Пригадайте, що таке азимут. Поясніть, як його визначають.

РОЗГРАФЛЕННЯ І НОМЕНКЛАТУРА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ. Вам уже відомо, що топографічні карти укладають у рівнокутній поперечній циліндричній проєкції Гаусса—Крюгера з великою детальністю. Наприклад, площа топографічної карти України масштабу 1 : 25 000 складе близько 965 м². Карта такого розміру дуже громіздка, і працювати з нею в полі або на столі неможливо. Для зручності користування топографічними картами картографічне зображення геодезичної зони подають частинами на окремих аркушах. Такий поділ і нумерація аркушів отримали назви розграфлення і номенклатура

Розграфлення і номенклатура вітчизняних топографічних карт усього масштабного ряду базується на розграфленні та номенклатурі Міжнародної карти масштабу 1:1000000.

©Міжнародний географічний конгрес у 1909 р. затвердив зміст, розграфлення й номенклатуру топографічної карти масштабу 1 :1 000 000.

Топографічні карти є багатоаркушевими. Аркуші карти масштабу 1 : 1 000 000 отримують шляхом поділу всієї земної поверхні за напрямками меридіанів і паралелей. Па

ралелі ділять поверхню на пояси через 4° за широтою на північ і південь від екватора. Меридіани ділять на колони через 6° за довготою від меридіана 180° із заходу на схід. Таким чином, уся земна куля поділена на 60 колон та 22 пояси для Північної і Південної півкуль (мал. 1). На перетині колон і поясів утворюються трапеції розміром 6° за довготою та 4° за широтою. Кожна така трапеція зображується на окремому аркуші карти масштабу 1 : 1 000 000. Територія України зображується на майже шести аркушах такої карти, і в разі збільшення масштабу кількість аркушів зростатиме

Для визначення положення окремих аркушів карти на поверхні земної кулі розроблено систему нумерації — номенклату-

ру. Пояси позначаються великими літерами латинського алфавіту на північ і південь від екватора. Колони позначаються арабськими цифрами, як і зони. Однак початок нумерації колон ведеться від меридіана 180°, тому номер колони відрізняється від номера зони на 30 одиниць. Наприклад, 1 зона — це буде 31 колона.

Правило подальшого розграфлення аркушів топографічних карт полягає в постійному поділі аркуша дрібного масштабу меридіанами й паралелями на ціле число трапецій більшого масштабу (табл. 1).

Таким чином, кожен аркуш карти масштабу 1 : 1 000 000 містить (мал. 2):

• чотири аркуші карти масштабу 1 : 500 000, які позначаються великими літерами А, Б, В, Г;

• 36 аркушів карти масштабу 1 : 200 000, які позначаються римськими цифрами від І до XXXVI;

• 144 аркуші карти масштабу 1 : 100 000, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144.

Для прикладу подальшого поділу обираємо аркуш карти масштабу 1 : 100 000 з номенклатурою N-36-41 (мал. 3). У ньому міститься чотири аркуші карти масштабу 1 : 50 000, які позначаються великими літерами А, Б, В, Г. Аркуш карти масштабу 1 : 50 000 містить чотири аркуші карти масштабу 1 : 25 000, які позначаються літерами а, б, в, г. Аркуш карти масштабу 1 : 25 000 містить чотири аркуші карти масштабу 1 : 10 000, які позначаються цифрами 1, 2, 3, 4 (табл )

Таблиця

ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ РОЗГРАФЛЕННЯ Й НОМЕНКЛАТУРИ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ

Номенклатура кожного аркуша вказується над правим кутом північної рамки карти. Для Південної півкулі принцип нумерації колон такий, як і для Північної,

а позначення поясів подаються у дзеркальному відображені (від екватора «А» до південного полюса «V»). У номенклатурі до позначення поясу додається «пд» (південний), наприклад, Кпд (пояс за літерою K у Південній півкулі).

2 КУТИ ОРІЄНТУВАННЯ. АЗИМУТ ГЕОГРАФІЧНИЙ (ІСТИННИЙ), АЗИМУТ МАГНІТНИЙ, ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ, РУМБ. При зображенні ліній земної поверхні на планах і картах виникає необхідність визначення положення ліній щодо сторін світу. Таке визначення положення ліній називається орієнтуванням ліній на місцевості. Напрямки ліній на місцевості або на карті можуть бути визначені щодо певних вихідних напрямків

За такі вихідні напрямки взято: географічний меридіан (на топографічних картах він має назву істинного), магнітний меридіан (збігається з напрямком вільно підвішеної магнітної стрілки), осьовий меридіан (умовний осьовий меридіан у системі плоских прямокутних координат). Основний вихідний напрямок — напрямок географічного меридіана. На схемах меридіанів напрямок істинного (географічного) меридіана позначають зірочкою, магнітного меридіана — прямою стрілкою, осьово

го меридіана (вертикальної лінії сітки) — зворотною стрілкою (мал. 4).

Для орієнтування напрямків щодо сторін світу користуються кутами орієнтування: азимутами, дирекційними кутами, румбами.

Азимути відраховують від північного напрямку меридіана до заданого напрямку (або об’єкта) за ходом годинникової стрілки. Залежно від меридіана, від якого здійснюється відлік кута, розрізняють такі кути орієнтування: азимут географічний, азимут магнітний та дирекційний кут

Усі названі кути визначаються за годинниковою стрілкою та змінюються від 0 до 360°. Іноді зручніше орієнтувати лінії за допомогою гострих кутів — румбів (мал. 5).

Румб змінюється від 0 до 90° і розташований у певній чверті, яка позначається відповідним напрямком Тому до кутової величини румба додається позначення чверті,

у якому розташована орієнтована лінія (ПнСх, ПдСх, ПдЗх, ПнЗх). Наприклад: r = ПнСх 23°. Залежно від того, який меридіан береться за вихідний, румби можуть бути географічними, магнітними та дирек-ційними.

З ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗНАНЬ ПРО КУТИ ОРІЄНТУВАННЯ. Знання про кути орієнтування, практичні навички з їх визначення необхідні для орієнтування на місцевості. Такі навички використовуються у краєзнавчій діяльності, військовій справі, туризмі. Знання та вміння орієнтуватися забезпечують: правильний вибір району подорожі, маршруту, строків проведення мандрівок; розроблення оптимального маршруту та нанесення його на карту; успішне проходження вибраного маршруту.

Пригадайте випадки, коли вам на практиці були потрібні знання про орієнтування на місцевості.

Інформація для орієнтування складається з трьох елементів: напрямків, відстаней, орієнтирів (прикмет), що розташовані на місцевості. Наприклад, рух за азимутом полягає в умінні знайти за допомогою компаса зазначений або накреслений напрямок і, дотримуючись його, вийти в потрібний пункт

ВИСНОВКИ

Для зручності користування топографічні карти поділили на окремі аркуші з позначеннями за прийнятою системою.

В основі розграфлення всього масштабного ряду топографічних карт обрано топографічну карту масштабу 1 : 1 000 000.

Для орієнтування ліній на місцевості або карті застосовують кути орієнтування: азимут географічний (істинний), азимут магнітний, дирекційний кут і румби.

Знання та вміння орієнтуватися за напрямками стануть у пригоді в краєзнавстві, туризмі, військовій справі тощо.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому топографічні карти називають багатоаркушевими?

2. Поясніть, що таке розграфлення і номенклатура.

3. Що означає орієнтування лінії на місцевості?

4. Проаналізуйте, чим відрізняються азимут географічний та азимут магнітний.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Масляк, Даценко, Капіруліна (2021, поглиблений рівень)