Пригадайте правила практичного використання компаса для орієнтування на місцевості.

СХЕМА ВЗАЄМНОГО ПОЛОЖЕННЯ МЕРИДІАНІВ. СХИЛЕННЯ МАГНІТНОЇ СТРІЛКИ, ГАУССОВЕ ЗБЛИЖЕННЯ МЕРИДІАНІВ. На топографічній карті під її південною рамкою ви бачили схему і текст (мал. 1). Це схема взаємного положення меридіанів, на якій позначають географічний меридіан (із зірочкою), магнітний меридіан (із прямою стрілкою) та осьовий меридіан (зі зворотною стрілкою). У тексті розміщено додаткові дані для визначення кутів орієнтування: відомості про схилення магнітної стрілки для території, що зображена на карті, середнє зближення меридіанів (для середини аркуша), поправка до дирекційного кута (при обчисленні магнітного азимута), схема взаємного розміщення географічного (істинного), магнітного меридіанів і вертикальної лінії сітки (паралельної осьовому меридіану зони). Розглянемо, що означають ці дані.

Географічний і магнітний меридіани, а також вертикальна лінія прямокутної сітки, проведені на карті, не збігаються. Між ними утворюються кути. Так, через те що

магнітні полюси Землі не збігаються з географічними, у кожній точці поверхні Землі між істинним (географічним) меридіаном і напрямком магнітної стрілки утворюється кут δ, який називається схиленням магнітної стрілки, або магнітним схиленням (мал. 2).

На топографічній карті видно, що географічна сітка не збігається з кілометровою. Ця різниця є результатом не збігу прямолінійних ліній кілометрової сітки з криволінійними лініями географічної сітки (мал. 3).

У місці їх перетину утворюється кут g, який називається гауссовим зближенням

меридіанів (мал. 4). Його значення подається на схемі взаємного положення меридіанів топографічної карти (мал. 1, 2).

СЛОВНИК

Гауссове зближення, γ (гамма) — кут між географічним меридіаном певної точки на території зони й осьовим меридіаном цієї ж зони (або лінією, паралельною осьовому меридіану, яку можна провести через задану точку).

The Gaussian convergence γ is the angle between the geographic meridian of a certain point in the zone and the axial meridian of the same zone (or a line parallel to the axial meridian, which can be drawn through this point).

Магнітне схилення (δ) і зближення меридіанів може бути західним і східним. Східному приписують знак плюс (+), західному — знак мінус (-). Схилення (δ) змінюється зі зміною місця й часу. На території України воно коливається від +2° до +6°. Розрізняють добові, річні й вікові зміни схилення. Добові схилення відносно малі, а річні та вікові можуть досягати десятків градусів за кілька століть. На зміни значення схилення впливають магнітні бурі, полярне сяйво, сонячна активність. Правильність показань магнітної стрілки порушується в районах залягання залізних руд і магнітних аномалій

Кременчуцька магнітна аномалія з десяти родовищ залізистих кварцитів та багатих залізних руд була відкрита в 1924—1928 рр. під час проведення магнітометричних робіт геологом

і геофізиком Андрієм Строною. У 1962 р. поруч зі знайденим залізорудним районом було засноване місто Горішні Плавні. На базі відкритих ним залізорудних родовищ працює Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат.

2 АЗИМУТ І ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ ТА ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ НИМИ. Магнітні азимути вимірюють на місцевості за допомогою приладів із магнітною стрілкою — компаса, бусолі тощо. Істинний азимут і дирекцій-ний кут можна обчислити. Існує залежність між азимутами і дирекційними кутами. Для того щоб перейти від величини магнітного азимута до дирекційного кута, потрібно ввести поправку, що називається поправкою напрямку (мал. 5).

Залежність між азимутами та дирекційними кутами така:

Магнітний меридіан і лінія сітки відхиляються від географічного меридіана або на схід, або на захід Східне схилення вважається додатним, тому δ і γ приймають

знак плюс (+), західне схилення вважають від’ємним, δ і γ у цьому випадку приймають знак мінус (-) (мал. 6).

Значення магнітного схилення і зближення меридіанів береться зі схеми взаємного розміщення меридіанів, яка подається під південною рамкою топографічної карти.

