Інформація про новину
  • Переглядів: 432
  • Дата: 26-02-2021, 16:11
26-02-2021, 16:11

11—12. Поява українського козацтва та перших Січей

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  10. Культура України першої половини XVII...
Наступна сторінка:   13. Виникнення Запорозької Січі та Війс...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про те, хто такі українські козаки і якою є передумова їхньої появи; як постали перші Січі й чим уславився Дмитро Вишнєвєцький; про характерні риси життя та побуту козаків; визначення понять «козак», «українське козацтво», «Дике Поле», «Дніпровський Низ», «Великий Луг», «Запорожжя», «покоза-чення», «низове козацтво».

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли утворилася Річ Посполита? 2. Які зміни відбулися на українських землях після утворення Речі Посполитої? 3. Покажіть на карті держави, із якими межували українські землі на півдні в XVI ст. 4. Назвіть основні стани українського суспільства в XVI ст. 5. Що означає вислів «міжстановий соціальний прошарок»? Хто до нього належав на українських землях у цей період?

Висловіть свою думку щодо цитати сучасного українського і сторика П. Кралюка: «Виникнення українського козацтва — таїна за сімома печатями».

1 УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО. Раньомодерна доба стала тим періодом в історії України, коли на її землях сформувалося українське козацтво. Воно стало вагомим чинником у подальших подіях. Питанню виникнення козаків узагалі й українського козацтва зокрема приділяють увагу чимало як українських, так і зарубіжних дослідників. Завдяки їхнім зусиллям сьогодні відомо досить багато про походження козацтва. Проте праця істориків над недостатньо з’ясованими аспектами цього питання досі триває.

Термін «козак» має тюркське походження, уперше це слово згадується наприкінці XIII — на початку XIV ст. Тоді так називали представників тюркського населення, які виконували сторожову службу, а в тогочасних польських хроніках під «козаками» мали на увазі утікачів, розбійників і вигнанців.

Від XV ст. після розпаду Золотої Орди козакування стало досить поширеним явищем у тюркському світі. Окремі татарські роди або їхні групи втікали на «нічийні» степові території «Дикого Поля» та ставали козаками. За повідомленнями джерел, мусульманські татарські козаки наймалися на службу до литовських і московських князів або ж нападали на їхні землі.

Наприкінці XV ст. з’явилися згадки про появу християнського козацтва, зокрема українського, яке діяло в степовому прикордонні. Мусульманське татарське й християнське українське козацтво мало між собою деяку схожість, але загалом суттєво різнилися. Обидві спільноти існували за рахунок війни — служби із захисту кордону, розбійницькими нападами на ворогів, наїздами й пограбуваннями ворожих поселень. Чималі прибутки приносила їм торгівля бранцями, захопленими в цих поселеннях на невільницьких ринках. Варто зазначити, що в той час так діяли не лише козаки, а й інші, переважно недержавні військові люди.

Перша згадка про українських козаків датується 1489 р. Вона міститься у «Хроніці» польського автора Марціна Бєльського, де повідомляється, що козаки несли службу в польсько-литовському війську під час його походу на татар.

Українське козацтво запозичило в татарського чимало військових і побутово-звичаєвих традицій. При цьому, увібравши їх на своєму початковому етапі формування, українське козацтво невпинно розвивалося.

Українське козацтво — збірна назва козаків в Україні. Слово «козак» первісно вживали на означення вільних людей, що населяли південноукраїнські степи.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із люстрації Кременецької волості (1563 р.)

...Козаків, або ж людєй нєосілих, прихожих, утримувати ніде в селах більше трьох днів, все село має знати, коли який козак прийде чи піде, оскільки від таких людей робиться по селах багато шкоди; а якщо б хто пустив до хати такого козака, людину неосілу, не сповістивши всьому селу, і три

мав його більше трьох днів, а відпустивши, не оголосив всьому селу, і якщо від цього трапилася кому шкода, то будь-який господар має відшкодувати її і, крім того, зобов'язаний виплатити три рублі, згідно зі статутом земським.

Із Баркулабівського літопису про перебування козаків на білоруських землях (1603 р.)

.(коли) назад на Низ звідси виїжджали, то велику сильну шкоду по селах, по містах чинили: жінок, дівок, хлоп'ят із собою багато брали; також

багато коней із собою побрали, один козак буде мати коней вісім, десять або дванадцять, а хлоп'ят троє, четверо, жінок або дівок дві чи три.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, яким було ставлення до козацтва в наведених джерелах. На підставі яких фактів можна зробити такий висновок?

Так, у середині XVII ст. воно вже було зовсім іншою спільнотою, ніж наприкінці XV — на початку XVII ст.

Із часом розгорталися процеси самоорганізації українського козацтва, яке на початку свого виникнення становило вільну людність, не обмежену державними правовими нормами. У результаті воно перетворилося на потужний соціальний стан із власними поглядами на ситуацію в країні, що відігравав помітну роль у східноєвропейській історії.

