Інформація про новину
  • Переглядів: 177
  • Дата: 26-02-2021, 16:17
26-02-2021, 16:17

21. Розгортання національно-визвольної боротьби в 1648—1649 років

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  19—20. Передумови, причини і початок Нац...
Наступна сторінка:   22. Українська козацька держава — Війс...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про перебіг битв на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями та визвольного походу українського війська до Галичини; як відбулася Збаразько-Зборівська кампанія, про її результати та наслідки; якими були напрямки походів українського війська в 1648—1649 рр . , територія Української козацької держави за Зборівським договором.

 

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які засоби боротьби використовували козаки під час козацько-селянських повстань 20—30-х рр . XVII ст.7 2. Яка подія спричинила Національно-визвольну війну українського народу середини XVII ст.7

Чи є правильним судження, що результати битв на Жовтих Водах та під Корсунем мали важливе значення для розгортання національно-визвольної боротьби? Чому?

 

1 БИТВИ НА ЖОВТИХ ВОДАХ ТА ПІД КОРСУНЕМ. Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями та очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким і польним гетьманом Мартином Калиновським, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Коронний гетьман планував здійснити каральній похід на Запорожжя силами двох угруповань. Перше, очолюване його сином Стефаном, мало просуватися суходолом, а друге, що складалося переважно з реєстрових козаків на чолі з осавулами І. Барабашем та І. Караїмовичем, — на човнах по Дніпру.

Завдяки чудово організованій розвідці Б. Хмельницький вчасно довідався про цей план і вирушив із Січі навперейми С. Потоцькому. Загони татарської кінноти, очолювані перекопським беєм Тугаєм, першими вступили в бій із поляками у верхів’ї річки Жовті Води, лівої притоки Інгульця. Невдовзі з основними силами підійшов гетьман і розпочав облогу польського табору.

Через облогу С. Потоцький не мав можливості повідомити батька про напад. У той самий час у флотилії реєстровців, що підходила до Січі, прихильники гетьмана підняли повстання. Вони вбили І. Барабаша та І. Караїмо-вича і приєдналися до Б. Хмельницького. На бік гетьмана перейшли також реєстровики з табору С. Потоцького.

Опинившись у критичному становищі, польська армія спробувала прорвати оточення. Однак козацько-татарські війська 16(6) травня 1648 р. розгромили її вщент. Важко пораненого С. Потоцького взяли в полон татари, і дорогою до Криму він помер.

Здобувши перемогу на Жовтих Водах, Б. Хмельницький вирішив негайно рухатися під Корсунь (сучасний Кор-сунь-Шевченківський), щоб завдати удару основним силам коронного та польного гетьманів. Дізнавшись про наближення Б. Хмельницького, вони вирішили під прикриттям табору рухатися з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху в урочищі Горохова Діброва козаки, очолювані М. Кривоносом, влаштували засідку.

На світанку 26(16) травня 1648 р. польський табір, оточений возами у вісім рядів, рухався богуславським шляхом і натрапив на завали з дерев та викопані рови. Козацько-татарське військо атакувало табір і прорвало його оборону в трьох місцях. Кривава битва, що тривала чотири години, завершилася цілковитою поразкою поляків.

2 НАРОСТАННЯ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ. БИТВА ПІД ПИЛЯВЦЯМИ. Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким у перших битвах на Жовтих Водах і під Корсунем, мали велике зна-

чення для подальшого розгортання визвольної боротьби. Військо повстанців швидко зростало. Утворювалися сотні нових загонів, які розгорнули боротьбу проти польського панування, засилля католицизму та соціальних утисків. Протиборство сторін відзначалося взаємною жорстокістю, жертвами якої в 1648 р. стали десятки тисяч осіб. Повстанці оголошували наміри «дійти до Вісли». Протягом літа 1648 р. від польсько-шляхетського панування звільнили все Лівобережжя. Війна поширилася на Правобережжя. Черкаський полковник М. Кривоніс за короткий час організував на Поділлі та півдні Волині 20-тисячну повстанську армію із селян і містян, яка визволила від польської влади десятки міст. Проте Б. Хмельницький мав намір судити М. Кривоноса за надмірну жорстокість його вояків щодо членів єврейських і польських громад. Не менш нетерпимо поводилося щодо українського населення коронне військо.

