Інформація про новину
  • Переглядів: 286
  • Дата: 7-10-2020, 01:09
7-10-2020, 01:09

12. Правління Ярославичів

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  11. Культура Русі
Наступна сторінка:   13. Зміцнення єдиновладдя в Русі. Утвор...

1. Послаблення центральної влади. Повстання киян у 1068—1069 рр.

Згідно з батьківським заповітом, після смерті Ярослава Мудрого його старший син Ізяслав у 1054 р. посів київський стіл, Святослав отримав Чернігівську землю, Всеволод - Переяславську, Ігор і В’ячеслав - відповідно Володимир (на Волині) і Смоленськ. Так починає утверджуватися удільна система володіння руськими землями.

Слабкість великокнязівської влади виявилася одразу ж, бо Святослав і Всеволод відмовлялися визнавати старшого брата володарем Русі. Не маючи сил протистояти їхньому опору, Ізяслав у цьому ж 1054 р. погодився на спільне з братами управління Руссю. Так виник тріумвірат Ярославичів на чолі з Ізяславом, який правив країною майже 20 років.

Нова форма правління засвідчила послаблення центральної влади й посилення політичних центрів на місцях. На основі традиційного територіального ядра Русі - Руської землі - починають формуватися три князівства - Київське, Чернігівське й Переяславське.

Однак старші брати порушили заповіт. Спочатку вони обмежили участь у державному житті молодших братів - Ігоря та В’ячеслава, а після їхньої смерті прибрали до рук їхні володіння. Несправедливо обділені родини молодших Ярославичів затаїли образу і згодом почали активну боротьбу за владу. Вони та інші князі, котрих позбавляли уділів, ставали ізгоями. Кожен із братів Ярославичів прагнув насамперед задовольнити власні інтереси, мало дбаючи про державні справи. Вони не змогли своєчасно оцінити й загрози з боку половців (кипчаків) - войовничих кочівників, котрі потіснили печенігів і з’явилися на південних рубежах Русі.

Улітку 1068 р. половці напали на Русь. У битві на р. Альті Ізяслав, Святослав і Всеволод зазнали нищівної поразки. Безпорадність Ярослави-чів у захисті краю викликала гостре невдоволення киян. Вони зібралися на віче й звернулися до великого князя з вимогою дати зброю й коней для боротьби з половцями. Оскільки той відмовився, 15 вересня розпочалося повстання. Загони городян рушили до центру Києва. Перелякавшись, Ізя-слав і Всеволод залишили місто, а кияни, звільнивши ув’язненого полоцького князя Всеслава, проголосили його великим князем.

Однак новому володарю Русі не вдалося ні зміцнити центральну владу, ні зберегти її за собою. Коли наступного року Ізяслав підійшов до Києва з військом польського короля, Всеслав утік до Полоцька. Кияни зібрали віче і, визнаючи свою провину, запросили Святослава й Всеволода на великокнязівський стіл. Брати запропонували зайняти його Ізяславу. Той погодився, але поперед себе направив до Києва сина Мстислава, котрий стратив 70 зачинщиків повстання, а інших осліпив. У травні 1069 р. до столиці вступив сам Ізяслав; тріумвірат поновився.

За додатковими джерелами довідайтесь визначення терміну «революція». Як ви вважаєте, чому події 1068 р. деякі історики (зокрема М. Грушевський) називають «київською революцією»?

2. «Правда Ярославичів»

Розвиток суспільних відносин, зокрема поява приватної власності на землю, потребував внесення змін до чинного законодавства. У 1072 р. Ізя-слав, Святослав, Всеволод, бояри і вище духовенство на з’їзді затвердили новий збірник законів під назвою «Правда Ярославичів». Він став доповненням до започаткованої Ярославом Мудрим «Руської правди».

Вона скасовувала кровну помсту за вбивство, замінивши її грошовим штрафом, посилювала відповідальність за порушення законів, збільшувала розміри штрафів за посягання на власність тощо. У «Правді Ярославичів» неоднаково оцінювалася вартість життя осіб, котрі належали до різних соціальних груп. Наприклад, убивство огнищанина (управителя) чи князівського тіуна (виконавця розпоряджень) каралося штрафом у 80 гривень, а залежного селянина - усього в 5 гривень. Законодавство насамперед захищало життя князя та його посадовців, установлювало високу відповідальність за посягання на їхнє майно. Водночас частково захищалися особисті й майнові права залежних селян. Так, заборонялося їх катувати без дозволу княжого суду. За порушення цієї заборони винуватець сплачував 3 гривні. Установлювався штраф за крадіжку або забиття коней смерда. Підтверджувався високий штраф (40 гривень) за вбивство смерда, котрий працював на державній землі.

3. Боротьба за київський стіл

Тим часом відносини між братами знову погіршилися. Святослав прагнув більшої влади, а тому підмовив Всеволода прогнати Ізяслава. Не чекаючи приходу братів, Ізяслав залишив столицю й вирушив по допомогу до Польщі. Навесні 1073 р. Святослав і Всеволод вступили до Києва. Так припинив своє існування тріумвірат Ярославичів. Верховна влада зосередилася в руках Святослава, який сів у Києві, а після його смерті в 1076 р. перейшла до Всеволода.

Довідавшись про смерть Святослава Ізяслав вирушив на чолі поляків до Києва і Всеволоду нічого не лишилося, як поступитися владою. Він переїхав до Чернігова, але проти цього виступили князі-ізгої Олег Святославович і Борис В’ячеславович. Вони звернулися за допомогою до половців і з їхньою участю розгромили Всеволода під Черніговом.

