Інформація про новину
  • Переглядів: 240
  • Дата: 2-10-2020, 00:06
2-10-2020, 00:06

12. Роль християнської церкви в Середньовічному суспільстві

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  10-11. Європейське середньовічне місто
Наступна сторінка:   13. Скандинавія в Середньовіччі

■ Пригадайте!

1. Коли і чому Костянтин визнав християнство державною релігією?

2. Яку роль відігравало християнство у Франкській та Візантійській імперіях? Чому правителі цих держав підтримували християнську церкву?

1. Як християнство поширювалося в Європі?

Протягом перших трьох століть свого існування християнство практично не поширювалося за межі Римської імперії . З середини IV ст., коли воно було визнано імператором Костянтином як єдина релігія в державі, то отримало значні можливості для подальшого поширення Європою. Нові торговельні шляхи в землі варварів сприяли не лише обміну товарами, а й проникненню християнської віри. Крім того, нові релігійні погляди переймали полонені, які потім привозили їх додому. Особливе ж значення для поширення християнства мали місіонери - люди, які спеціально мандрували в нехристиянські землі з метою навернути місцеве населення, проповідуючи їм свої погляди на світ і людину.

■ Працюємо разом!

Використовуючи карту атласу «Християнська церква в Європі VI—XIII ст.», встановіть, у який період більшість європейських народів прийняли християнство? Поясніть, які причини, на вашу думку, були основними для поширення християнства країнами Європи в II—V ст.

Першими християнізувалися прикордонні території Римської імперії -землі, населені абісинцями (ефіопами), території Кавказу (переважно сучасної Грузії та Вірменії), частково - Персії та Аравії (виникнення ісламу зупинило цей процес).

В Європі першими з варварських племен на зламі IV і V ст. християнство прийняли готи, вандали та бургунди. Остаточно ж закріпилося воно лише після Великого переселення народів, уже у VIII ст. Франки прийняли християнство тільки внаслідок поширення монастирів та шкіл. На території Великобританії перші християни були ще з кінця ІІІ ст., проте лише з кінця VI ст. настала успішна хвиля християнізації цих земель (особливо Ірландії, проповідни-ки-ченці з якої потім поширилися Європою). Слов’яни долучилися до християнства з VII ст. Приблизно в той самий час ця релігія поширюється Скандинавією, але північні землі стають християнськими дещо пізніше - в ХІ ст.

2. Яким був устрій християнської церкви як організації?

На початок Середньовіччя християнство стало панівною релігією і Східної, і Західної Римської імперій. Уже на початку V ст. утвердилася чітка церковна організація. Церковними округами керували єпископи. Землі, підпорядковані одному єпископу, називаються єпархія. Пять головних християнських центрів отримали найвищий статус - патріархій (у Константинополі, Римі, Александрії, Антіохії та Єрусалимі), у межах яких були об’єднані єпархії як територіально-адміністративні одиниці церкви. Тобто, єпархія є аналогом області, а патріархія - держави, якщо йдеться про устрій церкви як організації.

Слово «церква» вживається в двох значеннях: для позначення християнського храму - місця, де відбуваються богослужіння; та для позначення спільноти християн, яка існує як релігійна організація - із своєю ієрархією, функціями та законами.

Внутрішній устрій церкви Візантії відповідав адміністративному поділу імперії, і 381 р. Константинопольська патріархія стала найважливішою. Загалом, у Візантії імператори з середини V ст. отримували титул «імпера-тор-архієрей», тобто були й головою церкви, могли скликати собори (зібрання представників церков для вирішення важливих питань віровчення та устрою) та затверджувати їх рішення.

У державах Західної Європи, які формувалася на теренах Західної Римської імперії, особливий вплив отримали папи. Папами почали називати з IV ст. єпископів Риму, які мали найвищий авторитет у церкві, їхні рішення в питаннях віри вважалися беззаперечними та обов’язковими. Основою ж впливу пап були значні земельні володіння, які забезпечували їхню політичну та фінансову важливість у суспільстві. Наприкінці VI ст. вони стали фактично незалежними від візантійських патріархів, обґрунтовуючи це тим, що є прямими нащадками діяльності апостола Петра, котрий проповідував у Римі і вважається першим єпископом. Загалом же суперечки між східними та західними очіль-никами церков та їхні взаємні претензії тривали століттями.

