Інформація про новину
  • Переглядів: 279
  • Дата: 26-02-2021, 16:10
26-02-2021, 16:10

10. Культура України першої половини XVII століття

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  9. Культура України XVI століття
Наступна сторінка:   11—12. Поява українського козацтва та п...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про розвиток освіти в тогочасній Україні; якими були здобутки літератури, книговидання, театру, архітектури й образотворчого мистецтва цього періоду; визначення понять «мемуари», «епіграма», «драма», інтермедія», «вертеп», «декламація», «бароко», «козацьке (українське) бароко», «бастіон».

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які особливості суспільно-політичного становища українських земель XVI — першої половині XVII ст., на вашу думку, мали вплив на розвиток культури? 2. Назвіть основні здобутки літератури, книговидання, архітектури й образотворчого мистецтва України XVI ст. 3. За курсом зарубіжної літератури пригадайте, що вам відомо про добу Бароко та твори цієї доби.

1 ОСВІТА. УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ (КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ) КОЛЕГІЇ. У першій половині XVII ст. на українських землях продовжували розвиватися освіта та шкільництво. Основними видами навчальних закладів були братські школи, єзуїтські колегії, протестантські та унійні (греко-като-лицькі) школи. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, у 1620 р. — при Луцькому, у 1636 р. — при Кременецькому братствах.

У братських школах працювали відомі педагоги, вчені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний київський митрополит Йов Борецький, письменник-полеміст Мелетій Смотриць-кий, поет Касіян Сакович, поет і педагог Хома Євлевич. Викладали в ній білоруський просвітитель Сава Андрієвич і відомий православний богослов Захарія Копистенський.

У першій половині XVII ст. на українських землях збільшувалася кількість єзуїтських, протестантських і уній-них (греко-католицьких) навчальних закладів. У цей період тут виникло 12 єзуїтських колегій. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику, Крилові й Панів-цях. Школу вищого типу протестанти заснували 1638 р. в селі Кисилин на Волині. За зразком єзуїтських колегій унійці (греко-католики) організували василіянські школи в Бересті, Володимирі-Волинському, Шаргороді та Холмі.

У Києво-Могилянській колегії повний курс навчання становив 12 років і поділявся на сім класів («шкіл») . У підготовчому класі — фарі — та трьох нижчих класах — інфімі, граматиці й синтаксимі — вивчали предмети циклу «семи вільних наук», церковнослов'янську, грецьку та латинську мови. Наступні два класи — поетики та риторики — були середніми. Викладання в них здійснювалося переважно латинською мовою . У поетиці учнів знайомили з різними жанрами поезії та основами віршування. У риториці вони опановували мистецтво складання промов і написання листів.

Вищий ступінь навчання учні колегії здобували у дворічній «школі філософії» та чотирирічній «школі богослов'я» . Учнів цих класів називали спудеями (студентами) .

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із листа гетьмана Івана Петрижицького і Війська Запорозького про доцільність об'єднання Лаврської і Братської шкіл у колегіум (1632 р.)

Ми, Іван Пєтрижицький... і все Військо його королівської милості Запорозьке. однодушно і одностайно просили. Петра Могилу., щоб школи, які його милість у монастирі Печерському Київському на підтримку всього православ'я східного заснував. перемістити зволів до Києва на місце при церкві святого Богоявлєння братській Київській і там їх разом з учителями навік уфундува-ти. як на місці, Більш придатному для виховання

учнів, визнали також і ми, все вищеназване його королівської милості Військо Запорозьке, що це була б святолюбива справа і для всієї церкви православної дуже потрібна і корисна.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. У чому полягало прохання козацтва? 2. Висловіть думку про роль, яку стало відігравати козацтво в розвитку культури тогочасної України.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із розпорядження короля Речі Посполитої Владисла-ва IV (1635 р.)

.У київській і вілєнській школах дозволяємо також навчатися не уніатам грецькою і латиною, проте, щоб учили гуманітарні науки, але тільки не вище діалектики і логіки.

Робота в парах. Обговоріть і висловіть думку, чому влада Речі Посполитої запроваджувала такі обмеження.