Козак — слово тюркського походження, що вживалося для позначення вільної людини, шукача пригод. В українській мові ним називали: 1) від другої половині XV ст. — охоронців південного прикордоння та промисло-виків-уходників; 2) від другої половини XVI ст. — запорожців і реєстровців; 3) у добу Гетьманщини — представників козацького стану; 4) від кінця XVIII ст. до 1917 р . — представників козацького військового стану.

«Дике Поле» — історична назва території незаселеного степу між Дністром на заході й середньою течією Волги на сході. Термін виник у XV ст., коли розпочалася колонізація цього регіону козацтвом.

2 ПЕРЕДУМОВИ Й ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. УХОДНИЦТВО. Українське козацтво формувалося на території «Дикого Поля» між християнськими державами — Великим князівством Литовським і Короною Польською й мусульманськими державами — Кримським ханством й Османською імперією. Обидві сторони використовували ці «нічийні» землі для військового ремесла, поєднуючи його з промислами.

Ситуація, що склалася наприкінці XV — у XVI ст. в «Дикому Полі», стала основною передумовою виникнення українського козацтва. Природні багатства цих територій за дніпровськими порогами приваблювали багатьох з обох боків кордону.

До «Дикого Поля» вирушали ватаги охочих займатися степовими промислами — мисливством, бджільництвом і рибальством. На українських землях їх називали уходни-ками. Представників різних станів, що опинялися у їх складі, об’єднувало те, що в межах визначеного правовими нормами суспільства вони почували себе незручно. Життя, сповнене небезпек і можливостей швидко збагатитися, приваблювало їх більше. Ватаги уходників стали одним із витоків формування українського козацтва.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

З опису литовського дипломата Михайла Литвина про природні багатства «Дикого Поля»

Диких звірів і зубрів, диких конєй і олєнів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкури, а м'ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів . Птиць така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів,

а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вір-лят зачиняють до кліток задля їх пір'я, яке чіпляють до стріл. Псів годують м'ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.

Робота в парах. Опрацюйте текст джерела і дайте відповіді на запитання: 1. Як автор ставиться до подій, про які розповідає? Чому ви так вважаєте? 2. Чим «Дике Поле» приваблювало українців? 3. Яким видам господарювання сприяли природні багатства «Дикого Поля»?

Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов’язані з освоєнням українським населенням степів «Дикого Поля» та необхідність організації захисту Південної Київщини і Східного Поділля від татарських набігів.

Історик М. Грушевський назвав Д. Вишнєвєцького «духовним батьком нової української плебейської республіки», оцінюючи його історичні послуги. Поясніть, як ви розумієте наведену характеристику.

«Засіка» — штучна перешкода з повалених дерев, улаштована з оборонною метою; табір, обнесений частоколом.

Дніпровський Низ — землі з обох берегів Дніпра, розташовані за його порогами .

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від дніпровських порогів.

Великий Луг — історична назва місцевості й велетенських річкових плавнів, які до середини XX ст. існували на лівому березі Дніпра між ним та річкою Конка.

Зимівник — назва житла (хутора) і козацького господарства на Запорожжі.

З ПОЯВА ПЕРШИХ КОЗАЦЬКИХ СІЧЕЙ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДСІЧІ ТАТАРСЬКИМ НАЇЗДАМ. На місцях промислів уходни-ки влаштовували тимчасові оселі для збереження й обробки своєї продукції та захисту від нападників. Ці поселення були побудовані з деревини, їх називали спочатку «острогами», «городками» і «станами». Від першої половини 80-х рр. XVI ст. поселення почали обносити дерев’яними укріпленнями — «засіками», і поступово за ними закріпилася назва «січі».

Переважна частина козацьких січей за часів їх існування розташовувалася на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські ватаги, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.

У першій половині XVI ст. на Запорожжі виникли козацькі поселення, або «зимівники». Хоча спершу це були місця для утримання худоби взимку, згодом так почали називати зимові помешкання для людей. Із розвитком місцевого сільського господарства та промислів «зимівники» перетворилися на осередки, де застосовувалася наймана праця незаможних козаків і селян.

У 20—30-х рр. XVI ст. після кількох невдалих спроб влади Великого князівства Литовського прийняти українських козаків на державну службу вона вирішила створити фортецю з козацькою залогою в південному прикордонні. Місцева влада цю пропозицію підтримала. Утілив її в життя черкаський і канівський староста Дмитро Вишневецький у 1555—1556 рр.

