Пригадайте що таке горизонталі та яке їх призначення на карті.

ГОРИЗОНТАЛІ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ.

Рельєф є одним із найскладніших елементів для відображення на карті. Складність полягає в необхідності передати нерівності земної поверхні на площині. Ще більша складність — у передачі рельєфу на топографічній карті, тому що вона має надавати детальне, точне уявлення про просторовий вигляд місцевості. Тобто за картою можливо визначати види нерівностей земної поверхні, їх взаєморозташування, взаємоперевищення та абсолютні висоти точок місцевості, а також стрімкість, форму й довжину схилів. Для вирішення цього завдання протягом століть використовували різні способи зображення рельєфу суходолу та дна морів і океанів

Із давніх часів і до кінця XVIII ст. застосовувалося перспективне, або картинне зображення рельєфу, на яких гори та інші нерівності земної поверхні зображувалися у вигляді малюнків (мал. 1). Таке зображення було наочним, проте мало достовірним і зовсім непридатним для будь-яких вимірів Для зручності використання карт у військовій справі необхідно було зобразити рельєф у такий спосіб, щоб за картою можна було робити вимірювання. Винайшли спосіб зображення рельєфу штрихами — короткими лініями, спрямованими вздовж схилів. У цьому способі схили різ

ної крутизни відтіняли сукупністю штрихів (мал. 2, а). Інколи штрихи замінювали точками (мал. 2, б).

Проте ці способи зображення рельєфу були важкими для виконання та заважали зображенню інших елементів місцевості. Тому в подальшому для використання у військовій справі потрібні були більш точні кількісні характеристики рельєфу. На зміну штрихам у середині XIX ст. був запропонований спосіб зображення рельєфу за допомогою горизонталей.

Горизонталі отримують шляхом умовного перетину об’єктів рельєфу місцевості (підвищень, знижень) горизонтальними площинами та нанесенням на карту (план) ліній перетину цих площин із земною поверхнею. Кожна горизонталь на карті позначає точки поверхні цієї місцевості, розташовані на одному рівні відносно рівня моря (мал. 3).

Горизонталі дають можливість відобразити на карті форму, площу, протяжність

елементів рельєфу. Цей спосіб дозволяє визначити за картою абсолютні й відносні висоти, будувати профіль місцевості тощо. Проте недоліками цього способу є обмеженість у передачі об’ємності, дрібних та особливих форм рельєфу.

Саксонський топограф Йоганн Георг Леман розробив спосіб зображення рельєфу штрихами. Він створив спеціальну шкалу зі значенням товщини штрихів і проміжків між ними залежно від нахилу місцевості.

2 СПОСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ НА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Горизонталі є основним способом зображення рельєфу земної поверхні на топографічних планах і картах (мал. 4). Спосіб горизонталей дає можливість передати на карті різні форми рельєфу: додатні — пагорб, гора, хребет; від’ємні — улоговина, долина, сідловина (мал. 5).

Для розрізнення підняття і зниження вздовж кожної горизонталі наносяться короткі штрихи — бергштрихи. Для підвищень (гори, пагорби) бергштрихи розташовані зовні замкнутої лінії горизонталі, а для знижень (улоговини, западини) — усередині

Деякі форми рельєфу навіть на великомасштабних картах і планах не можуть бути виражені горизонталями. У цих випадках застосовують інші способи зображення: ареалів, лінійних знаків, значків (мал. 4). До об’єктів рельєфу, які неможливо показати горизонталями, належать: природні утворення (яри, скелі, обриви, ями, осипи, кургани), а також штучні утворення (дорожні насипи та виїмки, терикони, скелі-останці, перевали, входи в печери і гроти, скупчення каміння) (мал 4)

Знайдіть на мал. 5 бергштрихи та поясніть мету їх застосування.

Умовні знаки природних утворень рельєфу і відповідні до них підписи, як і горизонталі, зображуються на картах коричневим, а штучних утворень — чорним кольором Способом висотних позначок на

топографічних картах показують абсолютні висоти характерних точок місцевості: вершин гір і горбів, вищих точок вододілів, рівнів води тощо.

Знайдіть приклади зображення різних форм рельєфу на топографічній карті в атласі.

З ГОРИЗОНТАЛІ, ЇХ ВИДИ ТА ЗОБРАЖЕННЯ.

Горизонталі бувають основні (суцільні), половинні (напівгоризонталі), допоміжні (четвертинні), потовщені (мал. 6). Горизонталі на карті проводять через певні проміжки за висотою, наприклад, через 5, 10 або 20 м.Ці проміжки дорівнюють заданій відстані між сусідніми площинами перерізу. Горизонталі, що відстоять одна від одної на однакові значення висоти перерізу, називають основними. Для кращого читання рельєфу кожна п’ята така горизонталь викреслюється потовщеною та підписується.

Для зображення деталей рельєфу, що не виражаються основними горизонталями, застосовуються додаткові горизонталі. Їх використовують для зображення ділянок зі слабо вираженим рельєфом, пологими схилами. Основні горизонталі для таких ділянок настільки віддалені одна від одної, що за ними важко аналізувати рельєф міс

цевості. Тому проводять додаткові горизонталі. Вони можуть бути проведені через половину основного проміжку — половинні (напівгоризонталі) і через четвертину — допоміжні (четвертинні). Для того щоб половинні й четвертинні горизонталі відрізнялися від основних, їх зображують не суцільними лініями, а з розривами. Четвертинні відрізняються від половинних переривчастою лінією з більш короткими ланками

4 ВЛАСТИВОСТІ ГОРИЗОНТАЛЕЙ. Основною властивістю горизонталі є те, що всі розташовані на ній точки мають однакову абсолютну висоту, яка підписана на деяких горизонталях. Верх цифр таких підписів горизонталей вказує в бік підняття схилу (мал. 6). Усі горизонталі, які замикаються в межах плану або карти, позначають або пагорб, або улоговину. Їх розпізнають за бергштрихами або підписами. Оскільки горизонталі розташовані за висотою на однаковій відстані, то ці проміжки між ними характеризують крутизну схилу. Чим менша відстань між горизонталями на карті

певного масштабу, тим крутіше схил на місцевості і навпаки. Горизонталі найкраще передають рельєф із крутизною до 40°. У місцях із більшою крутизною горизонталі будуть зливатися. Такі ділянки відображають умовними знаками окремих форм рельєфу, наприклад, яри.

Усі основні горизонталі мають бути безперервними як у межах карти, так і за її межами. Горизонталь, яка не замикається в межах карти, переривається біля її рамки. Найкоротша відстань між горизонталями відповідає напрямку найбільшої крутизни. Горизонталі не можуть перетинатися

ВИСНОВКИ

Рельєф — один із найскладніших елементів для відображення на карті через складність його форм і тривимірність.

Способи зображення рельєфу на картах удосконалювалися, набуваючи можливостей проводити вимірювання за картами.

Горизонталі є основним способом зображення рельєфу земної поверхні.

Щоб карти були більш наочними, горизонталі та інші умовні знаки природних форм рельєфу зображуються коричневим кольором. Умовні знаки штучних форм рельєфу зображуються чорним кольором.

Розрізняють основні, половинні, четвертинні та потовщені горизонталі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які елементи рельєфу відображено на топографічних картах і яким способом?

2. Поясніть, для чого на горизонталях використовують бергштрихи.

3. Із якою метою горизонталі зображуються різними за товщиною та кресленням?

4. Назвіть основні властивості горизонталей.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Масляк, Даценко, Капіруліна (2021, поглиблений рівень)