Однак на захист останнього виступив великий князь Ізяслав. У вирішальній битві в жовтні 1078 р. ізгої зазнали поразки: Бориса було вбито, а Олег утік до Тмутаракані. Закинув також і великий князь Ізяслав.

Так Всеволод став єдиновладним володарем. До кінця свого життя (помер у 1093 р.) він намагався вирішити два завдання: не допустити розпаду держави на окремі князівства й забезпечити її на-

дійний захист від спустошливих набігів половців. У цьому йому допомагав син Володимир (іменований Мономахом, бо його матір’ю була візантійська царівна Анна Мономах) - талановитий політик і полководець, котрий княжив у Чернігові.

Всеволод вів запеклу боротьбу з князями-ізгоями, котрі домагалися своїх уділів. Особливу активність виявляв Олег Святославович, прозваний за постійне запрошування половців і спустошення поселень Гориславови-чем. Урешті-решт великий князь пішов на поступки. Олег утвердився у Тмутаракані, Давид Ігорович отримав Дорогобузьке князівство, брати Ростиславовичі - Галичину з Теребовлею, Ярополк Ізяславович - Волинське князівство. Збільшилася кількість уділів і зросла їхня автономія.

4. Любецький з’їзд князів

Розуміючи небезпеку, яка нависла над державою через постійні міжкнязівські чвари, нащадки Ярославичів після смерті великого князя Всеволода вирішили скликати князівський з’їзд. Він зібрався в Любечі в листопаді 1097 р. На з’їзді були присутні великий київський князь Свято-полк, переяславський князь Володимир Мономах, волинський князь Давид Ігорович, теребовлян-ський князь Василько Ростиславович, чернігівські князі Олег і Давид Святославовичі. З’їзд проголосив новий порядок успадкування власності, увівши поняття вотчини - володіння, яке колись належало батькам. Таких вотчин було визначено три - Київ, Чернігів і Переяслав. Вони переходили у спадкову власність старших Ярославичів. Володарем Русі визнавався той із них, хто мав своєю вотчиною Київ. Інші князі отримували володіння на правах тимчасового користування із за-гальнородової власності Рюриковичів.

Проте відразу ж після з’їзду його ухвали було порушено. Давид Ігорович, бажаючи привласнити землі Василька Ростиславовича, обмовив його перед великим князем. Той наказав ув’язнити Василька; згодом Давид осліпив його. Цей вчинок обурив більшість князів. На їхню вимогу Свя-тополк погодився покарати Давида. Почалися воєнні дії. У 1100 р. у Ви-тичеві новий з’їзд князів ухвалив відібрати у Давида Волинь, а також закликав до припинення чвар і об’єднання Русі в боротьбі з половцями.

Провідну роль в організації відсічі нападам кочівників відігравав Володимир Мономах. Об’єднавши дружини семи князів, 4 квітня 1103 р. в битві на р. Сутінь (Молочна) він наголову розгромив ворога. Загинуло 20 половецьких ханів, а переможцям дісталася велика здобич. Вони звільнили торків і печенігів, поневолених половцями, й розселили вздовж південних рубежів Русі. Нову перемогу над половцями Володимир здобув у березні 1І11 р. біля м. Сугрова на р. Дон. Після цього тривалий час кочівники не наважувалися нападати на Русь.

Визначте основні рішення Любецького з'їзду та висловте власну думку щодо них.

Поміркуйте про інформативні можливості «Правди Ярославичів» як джерела для вивчення суспільних відносин у Русі. Порівняйте її основні положення з «Правдою Ярослава». Зробіть висновки.

Розгляньте картину П. Андрусіва («З’їзд князів», 1977 р.). Уявіть себе літописцем, якому доручено зафіксувати для нащадків інформацію про Любецький з’їзд князів 1097 р. Підготуйте замітку, беручи до уваги: 1) час і місце проведення; 2) передумови скликання; 3) хто був присутнім; 4) питання, що обговорювалися; 5) ухвалені рішення; 6) наслідки. За бажанням можете об’єднатися з однокласниками й виконати завдання спільно, розподіливши між собою обов’язки. Результатом такої проєктної роботи може бути газета чи, приміром, міні-вистава в особах. Запропонуйте однокласникам оцінити вашу роботу.

Поміркуйте про основні причини князівських міжусобиць та роль князівських з’їздів у пошуку шляхів їхнього подолання. Чи завжди вдавалося дотримуватися домовленостей? Чи є важливим для вас дотримання слова?

1. Коли і за яких умов виник тріумвірат? У чому полягала його суть?

2. Назвіть князівства, формування й посилення яких було пов’язано зі встановленням тріумвірату.

3. Подумайте над поняттями «уділ», «тріумвірат» і «вотчина». Вони є свідченням зміцнення чи послаблення центральної влади?

4. Чи існує зв’язок між зовнішньою загрозою для Русі (напади половців) та її внутрішньою нестабільністю? Відповідь аргументуйте.

5. Поміркуйте над поняттям «вотчини» та ухвалою Любецького з'їзду «кожен хай держить вотчину свою». Як це позначалося на відповідальності князів за долю всієї Русі?

 

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Смолій

 



Попередня сторінка:  11. Культура Русі
Наступна сторінка:   13. Зміцнення єдиновладдя в Русі. Утвор...



^