За повідомленням українського літописця М. Гунашевського, після завершення битви під Корсунем відбулася зустріч Б. Хмельницького з М . Потоць-ким. Імовірно, щоб якось дошкулити переможцю, коронний гетьман із неприхованим презирством і злою іронією запитав: «Хлопе... чим же так зацному рицарству орд татарських заплатиш?» На що отримав відповідь: «Тобою. й іншими з тобою». Дійсно обидва польські гетьмани й майже всі полонені були передані Тугай-бею як воєнна здобич.

У цей самий час Україну охопила стихія селянської війни. Сповнені ненависті до своїх гнобителів, селяни вбивали орендарів, панів та їхні сім’ї.

Після безплідних мирних переговорів у вересні 1648 р. воєнні дії відновилися. На Волині під Чолганським Каменем зосередилася 80—90-тисячна польська армія, яка налічувала 40 тис. осіб, а всі інші — обозні та слуги. Командували цим військом три воєначальники: Владислав-Домінік Заславський, Миколай Остророг та Александр Конецполь-ський.

Б. Хмельницький рушив їм назустріч із військом, кількість якого сягала 100—110 тис. осіб, серед яких 50— 60 тис. становили досвідчені вояки, а решта — «селяни від плуга». Битва відбулася під містечком Пилявці поблизу Старокостянтинова 21—23(11—13) вересня 1648 р. і завершилася перемогою об’єднаного українсько-татарського війська (на допомогу козакам прибули 5—6 тис. буджацьких татар). Б. Хмельницький вирішив рухатися на захід у Га-

личину, сподіваючись примусити владу визнати Україну рівноправним із Литвою та Польщею суб’єктом Речі Посполитої.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із листа брацлавського воєводи Адама Киселя до архієпископа Матвія Лубенського (правителя Речі Посполитої на час міжцарів'я після смерті Владислава IV) про ситуацію в Україні після Кор-сунської битви

Військо наше розгромлене й розбите вщєнт...

Раби тепер панують над нами; зрадник засновує нове князівство. Безумна чернь радіє з того, що Хмельницький оберігає її, піддаючи вогню й мечу один лише шляхетський стан, відчиняє міста, замки і, уводячи його туди, як тріумфуючого переможця, вступає в його підданство . Київ оголосив він своєю столицею. Орда стоїть проти нас; татарський кіш і табір цього нечестивого Тамерлана ще стоять під Білою Церквою . Одначе дійшли до нас вісті й чутки, що він бажає ще далі збільшити наші біди і свої

успіхи. Уже й так воєводства Київське, Брацлавське, Чернігівське вважає своїми, погрожує Волині й Поділлю, а також і Руським землям.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Настрої якої верстви населення відображає автор документа? Якими вони є? Поясніть свою думку. 2. Наведіть факти з документа, що свідчать про ставлення українського населення до Б. Хмельницького . 3. Якими, за повідомленням автора документа, були подальші плани Б . Хмельницького?

З ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА В ГАЛИЧИНУ. Звільнивши від польської влади Старокостянтинів, Б. Хмельницький скликав Старшинську раду, яка ухвалила рішення рухатися до Львова. Облогу міста Б. Хмельницький розпочав наприкінці вересня, а вже на початку жовтня полк М. Кривоноса захопив Високий Замок. Під час переговорів, які розпочали з гетьманом містяни, Б. Хмельницький погодився зняти облогу за відносно невеликий викуп.

Після цього Б. Хмельницький рушив до Замостя — важливого міста на шляху до польської столиці Варшави. Підійшовши до його стін, він запропонував жителям здати місто за викуп, але отримав відмову. Тоді Б. Хмельницький віддав наказ штурмувати Замостя. Проте три спроби штурму міста були невдалими.

У цей час у Варшаві замість померлого короля Владислава IV на престол обрали його брата Яна Казимира. Невдовзі від нього до Б. Хмельницького прибув посланець із пропозицією укласти перемир’я, що передбачало відведення війська до козацького легіону. За традицією на період виборів нового короля внутрішні збройні конфлікти припинялися. До того ж Б. Хмельницький очікував, що новий король буде більш прихильним до вимог населення України. Спочатку Старшинська рада, а потім Загальна військова рада ухвалили рішення припинити воєнну кампанію та відступити «на Україну». Відповідно до цього в листопаді 1648 р. військо гетьмана залишило околиці Замостя й рушило у зворотному напрямку.

