Інформація про новину
  • Переглядів: 111
  • Дата: 24-02-2021, 19:19
24-02-2021, 19:19

33. Паливні корисні копалини

Категорія: Географія





Попередня сторінка:  32. Мінеральні ресурси. Проблеми раціон...
Наступна сторінка:   1. Географія України як наукова дисцип...

ПРИГАДАЙТЕ

Які види мінеральних ресурсів належать до паливних корисних копалин? До яких тектонічних структур приурочені родовища паливних корисних копалин?

Паливні корисні копалини та паливно-енергетична сировина. Паливні корисні копалини - це природні та мінеральні речовини, які мають здатність горіти, виділяючи при цьому теплову енергію. Звідси й інша їхня назва - горючі корисні копалини. Загалом в Україні нараховується 2233 родовища горючих корисних копалин. Горючі корисні копалини зустрічаються в природі у твердому, рідкому та газоподібному станах. До твердого відносяться вугілля буре та вугілля кам’яне, торф, бітум, горючі сланці. Рідкі горючі корисні копалини - це нафта й газовий конденсат. А газоподібні - природний газ та газ (метан) вугільних родовищ.

Паливні корисні копалини, видобуті й перероблені на продукцію гірничого виробництва, називають паливно-енергетичною сировиною. Паливно-енергетична сировина відіграє ключову роль у життєздатності будь-якої держави, адже з нею пов’язані практично всі галузі економіки, а деякою мірою і політична та економічна незалежність. У теперішній час рівень залежності від первинного палива складає приблизно 55 %. За оцінками експертів, енергоємність економіки України в 3-5 разів перевищує цей показник у Західній Європі. Україна належить до тих держав світу, які мають запаси всіх видів паливно-енергетичної сировини

(нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін.), але забезпеченість запасами, інтенсивність видобутку не створюють необхідного рівня енергетичної безпеки. Власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %.

Родовища вугілля. Родовища вугілля були, є і залишатимуться й надалі основним джерелом енергоносіїв України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє великими підтвердженими запасами кам’яного вугілля та завдяки цьому входить до першої п’ятірки країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії). За обсягом розвіданих запасів вугілля в нашій країні вони становлять 75 % відносно світових.

Група твердих горючих корисних копалин представлена в Україні кам’яним та бурим вугіллям, торфом, горючими сланцями.

Вугілля в Україні видобувають уже понад 120 років. На території України за станом на 01.01.2020 р. відомо 1132 вугільних родовища (1052 кам’яного і 80 бурого вугілля). Але розробляється тільки 473 родовища, з них кам’яного вугілля - 470, а бурого вугілля - 3. Головні запаси кам’яного вугілля (майже 95 % від загальних запасів вугілля України) зосереджені удвох басейнах, що приурочені до відкладів карбонового віку. Основний з них - Донецький кам’яновугільний басейн (понад 92 % усіх запасів), який приурочений до Донецького прогину, що розташовується між Українським щитом та Воронезьким кристалічним масивом. Кам’яновугільні поклади Донбасу зосереджені на площі близько 50 тис. км2 у 120 вугільних пластах, що залягають на глибині від 60 м до 1700 м. Причому є всі типи викопного вугілля - від бурого до високоякісного антрациту.

УКРАЇНА Й УКРАЇНЦІ У СВІТІ

Офіційними першовідкривачами промислових покладів вугілля в регіоні Донбасу є помічник губернатора, шляхтич українсько-польського походження Микита Вепрейський та комендант Бахмутської фортеці Семен Чирков. У 1721 р., опікуючись паливом для Торських та Бахмутських солеварень, вони вперше взяли проби кам’яного вугілля в межах сучасного Бахмутського району. Аналіз зразків засвідчив високу якість знайденого вугілля. У1723 р. М. Вепрейський разом із С. Чирковим організували в урочищі Скелеватому на Донбасі перший промисел кам’яного вугілля в Україні.

Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн розташований у Львівській і Волинській областях. Басейн являє собою пологу западину, розташовану на південно-західному закінченні Волино-Подільської плити. Він займає на території нашої країни площу близько 10 тис. км2. Потужність кам’яновугільних відкладів тут зростає від 600 м до 1200 м.

Серед адміністративних областей України найбільшими запасами кам’яного вугілля вирізняються Луганська, Донецька та Дніпропетровська області. На ці області припадає понад 90 % усіх запасів вугілля в країні. Решта запасів розподілена по Харківській, Львівській та Волинській областях.

Основні ресурси бурого вугілля зосереджені в Дніпровському бурову-гільному басейні, який пов’язаний з Українським щитом. Поклади вугілля тут утворилися в породах осадового чохла кайнозойського віку. Площа басейну становить близько 150 тис. км2. Середня потужність продуктивної товщі складає 15-25 м. Група родовищ, що утворює цей басейн, простягається в центральній частині України вздовж середньої течії Дніпра, переважно на Правобережжі.

Значно менше буре вугілля поширене в Донецькому буровугільному

басейні (Західний Донбас), а також у родовищах Дніпровсько-Донецької западини й у Закарпатській вугленосній площі.

Серед адміністративних областей України найбільшими запасами бурого вугілля вирізняються Дніпропетровська (понад 50 % усіх запасів), Кіровоградська та Харківська області. У межах цих областей міститься близько 95 % запасів бурого вугілля країни. Невеликі запаси бурого вугілля є також у Черкаській, Закарпатській та Житомирській областях.

Поклади торфу поширені головним чином у західних, північно-західних та північних областях України й розташовані в заболочених районах. На сьогодні відомо 684 родовища, з яких розробляється лише 43 родовища торфу.

За характером торфонакопичення й особливостями торфових родовищ на території України виділені такі торфові області: Поліська, Малополіська, Лісостепова, Степова, Карпатська. Найбільш сприятливі умови для торфонакопичення склалися в післяльодовиковий період у Поліссі, де утворилися численні та різноманітні торф’яні болота. Запаси та ресурси торфу цього регіону (Волинська, Рівненська, Чернігівська адміністративні області) складають майже половину всього торфового фонду України.

У межах України самостійних родовищ бітуму не виявлено. Бітум зустрічається в буровугільних родовищах Дніпровського басейну й Новодмитрів-ському родовищі Дніпровсько-Донецької западини та визначається як супутній корисний компонент у буровугільній речовині.

Відклади, що включають родовища горючих сланців, приурочені в Україні до різних тектонічних структур. В умовах давньої платформи утворилися горючі сланці Бовтишського родовища, яке розташоване на межі Кіровоградської і Черкаської областей. Його поклади оцінюють у 4 млрд т. Це одне з найважливіших сланцевих родовищ у Європі. Поза межами платформи утворилися сланці Карпат і малопотужні прояви горючих сланців Гірського Криму. Однак поки що родовища цієї корисної копалини в Україні не розробляються, а самі горючі сланці не використовуються як паливно-енергетична сировина.

Родовища нафти й газу. Слід зазначити, що 75,5 % загальної кількості потенційних ресурсів вуглеводнів знаходяться на суші, а 24,5 % - на шельфі Чорного й Азовського морів. Щодо доведених запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у багатьох інших країнах. До прикладу, якщо у 2019 р. Норвегія видобула понад 114 млрд м3, Великобританія у близько 40 млрд м3, то Україна спромоглася видобути менше ніж 20 млрд м3 природного газу.

На території України розробляється 145 родовищ нафти (відомо 212 родовищ), 285 родовищ природного газу (відомо 458),

191 родовище газового конденсату (відомо 258). Вони зосереджені в трьох нафтогазоносних районах (регіонах): Східному, Західному та Південному (див. QR-код).

