Пригадайте, які суспільні верстви мали привілейоване становище у Русі-Україні.

Протягом другої половини XIV-XV ст. на етнічних українських землях відбувалися суттєві зміни у суспільній структурі.

Розгляньте схему. Які назви ви зустрічаєте вперше?

Шляхта — привілейований панівний стан у Польщі, Угорщині, Литві, на українських та білоруських землях, що у XIV-XVIII ст. входили до складу Польського королівства та Великого князівства Литовського. Належність до шляхетського стану забезпечувала людині широкі права і привілеї, що відділяли її від інших верств суспільства.

Верхівку панівного стану утворювала титулована знать — нащадки князів Рюриковичів і Гедиміновичів. Належати до цього стану можна було лише за народженням. Повсякденне життя князя — це вирішення політичних питань (як загальнодержавних, так і з місцевою владою, приміром розв’язання конфліктних ситуацій), збереження й примноження власних володінь.

Найбільших землевласників називали магнатами. Це були князі й пани, проти яких боролася рядова шляхта. Урешті-решт протистояння завершилося зрівнянням прав магнатів і шляхти у Другому Литовському статуті.

Значний політичний і економічний впив мали литовсько-руські родини: Вишневецькі, Заславські, Корецькі, Острозькі, Четвертинські, Чорторийські. Деякі з них нерідко чинили рішучий опір вищій владі.

Серед наймогутніших аристократичних родів дослідники виділяють князів Острозьких. Так, князь Костянтин Іванович багато років був великим гетьманом литовським — одним із двох вищих військових керівників держави. Сучасники порівнювали його з античними полководцями, адже Костянтин Острозький провів тридцять

п’ять битв і лише дві з них програв. Зокрема, він брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави. Найвідомішою перемогою князя Острозького стала битва біля міста Орша 8 вересня 1514 р. в ході московсько-литовської війни 1512-1522 рр. Його військо розгромило переважаючі сили московитів.

Розгляньте портрет Костянтина Острозького. Які його деталі вказують на риси характеру князя і стиль його життя?

Костянтин Острозький був одним із найбіль-

и

ших землевласників того часу. Йому належало близько ста міст, сорока замків, тисячі трьохсот сіл. Іноземці називали його володіння Країною князя Острозького. Окрім іншого, він був знаним меценатом — перетворив Острог на осередок слов’янської культури, щедро підтримував Києво-Печерський монастир.

Пригадайте, кого називали патриціатом, бюргерами та плебсом у середньовіччі в Західній Європі.

Патриціат — найзаможніші містяни. До них належали найвпли-вовіші купці, найуспішніші майстри-ремісники. Згодом належність до цього прошарку визначали ще й давність роду та наділення владою. Бюргерами зазвичай називають середній прошарок — цехових майстрів і торговців середнього достатку. Найбіднішими були дрібні ремісники, неуспішні торговці та інші мешканці міст.

Найменше прав мали селяни. Так, слугами називали особисто вільних землеробів, які працювали на землевласника й отримували за це земельні наділи. Також їх звільняли від повинностей. Данниками були особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники. Вони сплачували державі данину (чинш) натурою або грішми. Тяглові селяни не мали власної землі, а жили з тих наділів, які отримували від держави або землевласника. За користування землею вони відпрацьовували повинність зі своїм тяглом, тобто робочою худобою. З-поміж тяглових селян були як особисто вільні, так і прикріплені до своїх наділів.

Розгляньте малюнок художника Яна Матейко. За якими деталями зображення можна визначити станову належність персонажів картини? Як змінилося становище панівних і непривілейованих верств населення за часів Великого князівства Литовського?

Привілеї князів, магнатів та шляхти, зокрема право на закріпачення селян, визначали Литовські статути — збірники правових норм 1529, 1566 і 1588 років. Наприклад, статут 1529 р. гарантував шляхті, що її не каратимуть без суду. Уточнювала права та обов’язки різних станів «Устава на волоки» (1557 р.). З-поміж іншого вона збільшувала податки та повинності селян, значно обмежила їхнє право перейти від одного землевласника до іншого, посилила процеси закріпачення.

Церковне життя у другій половині XIV-XV ст.

Пригадайте, який правитель Галицько-Волинської держави домігся створення Галицької православної митрополії у 1303 р.

Приєднання Галичини до Королівства Польського спричинило насильницьке покатоличення місцевого населення. Представники чернечих орденів — домініканці та францисканці — проповідували та будували тут свої монастирі. У 1375 р. Папа Римський дозволив заснувати в Галичині католицьке архієпископство.

Правителів Великого князівства Литовського турбувало, кому підпорядковуватиметься православна церква. Після Кревської унії православна церква й руські князі підтримали Вітовта. Так, Вітовт намагався вивести православну церкву на своїх землях із підпорядкування митрополита Київського і всієї Русі Фотія, який мав резиденцію в Москві. У 1415 р. у місті Новогрудка собор православних єпископів українських і білоруських земель обрав окремого Київського (а насправді Литовського) митрополита Григорія Цамблака. Митрополит відстоював православну віру в умовах посилення католицизму

Чому Вітовт прагнув домогтися незалежності православної церкви від Московії?

У 1439 р. у Флоренції було укладено унію між Вселенським патріархом та Папою Римським. Це була спроба примирити католицьку та православну церкви. Але рішення унії не визнали в московських, українських та білоруських землях. Після захопленням турками Константинополя у 1453 р. вплив московського митрополита посилився. Литовські князі у 1458 р. остаточно відновили Київську митрополію як окрему від релігійного центру в Москві і підпорядковану Константинопольському патріархові.

Становище православного духівництва у Королівстві Польському та у Великому князівстві Литовському було різним. Поляки обкладали православних священників податками, православних єпископів не допускали до сенату, тобто до сейму вищої державної ради. Православне населення потерпало від релігійних утисків.

У Литві становище православних вірян було кращим, проте католики мали більше привілеїв. Великий князь литовський визначав, хто на якій державній землі князівства буде архімандритом або ігуменом у православному монастирі, а на приватних землях це робили князі й пани. Православна церква за часів, коли українські землі входили до складу Польщі й Литви, перебувала у становищі другорядної і залежала від світської влади.

1. Як змінюється становище різних верств населення українських земель наприкінці XIV — у XV ст.?

2. Чому у XIV-XV ст. змінився статус православної церкви?

3. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Підготуйте розповідь про повсякденне життя представників однієї із суспільних верств українських земель у XIV-XV ст.

Визначте і запишіть у зошит внутрішньо- та зовнішньополітичні фактори, що ускладнювали становище православної церкви.

 Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Дудар, Гук