Крім Д. Вишневецького, опір татарським наїздам чинив і місцевий уряд. Зокрема, кам’янецький каштелян, тобто комендант замку й замкової залоги Кам’янця-Подільського, організовував варти й розвідки на татарських шляхах і в разі небезпеки сповіщав населення про наближення ворогів. Для здійснення боротьби з нападниками на прикор-

Дмитро Вишневецький — волинський православний магнат, один із перших відомих ватажків українського козацтва, із яким пов'язують початок його організації. На початку 50-х рр. XVI ст. він обіймав посаду черкаського й канівського старости та організував відсіч татарським наїздам на ці землі . У 1555—1556 рр . під керівництвом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця збудували замок-горо-док, у гарнізоні якого були козаки й представники військово-службового люду. Деякі дослідники вважають замок на острові Мала Хортиця своєрідним прототипом козацького укріплення та козацького товариства, за яким закріпилася назва «Запорозька Січ». Тому його називають «Хортицька Січ». Проте їм висувають заперечення, що уявлення про Хортицьку Січ мають винятково легендарний характер, не підтверджений писемними джерелами й археологічними даними. Імовірно, що, закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист уходників на Великому Лузі й розпочав звідти здійснювати рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556 р . Д . Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року — фортецю Аслан-Кермен. Захоплені у противника гармати князь установив у Хортицькому замку.

На початку 1557 р . Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана . Проте восени цього ж року об'єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити Малу Хортицю . На початку 1563 р . під час походу до Молдавії Д . Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Після відмови перейти на турецьку службу він був страчений. Існує думка, що Д. Вишневецький став прототипом народної думи «Пісня про Байду», хоча історичними джерелами це не підтверджено.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із Густинського літопису про зародження українського козацтва

У рік 7024 (1516). ...У той-то лихий рік почалися на Україні козаки. Війнолюбивий наш народ, засмакувавши собі із добичі, наставив собі старійшину з-посеред себе, на ймення Козака; од нього ж бо і самі по тим козаками нареклися; і почали самі часто в Татарську землю ходити і звідти багаті добитки приносити. День же одо дня примножа-лося їх, так, що з часом намножилося, і навіть досі вони не перестають пакості творити татарам і тур

кам . А старійшину обирають з-посеред себе, мужа хороброго і смисленного, за своїм давнім обичаєм; живуть же повсігди на Запорожжі . Рибу ловлять, її без солі на сонці сушать. А на зиму розходяться кожний у свій город. Тільки кілька сотень зостав-ляють на курені стерегти стрільби і човнів. А на літо знову збираються.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, як літописець пояснював появу українського козацтва.

донні представники місцевої влади збирали й фінансували власні загони вояків, широко залучаючи до них місцеве козацтво.

Вагому роль у перетворенні козацтва на професійну військову спільноту відіграли деякі місцеві адміністратори — хмільницький староста Предслав Лянцкоронський, канівський і черкаський староста Остафій Дашкевич, барський староста Бернард Претвич, кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський та інші.

У 40-х рр. XVI ст. проблема козацтва вперше стала чинником погіршення відносин між Короною Польською та Османською імперією. Турецька влада розуміла, хто допомагає організувати, озброїти та спорядити козацькі загони в походи. Проте в офіційних відповідях на татарсько-турецькі протести польська влада заперечувала участь своїх урядовців і засуджувала козаків як «свавільних людей, степову наволоч, що живе з грабунку, не підлягаючи жодній управі, тому їх годі спіймати й покарати».

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із повідомлення англійського дослідника Р. Кнолленза про українських козаків (1603 р.)

Ті козаки — легка кіннота, яка діє головним чином на кордоні Польського королівства з татарами; це загартований і відважний тип людей, які вважають почесним жити тільки за рахунок ворога та над усе в житті цінують бойового коня і спис. Хоча татари і турки живуть у приязні з поляками і нібито прагнуть миру з ними, досить часто вони великою кількістю вторгаються до Подолії і Русі (Галичини), що належать Польському королівству,

і спустошують їх, якщо вчасно не отримають відсічі від названої легкої кінноти козаків, що завжди на них чатують, як яструб на здобич.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Які факти про діяльність українських козаків наводить автор? 2. Які висновки на підставі наведених фактів ви можете зробити про роль козаків у відсічі татарських наїздів на початку XVII ст.?

Бернард Претвич — староста міста Бар із 1540 р. Він до самої смерті постійно здійснював сторожові рейди вздовж подільського прикордоння, переслідував загони татар у «Дикому Полі», звільняв захоплених ними бранців і влаштовував власні каральні експедиції у Крим, до Очакова, Акермана й Кілії. Сучасники вихваляли Б. Претвича, називаючи його «муром подільських країв». Вони стверджували, що поки був живий Б. Претвич, татарські шляхи «заросли травою», оскільки за роки свого урядування в Барі він 70 разів вступав у битви з татарами й стільки ж разів перемагав .

4 СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ, ЖИТТЯ ТА ПОБУТ КОЗАКІВ.

