1 УМОВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ в XVI — першій половині XVII ст. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

У XVI — першій половині XVII ст. відбувався подальший розвиток культури України. Проте умови, у яких він розгортався, були досить складними. Через відсутність державності в українців у цей період існувала залежність розвитку культури від політики урядів країн, у складі яких перебували українські землі.

Унаслідок Люблінської унії 1569 р. більша частина українських земель опинилася в межах однієї держави. Це, з одного боку, сприяло їх культурному зближенню, а з іншого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українства. Важливе місце в культурному розвитку цього періоду належало церкві. Укладення Берестейської унії 1596 р. призвело до поглиблення кризи православної церкви та втрати нею свого привілейованого становища в суспільстві, що негативно позначилося на розвитку української культури. На це також вплинула боротьба різних станів українського суспільства за свої національні й релігійні права.

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про умови розвитку України та формування української мови в цей період; якими були здобутки шкільництва, книговидання, літератури, архітектури й образотворчого мистецтва; визначення понять «слов'яно-греко-латинська школа», «колегія», «академія», «Острозька Біблія», «ордер», «гравюра».

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як у другій половині XIV — XV ст. на українських землях розвивалася освіта? 2. Що таке «сім вільних наук»? 3. Назвіть події, які започаткували українське книговидання . 4. Укажіть здобутки української літератури другої половини

XIV — XV ст. 5. Що таке архітектура, іконопис, фреска, книжкова мініатюра . 6. Назвіть пам'ятки архітектури й образотворчого мистецтва другої половини XIV —

XV ст. 7. За курсом мистецтва встановіть характерні риси мистецтва Відродження, цінності й норми життя, які утверджували своїми творами митці цієї доби .

У XVI — першій половині XVII ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися віяння, пов’язані з Відродженням, Реформацією, Бароко та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї

доби, намагалися знайти в них шляхи розв’язання тогочасних проблем своєї Батьківщини.

У XVI ст. писемну мову українців і білорусів називали «руською». У Великому князівстві Литовському вона була офіційною мовою, якою були написані Литовські статути, здійснювалося діловодство в судах і державних установах тощо.

Визначте умови розвитку української культури в цей період.

Однією з перших книг, перекладених із церковнослов’янської староукраїнською літературною мовою, стало, як ви вже знаєте, Пересопницьке Євангеліє, створене в монастирі села Пересопниця на Волині. Переклад здійснили за меценатства волинської княгині Анастасії Заславської-Гольшанської та князів Івана і Федора Чарторийських. Багатьох дослідників цієї унікальної пам’ятки вражають талант і сміливість його авторів — архімандрита Пересопницького монастиря Григорія і сина священнослужителя з міста Сянок Михайла Василевича. Вони не просто замінювали слова церковнослов’янської мови або неслов’янського походження на зрозумілі тогочасним українцям розмовні, але й наводили їхні тлумачення й добирали синоніми.

Дещо пізніше з’явилися інші переклади біблійних текстів тогочасною народною українською мовою — Крехів-ський Апостол (після 1563 р.), Волинське (Житомирське) Євангеліє (1571 р.) тощо.

Меценат — заможний покровитель наук і мистецтв .

У багатьох тогочасних документах дослідники визначають вплив усної народної мови. Вважається, що в цей час у «руській» мові під впливом усного народного мовлення почали з'являтися нові риси. На думку сучасних дослідників, у 70-х рр. XVII ст. «руська» мова часто була фактично тотожною польській у лексиці та синтаксисі, але її фонетика й морфологія спиралися на «руське» підґрунтя. При цьому виразним символом, який підкреслював її «руськість», стала кирилиця. До того ж «руська» мова, або староукраїнська літературна мова, була досить далекою від тієї народної мови, якою розмовляло українське населення.

2 ОСВІТА, ЛІТЕРАТУРА І КНИГОВИДАННЯ. У XVI ст. на

українських землях, як і в попередні часи, при церквах і монастирях діяли початкові школи. Дяки, що вчителювали там, навчали дітей читання та письма церковнослов’янською мовою, арифметики й співу.

Діти заможних верств суспільства мали можливість здобути домашню освіту. Окрім читання, письма й арифметики, вони вивчали латинську та грецьку мови, основи філософії.