Восени 1631 р. в Києво-Печерській лаврі архімандрит П. Могила заснував так звану «Лаврську школу» («гім-назіон»). За своєю програмою навчання вона нагадувала єзуїтські колегії.

У 1632 р. в Києві домовилися об’єднати братську та лаврську школи. Новий навчальний заклад, покровителем і засновником якого став П. Могила, дістав назву Києво-Братської, або Києво-Могилянської колегії.

Києво-Могилянська колегія застосовувала поширений у тогочасній Західній Європі гуманістичний вид навчання. На українських землях він з’явився завдяки діяльності єзуїтських і протестантських колегій. Однак саме через протидію єзуїтів і вищих органів влади Речі Посполитої вона не стала закладом вищого рівня освіти.

Як і тогочасні європейські навчальні заклади, Києво-Могилянська колегія мала свої школи-філіали, що працювали за її програмою у Вінниці та Кременці. Викладачами колегії стали видатні тогочасні вчені й просвітителі, зокрема Сильвестр Косов, Йосип Кононович-Горбацький, Інокен-тій Гізель, Єпіфаній Славинецький та інші.

Гальшка (Єлизавета) Гулеви-чівна — шляхтянка, одна із засновниць Київського братства, монастиря й школи при ньому. У 1615 р . вона заповіла свою садибу із землями на Подолі в Києві для заснування монастиря, шпиталю й школи для дітей «народу руського, православного». Це поклало початок Київській братській школі, а згодом — Києво-Мо-гилянській академії.

2 ЛІТЕРАТУРА І КНИГОВИДАННЯ. Однією

пам’яток літописання першої половини XVII ст. став Густинський літопис, що дістав назву за Густинським монастирем поблизу Прилук, де було створено його єдину збережену копію. Вчені припускають, що літопис склав З. Копистенський близько 1623—1627 рр. Використовуючи велику кількість історичних джерел, автор висвітлює події від давніх часів до 1597 р. У літописі вміщені окремі тематичні розповіді про виникнення козацтва й Берестейську церковну унію. У цей період з’явилися також інші літописи, зокрема Київський літопис, Острозький літопис, Львівський літопис. Літописні записи велися в Густинському, Межигірському та інших монастирях.

У першій половині XVII ст. в Україні продовжувала розвиватися полемічна література.

Видатним тогочасним письменником-полемістом став Мелетій Смотрицький (син Г. Смотрицького). Чільне місце серед його полемічних творів посідає «Тренос, або плач Східної церкви». В образі стражденної жінки М. Смотрицький зобразив православне населення українських земель, що зазнавало соціальних, національних і релігійних обмежень.

У першій половині XVII ст. в Україні набули розвитку такі літературні жанри, як ораторсько-проповідницька проза, мемуарна проза та поезія. Ораторсько-проповідницька проза включала твори з тлумаченням євангельських текстів і моралістичними повчаннями. Найвидатнішим серед її авторів вважається Кирило Транквіліон-Ставровець-кий, автор творів «Зерцало богословія», «Євангеліє учи-тельноє» і «Перло многоцінноє». Одним із перших творів української мемуарної прози стали спогади киянина Богдана Балики «Про Москву і про Дмитра, царька московського неправдивого», що розповідають про похід польського війська на Москву в 1612 р.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. виникла полемічна поезія. Так, у «Скарзі вбогих до Бога» невідомий автор у віршованій формі гостро виступав проти окатоличення й полонізації православних українців. Засновником жанру епіграмної поезії, віршованих геральдичних епіграм (гербових віршів), присвят і передмов став Герасим Смо-трицький. Серед поетів-епіграмістів цієї доби відомі також Дем’ян Наливайко, Памво і Степан Беринди, Андрій Рим-ша, Лаврентій Зизаній, Кирило Транквіліон-Ставровецький та інші.

Мемуари — автобіографічні записки у вигляді спогадів про події минулого їхнього свідка або учасника.

Епіграма — коротка віршована характеристика предмета, побажання, дотеп тощо.

Декламація — мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.