Знайдіть дані щодо значення магнітного схилення й зближення меридіанів топографічної карти в атласі. Чи воно відрізняється від даних на мал. 6?

З ПРЯМІ ТА ЗВОРОТНІ КУТИ ОРІЄНТУВАННЯ.

Напрямок лінії може бути прямим (якщо розглядати його від будь-якої початкової точки до кінцевої) і зворотним (від кінцевої точки до початкової). Тому розрізняють прямі і зворотні кути орієнтування. Прямі і зворотні кути можуть характеризувати напрямок лінії в будь-якій одній її точці (на мал. 7, а А₁ — прямий і А\ — зворотний; азимути лінії 1—2 у точці 1) або в різних точках (на тому ж мал. 7, а А₁ — прямий азимут лінії 1—2 та А'₂ — зворотний азимут лінії 1—2; ці кути можна позначити як А_1—2 та А_2—1, указуючи таким чином зміну напрямку лінії)

Азимути географічні, які виміряні в різних точках лінії (див мал 7, а), відрізняються між собою на величину γ, що дорівнює різниці гауссового зближення по-

чаткової та кінцевої точок, тобто

Азимути магнітні, які виміряні в різних точках, відрізняються на величину δ.

Прямий та зворотний дирекційні кути однієї та тієї самої лінії за абсолютним значенням відрізняються між собою на 180° (мал. 7, б), тобто

Зворотні румби дорівнюють прямим румбам за кутовими значеннями, але назва чверті змінюється на назву протилежної чверті. Наприклад: r = Пн Сх 18°, зворотний r = Пд Зх 18°.

Між румбами та азимутами є певна залежність (мал. 8, табл. ). Така сама залежність існує між румбами й магнітними азимутами та дирекційними кутами

Таблиця

ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ РУМБАМИ Й АЗИМУТАМИ

З ВИМІРЮВАННЯ КУТІВ ОРІЄНТУВАННЯ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ (ТРАНСПОРТИРОМ). За картою найбільш зручно вимірювати дирекційні кути. Вони вимірюються відносно наявних на кожному аркуші ліній кілометрової сітки транспортиром. Наприклад, необхідно виміряти дирекційний кут напрямку AB (мал. 9). Для цього необхідно розташувати транспортир так, щоб його центр збігся з перетином заданого напрямку AB та лінії прямокутної сітки й зіставити із цією лінією штрихи 0 та 180°. За шкалою транспортира слід відрахувати кут від лінії прямокутної сітки за годинниковою стрілкою до заданої лінії AB

Для вимірювання азимута істинного (географічного) напрямку AB необхідно розташувати транспортир центром у вихідній точці A, штрихи 0 та 180° транспортира зіставити з лінією географічного меридіана, тобто це буде західна рамка карти. Від цього меридіана треба за годинниковою стрілкою виміряти кут до напрямку AB. Це буде прямий азимут. Для вимірювання зворотного азимуту необхідно розташувати центр транспортиру в точці B і виміряти кут між лінією східної рамки карти (лінія меридіана) за годинниковою стрілкою до напрямку лінії BA. Краще використовувати круговий транспортир

ВИСНОВКИ

На схемі взаємного положення меридіанів позначають істинний (географічний) меридіан, магнітний меридіан та осьовий меридіан зони.

Географічний і магнітний меридіани, а також вертикальна лінія прямокутної сітки, проведені на карті, не збігаються. Між ними утворюються кути: магнітне схилення та гауссове зближення.

Магнітне схилення і зближення меридіанів може бути західним і східним. Східному приписують знак «+», західному — знак «-».

Між азимутами й дирекційними кутами існує залежність, яка дозволяє обчислити ці значення.

Кути орієнтування можна виміряти на топографічній карті за допомогою транспортира.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, що називається схиленням магнітної стрілки.

2. Що таке гауссове зближення?

3. Для чого вводиться поправка напрямку?

4. Наведіть конкретні приклади практичного використання знань про азимут і дирекційний кут.

5. Як виміряти на карті дирекційний кут?

6. Чим відрізняється прямий румб від зворотного?

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Масляк, Даценко, Капіруліна (2021, поглиблений рівень)