1. Утворення першої держави східних слов’ян. Походження назви «Русь»

Процеси, що визначали розвиток Полянського княжіння, зумовили появу на межі VIII—ІХ ст. першого державного утворення східних слов’ян. Його територією стали землі Середнього Подніпров’я, де проживали поляни, древляни та сіверяни, а столицею - Київ. Пізніше за новоутвореною державою закріпилася назва Русь, або Руська земля. Уперше про Руську землю згадує «Повість временних літ» під 852 р. Однак ні цей давньоруський літопис, ні подальші дослідження істориків так і не дали однозначної відповіді на питання: «Звідки пішла Руська земля і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала?».

Попри тривалі наукові дискусії походження назви «Русь» є нез’ясованим. Серед науковців існує кілька версій. Досить поширеною є норманська теорія, за якою слово має скандинавське походження. На підтвердження цього вчені наводять не лише літописи, а й візантійські, арабські і латинські джерела, які називають русами варягів (так слов’яни називали скандинавських воїнів-найманців, які служили у князівському війську). Прихильники місцевого походження назви наголошують на тому, що вона дуже близька до назв деяких річок (Рось, Росава, Роставиця), і, вочевидь, пов’язана із слов’янськими племенами, які проживали в цьому регіоні. Як припускають деякі вчені, русами іменувала себе соціальна верхівка одного з таких племен, яке входило до Полянського союзу.

Використовуючи слова історика, обґрунтуйте думку про те, що назва «Руська земля» стосувалася ранньосередньовічної держави східних слов’ян з політичним центром у Києві.

Однозначно можна стверджувати лише те, що поняття «Русь», як і «Руська земля» вживали у двох значеннях. У широкому розумінні так називали землі, які протягом Х-ХІІІ ст. входили до складу держави Русь (у ХШ-XV - її наступників). У вузькому значенні цим терміном називали територію Середнього Подніпров’я - сучасні Київщину, Чернігівщину і Переяславщину, - яка власне і стала історичним ядром Русі й головним тереном формування державності.

2. Князь Аскольд (?—882)

Спершу в Русі правили Дір та Аскольд. Традиційно їх вважали співправителями, хоча існують припущення, що брати князювали один за одним. Про зміцнення держави свідчила її активна зовнішньополітична діяльність. У 838 р. посли Русі прибули до столиці Візантії Константинополя. Наступного року руське посольство вирушило до франкського короля. Це свідчило про зародження давньоруської дипломатії.

У 860 р. Аскольд на чолі 6-8 тис. воїнів здійснив морський похід на Константинополь. Було укладено угоду з імператором, яка, вочевидь, передбачала виплату певної суми грошей Русі, привілеї руським купцям на торгах Візантії, а візантійським - у Русі та згоду останньої надавати імператору воєнну допомогу. Так, уперше Русь сповістила про свій вихід на міжнародну арену.

Перебуваючи у Візантії, Аскольд ближче ознайомився з віровченням, яке завоювало провідні позиції в Європі, - християнством. За свідченнями візантійських джерел, він сам прийняв хрещення, а вчені припускають, що мав намір поширити християнство в Русі. Однак ці наміри князя викликали невдоволення знаті, яка дотримувалася язичницьких традицій, а водночас не бажала зміцнення князівської влади.

ЯЗИЧНИЦТВО В РУСІ -

комплекс вірувань у духів, сили природи (вітер, громовицю, сонце, родючість землі), культ предків, тотеми, фетиші, магію й обрядів (чаклунство, ворожба, знахарство), які були поширені до прийняття християнства.

Імовірно, через варягів - воєначальників князівської дружини - руська знать порозумілася з новгородським князем Олегом - родичем покійного варязького князя Рюрика, який, осівши в Ладозі, у 960-970-х роках утверджував свою владу серед словен - північного слов’янського союзу племен. Згідно з літописом, у 882 р., зібравши дружину, Олег з малолітнім сином Рюрика Ігорем вирушив до Києва. Прибувши до міста він, вочевидь, не без допомоги частини місцевої знаті, підступно вбив Аскольда. На київському столі у 882 р. утвердилася варязька династія Рюриковичів.

3. Правління Олега (882—912)

З приходом до влади Рюриковичів влада великого руського князя міцнішає. У суспільстві зароджуються нові соціальні відносини, характерні для середньовіччя, зокрема, підвладна знать потрапляє у васальну залежність від свого сюзерена.

Олег не був прямим спадкоємцем Рюрика, тому не мав права на княжий стіл. Проте він виявився талановитим державним діячем. Основну увагу у внутрішній політиці він приділяв питанню єдності держави. Дії князя були рішучими. Зважаючи на те, що знать древлян і сіверян відмовилася визнавати його владу, Олег у 883 р. завдав поразки древлянам, а наступного року - сіверянам.

При цьому він виявив державну мудрість, наклавши на переможених невелику данину й залишивши при владі князів місцевих династій.

У 885 р. він приєднав до Русі радимичів і розпочав боротьбу з уличами й тиверцями. На початку X ст. порозумівся з князями хорватів, тиверців і волинян. До складу держави входять землі словен і кривичів, а також неслов’янських племен меря, весь, чудь тощо.

ВАСАЛІТЕТ - система особистої залежності одних земельних власників (васалів) від інших (сюзеренів). СЮЗЕРЕН - великий землевласник, господар над своїми підданими.

данина - натуральний або грошовий податок, який збирали з підкорених племен і народів.