Із розвитком книговидання з’явилися збірки віршованих творів для декламації, написаних для виконання школярами під час урочистих подій. Зокрема, Касіян Сакович склав «Вірші на жалісний погреб... гетьмана Петра Кона-шевича-Сагайдачного». Хоча написання твору пов’язано з трагічною подією — смертю гетьмана, але за своїм за-

гальним настроєм він життєстверджуючий — уславлює мужність воїнів, що захищають рідну землю.

Із розвитком культури зростав попит на книги, що сприяло розвитку книговидання. У першій половині XVII ст. активно діяла друкарня Львівського Успенського братства, яка була справжньою школою для цілої плеяди українських друкарів. Тут було видано граматику грецької та церковнослов’янської мов, збірки віршів, драматичних творів українською мовою.

Найбільшою в тогочасній Україні стала Києво-Печерська друкарня, заснована архімандритом лаври Єлисеєм Плетенецьким. Серед перших її видань були «Часослов» і збірник святкових служб «Анфологіон». У Києві з’явилися перші приватні друкарні, засновані Спиридоном Соболем та Тимофієм Вербицьким. На українських землях почали діяти також мандрівні (пересувні) друкарні, які, надрукувавши книгу в одному місті, переїздили працювати до замовника в інше місто.

Загалом до середини XVII ст. на українських землях у різний час діяло понад 20 друкарень. При цьому роль друкарень не обмежувалася книговиданням. Вони були важливими осередками освіти й культури, навколо яких існували гуртки, що об’єднували діячів культури, вчених і високоосвічених людей.

Софія Чарторийська — волинська княгиня, відома меценатка першої половини XVII ст. Разом зі своєю сестрою Оленою вона допомагала своїми коштами Пересопницькому монастирю, заснувала при ньому шпиталь та школу для дітей селян. С Чарторийська була палкою прихильницею православ'я, відкрила у своєму маєтку в селі Рахманів на Волині друкарню. Вона здійснювала переклади із грецької «руською» мовою . Саме С. Чарторийська надала підтримку відомому діячеві Львівського братства К. Транквіліону-Став-ровецькому у виданні «Євангелія учительного». У 1619 р. цей твір було надруковано у волинській друкарні С Чарто-рийської в Рахманові її коштом.

З ТЕАТР. МУЗИКА. Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. на українських землях виник шкільний театр. У слов’яно-греко-латинських школах учнів навчали складати й виголошувати вірші та промови. Учителі писали вірші у формі декламацій на світські й духовні теми, а учні виступали з ними у школах на різдвяні, великодні, зелені та інші свята, у церквах, під час урочистих зустрічей почесних гостей тощо. Згодом твори почали декламувати у формі діалогу. У 30-х рр. XVII ст. у Львівській братській і Київській лаврській школах виникла шкільна драма та театр.

Першою відомою пам’яткою української великодньої драми є надрукований у 1631 р. твір учителя Львівської братської школи Іоаникія Волковича «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого». Розвитку шкільного театру в Київській (Києво-Могилянській) колегії сприяли програми навчання в класах поетики та риторики. У листах і творах його викладачів є згадки про шкільні вистави, які виконували учні колегіуму. У першій половині XVII ст. з’явилися перші містерії. Так, у цей час на Волині або Галичині було створено «Слово про збурення (зруйнування) пекла». Містерії виконувалися на площах міст і містечок мандрівними акторами в дні церковних свят. Між діями містерії, а згодом шкільної драми розігрувалися інтермедії. У цих комедійних сценках із побутового життя значне міс-

це посідала імпровізація, тобто виконання без попередньої підготовки.

У XVII ст. в Україні значної популярності набув різдвяний ляльковий театр — вертеп. Вертепник мандрував зі спеціальною скринею, розділеною на два поверхи, із бічними дверцятами, через які «заводили» ляльок. На верхньому поверсі розігрували сцени, пов’язані з Різдвом, а на нижньому — казки, перекази, комедійні побутові сценки. Ляльок майстер випилював із дерева й розмальовував. Вертепник водив їх за допомогою дротиків, розмовляв і співав за них. Його помічники співали хором і грали на музичних інструментах. Зростанню популярності вертепного театру сприяли учні Київської (Києво-Могилянської) колегії, які ходили з вертепом людними місцями, домівками й виставами заробляли собі на життя.

