1. Боротьба за владу.

Утвердження на престолі Ярослава

Після смерті Володимира Великого між його синами розпочалася жорстока боротьба за владу. У 1015 р. київський стіл посів Святополк. Однак це викликало невдоволення в Ярослава, який княжив у Новгороді. У бою під Любечем він завдав поразки війську київського князя. Заховавшись у Польщі, Святополк почав шукати підтримки в батька дружини - короля Болеслава Хороброго. У 1018 р. велике військо польського короля вступило в межі Русі. У бою під містом Волинь на Західному Бузі Ярослав був розбитий і утік до Новгорода. Влада знову перейшла до Святополка. Проте грабежі польських вояків спричинили повстання киян, і Болеслав Хоробрий через незгоди із Святополком повернувся до Польщі, по дорозі при-

єднавши до неї Червенські міста (невелика територія Західної Волині з містами Червен, Волинь, Шеполь та ін.).

Зібравши військо, Ярослав вирушив до Києва. Святополк звернувся по допомогу до печенігів. Вирішальна битва, перемогу в якій здобув Ярослав, відбулася влітку 1019 р. на р. Альті під Переяславом. Ця дата вважається початком його правління. Однак це не припинило чвари в державі. У 1021 р. великий київський князь змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячеслава. А через рік проти Ярослава виступив тму-тараканський князь Мстислав, котрий у 1024 р. переміг його в битві під Лиственом. Між братами розпочалися переговори, що завершились укладенням у 1026 р. договору про поділ Руської землі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу - Лівобережжя із Черніговом. І, як оповідає літописець, «стали вони оба жити мирно і у брато-любстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській». Фактично в межах Руської землі сформувалося три самостійних утворення: Київське, Чернігівське й Полоцьке. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав стає єдиновладним володарем Русі (Брячеслав визнав його владу).

У 1036 р. :тін підступили печеніги. «І сталася січа люта,

і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати... І так погинули вони», - так оповідає про ті події літописець. Зазнавши нищівної поразки, печеніги з того часу Русі більше не загрожували.

2. Внутрішня політика князя Ярослава

Розуміючи значення Києва як політичного і духовного центру Русі, Ярослав приступив до грандіозної розбудови міста. Великий князь задумав перетворити руський стольний град на другий Константинополь - столицю могутньої держави, яка суперничала б з Візантією. Довжина міського валу (14 м висоти і 30 м ширини в основі) становила 3,5 км. Окрасою міста стали Золоті ворота - головний в’їзд до нього з надбрамною церквою Благовіщення Богородиці. Територія нового граду складала близько 70 га, тобто збільшилася в сім разів порівняно з дитинцем Володимира. У цих межах місто в основному й розвивалося наступні 200 років.

У ньому зводилися храми й палаци. Зокрема, у 1037 р. було споруджено Софійський собор - видатну пам’ятку світової архітектури; будуються храм Святого Георгія та церква Святої Ірини.

У 1051 р., за свідченням літописця, на узгір’ях Дніпра чернець Антоній заклав печерну обитель, яку із часом було розбудовано в Печерський монастир. Йому судилося відіграти важливу роль у розвитку літератури та книгодрукування, науки та освіти.

Розвиток суспільства потребував чіткого механізму, який би регулював відносини між різними групами населення. Ярослав вирішив упорядкувати існуючі норми звичаєвого права. За часів його правління почалося письмове вкладання (кодифікація) збірника - «Правди Ярослава» або «Найдавнішої правди» («правда» означає закон). Вона увійшла до «Руської правди» - збірки норм руського права. «Правда Ярослава» складалася з 18 статей, які регулювали правове положення різних верств населення, визначали покарання за вбивство, тілесні ушкодження, знищення чи викрадення чужого майна. Зберігалося право родичів на кровну помсту за

вбивство, але водночас визначено розмір штрафу за заподіяне.

Князь Ярослав продовжив справу свого батька і послідовно поширював на руських землях християнство, будував храми. Він сприяв зміцненню Київської митрополії, проте її очолював ставленик візантійського патріарха. Щоб досягнути самостійності від Візантії, за розпорядженням Ярослава в 1051 р. митрополитом Київським та всієї Русі вперше було обрано місцевого мешканця Іларіона, який написав своє знамените «Слово про закон і благодать». У цьому творі обґрунтовано ідею рівноправності Русі серед християнських народів і вперше схарактеризовано значення Києва як її столиці. Іларіон, який відзначався вченістю і благочестям, входив до кола найближчих радників князя Ярослава.

київська митрополія - церковний округ у Русі на чолі з митрополитом, заснований після запровадження християнства. Об’єднувала всі християнські громади, єпархії, керувала церковними і монастирськими справами. Перебувала під керівництвом константинопольського патріарха.

Як ви розумієте слова «Отець бо його Володимир землю зорав ... а сей великий князь... засіяв»?

3. Відносини з іншими державами

У міждержавних відносинах Ярослав продовжував політику батька. Насамперед він дбав про територіальну цілісність імперії, намагався не лише повернути втрачені землі, а й приєднати нові. У 1030-х роках, порозумівшись із польським королем Казимиром, київський великий князь уклав союзний договір, що передбачав визнання поляками за Руссю Перемишля, Белза, Червенських міст і Берестя. На півночі й північному заході він воював із чуддю, ятвягами, литовцями, мазовшанами.