Організаційний устрій християнської церкви в Західній Європі співвідноситься з феодальним устроєм суспільства, тобто існує «церковна ієрархія» - три щаблі священнослужителів, які підпорядковуються один одному адміністративно та богослужбово. Головою є папа (або патріарх), нижче на ієрархічних щаблях перебувають архієпископи та кардинали, єпископи, абати (настоятелі монастирів), священники, диякони, монахи.

Папу обирають на зборах єпископів та кардиналів.

Священнослужителем людина може стати лише після висвяти єпископами. Це церковне таїнство називається рукопокладанням. Лише висвячена людина може здійснювати християнські таїнства - особливі дії, які підтверджують та підтримують зв’язок людини з Богом.

■ Обговоріть у класі!

Ознайомтеся з уривком з папського Диктату (ХІ ст.). Дайте відповіді на запитання: 1. Що свідчить, що папа римський мав вищу владу за правителів держав? 2. Чому в Середньовіччі в Європі духовна влада була вищою за світську?

З папського Диктату (ХІ ст.)

«Тільки римський єпископ по праву називається вселенським.

Тільки він сам може скидати єпископів і призначати їх...

Один він має право розпоряджатися знаками імператорської гідності.

Тільки папі всі князі цілують ноги...

Один він у світі іменуються папою.

Він може скидати імператорів...

Ніхто не може скасувати його рішення, а він сам скасовує чиї завгодно.

Ніхто йому не суддя...»

Величезну роль відігравало чернецтво. Воно виникло ще в період античності як спосіб якомога ретельніше дотримуватися приписів християнства шляхом відлюдництва. Згодом монастирі стали великими землевласниками - люди заповідали їм землі в надії на прощення гріхів, з метою відійти від спокус світу тощо.

У Західній Європі монастирі об’єднувалися в ордени відповідно до основної соціальної мети свого існування. Це могло бути просвітництво, лікування хворих, допомога бідним і знедоленим, крайнє обмеження фізичних потреб тощо. Особливого значення в політичному житті набув бенедек-тинський орден, заснований на початку VI ст. в Італії, який став основною опорою пап по всьому світу.

Для допитливих!

3-D реконструкції середньовічних монастирів.

■ Працюємо в парі!

Розгляньте ілюстрації, на яких зображено уявлення людей Середньовіччя про творення світу. Які висновки з них можна зробити?

3. Чому духовенство в Середньовіччі було дуже особливим станом?

«Ті, що моляться», мали величезний вплив на суспільство, володіли чималими землями, формували науку та мистецтво. Духовенство опікувалося моральним станом людей, мало суттєві політичні посади. Така ситуація склалася внаслідок кількох чинників: Європа була роздробленою, і християнство виступало чи не єдиною силою, що могла об’єднати та підтримати людей будь-яких верст і станів.

Практично всі люди були віруючими християнами: визнавали Бога як Трійцю (Отця, Сина та Святого Духа) - Творця та Спасителя світу, надавали велике значення богослужінням та церковним таїнствам. У період Раннього Середньовіччя духовенство в проповідях, спілкуванні, буднях та святах всіляко підкреслювало, що людина є гріховною, і лише долучившись до церкви, зможе отримати спасіння, а її душа потрапить до раю. Таким чином, саме духовенство ставало єдиним провідником людини до Бога. і тому користувалося практично беззастережним авторитетом.

Становище духовенства переважно підтримувалося й імператорами та королями. їм було зручно, що практично всі люди вірили в те, що нічого у світі не відбувається без Божої волі, а за страждання на землі обов’язково буде віддяка на небесах. Таким чином підтверджувався поділ на стани, право на владу, розподіл багатств. Папа висвячував імператорів та королів, тобто підтверджував, що влада цих правителів походить від Бога.

Вище духовенство було зацікавлене в економічному процвітанні своїх земель і правителя, адже тоді й церква отримувала більші прибутки, тому всіляко сприяло цьому. Ці люди були дуже освіченими представниками свого часу, володіли кількома мовами, спілкувалися з різними людьми, тож часто були порадниками та консультантами феодалів. З іншого боку, через те, що економічні важелі впливу на місцях залишалися у феодалів, вони часто призначали єпископів на основі особистих інтересів, а подеколи навіть пап обирали за політичними мотивами. Єпископи давали клятву васалів своїм сюзеренам.

Люди знаходили в церкві розраду та підтримку. Саме церква опікувалася хворими та сиротами, давала поради у складних життєвих ситуаціях.

