Попередня сторінка: 13. Дихальні рухи. Газообмін. Утворення ...
Наступна сторінка: 15. Захворювання дихальної системи та ї...
Поміркуйте
Чому людина під час фізичних навантажень починає дихати частіше?
Згадайте
• Процеси, що відбуваються в дихальній системі під час удиху
• Функції діафрагми
• І з курсу хімії пригадайте, до яких оксидів (кислотних чи основних) належить вуглекислий газ — карбон(ІУ) оксид
Регуляція дихальних рухів.
Дихальний центр
Ви знаєте, що без дихання життєдіяльність організму неможлива. Воно має здійснюватися безперервно.
Регуляція дихальних рухів — складний процес, що реалізується механізмами нервової та гуморальної регуляцій. Тому можна говорити про нейрогуморальну регуляцію дихання.
Дихальні рухи контролює дихальний центр, який розміщений у довгастому мозку — одному з відділів головного мозку.
Дихальний центр складається з двох скупчень нейронів. У першому скупченні містяться нейрони, збудження яких забезпечує вдих. У другому скупченні є дві групи нейронів: одна з них забезпечує вдих, а інша — видих.
Від дихального центру сигнали надходять до м’язів, які й забезпечують дихальні рухи (мал. 14.1).
Регуляція дихальних рухів.
Рецептори
На роботу дихального центру можуть впливати як нервові сигнали, так і деякі речовини.
Хеморецептори довгастого мозку реагують на кислотність спинномозкової рідини, рівень якої залежить від умісту вуглекислого газу. А хеморецептори, що розташовані в деяких кровоносних судинах (дузі аорти, сонній артерії), реагують на кислотність крові. Якщо вміст вуглекислого газу в крові підвищується, то центр подає сигнал для вдиху, тобто до надходження кисню.
Робота хеморецепторів залежить від дії певних речовин і є варіантом гуморальної регуляції процесів.
Механорецептори, від яких надходять сигнали до дихального центру, розташовані в гладеньких м’язах трахеї та бронхів і реагують на їх розтягнення. Під час глибокого вдиху ці м’язи розтягуються і в центр дихання надходить сигнал про припинення вдиху.
Дихальні рефлекси
Під час раптового потрапляння людини у воду або вдихання нею дуже пахучих речовин сигнали від певних ділянок мозку змушують дихальний центр віддати наказ для затримки дихання. Це рефлекторна дія, яка відбувається без участі свідомості. Вона потрібна для того, щоб перешкодити воді або агресивним речовинам проникнути в легені.
Рефлекторними діями є також такі реакції дихальної системи, як чхання та кашель. Чхання виникає під час подразнення слизової оболонки носоглотки, а кашель — під
час подразнення гортані, трахеї чи бронхів. Обидва ці рефлекси пов’язані з різким скороченням м’язів і швидким видихом. Вони є захисними й спрямовані на видалення сторонніх речовин або предметів із дихальних шляхів.
Функціональні показники дихальної системи
|
Дихальний об’єм Об’єм повітря, що надходить до легень (або видаляється з них) під час кожного вдиху (видиху). У дорослої людини він становить близько 500 мл |
Резервний об’єм вдиху Об’єм повітря, який може додатково надійти до легень під час найглибшого вдиху (близько 1500 мл у дорослої людини) |
Резервний об’єм видиху Об’єм повітря, який може додатково вийти з легень під час найглибшого видиху (близько 1300 мл у дорослої людини) |
|
|
Життєва ємність легень (ЖЄЛ) Максимальна кількість повітря, що видихається після найглибшого вдиху. ЖЄЛ є сумою об’ємів інших показників: дихального й резервних. Цей показник відрізняється в чоловіків і жінок. У чоловіків він становить зазвичай 3500-4500 мл, а в жінок — 3000-3500 мл |
|||
|
Залишковий об’єм — об’єм повітря, що залишається в легенях після максимального видиху (від 800 до 1700 мл) |
Мертвий простір — об’єм повітря, що міститься в повітроносних шляхах (близько 150 мл) |
||
Основні функціональні показники дихальної системи. Спірометрія
У різних людей властивості дихальних систем відрізняються. Причиною є спадковість і розбіжності в способі життя. Фізичні навантаження і вправи сприяють розвитку органів дихання й підвищують ефективність їхньої роботи.
Для визначення стану дихальної системи людини використовуються спеціальні функціональні показники, що дозволяють оцінити як стан дихальної системи людини, так і її здоров’я в цілому (див. таблицю).
Спірометрія — це процес визначення життєвого об’єму легень, який відбувається за допомогою спеціального приладу — спірометра (мал. 14.2).
Спірометрію використовують для:
• оцінки загального стану здоров’я (як один із його показників);
• визначення впливу захворювань на функціонування легень;
• прогнозу ризику виникнення та перспектив розвитку захворювань дихальної системи й діагностики астми.
Ключова ідея
Регуляцію роботи дихальної системи забезпечує дихальний центр, який розташований у довгастому мозку. Регуляція здійснюється за допомогою як нервових імпульсів, так і речовин, що переносяться кров'ю. Для оцінки стану органів дихальної системи застосовують функціональні показники, такі як життєва ємність легень.
Дізнайтеся більше
Вентиляція легень у здорової людини досягає 5-9 л за одну хвилину.
• Вуглекислого газу у видихуваному повітрі у 100 разів більше, ніж в атмосферному.
Запитання та завдання
1. Де в людини розташований дихальний центр? 2. Як регулюється процес дихання? 3. Що таке дихальний об'єм? 4. Навіщо треба визначати фізіологічні показники дихальної системи? 5. Як визначити життєву ємність легень?
Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Задорожний 2021
Наступна сторінка: 15. Захворювання дихальної системи та ї...