У 70-х рр. XVI ст. на українських землях з’явилися нові заклади середньої освіти. У Європі в цей час відкривалися середні школи, де навчали латинської мови і «семи вільних наук» — граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики. В Україні навчальними закладами такого типу стали слов’яно-греко-латинські школи. Першу таку школу створив князь В.-К. Острозький у своєму замку в Острозі близько 1576 р. Утримувалася вона коштами князя. Він також організував тут друкарню, науковий гурток і започаткував вивчення в цій школі основ філософії. Це означало, що Острозька школа давала й початки вищої освіти. Одночасно із цим за підтримки князя запрошені ним українські та грецькі мовознавці й богослови готували переклад Біблії церковнослов’янською мовою для подальшого друку. Створений

князем В.-К. Острозьким освітній, науковий і видавничий осередок сучасники з повагою називали академією, тримовним ліцеєм, греко-слов’янським училищем, «Волинськими Афінами».

Гальшка (Ельжбета) Острозька — княгиня з роду Острозьких, меценатка культури, засновниця Острозької академії. Сучасники вважали її однією з найгарніших жінок XVI ст. Проте підтвердити це твердження неможливо через відсутність жодного тогочасного портрета Гальшки . В офіційних документах вона записана як Ельжбета, але в історію увійшла під своїм народним ім'ям — Гальшка. Її доля — нещасне кохання й передчасна смерть — знайшла відображення у творах багатьох українських, польських, російських, чеських літераторів й істориків . Ельжбета Померла в 43-річному віці в 1582 р. Наприкінці життя вона прийняла православ'я. Пам'ять про її меценатство зберігається в сучасному Національному університеті «Острозька академія» . У межах святкування Днів університету проводиться конкурс «Гальшка року».

Колегія (колегіум) — назва середнього й вищого навчального закладу в Європі XVI ст.

Академія — назва вищого навчального закладу в Європі XVI ст.

Острозька академія існувала на кошти племінниці князя Гальшки (Ельжбети) Острозької. У 1579 р. вона заповіла свої кошти на утримання шпиталю та академії в Острозі. Гальшка (Ельжбета) Острозька стала однією з відомих покровительок в історії української культури XVI ст.

Острозька академія стала першим на українських землях навчальним закладом, де розпочався процес поєднання власної греко-слов’янської та західноєвропейської латинської культурних традицій. Цей процес продовжився у слов’яно-греко-латинських школах, які засновували православні братства. Перша така школа на українських землях виникла в 1585 р. при Львівському братстві.

В основі діяльності всіх братських шкіл у тогочасній Україні був статут Львівської школи. Метою діяльності братських шкіл стало надання освіти, яка ґрунтувалася на власних культурних традиціях та водночас не відрізнялася за якістю від польських і західноєвропейських шкіл.

Разом із братськими (православними) школами на українських землях створювали єзуїтські (католицькі), протестантські й унійні (греко-католицькі) школи, або колегії.

Свою першу на українських землях колегію єзуїти заснували в 1575 р. в Ярославі (нині територія Польщі). До колегій приймали на навчання дітей різних станів і віросповідань. Головним предметом була латинська мова, якою викладали інші предмети із «семи вільних наук». Також вивчали грецьку, а в Луцькій колегії — «руську» мови. Усі колегії мали свої бібліотеки, бурси (притулки для бідних студентів), шкільні театри та аптеки. При Львівській та Перемишльській колегіях існували друкарні. Навчання було безкоштовним.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із «Порядку шкільного» — статуту Львівської братської школи 1587 р. (переказ)

Багатий над убогим у школі нічим вищий не може бути, лише наукою самою... Навчати і любити дітей дидаскал (викладач) має всіх однаково — як синів багатих, так і сиріт убогих, так і тих, які на вулицях просять харчів, як того, хто має більше чи менше здібностей, — але, навчаючи, не віддавати переваги одному проти Другого.

Учитель зобов'язаний щоразу пильнувати: коли б котрого отрока не було, має за ним послати й довідатися про причину, чому не прийшов. Зранку, одразу після молитви, кожен має відповідати, що він учора вивчив, і показати своє письмо, яке підготував удома.

Після обіду хлопці мають самі писати на таблицях завдання, які дав їм учитель, окрім малих, для яких пише сам учитель, а вивчивши у школі, мають одне одного запитувати важкі слова, тобто дискутувати, а йдучи додому, вірш повторити, щоб, прийшовши зі школи додому, діти могли перед своїми рідними. прочитати з поясненням те, що вивчили у школі; а що вчили того дня, мають вдома ввечері написати і зранку принести до школи, показати своєму вчителеві.