Драма — літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови та призначений для сценічного виконання.

Містерії — духовні драми на біблійні сюжети.

Інтермедія — коротка сценка переважно гумористично-комедійного характеру, що виконувалася в перервах між актами основної вистави драми тощо .

Вертеп — старовинний пересувний ляльковий театр, де виконувалися п'єси на релігійні та світські теми.

Відображенням високого рівня духовної культури українського народу були досягнення в музичному мистецтві. У пісенній творчості, як і в попередні століття, були поширені обрядові, ліричні, жартівливі, епічні, танцювальні пісні. В епічному жанрі виник ряд драматичних пісень про набіги татар, наприклад «За річкою вогні горять». Своєрідними пісенними розповідями про найважливіші події стали історичні пісні. Так, про козацькі повстання 20—30-х рр. XVII ст. розповідається в пісні «Про Сулиму, Павлюка, ще й про Яцька Остряницю».

Великої майстерності досяг партесний (багатоголосий) спів без нот і музичного супроводу. Його почали використовувати у православних церквах на противагу католицькій церковній службі, що супроводжувалася грою на органі. На зміну «знаменам» або «крюкам» для запису церковних наспівів прийшло нотне письмо. Співу за нотами навчали досвідчені музиканти й диригенти церковних хорів.

Виникли нові жанри світської музики. На основі віршової поезії складалися канти — церковні й світські пісні для триголосого ансамблю або хору. Існували урочисто-вітальні, моралістично-повчальні, жартівливі, сатиричні та інші канти. Розвивалася також сольна пісня із супроводом. У цьому жанрі, на відміну від канта, відображалися внутрішній світ людини, її життя та ставлення до різних явищ у суспільстві. Розвиток жанру інструментальної музики пов’язаний із музичними цехами на зразок ремісничих, які існували в деяких містах. Основною метою їх створення було задоволення побутових потреб населення в музиці — супровід до танців на святах, гра на весіллях, хрестинах, похоронах тощо. Завдяки музичним цехам формувалася народна професійна музика. Тут створювалися зразки інструментальної музики, зароджувалися характерні склади ансамблів українських національних інструментів, удосконалювалася гра на багатьох інструментах.

 

Розвитку музичного мистецтва сприяли також козацькі військові музики. Вони грали під час походів, святкувань перемоги, різноманітних урочистостей. Серед інструментів найчастіше використовувалися сурми, труби, котли, кобзи, торбани. Козацькі музики виконували марші, танцювальну музику (гопак, козачок) і ліричні наспіви.

4 АРХІТЕКТУРА. Починаючи із XVII ст. в українській архітектурі все виразніше застосовувалися елементи європейського стилю бароко, які в районах Середнього Подніпров’я поєднувалися з місцевими традиціями. У результаті цього створювалися умови для виникнення своєрідного архітектурного стилю, який називали козацьким (українським) бароко. Так, барокові риси в архітектурі дерев’яних церков проявлялися в будівництві зрубів у формі вісімки, видовженні їхніх пропорцій та заміні наметового верху на грушоподібну баню.

До видатних пам’яток архітектури цієї доби належать українські дерев’яні церкви, зокрема церква Параскеви в селі Радруж та церква Воздвиження в Дрогобичі. Пам’ятками тогочасної церковної мурованої архітектури стали собор Мовчанського монастиря в Путивлі (перша половина XVII ст.), Покровська церква в Сулимівці (1622— 1629 рр.), церква Миколи Притиска в Києві (1631 р.), П’ятницька церква у Львові (1644 р.).

У першій половині XVII ст. в Україні, як і раніше, будувалося багато оборонних споруд. На межі XVI—XVII ст. змінився їх зовнішній вигляд. Замість мурованих замків почали споруджувати розкішні магнатські палаци, оточені бастіонами.

Найцікавішими зразками поєднання в одне ціле палацу й бастіонних укріплень, що були збудовані в цей період, стали замки в Збаражі та Підгірцях. Нові риси з’явилися також у містобудуванні. Будівничі Бродів, Станіслава, По-лонного намагалися поєднати характерну для попередніх часів шахову сітку розташування вулиць із бастіонними укріпленнями.