У відносинах із західними державами Ярослав надавав перевагу не воєнним діям, а укладанню взаємовигідних угод. Наприкінці 1040-х років установлюються дружні відносини з Францією, Угорщиною, Німеччиною, Норвегією, Швецією, а також контакти з Англією. Яскравим свідченням міжнародного визнання Русі було прагнення європейських монархів налагодити династичні шлюбні зв’язки з домом Ярослава. Адже в серед-

ньовіччі саме династичні шлюби слугували найнадійнішим способом скріплення союзів між державами. Так, дочки князя Анна стала дружиною французького короля, Анастасія вийшла заміж за угорського короля, Єлизавета - спочатку за норвезького, а пізніше - за датського короля.

Троє синів узяли шлюб із представницями родин найзнатніших вельмож у Німеччині. Не випадково сучасники називали Ярослава тестем Європи.

Помітну роль, як і раніше, відігравав і південний напрям політики. Дещо напружено складалися стосунки з Візантією, які в 1043 р. вилилися у війну, що виявилася невдалою для Русі. Ярослав хоч і зазнав поразки, утім дипломатичними засобами змусив Візантію піти на почесний для Русі мир. Угоду було скріплено шлюбом доньки візантійського імператора із сином Ярослава - Всеволодом.

4. Заповіт Ярослава

Великий князь Ярослав був одним із найвидатніших державних діячів епохи середньовіччя. Був освічений, владолюбний, відзначався гнучкістю та схильністю до компромісів. Не переймаючись каліцтвом (був кульгавим), завдяки сталевій волі й цілеспрямованості досягнув вершин влади й до кінця життя зумів втримувати її у своїх руках. За сприяння розвитку культури, освіти, писемності та архітектури Ярослава прозвано Мудрим.

Ярослав усвідомлював неминучість боротьби за владу між синами після своєї смерті (помер 20 лютого І054 р.). Щоб якось цьому запобігти, він склав заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади й розподіл між синами території імперії на окремі володіння -уділи. Заповідаючи їм поважати й любити один одного, великий князь наголошував: інакше «землю отців і дідів погубите». Згідно із заповітом київський стіл за принципом старійшинства мав послідовно переходити до старшого за віком брата. При цьому старший син Ярослава мав стати для братів «старшим» і за місцем, яке посідав на щаблях ієрархічної драбини.

До чого закликав князь Ярослав Мудрий своїх синів? Чим це було викликано? Висловте власну думку.

5. Крим і Степ у добу політичного зміцнення

Централізація влади в Русі в Х-ХІ ст. піднесла політичне значення сусіднього з нею Степу. Із краю постійної міграції кочового населення він поступово перетворюється на зону, у якій сходяться найважливіші шляхи торгівлі між Руссю та Візантією, з одного боку, а з другого - цих країн з найбільшими економічними центрами Європи та Азії. Причому контроль за безпекою в цій транзитній зоні почала перебирати на себе Русь, влада якої приділяла помітну увагу укріпленню свого степового пограниччя. Відповідно у відносинах русів з осілими в межах Північного Причорномор’я та Приазов’я кочовими народами у цей час, крім військової, виникає ще одна важлива сфера взаємодії - економічна. Степовий регіон перетворюється на регулярного постачальника, через Русь і візантійські колонії Криму, на міжнародний ринок товарів високого попиту - хутра, продуктів скотарства, рабів, отримуючи натомість для своїх потреб коштовні прикраси, тканини, вина, вироби мистецтва.

У ІХ-ХІ ст. через Тмутаракань посилюється політичний вплив Русі на східну частину Криму. Однак на початку ХІІ ст. половці відокремлюють Тмутараканську область від Русі, і згодом вона перестає існувати. Проте в Судаку, Херсонесі, Солхаті та інших укріплених осередках Кримського півострова продовжували залишатися впливові громади русів. Водночас у другій половині ХІІ ст. знесилена під ударами хрестоносців Візантія втрачає свої позиції на півострові, поступаючись тут генуезцям. Перехрещення культурних впливів, яких постійно зазнавала на собі кримська людність, існування розвинених міських осередків сприяли піднесенню культури та економіки краю, господарсько-ремісничій спеціалізації його окремих частин. Строкате за своїм етнічним складом та культурним рівнем кримське суспільство виявилося відкритим до сприйняття нових соціальних відносин.

Укріплення позицій Русі сприяло перетворенню прилеглого до неї Степу на транзитну зону міжнародної торгівлі. Це справило позитивний вплив на еволюційні процеси в кочовому середовищі, сприяло економічно-культурному піднесенню Криму.

Об'єднавшись у групи, розгляньте мініатюру, присвячену посвяті Іларіона в митрополити. Поміркуйте, яке значення мало призначення на цю високу посаду мешканця Русі.

Результати роботи у групах обговоріть у загальному колі.

За допомогою додаткових джерел підготуйте інформаційну довідку про доньку князя Ярослава Мудрого - королеву Франції Анну Ярославівну.

Князя Ярослава Мудрого називали «тестем Європи». Поміркуйте, як «шлюбна дипломатія» впливала на міжнародне визнання Русі, її економічний та культурний розвиток. Як можна схарактеризувати «шлюбну дипломатію» з точки зору особистих прав і свобод людини, яка вступала в шлюб?

1. Укладіть літопис основних подій, пов’язаних з життям і діяльністю князя Ярослава Мудрого.

2. Окресліть напрями зовнішньої політики князя Ярослава Мудрого.

3. Спробуйте схарактеризувати цінність «Руської правди» як історичного джерела. Про що воно може розповісти дослідникам?

4. Аргументуйте або спростуйте думку про те, що за часів правління Володимира Святославовича та Ярослава Володимировича Русь сформувалась як імперія з монархічною формою правління. Для цього тримайте в полі зору визначення термінів «імперія» і «<монархія» та знання з курсу всесвітньої історії про тогочасні імперії в Європі.

5. За які заслуги князя Ярослава було названо «Мудрим»?

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Смолій