Основні поклади й видобуток цих паливних корисних копалин зосереджені в Східному (Дніпровсько-Донецькому) нафтогазоносному районі, який розташований у межах Дніпровсько-Донецької западини. Він є наймолодшим за часом відкриття серед промислових родовищ вуглеводнів і найбільшим за обсягом розвіданих запасів та видобутком нафти та газу. Східний район містить близько 85 % запасів природного газу й близько 61 % видобувних запасів нафти

України. Переважна більшість виявлених тут запасів нафти й газу зосереджена в палеозойських відкладах. Цей район простягається на 650-700 км порівняно вузькою (80-150 км) смугою на Лівобережжі України. У південно-західній частині району як нафтові, так і газові поклади, у південно-східній - газові.

Західний (Карпатський) нафтогазоносний район простягається смугою з північного заходу на південний схід на відстань приблизно 300 км (завширшки майже 200 км), охоплюючи Закарпаття, Українські Карпати й Перед-карпаття. У тектонічному плані поклади вуглеводнів приурочені до Передкарпат-ського й Закарпатського прогинів та складчастої області Карпат. Більшість нафтових і газових родовищ знаходиться в Передкарпатському прогині (Львівська та Івано-Франківська області). За характером тектоніки та геологічного розвитку в його межах чітко виділяються дві зони: Внутрішня та Зовнішня. До Внутрішньої зони приурочені нафтові й газоконденсатні поклади, до Зовнішньої - газові.

На півдні Східноєвропейської і заході Скіфської платформ розташований Південний (Причорноморсько-Кримський) нафтогазоносний район. Він охоплює не лише материкову частину, але й шельф Азовського та Чорного морів, де, зокрема, і сконцентровані основні родовища нафти й природного газу. Родовища цього району утворилися в різновікових відкладах - від палеозойських до четвертинних.

Найбільш перспективними ділянками для відкриття нових покладів і родовищ вуглеводнів на півдні України залишаються акваторії Чорного й Азовського морів. На сході та заході такими є поклади, що залягають на великих глибинах у Дніпровсько-Донецькій і Передкарпатській нафтогазоносних областях.

Підвищення енергетичного потенціалу України пов’язується також з можливістю використання газу вугільних родовищ як паливної сировини. Основним компонентом газів кам’яновугільних родовищ є метан, вміст якого складає 80-90 % і більше. Метан, як супутня корисна копалина, вміщується у вугільних пластах карбонового періоду в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах. Загалом у країні розробляється 101 родовище природного газу (метану) кам’яновугільних родовищ.

ПІДСУМУЄМО!

Паливні корисні копалини зустрічаються в природі у твердому, рідкому та газоподібному станах.

Тверді паливні корисні копалини - це буре й кам’яне вугілля, торф, бітум, горючі сланці. Рідкі горючі корисні копалини - це нафта та газовий конденсат.

Газоподібні паливні корисні копалини - це природний газ і газ вугільних родовищ (метан).

Родовища вугілля є основним джерелом енергоносіїв України.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Паливні корисні копалини, вугілля буре, вугілля кам’яне, торф, бітум, горючі сланці, нафта, природний газ, газовий конденсат, газ (метан) вугільних родовищ.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

1. Чи запам’ятали? Які паливні корисні копалини є основним джерелом енергоносіїв України?

2. Чи зрозуміли? У чому полягає проблема паливно-енергетичної бази України і які ймовірні перспективи підвищення її енергетичного потенціалу?

3. Чи можете застосувати? Зважаючи на закономірності поширення корисних копа-

лин, поясніть, де насамперед варто шукати паливні корисні копалини, яких не вистачає Україні.

4. Чи можете проаналізувати? Визначте причини різноманіття паливних корисних копалин на території країни.

5. Чи можете оцінити? Оцініть значення паливних корисних копалин для господарської діяльності людини.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7 (початок)

Нанесення на контурну карту основних басейнів, районів та родовищ паливних корисних копалин У країни.

Хід виконання практичної роботи дивіться за QR-кодом.

 

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Пестушко, Довгань, Уварова 2021 (поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  32. Мінеральні ресурси. Проблеми раціон...
Наступна сторінка:   1. Географія України як наукова дисцип...



^