Бароко — один зі стилів мистецтва в історії європейської культури; охоплював різні сфери духовного життя суспільства, через що вважається епохою культури.

Козацьке (українське) бароко — назва мистецького стилю, поширеного на українських землях у XVII—XVIII ст.; виник у результаті поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Бастіон — старовинне укріплення у вигляді бойової споруди (форту) на розі фортечного муру.

У першій половині XVII ст. за підтримки польської влади в Україні споруджувалися нові католицькі храми. Так, у 1610 р. в Києві на Подолі великий костьол збудували домініканці, а навколо спорудили будівлі домініканського монастиря. Визначною архітектурною пам’яткою того часу став костьол бернардинів у Львові, споруджений у 1600— 1630 рр. До нього прилягали монастирські корпуси, що утворювали замкнене подвір’я. Із появою у Львові єзуїтів пов’язане спорудження в 1610—1630 рр. костьолу єзуїтів — першого в місті храму в стилі раннього бароко. У цьому стилі в 1642—1644 рр. збудували також львівський костьол Стрітення. Цікавими архітектурними пам’ятками тогочасного Львова стали каплиці Боїмів та

Кампіанів — усипальниці багатих купецьких родин. Їхні стіни мали багате архітектурне оздоблення, прикрашалися різьбленими декоративними композиціями, виконаними в стилі бароко.

Чи згодні ви з тим, що образотворче мистєцтво першої половини XVII ст. є важливим джерелом для вивчєння подій цієї доби? Поясніть свою Думку.

5 ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. У

в українському образотворчому мистецтві тривав розвиток тих жанрів, які сформувалися в попередній період. Основними його видами залишалися настінні розписи та іконопис.

Майже повністю збереглися до наших днів розписи, виконані напередодні 1620 р. на стінах церкви Святого Духа в селі Потелич. У розписах помітне своєрідне поєднання традиційних прийомів із новими реалістичними рисами. На думку дослідників, «страсний» цикл потелицьких розписів (зображення мук Христа) ніби перегукується з ідеями «Протестації» Й. Борецького, де він описує страждання українського народу й закликає його до стійкості в боротьбі. До цього часу збереглися розписи церкви Воздвиження в Дрогобичі. Їхньою особливістю є поєднання біблійних сюжетів та декоративних орнаментів із місцевих квітів — барвінків, волошок тощо.

У цей період удосконалилася техніка різьблення на камені та дереві. В орнаментах переважали рослинні мотиви. При цьому зображення рослин мали певне значення. Так, поширені в орнаментах зображення виноградної лози і грон у християнстві відомі як символ віри. У другій чверті XVII ст. рослинні орнаменти поступилися місцем різним маскам, емблемам тощо.

Пам’ятками портретного різьблення того часу є надгробкові портрети. Їх композиція ускладнилася, поглибилося прагнення передати риси характеру персонажа. Таким

був поколінний надгробок київського воєводи Адама Кисе-ля, установлений у його родинній церкві-усипальниці в селі Низкиничі на Волині. У повний зріст, у рицарських латах зображено Яна і Станіслава Жолкевських на їхньому надгробку в костьолі в Жовкві.

Подальший розвиток мистецтва гравюри пов’язаний із поширенням його світського жанру. Перші світські гравюри з’явилися в 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на жалісний погреб... гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича. У «Євангелії учительному» К. Транквіліона-Ставровецького вміщено гравюру «Притча про багача і смерть», що зображує працю селян. Видатним гравером став майстер Ілля, який з 1636 р. працював у Києві й виконав гравюри до «Требника» П. Могили й «Печерського патерика».

У тогочасному українському живописі провідне місце посідав жанр портрета. Пам’яток портретного живопису Наддніпрянщини цього часу майже не збереглося. Створити уявлення про його розвиток у першій половині XVII ст. дозволяють портрети майстрів львівської школи. Пензлю Миколи Петрахновича приписували портрет доньки львівського купця Варвари Лангиш, який вважали одним із найпривабливіших у тогочасному українському живописі. Відомий живописець Федір Сенькович став автором портретів львівського старости Станіслава Мнішека та підканцлера Речі Посполитої Томаса Замойського. Прикметною ознакою портретів цього періоду стало прагнення передати не тільки зовнішні риси людини, але й особливості її характеру та внутрішнього світу.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

■ У розглянутий період в Україні збільшилася кількість навчальних закладів різних видів, що збільшувало можливості для здобуття освіти представниками різних верств суспільства.