4 ПРОГРАМА ПОБУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

У грудні 1648 р. жителі Києва урочисто вітали Б. Хмельницького та його військо як переможців і своїх захисників. Українське православне духовенство благословляло гетьмана на продовження боротьби за права українського народу. Керуючи визвольною боротьбою, Б. Хмельницький одночасно виношував ідею того, якою має бути майбутня Україна. У 1649 р. на переговорах із польськими комісарами в Переяславі й московським посольством Григорія Унковського в Чигирині Б. Хмельницький оприлюднив програму побудови незалежної Української держави.

Він проголошував: «Я... виб’ю з лядської неволі весь народ руський. А що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу віру православну». Гетьман вважав, що Українська козацька держава має стати незалежною від Речі Посполитої, стверджуючи, що «нас Бог від них (Польщі й Литви) увільнив — короля ми не обирали й не коронували і хреста йому не цілували. і ми волею Божою цим від них вільними стали».

Майбутня незалежна Українська козацька держава, на думку Б. Хмельницького, мала утворитися в етнічних межах розселення українського народу. На переговорах із польськими комісарами він казав: «За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам в Україні й Поділля, і Волині; тепер досить достатку і прожитку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич, а ставши на Віслі, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи».

Основою устрою Української козацької держави мали стати порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення. «Не постоїть мені нога жодного князя і шля-хотки тут, в Україні, — виголошував гетьман, — а якщо

захоче хтось хліба з нами їсти, нехай же Війську Запорозькому послушний буде...». На думку Б. Хмельницького, Українська козацька держава була правонаступницею Русі-України. За словами московського посла Г. Унковського, гетьман вважав, що польська влада має визнати Українську державу «по тих кордонах, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо».

Б. Хмельницький був упевнений, що правити Українською козацькою державою мав монарх. «Правда то є, — казав гетьман, — що я лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем руським».

5ЗБАРАЗЬКО-ЗБОРІВСЬКА КАМПАНІЯ. У лютому 1649 р.

на переговорах між польськими комісарами та Б. Хмельницьким сторони домовилися про перемир’я. Однак уряд Речі Посполитої розробив новий план — завдати козацькій Україні удару об’єднаними силами польської та литовської армій. У травні 1649 р. поляки, порушивши перемир’я, переправилися через річку Горинь, вторглися до південно-східної частини Волині та дійшли до Старокостянтинова. Довідавшись про це, Б. Хмельницький рушив свої полки на Волинь. Раптова поява війська гетьмана змусила польську армію відступити під захист стін Збаразького замку.

Тим часом із боку Білорусії на українські землі розпочали наступ війська литовського гетьмана Януша Радзи-вілла. Наказний гетьман М.-С. Кричевський за розпорядженням Б. Хмельницького спробував зупинити литовське військо біля міста Лоєва, але зазнав поразки. Отримавши важке поранення, М.-С. Кричевський помер, а козаки відступили. Однак завдання Б. Хмельницького вони виконали. Унаслідок значних втрат Я. Радзивілл відмовився від вторгнення в Україну.

Під місто Збараж до Б. Хмельницького прибула 30—40-тисячна татарська орда під проводом хана Іслам Герая III. На початку липня, маючи у своєму розпорядженні 80—90 тис. вояків, гетьман розпочав наступ. Кількість польського війська становила 15 тис., а зі слугами досягала 28 тис. осіб. Облога Збаража й запеклі бої під його стінами тривали майже півтора місяця.

Від розвідки Б. Хмельницький та Іслам Герай III дізналися, що на допомогу обложеним прямує 35-тисячне військо короля Яна Казимира. Було вирішено не дати полякам об’єднатися й розбити королівське військо під Зборовом. Туди рушили майже 40 тис. козаків і 20 тис. татар, очолюваних гетьманом і ханом.

Висловіть обґрунтоване судження: чи були результати Збаразько-Зборівської кампанії успішними для повстанців?

Битва під Зборовом відбулася 15(5) серпня 1649 р. Становище польської армії було критичним, і військо гетьмана могло здобути перемогу, проте хан Іслам Герай ІІІ не був зацікавлений у цьому. Він наполіг, щоб Б. Хмельниць-

кий припинив битву та уклав із королем вигідну для себе угоду. Гетьман був змушений погодитися на запропоновані Яном Казимиром умови. За Зборівським договором король визнавав самоврядність Війська Запорозького в межах Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств. Фактично Козацька держава визнавалася як автономне утворення у складі Речі Посполитої. Із цієї території виводилися польські війська. Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього козаки поверталися під владу панів. Підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького. На землях, що переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов’язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

З «Історії війни козаків проти Польщі» секретаря французького посольства у Варшаві П. Шевальє (1663 р.)