Робота в парах. Опрацюйте текст і дайте відповіді на запитання: 1. Як, відповідно до статуту, відбувався процес навчання? 2. Чи можна стверджувати, що статут сприяв утвердженню принципів справедливості й відповідальності у шкільному житті? Чому?

У XVI ст. на українських землях продовжувалася традиція створення літописів. У Короткому Київському літописі йдеться про події, що відбувалися у 862—1515 рр. Давня історія Русі-України подана в ньому на основі київського й галицько-волинського літописання XI—XIII ст., а період 1491—1516 рр., що вирізняється докладністю й точністю датування, — очима людини, яка, імовірно, жила на Волині.

Події на українських землях згадуються в білоруських (західноруських) літописах. У літописі, створеному в містечку Барколабово біля Орші, описані події 1563—1608 рр. У ньому розповідається про козацьке повстання під проводом С. Наливайка, боротьбу між православними й прихильниками унії на українських, білоруських землях.

У цей період також розвивалися різні жанри літератури. Під впливом західноєвропейського Відродження поширилася новолатинська поезія. Її представники дотримувалися ідеалів гуманізму, часто зверталися до образів античності, писали свої твори латинською мовою. Одним із кращих творів цього жанру є поема «Роксоланія», написана в 1584 р. Себастьяном Кльоновичем. У ній змальовано побут і звичаї українського селянства, описано при-

роду України, Львів, Київ та інші міста, наведено зразки українського фольклору латинською мовою.

У XVI ст. успішно розвивалося книговидання. Значний внесок у його становлення зробив московський першодрукар Іван Федорович. Переїхавши до Львова, він у 1574 р. видав за кошти Львівського братства свої перші книги в Україні — «Апостол» (найстаріша відома нині книга, що вийшла друком на українських землях) і «Буквар» (перший у Східній Європі друкований підручник).

Особливо плідною була діяльність І. Федоровича в Острозі, куди його запросив працювати князь В.-К. Острозький. У 1581 р. І. Федорович надрукував тут Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії церковнослов’янською мовою, що вважається шедевром друкарського мистецтва.

Крім Острозької друкарні, великою стала друкарня Львівського братства, що розпочала свою роботу в 1586 р. Її було створено на основі друкарні І. Федоровича, викупленої братством після смерті друкаря.

3 АРХІТЕКТУРА Й МІСТОБУДУВАННЯ. У XVI ст. на українських землях спостерігався розквіт містобудування. Відновлювалися зруйновані міста, засновувалися нові, зводилися храми, монастирі, будувалися оборонні й житлові споруди. Тогочасні будівельники намагалися зберегти давні традиції та поєднати їх із новими рисами європейського ренесансного стилю. Головним об’єктом художньої уваги ставав фасад (зовнішній вигляд) будівлі, який прикрашали ордери, декоративно-орнаментальне ліплення тощо. Пам’ятки архітектури цієї доби збереглися в Луцьку, Кам’янці-Подільському, Жовкві, Бродах та Львові. Унікальною пам’яткою ренесансного зодчества вважаються споруди на площі Ринок у центральній частині Львова — Чорна кам’яниця, будинок Корнякта, пам’ятки, пов’язані з діяльністю Львівського братства, — Успенська церква,

вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів, створені в 60-х рр. XVI — XVII ст.

Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних колон і горизонтальних частин у відповідному стильовому оздобленні .

Через постійні загрози зовнішнього вторгнення постала необхідність спорудження приватних і державних фортець або замків, за стінами яких могли знайти захист не лише їхні жителі, але й населення прилеглих земель. Чимало замків, збудованих за часів Середньовіччя, не відповідали вимогам часу і в першій половині XVI ст. були перебудовані. Значної реконструкції зазнали замки Луцька, Кременця, Мукачева, Вінниці, Меджибожа, Кам’янця-Поділь-ського тощо.

Більшість українських замків у XVI ст. були дерев’яними. Вони не збереглися до наших днів і відомі лише за описами. Найбільшим дерев’яним замком, за повідомленнями сучасників, був Київський, заново збудований із соснового дерева в 1542 р. Він мав одну прямокутну й 14 шестигранних веж. Стіни й вежі із зовнішнього боку вкриті товстим шаром глини й побілені. Усередині замку розміщувалося багато різних будівель — приміщення для гарнізону, будинок ротмістра й старости, один костьол і чотири православні церкви.