■ Завдяки створенню Київської (Києво-Могилян-ської) колегії Київ поступово набував значення культурно-освітнього центру східнослов'янського регіону.

■ Здобутки книговидання допомагали українському населенню розвивати свою культуру й мову.

■ В архітектурі, містобудуванні й образотворчому мистецтві цей період став часом виникнення українського (козацького) бароко .

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ 1632 р. — утворення Київського (Києво-Могилянського) колегіуму.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Перекладачі». Правила гри.

Учитель/учителька наводить фразу або термін із розглянутого матеріалу, сформульований науковою мовою, і пропонує «перекласти» його більш доступними

словами. Пропонується всім бажаючим запропонувати свої варіанти. Найбільш вдалі тлумачення доцільно розмістити на стенді в кабінеті .

2. Що нового з'явилося в розвитку освіти в Україні в цей період? 3. Чому поява Київ-

ської (Києво-Могилянської) колегії вважається однією з важливих подій у тогочасному розвитку українських земель? 4. Назвіть факти, які свідчать про успішний розвиток літератури та книгодрукування в Україні . 5. Порівняйте розвиток архітектури й містобудування в XVI та першій половині XVII ст. 6. Які нові явища з'явилися в образотворчому мистецтві цієї доби?

7. Покажіть на карті місця, пов'язані з розвитком культури України в першій половині XVII ст. 8. Колективне обговорення. Які серед здо

бутків культури України першої половини XVII ст. ви вважаєте найважливішими й чому? 9. Робота в парах. Закінчіть складання таблиці «Розвиток культури України в XVI — першій половині XVII ст.».

10. Ознайомтеся з історико-культурними пам'ятками України XVI — першої половини XVII ст. через відвідання місцевого художнього музею або віртуальну екскурсію. Сформулюйте судження про цінності та норми життя, які утверджували автори цих творів мистецтва.

Практичне заняття за розділом I. Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI — перша половина XVII ст.)*

МЕТА: спираючись на знання, отримані впродовж опрацювання розділу, розвивати практичні вміння із систематизації та синхронізації матеріалу, роботи з контурною картою та аналізу історичних джерел.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Укажіть дати наведених історичних подій: Люблінська унія, Пересопницьке Євангеліє, вихід друком перших книжок, заснування Острозької академії, створення Львівської братської школи, виникнення Київської (Києво-Могилянської) колегії. 2. Які зміни відбулися в адміністративно-територіальному устрої українських земель після Люблінської унії? 3. Що вам відомо про Литовські статути? 4. Як ви розумієте поняття «повсякденне життя»? 5. Назвіть особливості повсякденного життя представників основних верств суспільства європейських країн у XVI — першій половині XVII ст.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Внести до синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» відомості про Литовські статути, Люблінську унію, Пересопницьке Євангеліє, вихід друком перших книжок, заснування Острозької академії, Львівської братської школи, Київської (Києво-Могилянської) колегії.

2. Робота в парах. Виокремити у витягах із Литовських статутів норми, у яких втілено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної («шляхетної») особи, особистої відповідальності перед законом.

3. Робота в малих групах. За додатковими джерелами інформації підготувати описи повсякденного життя представників основних верств українського суспільства XVI — першої половини XVII ст.

ХІД РОБОТИ

I. Робота з контурними картами

1. Обведіть межі розселення українців на початок XVI ст.

2. Підпишіть різними кольорами назви держав, до складу яких входили українські землі на початку XVI ст., і назви українських земель.

* Ознайомтеся з пам’яткою «Як працювати на практичному занятті» (с. 253).

3. Зафарбуйте різними кольорами території Корони Польської та Великого князівства Литовського на середину XVI ст.

4. Заштрихуйте кольором Корони Польської українські землі, які відійшли до неї внаслідок Люблінської унії.

