1. Посилення великокнязівської впади за Володимира Мономаха

Після смерті 16 квітня 1113 р. великого князя Святополка київський стіл, згідно з ухвалою Любецького з’їзду князів, мав перейти до його сина Ярослава. Однак кияни, невдоволені політикою Святополка, який за допомогою лихварів наживався на спекуляціях і відбирав майно в заможних людей, підняли повстання. У ньому взяли участь ремісники, торговці, знедолені. Почалися грабунки й розправи. Бояри і міська верхівка звернулися до Володимира Мономаха з проханням посісти київський стіл. 20 квітня він прибув до столиці, де «із честю великою» його зустріли духовенство, бояри, міщани. Повстання припинилося.

Володимир Мономах (правив у 1113—1125 рр.) зійшов на престол у 60-річному віці (народився в 1053 р.). На цей час він мав досвід політичної боротьби, проявив себе вольовим і розсудливим державним діячем, талановитим полководцем, рішучим противником князівських міжусобиць. Він усвідомлював небезпеку розпаду Русі і вбачав вихід із ситуації у зміцненні великокнязівської влади. Він прагнув зосередити у своїх руках більшість руських земель, домогтися визнання своєї влади іншими князями і, врешті-решт, спромігся стати всевладним монархом. У своїх відносинах з підвладними князями Володимир Мономах дотримувався не принципу вотчинності, а принципу сюзеренітету-васалітету, тому переміщував їх з одного столу на інший, а інколи відбирав їхні вотчини. Перед смертю він поділив землі між синами.

У своєму «Повчанні дітям» Володимир Мономах навчав синів піклуватися про рідну землю та підданих, дотримуватися християнських чеснот, проявляти милосердя, цінувати людське життя, постійно збагачувати власні знання.

Назвіть риси особистої вдачі Володимира Мономаха.

2. Внутрішня і зовнішня політика

Прийшовши до влади, Володимир Мономах вирішив внести зміни до існуючих законів. У 1113 р. у с. Берестовому зібралася рада знаті, що затвердила новий «Устав» - збірник правових норм, який увійшов до «Руської правди». Він підтверджував усі права землевласників щодо підданих, передбачав поступки міській бідноті, обмежував лихварство. Заборонялося продавати купця в рабство, якщо той розорювався внаслідок війни, пожежі чи іншого лиха. Уперше визначалися права й обов’язки закупів, обмежувалися свавілля їхніх власників.

Володимир Мономах цілеспрямовано проводив політику об’єднання імперії. На кінець життя великого київського князя поза його впливами залишалася лише незначна частка удільних князівств.

Водночас він надзвичайно рішуче придушував прояви непокори князів. Так, у 1119 р. ув’язнив пінського князя Гліба Все-славовича, усунув від влади волинського князя Ярослава Святополковича.

Помітно активізував Володимир Мономах зовнішню політику. На чільне місце в ній знову висувається південний напрям, що зумовлювалося необхідністю захисту країни від половецьких нападів. Великий князь діяв активно, намагаючись завдати противнику випереджального удару.

Так, у 1113 р., зустрівши половців під Виром, він змусив їх відступити. Його сини в 1116 р. організували похід у Степ, зайняли половецькі міста на Дону й захопили багату здобич. Складними були взаємини з Візантією. У 1116 р. ледь не дійшло до війни через протистояння в Подунав’ї. Непросто складалися відносини із західними сусідами. У 1018-1023 рр. велися воєнні дії з Польщею; спалахували конфлікти з Угорщиною.

Великий князь намагався розширити межі держави. Зокрема, його син Мстислав здійснив похід проти чуді й захопив їхнє місто Ведмежу Голову. Інший син - Юрій - завдав удару по Волзькій Булгарії.

3. Правління Мстислава Володимировича

У травні 1125 р. Володимир Мономах помер, і великокнязівський стіл перейшов до його сина Мстислава. Як і батько, це був владний, рішучий і мудрий державний діяч. Він зумів зберегти за сім’єю Мономаха ключові позиції в імперії. Поза впливом Мономаховичів залишалися тільки Чернігівська земля, Полоцьк і дрібні волості в Галичині. Мстислав неухильно дбав про збереження одноосібної влади й централізацію країни; у непокірних князів відбирав уділи, а самих проганяв за межі держави.