Деякі православні монастирі на західноукраїнських землях також оточувалися мурами з вежами й відігравали роль фортець. На Волині такими фортецями стали монастирі в селищах Межиріч та Дермань. Дерманський монастир височів на пагорбі й був обнесений муром заввишки сім метрів. Біля стін проходив наповнений водою рів із перекидним мостом. До фортеці монастиря можна було потрапити через триярусну вежу, яка також слугувала дзвіницею.

До відомих пам’яток православної церковної архітектури XYI ст. належали Богоявленська церква в Острозі та Троїцька церква в Межирічі. Обидва храми були хрестово-купольними й продовжували давньоруські будівельно-архітектурні традиції. Однак тогочасні умови життя також змусили пристосовувати ці церкви до оборони.

Порівняйте розвиток образотворчого мистецтва України другої половини XIV — XV ст. та розглянутого періоду. Чи є правильним судження щодо появи в ньому в XVI ст. нових рис? Поясніть свою думку.

4 ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Українське малярство цього періоду здобуло велике визнання. Переважна частина творів живопису відображала церковну тематику (фрески, ікони). Картини або портрети побутового характеру в цей час зустрічалися рідко. Митці продовжували розвивати давньоруські традиції. Проте в портретному живописі відчувався вплив західноєвропейського, італійського й німецького мистецтв.

У XVI ст. українські митці, як і раніше, багато працювали в Польщі. Зокрема, збереглися фрески на євангельські сюжети, виконані ними у храмах і спорудах Вавеля в Кракові. Однак від кінця XVI ст. їх почали витісняти італійські та німецькі майстри. Це пов’язано з тим, що ка

толицьке духовенство засуджувало діяльність православних «схизматиків» у костьолах.

У тогочасному українському іконописі панівними залишалися традиції Русі, але почали з’являтися й нові риси. Майстри більше уваги приділяли побутовим деталям, посилюючи тим самим реалістичні елементи. Пози зображених набули більш природного вигляду, а деталі одягу — конкретності. Особливо в цей час цінувалися львівська й перемишльська школи іконопису. Видатними творами середини XVI ст. вважаються ікони «Поклоніння волхвів» із села Бусовисько та «Різдво Христове» із села Трушевичі.

У XVI ст. успішно розвивалося українське різьбярство. Переважало різьблення по дереву й рідко зустрічалося різьблення на мармурі. Здебільшого це були надгробні монументи й плити.

Високого рівня розвитку досягла книжкова мініатюра — виконані фарбами невеликі кольорові зображення в рукописних книгах. Важливе місце за своїм оздобленням посідає Пересопницьке Євангеліє. У ньому, крім заставок та ініціалів, майстерно виконаних у формі традиційного геометричного орнаменту, є чотири мініатюри із зображенням євангелістів. Кожну мініатюру прикрашено багатим рослинним орнаментом. Особливої урочистості й життєрадісності надають мініатюрам та орнаментам Пересопниць-кого Євангелія золоте тло та яскраві кольори — синій, червоний, зелений.

У XVI ст. значно посилилися впливи на оформлення рукописних книг народного мистецтва — часто використовувалися мотиви, запозичені з народного ткацтва, різьблення по дереву та настінних розписів.

У другій половині XVI ст. після поширення книгодрукування почало розвиватися мистецтво гравюри. Першими українськими гравюрами вважають ілюстрації до «Апостола» й «Букваря», що були видані у Львові І. Федоровичем. Вони містять гарні композиції з рослинних елементів, притаманних оформленню книг майстрами італійського Відродження.

Гравюра — друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбленого на дошці .

У другій половині XVI ст. в українському малярстві відбувалося відокремлення портрета від іконопису й перетворення його на самостійний жанр мистецтва. Це було пов’язано з новим розумінням образу людини, поширенням гуманістичних ідей Відродження та зрушеннями в розвитку українського суспільства. На жаль, імена більшості тогочасних майстрів портрета не збереглися. Найвідомі-шими творами українських митців цього періоду вважаються портрети князя, магната і вченого Яна Гербурта та В.-К. Острозького.

Талановитим художником-портретистом став Войцех Стефанович зі Львова. Під час візиту до міста короля Речі Посполитої Стефана Баторія в 1578 р. він виконав його портрет, за що отримав титул королівського придворного маляра. Портрет створений майже з документальною достовірністю, у ньому відчутна властива майстрові глибока спостережливість у вивченні натури.

5 ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО. У

їнському декоративно-ужитковому мистецтві спостерігалися нові риси, пов’язані з проникненням ренесансних орнаментальних мотивів. Однак українські майстри вносили до них багато своєрідних рис, сполучаючи нові форми із традиційними прийомами та мотивами.