5. Обведіть кордони Речі Посполитої в 1569 р.

II. Робота із синхронізованою хронологічною таблицею «Європа в Ранньомодерну добу»

1. Які події зі всесвітньої історії ви внесли до таблиці? Чому ви обрали саме їх?

2. Які події з історії України ви внесли до таблиці? Поясніть свій вибір.

3. Проаналізуйте зв’язок між подіями всесвітньої історії та історії України. Про що, на вашу думку, це свідчить?

III. Робота з історичними джерелами

Ознайомтеся із запропонованим матеріалом і виконайте завдання.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із Першого Литовського статуту про відповідальність за образу державних урядників (1529 р.)

...Правитель обіцяє нікого не карати заочно, навіть якби це торкалося образи його гідності, і якщо хтось на когось несправедливо робив, сам буде за це відповідати.

...недоведена підозра княжої, панів хоружних, шляхти, містян не буде каратися. інакше ніж після доведення в суді за правом християнським, коли привід і сутність скоєного з'ясовані будуть, не будуть подолані захистом, як передбачено звичаями і правом християнським відповідно до важкості

або легкості скоєного . і також якби хтось, обмовляючи будь-кого, вимагав позбавлення гідності, страти або позбавлення майна, тоді той, хто звинувачував, але не довів цього, сам має бути підданий цьому покаранню.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, чи вважаєте ви справедливим наведені в тексті норми розгляду звинувачення в правопорушеннях і покарання за них. Поясніть свою точку зору.

Із Другого Литовського статуту про права жінок (1566 р.)

Теж обіцяємо і наказуємо княгинь, пань, вдів, княжних, панянок, дівок-шляхтянок і всякого іншого стану походження земського. зберегти їх при вольностях їх і силою ні за кого їх давати не маємо без волі їх, за кого захочуть, за того вільно піти.

Коли б яка дівка без волі батьківської або материнської йшла заміж, така втрачає право на посаг і на маєтки батьківські і материнські, а якби одна була в батька, тоді отчизна до родичів переходить мимо такої дівки.

.Яка б дівка або вдова, будучи стану шляхетського, маючи маєтки батьківські або материнські, пішла заміж за простого стану чоловіка, не шляхтича, така від всіх маєтків своїх. назавжди відлучається, але ті маєтки мають до родичів відійти, а після вдови — до дітей і теж до родичів її, а такі діти, як і родичі, матимуть такій дівці або вдові за ті маєтки її віддати суму грошей, згідно з рахунком статутовим.

Робота в парах. Обговоріть і визначте обсяг прав, які статут гарантував жінкам.

Із Другого Литовського статуту про права шляхти на уряди в державі (1566 р.)

Також ми, правителі, обіцяємо й присягаємо, що у державі Велике князівство Литовське на світські й духовні посади жодні іноземці призначатися не будуть; але то усі ми і нащадки наші великі князі литовські мають призначати лише представників давніх родів Великого князівства Литовського й земель, які йому належать... А якби хтось з іноземців за свої заслуги з нашої ласки оселився тут, то він стане обивателем Великого князівства, що несе службу земську цій державі. Проте на гідності

і будь-які посади духовні або світські вони не мають бути обрані.

.простих людей над шляхту не підвищувати, .і урядів наших простим людям давати не маємо, а шляхті обіцяємо. за службу, їх нам, правителю, відповідно до корисності їх гідності й уряди надавати та в службі нашій зберегти, як вірних наших підданих.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, які права статут гарантував шляхті .

Із Третього Литовського статуту про статус підкоморських судів* (1588 р.)

.Встановлюємо, що в кожному повіті має бути підкоморський присяжний суд, обраний з осіб, які мешкають у ньому. Він має бути сформований з чотирьох обраних обивателями цієї землі осіб: судді, підсудка, писаря і земських.

В усіх суперечках земельних і межових підкоморський суд має приймати рішення. [У разі розгляду суперечок лише суд вирішує], хто на землі має залишатися, а хто сплатити за шкоду; скарги представників будь-якого стану й представників простих людей, усі доведені шкоди, підтверджені доказами відповідно до закону, не відкладаючи на

пізніший час, розглядаються судом, і на них видається лист з рішенням, скріплений печаткою й рішенням суду.