До того ж священство було єдиним суспільним станом, стати членом якого могла будь-яка людина. Часто в монастир ішли молодші діти, які не могли сподіватися на спадок або придане. Також ченці отримували свободу від феодала (але натомість мали виконувати статут ордену чи монастиря й коритися настоятелю). У Середньовіччі монастир був тим місцем, де можна було здобувати освіту та займатися наукою.

Людина йшла в монастир, щоб присвятити себе Богові, молитися і служити Йому. Проте ченці мали також інші обов’язки: працювати в монастирському господарстві, забезпечувати братію їжею та одягом. Крім того, при монастирях часто відкривали лікарні, школи і бібліотеки, в яких служили ченці. Тому монастирі перетворилися на центри науки і культури.

4. Якими були норми життя, що проповідувала християнська церква?

Духовенство всіляко підкреслювало необхідність слідувати нормам поведінки, які дозволяли людині бути «добрим християнином». Ці норми, прописані в Біблії, були детально витлумачені християнськими мислителями Раннього Середньовіччя. Саме на їх основі створювалось сучасне європейське суспільство. Основними з них можна назвати відмову від кровної помсти, звеличення допомоги ближньому, покірність владі від Бога, обмеження потреб у повсякденному житті заради задоволень блаженства душі в раю, суворе засудження гріховних вчинків. Основною ж заповіддю стала любов до ближнього. Центральними чеснотами християнство називає любов, віру та надію.

■ Працюємо разом!

Прочитайте цитати з Біблії. Як ви думаєте, чому смисл цих висловів називають «золотим правилом моралі»? Запишіть свій варіант цього правила.

«Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки».

Мт 7:12

«Іяк бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть 'їм і ви».

Лук 6:31

На противагу чеснотам, християнство визначає й основні пороки: гордість, заздрість, злість, відчай, лінощі, жадібність, ненажерливість, похіть хтивість. Людина, яка піддається порокам, неодмінно буде покарана. Навіть якщо не одразу, за життя, то не уникне кари після смерті, адже душа, за християнською вірою, є безсмертною. Саме після смерті обов’язково будуть

враховані всі добрі та злі вчинки, які людина здійснила протягом життя, і душа її перейде до вічних страждань у пеклі або вічного блаженства в раю. Прийнятий в Середні віки перелік смертних гріхів був уточнений та описаний папою римським Григорієм І Великим.

■ Обговоріть у класі!

Прочитайте уривок із «Тлумачення на Книгу Іова, або Моральні тлумачення», в якому папа Григорій І описує, який гріх вважає головним. Чи погоджуєтесь ви з його думкою? Чому?

«Гордощі - це корінь всілякого зла, про яке йдеться, як свідчить Священне Писання. Гордість - це початок всіх гріхів. А сім головних пороків, як її перші нащадки, походять, безсумнівно, з цього отруєного кореня».

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ

Знаю: 1. Назвіть сім «смертних гріхів» середньовічної людини. 2. Як називається релігійна організація християн? 3. Хто є головою церкви у Західній Європі?

розумію

ВМІЮ

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. Поясніть значення слів «церква» та «єпархія». Які є щаблі в церковній ієрархії?

2. Чому папа римський мав великий політичний вплив навіть на правителів держав?

3. Як співвідносяться доброчинності та гріхи? Що в християнстві є вищим проявом доброчинності, а що - найгіршим гріхом?

1. Покажіть на карті атласу територію поширення християнства до ХІ ст.

2. Назвіть основні причини злету ролі духовенства в Середньовіччі.

3. Як співвідносяться церковна ієрархія та система васалітету? Чому вони були взаємовигідними для представників феодалізму та духовенства?

1. Доведіть чи спростуйте твердження, що церква була головним охоронцем віри і моральності в Середні віки.

2. Обґрунтуйте, чому священники користувалися величезним авторитетом у Середньовіччі.

3. Як ви вважаєте, чи актуальним на сьогодні є перелік семи смертних гріхів? Чому?

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СУЧАСНІСТЮ:

1. Проаналізуйте роль християнської церкви в середньовічному і сучасному суспільствах. Які християнські цінності є актуальними в наш час?

2. Проведіть невеличке дослідження. Встановіть, які середньовічні храми та монастирі існують на території вашої територіальної громади (чи області). Дізнайтеся про історію одного з таких храмів чи монастирів. Яку роль він відіграє зараз? Підготуйте коротке повідомлення/презентацію.

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Мороз

 



Попередня сторінка:  10-11. Європейське середньовічне місто
Наступна сторінка:   13. Скандинавія в Середньовіччі



^