За князювання Мстислава у Русі запанував суспільний спокій завдяки припиненню кривавих міжусобиць. В одному з пізніших літописів зазначалося, що за його володарювання «усі князі руські жили в цілковитій тиші й не сміли один одного скривдити». Ця «тиша» тому так вражала нащадків, що невдовзі після смерті Мстислава у 1132 р. міжусобна боротьба розгорнулася з такою силою, що згодом призвела до розпаду Русі на окремі князівства.

У зовнішній політиці великий князь відстоював державні інтереси Русі. Значну увагу він приділяв захисту її теренів від набігів половців. 1125 р. їхні полчища зазнали розгрому на берегах р. Сули. Блискучою перемогою завершився й організований Мстиславом похід проти половців у 1129 р. За свідченням літопису, він «загнав половців за Дон, і за Волгу, за [ріку] Яїк. І так ізбавив Бог Руську землю од поганих».

Великий князь прагнув розширити межі імперії у північно-західному напрямі. Зокрема, він підготував кілька походів проти литовців, а його сини завдали поразок чуді й «наклали на них данину». Князь підтримував союзницькі відносини з Візантією, шукав порозуміння з Польщею та Угорщиною.

За які заслуги Мстислава названо Великим? Що спільного між Мстиславом Великим і Володимиром Великим?

4. Утворення удільних князівств

Однак навіть титанічні зусилля таких талановитих правителів, як Володимир Мономах і Мстислав Великий, не змогли запобігти роздробленості Русі на окремі удільні князівства. До цього призвели як відносна слабкість центральної влади та відсутність усталеного порядку престоло-наступництва, так і насамперед те, що в межах великої імперії були на-сильницьки об’єднані території, які різнилися за кліматичними умовами та рівнем економічного й суспільного розвитку, були населені різними етносами, які мали власні культурні й ментальні традиції.

Поширення приватної власності збільшувало прошарок заможних землевласників, інтереси яких дедалі менше збігалися з інтересами центральної влади.

Уже в 1130-х роках розпочався процес відособлення князівств. З-під влади Києва вийшли, зокрема, Володимиро-Суздальське князівство і Нов-город-Псковська земля. У 1140-1160-х роках фактично незалежним стає Полоцьке князівство. На теренах сучасної України утворилося шість удільних князівств: Київське, Переяславське, Чернігівське, Новгород-Сі-верське, Волинське й Галицьке. Їхня знать створювала свої органи влади, військо, проводила самостійну внутрішню й зовнішню політику, лише номінально визнаючи владу великого київського князя.

Утім з утворенням удільних князівств існування держави не припинилося. Відбулися лише зміни в управлінні нею. Так, замість одного великого князя тепер Руссю управляло об’єднання найсильніших князів. Такий порядок правління історики назвали колективним сюзеренітетом, коли князі - спільні сюзерени - зобов’язувалися захищати державу від ворогів і намагалися вирішувати найважливіші питання на князівських з’ їздах.

Прочитайте фрагмент із «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Які основні людські якості намагався виховати князь у дітях? Проти чого застерігав? Оцініть актуальність князівських настанов з перспективи часу (твір було написано близько 1096 р.).

Нехай вас не застане сонце в ліжку. А вставши рано, не слід лінуватись, а братись до праці.

А коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - то того учітесь.

У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню.

Гордості не майте в серці і в умі.

Лжі бережися, і п'янства... бо в сьому душа погибає і тіло.

Убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину.

Старих шануй, як отця, а молодих - як братів.

А куди підете і де станете, - напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде, - чи простий, чи знатний, чи посол.

На основі матеріалу підручника і додаткової літератури складіть історичний портрет Володимира Мономаха, беручи до уваги час та обставини його правління, основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики, особистісні характеристики, внесок у суспільний та економічний розвиток Русі.

Поміркуйте про причини роздробленості Русі та перспективи розвитку окремих князівств. Якими були переваги і недоліки колективного сюзеренітету?

1. Укладіть хронологію основних подій життя та діяльності Володимира Мономаха та Мстислава Великого.

2. Розгляньте карту на с. 72. Покажіть удільні князівства, які утворилися на теренах сучасної України, назвіть їхні центри.

3. Що об’єднувало «Правду Ярослава», «Правду Ярославичів» і «Устав Володимира Мономаха»? Схарактеризуйте розвиток правових відносин у Русі від Ярослава Мудрого до Володимира Мономаха.

4. Доведіть або спростуйте думку, що роздробленість Русі на удільні князівства була не випадком, а результатом закономірного розвитку держави.

5. На основі матеріалу параграфа та вміщених у ньому фрагментів джерел доведіть, що політика Мстислава Великого була продовженням курсу Володимира Мономаха.

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас Смолій