У цей період відроджувалося скловаріння, що занепало в попередні століття. У багатьох містах України поряд із ткацтвом почало розвиватися килимарство. Львівські майстри опанували мистецтво виготовлення оббивки для меблів із тисненої шкіри. Її вкривали різнокольоровим малюнком, що поєднував східні елементи орнаменту й розкішні ренесансні візерунки.

Найбільшого поширення в XVI ст. в Україні набули такі види декоративно-ужиткового мистецтва, як місцеве виробництво меблів, художнє литво та вироби з металу, керамічне виробництво, а також відродилися давні галузі — вишивання та гаптування.

У художній обробці металу українські майстри уславилися відливанням гармат, годинникарством, виробництвом нових видів зброї. Далеко за межами України були відомі вироби львівських ювелірів-золотарів. Вони виготовляли предмети церковного призначення, столовий посуд, зброю, ювелірні вироби тощо, прикрашали їх емаллю, різьбленням, інкрустацією золотом і сріблом, коштовним камінням.

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, твори якого поєднують практичні та естетичні якості .

Гаптування — вишивка речей шовковими нитками, вкритими тонким шаром золота або срібла.

Керамічні вироби українських майстрів XVI ст. здебільшого вкривали геометричним орнаментом, зробленим спеціальним валиком, що нагадувало мотиви вишивання. У цей самий час усе більшого поширення набув прийом розмальовування посуду мінеральними фарбами, золотою та зеленою полйвою. Композиції досить часто були схожими на тогочасний книжковий орнамент, що свідчило про добре знайомство з ним майстрів-гончарів.

Майстри з гаптування працювали в багатьох українських містах, шляхетських і монастирських маєтках. Виготовлені ними речі мали великий попит серед заможних верств населення.

Неабияких успіхів досягли українські майстри у виготовленні меблів. Для потреб шляхти й міської знаті виготовлялися різьблені, оздоблені інкрустацією (слоновою кісткою, напівкоштовним камінням) або прикрашені мальованими орнаментами меблі. Найцінніші різьблені меблі виготовляли з горіха, але найчастіше згадувалися меблі з липи. Одним із найпоширеніших предметів меблювання в XVI ст. залишалася скриня. Виготовлялося також чимало видів ліжок, столів, стільців, крісел.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

■ В умовах розвитку української культури XVI — першої половини XVII ст. поєднувався взаємовплив позитивних і негативних чинників.

■ У XVI ст. «руська» мова під впливом народного усного мовлення розвивалася як староукраїнська літературна мова.

■ У другій половині XVI ст. на українських землях з'явилися навчальні заклади різних типів . Можливість

навчатися отримали представники різних станів, що сприяло існуванню відносно високого для свого часу рівня освіти.

■ Здобутки книговидання, літератури, архітектури, образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва відображали розвиток як безпосередньо культури, так і всього українського суспільства загалом .

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1574 р. — видання «Апостолу» — найстарішої відо- 1576 р. — виникнення Острозької академії, мої книги в Україні .

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Історична абетка». Правила

гри. Учитель/учителька називає одну букву. Учні та учениці в парах або малих групах за визначений час мають скласти перелік термінів, подій за змістом розглянутої теми, які починаються на цю букву. Перемагає команда, чий перелік відповідатиме умовам і буде довшим.

2. Що серед умов розвитку культури України XVI ст. впливало на неї позитивно, а що — ні?

Чому? 3. Назвіть здобутки розвитку української мови в цей час. 4. Наведіть факти, що свідчать про досягнення в розвитку освіти в тогочасній Украї

ні. 5. Які явища підтверджують успіхи літератури й книговидання цього періоду? 6. Чим уславилися тогочасні архітектура й містобудування? 7. Визначте характерні риси розвитку образотворчого мистецтва України цього часу. 8. Що нового з'явилося в розвитку декоративно-ужиткового мистецтва?

9. Покажіть на карті місця, пов'язані зі здобутками культури України XVI ст. 10. Колективне обговорення. Сформулюйте обґрунтовану оцінку тогочасного розвитку культури України. 11. Робота в парах. Розпочніть складання таблиці «Розвиток культури України в XVI — першій половині XVII ст.

12. Відвідайте місцевий художній музей або здійсніть віртуальну екскурсію до нього. Підготуйте повідомлення з презентацією (представленням вашої роботи) про розвиток культури України в XVI ст.

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)