Якщо кому зі складу підкоморського суду або самим підкоморним заподіяно шкоду, то постраждалий має сторону противну, відповідно до цього статуту, закликати до відповіді у відповідній установі.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, чи можна стверджувати, що підкоморський суд сприяв правовому вирішенню земельних суперечок. Чому?

Із Третього Литовського статуту про відповідальність за вбивство (1588 р.)

а) .якби котрий шляхтич. людину простого типу вбив, і був на гарячій крові схоплений. тоді того шляхтича-вбивцю горлом карати;

А якби шляхтич сказав, що вбив без умислу. захищаючись від вбитого. тоді від страти і відповідальності буде звільнений.

б) .якби простого чину люди наші. вбили шляхтича або шляхтянку. всі [винні] мають бути

страчені. А якби де умисно здійснили пограбування дому шляхетського з розбоєм і вбивством, тоді усіх тих, на кого позивач покаже, покарати стратою.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, як у Литовському статуті захищалося людське життя від зазіхань на нього.

IV. Робота в малих групах

Учні та учениці у складі малих груп обговорюють підготовлені ними до заняття описи повсякденного життя представників основних верств українського суспільства XVI — першої половини XVII ст. та рекомендують до заслуховування класу найцікавіші роботи.

V. Підсумки заняття

Спільне формулювання висновків про те, як проведене практичне заняття сприяло поглибленню знань і уявлень учнів та учениць про розглянутий період історії України.

* Підкоморський суд — становий шляхетський суд із розгляду межових земельних суперечок, запроваджений Другим Литовським статутом 1566 р.

Узагальнення за розділом I. Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI — перша половина XVII ст.)

1. Проведіть конкурс знавців термінології розділу. Для перемоги в ньому необхідно навести найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять.

Рекомендований перелік термінів і понять: фільварок, оренда, рента, панщина, унійна (греко-католицька) церква, полемічна література, церковні братства, колегія, академія, вертеп, гравюра.

2. Об’єднайтеся в команди й проведіть гру «Чотири зупинки».

Правила гри. Уявіть, що за допомогою машини часу ви опинилися у Східній Європі XVI — першої половини XVII ст. й змогли побачити, що відбувалося в цей час. Розіграйте невеликі інсценівки за запропонованим сценарієм: 1) польське місто Люблін під час роботи сейму 1569 р. і прийняття рішення про об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського; 2) робота церковних соборів 1596 р. в Бересті; 3) боротьба за відновлення православної ієрархії у 20-х рр. XVII ст.; 4) архітектурні пам’ятки Львова в XVI — першій половині XVII ст.

3. Робота в парах. Відтворіть уявні діалоги, які могли відбутися між: 1) прибічником і противником об’єднання Литви

та Польщі в одну державу; 2) представниками привілейованого і напівприві-лейованого станів на українських землях у XVI ст.; 3) прибічником і противником унії православної і католицької церков; 4) учнем Київської (Києво-Моги-лянської) колегії та людиною, що збирається там навчатися.

4. Робота в малих групах. Обговоріть наведені проблеми і презентуйте висновки класу: 1) наслідки укладення Люблінської унії для українського суспільства; 2) роль фільваркового господарства в соціально-економічному житті тогочасної України; 3) вплив Реформації і Контрреформації на суспільне життя українців у Речі Посполитій; 4) історичне значення розвитку книговидання та шкільництва на території України в XVI — першій половині XVII ст.

5. Колективне обговорення. Висловіть обґрунтовані судження про роль у подіях на українських землях XVI — першої половини XVII ст. таких історичних діячів і діячок: В.-К. Острозький, Г. Острозька, І. Федорович, І. Потій, Й.-В. Рутський, Г. Смотрицький, М. Смотрицький, І. Вишенський, А. За-славська-Гольшанська, Г. Гулевичівна, Й. Борецький, П. Могила.

Тестові завдання для підготовки до тематичного оцінювання за розділом І. Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI — перша половина XVII ст.)

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  9. Культура України XVI століття
Наступна сторінка:   11—12. Поява українського козацтва та п...



^