У XVI ст. у складі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва. Козакування як побутове явище ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Від кінця XVI ст. численні втікачі з українських земель прямували до Степу, щоб стати козаками. За висловом польського коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Жолкевського, у 1596 р. «вся Україна покозачилась». Спочатку «ходити в козацтво» означало насамперед рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли козацтво вже переважно протидіяло набігам татар в українському прикордонні, «козацьким хлібом» почали називати їхню службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на військову службу до іноземних володарів.

Покозачення — соціальний процес переважно самовільного набуття козацьких прав представниками інших груп українського суспільства.

Низове козацтво — назва, що вживалася щодо козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра на землях, підконтрольних Січі .

У козацькій спільноті сформувалася своя система цінностей. Провідними принципами козацького співжиття стали рівність, особиста незалежність, відданість груповим інтересам і відчайдушна хоробрість.

Умови життя козаків, які склалися в степах «Дикого Поля», були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі штани (шаровари), сорочки, поверх яких одягали широкополі довгі кафтани, що підперізували поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — висока шапка («кучма»).

В одязі, озброєнні й термінології тогочасного козацтва було чимало тюркських елементів. Основною зброєю козака стала татарська шабля. Як і татарські вояки, козаки широко застосовували лук і стріли. Припускають, що козацьку піхоту з вогнепальною зброєю створили за зразком турецьких яничарів. Саму рушницю козаки називали яничаркою. Тюркське походження мали такі козацькі терміни: кіш, курінь, булава, сагайдак, осавул, бунчук, джура, ватага, барабан, сурма, табір, майдан. Тюркськими запозиченнями в одязі й зовнішності стали козацькі широкі шаровари, довгополі каптани, широкі пояси, шапки-«кучми», зачіски («оселедець») і носіння довгих вусів. На думку деяких дослідників, це свідчить, що в період свого виникнення українське козацтво значною мірою наслідувало традиції вже існуючих тюркських козацьких ватаг.

Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви із пшона, житнього борошна й риби, вживали в їжу смажену дичину та в’ялену рибу. Воєнні походи козаків поєднувалася із заняттями різноманітними промислами, лагодженням зброї, приготуванням їжі, запасів для походів. У вільний час вони полюбляли співати, грати на кобзі й танцювати.

Після походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Нападаючи на володін-

ня турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей владі як її піддані. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брац-лавського воєводств покладалися обов’язки стримувати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів проти татар.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із листа кримського хана Сагіб Герая до польського короля Сигізмунда I (податок 40-х рр. XVI ст.)

...Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вас про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зла

мати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо .

Робота в парах. Обговоріть і визначте, як козацькі походи ускладнювали відносини між польським королем і кримським ханом .

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

Наприкінці XV ст. в писемних джерелах з'явилися перші згадки про українське козацтво . Його поява на українських землях стала цілком закономірним явищем . У цей час вони стали складовою своєрідного кордону, що поділяв світи осілого землеробського населення та степових кочовиків .

■ Д . Вишневецький відіграв роль одного з організаторів українського козацтва, оскільки першим серед старост південноукраїнських міст розгорнув діяльність на Запорожжі.

■ Українське козацтво мало своєрідні традиції життя та побуту, у яких українські народні звичаї поєднувалися з тюркськими культурними елементами.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ 1489 р. — перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Перекладачі». Правила гри.

Учитель/учителька об'єднує учнів та учениць у пари, кожна з яких отримує тему для висвітлення. Гравці в парі по черзі ставлять одне одному запитання. Перемагає той, хто надасть більше правильних відповідей на запитання (їхня кількість обговорюється заздалегідь). Запитання мають передбачати коротку відповідь («Перелічіть.», «Назвіть.», «Що таке.», «Кого називали.»).

2. Якими є уявлення про виникнення українського козацтва? 3. Назвіть і поясніть передумови виникнення українського козацтва. 4. Як виникли перші козацькі Січі? 5. Чим уславився Д. Вишневецький? 6. Що було характерним для системи цінностей, життя та побуту українських козаків?

7. Покажіть на карті місця, пов'язані з виникненням українського козацтва та перших Січей. 8. Колективне обговорення. Історик

і. Крип'якевич про виникнення українського козацтва писав: «У степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами постала нова козацька суспільність зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Як автор уявляв процес виникнення українського козацтва? Яким є ваше ставлення до наведеної точки зору? Поясніть свою думку.

9. Робота в парах. Підготуйте лист представника місцевих органів влади з південних українських земель до центральних органів влади, де він описує те, як виникло українське козацтво . За необхідності скористайтеся додатковими джерелами інформації. 10. Висловіть своє ставлення до цінностей українського козацтва. Чи зберігають вони своє значення сьогодні? Поясніть свою точку зору.

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  10. Культура України першої половини XVII...
Наступна сторінка:   13. Виникнення Запорозької Січі та Війс...



^