйте, чому їхні художні образи суттєво різняться.

По смерті Юрія І до влади прийшли його сини Андрій та Лев II, яких титулували «божою милістю князі всієї Руської

землі, Галичини і Володимири». Привілеї, які вони видали іноземним купцям, засвідчують широкий розвиток галицько-волинської торгівлі.

Брати активізували боротьбу проти Золотої Орди, однак, імовірно, загинули у ній. На це вказує лист польського короля Владислава Локетека до Папи, де він називає братів «останніми руськими князя-ми-схизматиками, які були непереможним щитом проти жорстокого татарського народу».

Кого має на увазі Владислав Локетек, згадуючи про «жорстокий татарський народ»?

Тільки на початку 1325 р. бояри погодилися на кандидатуру Болеслава Тройденовича, сина мазовецького князя і сестри покійних Романовичів Марії. Новий князь прийняв православ’я і став останнім самостійним володарем князівства під ім’ям Юрій II Болеслав.

Історики не мають змоги докладно вивчити правління цього володаря через брак писемних джерел. Так, Юрія II вважають польським ставлеником, який не зумів знайти спільної мови з галицьким боярством і був отруєний за прихильність до католиків. Та він вів цілком самостійну політику: владнав відносини із Золотою Ордою, намагався укласти союз із Тевтонським орденом. Невдоволена діями князя місцева знать усунула Юрія II від влади, у такий спосіб розпочавши новий етап боротьби за спадщину Романовичів.

1. Визначте найважливіші політичні кроки нащадків Данила Романовича.

2. Поміркуйте, чому бояри не чинили опору попередникам Юрія II Болеслава, а саме цього правителя отруїли.

3. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Порівняйте правління наступників Данила Романовича. У зошиті накресліть таблицю і запишіть у неї їхні спільні та відмінні риси.

Визначте інтереси Польщі, Угорщини та Литви у протистоянні за галицько-волинські землі.

 Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Дудар, Гук