Важливим напрямом діяльності Олега стало заснування нових міст. Він також уживав заходів, спрямованих на розбудову Києва, яке він назвав «матір’ю городам руським», та перетворенню його на політичний центр Русі. Проводив князь і активну зовнішню політику. Зокрема, залучав до своїх військових походів варягів. Здійснював походи на Каспійське узбережжя й Кавказ, боровся з угорськими племенами, котрі просувалися в Середнє Подунав’я.

У 907 р. зував небачений за

розмахом морський похід на Константинополь. Унаслідок переговорів з імператором було укладено вигідний для Русі договір, за умовами якого Візантія зобов’язувалася щорічно сплачувати данину київському князю. Руські купці отримали

право торгувати на її території, не оплачуючи мита. Упродовж шести місяців вони (як, до речі, й посли) могли безкоштовно отримувати продовольство й забезпечуватися необхідним спорядженням для повернення на

батьківщину. Зі свого боку Русь зобов’язувалася допомагати Візантії у боротьбі з кочівниками. Як свідчить легенда, на знак здобутої перемоги Олег прибив свій щит на воротах Константинополя.

Оскільки візантійці порушили умови договору, у 911 р. великий князь знову вирушив до їхньої столиці. Імператор змушений був погодитися на новий договір. Крім підтвердження попередніх домовленостей, він передбачав розв’язання конфліктних ситуацій, надання взаємної допомоги торговельним суднам, що зазнали аварій, повернення полонених тощо.

У 912 р. Олег за загадкових обставин помер. Літописна легенда оповідає, що смерть сталася від укусу змії, яка виповзла із черепа його колись улюбленого коня. Влада перейшла до Ігоря.

4. Князь Ігор та його діяльність (912—945)

Перші роки правління нового великого князя виявилися для нього нелегкими. Взялися за зброю древляни, відмовлялися визнавати його владу уличі. У 914 р. Ігор зламав спротив древлян. Три роки захищалися уличі у своїй столиці Пересічені, після чого переселилися в межиріччя Південного Бугу й Дністра. Стало помітно, що Ігор діяв жорстокіше за Олега у придушенні виступів і рішучіше у зміцненні центральної влади. Наприклад, здолавши древлян, великий князь збільшив обсяги сплачуваної ними данини. Водночас він домігся послаблення ролі місцевих князів, прагнув обмежити вплив варягів-дружинників. Прихильним було ставлення Ігоря до християн.

Унаслідок трирічного протистояння князя Ігоря з уличами останні залишили Нижнє Подніпров’я, відкривши тим самим шлях для розширення контактів Русі з Візантією. Проте у 915 р. біля південних кордонів Русі з’явилися печеніги. Спочатку вони навіть уклали мир із князем, але з 930 р. почали нападати на руські землі.

Скориставшись складним становищем, у якому опинилася Русь, Візантія почала ігнорувати умови укладеного договору. Уже наприкінці 930-х років вона скасувала право безмитної торгівлі для руських купців і почала загрожувати південним окраїнам Русі, використовуючи при цьому печенігів. Тому в 941 р. Ігор здійснив морську виправу на Константинополь. Однак візантійці зустріли його флот «грецьким вогнем»

(вибухова суміш, що горіла й на воді), який завдав великої шкоди кораблям.

Зазнавши поразки, Ігор відступив. Новий похід, який відбувся у 944 р., завершився підписанням на Дунаї договору, що передбачав сплату руськими купцями мита й надання руськими князями воєнної допомоги Візантії у захисті її володінь у Криму від нападів печенігів і хозарів.

У роки правління Ігоря гостро постала проблема неврегульованості розмірів та порядку щорічного збирання данини з населення підлеглих великому князеві земель - полюддя. Утримання великої дружини, здійснення походів, розбудова Києва потребували чималих коштів, а їх нестача спонукала князя збільшувати розміри поборів. Така ситуація виникла восени 945 р. Позачерговий збір данини з древлян, що супроводжувався насильствами, спричинив повстання, під час якого князя було вбито. Однак це повстання не слід оцінювати лише як стихійний вияв пограбованого люду. Насамперед це був організований князем Малом і знаттю виступ на захист прав древлянського племінного княжіння. Повстанці зробили спробу усунути від влади Рюриковичів і утвердити в Києві династію Мала.

Визначте за літописом, у чому полягають причини повстання древлян у 945 р.

Об'єднавшись у групи, укладіть літопис основних подій життя та діяльності перших руських князів.

Ознайомтесь із фрагментом з літопису: «Сказала дружина Ігореві: “Отроки Свенельдові вирядилися оружжям і одежею, а ми - голі. Піди-но, княже, з нами по данину, хай і ти добудеш, і ми”. І послухав їх Ігор, пішов у древляни по данину. І добув він [собі ще] до попередньої данини, і чинив їм насильство він і мужі його. А взявши данину, він пішов у свій город [Київ]. Та коли він повертався назад, він роздумав [і] сказав дружині своїй: “Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще”». Поміркуйте про вплив дружинників на князя Ігоря. Чи міг князь відповісти відмовою?

Схарактеризуйте роль торгівлі в економічному та суспільно-політичному розвитку Русі, беручи до уваги проходження її теренами торговельного шляху та договори з Візантією.

1. Яка подія засвідчила вихід Русі на міжнародну арену?

2. Використовуючи карту на с. 18, порівняйте кордони Русі за часів правління Аскольда і Олега.

3. Порівняйте зміст договорів 907, 911 та 944 рр. Який з них був для Русі вигіднішим? Свою відповідь обґрунтуйте.

4. Чому з приходом до влади Олега постала проблема єдності держави та як її було розв’язано?

5. Назвіть наслідки зовнішньої політики перших руських князів.

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Смолій