Коли його вєличність польський король погодився на переговори й було обрано для цього місце між двома арміями, туди прибули візир і канцлер Оссолінський... Візир зажадав, щоб було задоволено вимоги запорозьких козаків, а також щоб на відшкодування за понесені татарами втрати у цьому поході і за загибель їхніх людей татарським загонам можна було на зворотній дорозі цілком вільно нападати та грабувати. Наступного дня, тобто 17 серпня. до уповноважених приєд

нався Хмельницький; він вимагав амністії для себе, своїх козаків і селян-повстанців, а також гарантування свободи козакам і грецькій церкві. Нарешті після деяких суперечок укладено того самого дня мир із козаками і татарами на таких умовах.

Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Яку роль відіграла татарська сторона в укладанні Зборівського миру? 2. Які вимоги до польської сторони висував гетьман Б. Хмельницький?

Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта, маєтки якої були розташовані на підвладній гетьману території, могла повернутися до них, а її піддані мали виконувати всі ті повинності, що й раніше. Київському православному митрополиту та двом єпископам були обіцяні місця в сенаті. Питання про ліквідацію церковної унії та

повернення православній церкві її майна мало вирішитися на найближчому сеймі. У володіння гетьмана переходив Чигирин, що ставав його резиденцією. На території, контрольованій козацтвом, заборонялося перебування єврейського населення. Єзуїти позбавлялися права утримувати тут свої навчальні заклади.

Кримському хану король Речі Посполитої за укладеною угодою зобов’язувався сплатити викуп у 200 тис. талерів і виплачувати щорічні упоминки (різновид данини). Окремо (за 200 тис. талерів) знімалася облога Збаража, і татарам дозволялося брати ясир на українських землях під час повернення додому.

У козацькій Україні умови договору викликали невдоволення та нову хвилю виступів населення. Гетьману довелося докласти зусиль, щоб не допустити загострення ситуації. Уряд Речі Посполитої також не влаштовували умови договору. Обидві сторони готувалися до продовження війни.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

■ Перемоги, здобуті Б . Хмельницьким під час воєнної кампанії 1648 р ., засвідчили полководницький талант гетьмана.

■ Проголошена Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави була шляхом до створення незалежної держави в межах розселення українців .

■ Підсумком Збаразько-Зборівської кампанії 1649 р. стало визнання польською стороною досить обмеженого автономного статусу козацької України . Це не відповідало висунутій Б . Хмельницьким програмі побудови Української козацької держави й було лише вимушеним компромісом, укладеним під тиском обставин.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Ланцюжок». Правила гри. Учи-

тель/учителька роздає учням/ученицям картки, де вказані події, що відбулися в певний історичний період (тут: у 1648—1649 рр . ) . Вони мають скласти їх у хронологічній послідовності . Перемагає той учень/ учениця, що правильно виконає завдання швидше за всіх.

2. Як військове мистецтво козаків допомогло їм здобути перемоги в битвах на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями? 3. Укажіть результати визвольного походу козацького війська до Галичини. 4. Назвіть основні положення висунутої Б. Хмельницьким програми побудови Української козацької держави. 5. Якими були основні події Збаразько-Зборівської кампанії? 6. У чому були здобут

ки та втрати повстанців унаслідок укладення Зборів-ського договору?

7. Колективне обговорення. Чим період 1648—1649 рр. у Національно-визвольній війні відрізнявся від козацько-селянських повстань 20— 30-х рр. XVII ст.? 8. Покажіть на карті події, пов'язані з розгортанням національно-визвольної боротьби в 1648—1649 рр . 9. Робота в парах. Продовжте складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.» (с. 101).

10. Робота в парах. Розв'яжіть історичну задачу. Український історик В. Липинський вважав, що наказний гетьман М. Кричевський своєю жертовністю врятував повстанське військо від катастрофи опинитися між двох вогнів. Поясніть, як ви розумієте цю думку.

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  19—20. Передумови, причини і початок Нац...
Наступна сторінка:   22. Українська козацька держава — Війс...



^